Олександр Положинський: чим далі, тим більше не хочу бути героєм України

"В Юрія Луценка як в політика і як в людину слова я не вірю з вересня 2007 року", – розповів Положинський.

Олександр Положинський

На сайті "Главред" відбувся чат із лідером гурту "Тартак" Олександром Положинським. Говорили і про музику, і про творчість, і про актуальні політичні питання, і про долю країни. Спілкуючись із читачами, Олександр розповів, чому Україні не потрібен новий Майдан, чому він не вірить в Юрія Луценка як у політика, а також за яких умов акції протесту матимуть результат. Крім того, Положинський розповів, чому, на його погляд, ніколи не буде подолана "форматність" українського телевізійного і радіопростору, що потрібно зробити для розвитку української музики, а також чому він вважає, що так і не став музикантом.

Подаємо стенограму чату з Сашком Положинським.

Smilik:Олександре, що ви думаєте про скандал із російським телеведучим та актором Іваном Ургантом, а також про ініціативу "Свободи" заборонити йому в'їзд до України?

Олександр Положинський: Я думаю, що доки Іван Ургант є популярним в Україні, забороняти йому сюди в'їзд – це абсурд. Так само я не бачу нічого надзвичайно скандального у його недолугому жарті. Ну, хто з нас часом інколи не ляпне якусь дурницю? Однак, якщо ми пригадуємо, після цієї "ляпнутої" в ефірі дурниці аудиторія гучно реготала. Крім того, цю програму дивилася велика кількість людей, і ніхто після жарту Урганта, напевно, не вимкнув телевізор. Моя порада: не подобається вам Іван Ургант і його жарти – не дивіться програм з його участю, ігноруйте фільми, не відвідуйте концерти. А робити з цього бурю в склянці води, вибачте, трохи смішно. Давайте створимо таку Україну, в якій мегапопулярними будуть прекрасні українські телеведучі, українські жарти будуть смішними і доречними, а всі гості та заробітчани ставитимуться до нас із повагою.

slov13:Ви досі не хочете "бути героєм України"?

Олександр Положинський: Чим далі, тим не хочу все більше й більше. Хто захоче бути героєм країни, якою керують бандити та олігархи? Я – ні.

Dinka:Чим, на ваш погляд, можна пояснити примітивізм та часто вульгарність музичного продукту більшості українських поп-виконавців? Це слухачі настільки примітивні, що потребують такого, і попит народжує пропозицію, чи комусь вигідно виховати такого слухача? Дякую...

Олександр Положинський: Будь-який попит породжує пропозицію. Якщо аудиторія сприймає, любить, потребує і готова платити гроші за "примітивізм та часто вульгарність музичного продукту", то цей продукт і виробляється у великій кількості. Однак я б не обмежувався у цьому визначенні лише українським музичним продуктом. Подивіться кліп популярного корейського виконавця та зверніть увагу на кількість переглядів на YоuTube. Ви хочете мене переконати, що це високе мистецтво і глибокий зміст? Маю великий сумнів.

Dinka:Коли і за яких умов буде подолана форматність у теле і радіопросторі?

Олександр Положинський: Ніколи і ні за яких умов. Форматність буде завжди. Інше питання – якою буде ця форматність? У нас же як відбувається? Який-небудь телеканал або радіостанція, випускаючи до ефіру той чи інший продукт певного формату, здобуває високі рейтинги. Одразу ж велика кількість конкурентів хапається за ті ж самі вихідні дані і починає працювати в схожому форматі, щоб мати схожий результат. Таким чином, маємо заповнений однотипним продуктом ефірний простір, який нав'язує свій формат своїй аудиторії. Тут уже всім тим, хто у формат не вписується, місця не вистачає. Мабуть, або треба активно впливати на переформатування існуючих каналів, або створювати свої власні "неформатні" телерадіо-джерела.

polit_ua:В Раді були Руслана і Вакарчук, тепер – Повалій... Чому Ви не спробуєте себе під куполом парламенту із Вашою активною громадянською позицією, розважливістю та мудрістю? І, взагалі, по-вашому, чи залишається наразі ВР справжнім парламентом? Дякую за відповіді.

Олександр Положинський: Як від Руслани з Вакарчуком колись, як від Повалій зараз, як і від мене, якби я там з якогось дива опинився, у Верховній Раді користі немає і навряд чи могла би бути. Та й від самої Верховної Ради користі немає ні Україні, ні українцям, за винятком тих, які у тій Верховній Раді засідають, та наближених до них. Мені здається, варто дбати не про те, щоб запхати кількох порядних людей до існуючої, переважно непорядної, Верховної Ради, а про те, щоб змінити систему державної влади, та й взагалі державного функціонування в Україні. А це значно складніше.

Олександр Положинський

polit_ua:Олександре, Ви нерідко берете участь у різних акціях, наприклад, на підтримку Павличенків. Скажіть, на Ваш погляд, чи дають вони хоча б якийсь результат, чи зважає на них влада, чи змінюється реально щось у країні?

Олександр Положинський: Думаю, що всі ці різноманітні акції не мають сенсу, доки вони не є достатньо масовими та регулярними. Знову ж таки, як ми вже знаємо з власного досвіду, навіть наймасовіші акції протесту не мають жодного сенсу, якщо їхні учасники не знають, що і як буде далі у випадку, якщо акції виявляться успішними. Кожного разу коли я беру участь у таких акціях, я сподіваюся, що роблю малесенький крок до створення в Україні справжнього масового громадянського руху, який творитиме нові ідеї та народжуватиме нових справжніх лідерів. Поки мої надії не справджуються, але й не втрачаються. Я продовжуватиму боротися, поки відчуватиму сили та наснагу. Чого і вам бажаю.

Kateryna:Якщо порівняти себе із Олександром Положинським 10 років тому, які основні зміни Ви у собі відзначили б? До чого почали ставитися простіше, а до чого навпаки?

Олександр Положинський: Простіше почав ставитися до свого віку. Навпаки – до зайвої ваги, якої я за десять років набрав чимало. Загалом, великих змін у собі не відчуваю, за винятком цілком закономірного здобуття певної кількості життєвої мудрості та досвіду, ну, і рухатися став трошки повільніше.

Vlad_y:Хто, на Вашу думку, Сашко, є обличчям української популярної музики? У двох номінаціях: 1) як автор текстів та музики і виконавець в одному обличчі, 2) як виконавець, але української музики. Цікава Ваша думка як музиканта.

Олександр Положинський: Перший, мабуть, Славко Вакарчук. Друга – Ніна Матвієнко.

Альона Ліпша:Часто влітку на Світязі відпочиваєте? Хотілося б переїхати в рідний Луцьк? Плануєте записувати нові пісні на патріотичну тематику?

Олександр Положинський: Не часто. Частіше буваю на інших волинських озерах та річках. В Луцьку я останнім часом живу більше, ніж у Києві. А щодо пісень на патріотичну тематику – то я їх завжди планую записувати, але не завжди це мені вдається. Давайте не будемо говорити про плани, щоб не смішити Бога.

slov13:Як Ви відреагували на звільнення Луценка? Чи зможе Луценко підготувати вулицю для нового Майдана? І яким має бути цей новий Майдан?

Олександр Положинський: Не знаю, чому його раптом звільнили, але підозрюю, що звільнили його не просто так. В Юрія Луценка як у політика і як у людину слова я не вірю з вересня 2007 року, коли відмовився продовжувати брати участь у передвиборчому турі Нашої України – Народної самооборони. Я занадто багато обіцянок Юрія Луценка чув на власні вуха і занадто мало виконаних ним обіцянок бачив на власні очі. Можливо, Луценко і здатен підняти певну кількість людей на якісь акції, але не завдяки власній харизмі чи надзвичайним здібностям, а на гроші спонсорів. Така моя думка. Як завжди дуже хотів би у цьому своєму упередженні помилятися, але поки що мені це рідко вдається. На жаль.

Щодо нового Майдану – вважаю, він нам більше не потрібен. Прийшов час клопіткої цілеспрямованої, часто нудної й на перший погляд малоефективної праці: продукувати нові думки та ідеї, здобувати знання та технології, отримувати навички, виявляти себе та близьких собі людей довкола себе, гуртуватися, створювати осередки і мережі, будувати плани, створювати проекти, розробляти схеми та втілювати все це у життя. А того Майдану, який ми пережили, ми вже не повторимо, та й не треба. Це прекрасний шматочок нашого життя і нашої історії. Але час творити нове.

Katyakupko:Крім своїх пісень, яким виконавцям віддаєте перевагу? Чекаємо вас у нетерпінням у Чернігові скоріше. Ваша "божевільна фанатка".

Олександр Положинський: У Чернігові були зовсім нещодавно з великим сольним концертом. Думаю, поки Чернігову цього досить.

Щодо українських виконавців, яких люблю послухати, то їх є дуже багато. Щоправда, в когось це одна-дві пісні, в когось – кілька або всі альбоми. З відносно нових відкриттів для себе можу відзначити луцький "Фіолет", київську "Гапочку", закарпатський "Рокаш". Дуже люблю дебютний альбом Арсена Мірзояна "Ґудзики" – з нетерпінням чекаю другого. А так, слухаю дуже багато різного, популярного і не дуже.

Гриня Нелийвода:Сашко, Ви граєте у футбол, а чи любите дивитись його по телевізору? У комп'ютерні іграшки граєте?

Олександр Положинський: Часом дивлюся, але, як правило, коли потрапляю на нього випадково. Зазвичай наш футбол мене мало тішить, тим циннішими бувають випадки прекрасної гри наших футболістів. За останній час дуже потішила гра української збірної з поляками. А так, більше люблю спостерігати за грою і прогресом тих команд, в яких переважну більшість гравців складають українці. Приємно, що такі команди в нас є, і вони помітно розвиваються.

В комп'ютерні іграшки часом граю, але для мене це процес не азарту, а психологічного розвантаження та медитації. Як правило, граю в не надто динамічні стратегії.

Ivanna Trofimchuk:Що для Вас є сенсом життя?

Олександр Положинський: Для мене сенсом життя є отримання задоволення від цього процесу. Немає задоволення від життя – немає сенсу жити. Однак людям, які не мають достатньо життєвого задоволення, я раджу не псевдозадоволення, як то наркотики чи алкоголь, не суїцид, який декому здається єдиним правильним життєвим виходом, а пошуки, зміни, подорожі, спілкування, емоції, улюблені справи і багато чого іншого позитивного, що здатне подарувати наше життя. Треба лише вірити в себе і в свої мрії. Тоді маєш всі шанси бути щасливим.

Олександр Положинський

Гриня Нелийвода:Кого востаннє відкрив для себе, музику яких гуртів? Який фільм, перегляний тобою останнім часом, вразив? Що в останній час прочитав, яку книжку?

Олександр Положинський: Нова музика останнім часом тішить все менше і менше. З усього нового, що я почув за останній час, найцікавішими для мене виявилися нові альбоми знаних корифеїв, наприклад, "P.O.D.", "Smashing Pumpkins" або "Skunk Anansie". Фільм, з нових, єдиний, на який я сходив у кіно двічі поспіль з часів першого "Міцного горішка" – "Джанго". Прекрасний кривавий фільм. З більш змістовних – останні півроку рекомендую "Рудий пес" або "Інгліш Вінгліш". Традиційно люблю згадувати "Трасу 60". Зараз читаю "Білу гарячку" Яцика Гуко-Бадера – вражає. Як то кажуть, відкриваю для себе сучасну Росію. І щоб відкинути можливі упередження, скажу: зовсім не тішуся від того потоку негативної, часто страшної, інформації, яку зустрічаю у цій книзі. Але раджу почитати.

Ksenja:Доброго дня, Сашко! Як Ваш настрій? Ви часом не будете на концерті "Фіолету" в Києві цієї неділі?

Олександр Положинський: Доброго дня, Ксеню. Настрій прекрасний, сонячний. Якщо цієї неділі буду в Києві, то буду і на концерті "Фіолету". Рекомендую всім.

Katyakupko: Привіт, Сашко. Була з братом на вашому концерті в Чернігові. Шалені емоції отримали, щиро дякую вам! З концертами у яких країнах ви вже побували? Як реагують іноземці на "мову солов'їну"?

Олександр Положинський: Фактично за межами України ми концертуємо мало, більш-менш регулярно буваємо лише в Польщі, але також переважно на концертах, які організовують українці. Рік тому поляки відмінили наш концерт на фестивалі у Любліні через те, що в нашому репертуарі є пісня про УПА. Тож, мабуть, поляки реагують не надто привітно на нашу "мову солов'їну". Однак концерт у Гданську, який ми відіграли в листопаді минулого року, був дуже масовим та приємно емоційним. Сподіваюся, що серед тієї привітної аудиторії були не лише українці.

Гриня Нелийвода:Який найцікавіший, найнезвичніший подарунок отримував гурт "Тартак" від прихильників? Розкажи, будьласка, якими були найприємніщі побажання, котрі отримував особисто ти, Сашко? Чи встиг вже поздоровити Андрія Івановича з днем народження? Чи святкує гурт "Тартак" свій день народження, якісь інші свята, пам'ятні дати, як це відбувається? Величезний привіт з Херсону, дуже на вас чекаємо.

Олександр Положинський: Наші прихильники дарували нам спеціально відзняті відеокліпи, записані або відтворені наживо пісні, дарували речі, створені власними руками, дарували багато такого, що вигадувалося спеціально для нас. Як із цього всього вибрати щось одне найцікавіше?

Всі побажання дуже приємні, бо поганого мені в очі ніхто особливо не бажав, а якщо бажав, то я вже забув.

Андрія привітав, мабуть, першим, бо вночі привіз йому кілька бутлів свіжого волинського березового соку.

Свій день народження "Тартак" святкує регулярно, даючи прекрасні святкові концерти зі спеціальними сюрпризами для прихильників.

Привіт Херсону передам особисто вже післязавтра на концерті. До зустрічі! :)

Novoross:В ушах Ваших серёжки вижу, а в пупок Вы пирсинг себе не сделали?

Олександр Положинський: Коли мені проколювали друге вухо, а його я проколов десь через 10 років після того, як проколов перше, я мало не втратив свідомість. На цьому весь подальший пірсінг для мене й припинився. Однак якщо ж Вас цікавить детальний огляд мого тіла, то я готовий вислухати Ваші фантастичні комерційні пропозиції.

Natalya Antsibor:Як відпочиваєш? Звідки береш сюжети для пісень? Чи є пісні, написані з власної біографії?

Олександр Положинський: Найкращий відпочинок для мене – в мандрах. Подорожуючи, я спостерігаю за життям у його різноманітних проявах, зустрічаю велику кількість нових людей. Все це дає мені нові сюжети для пісень. Всі пісні так чи інакше написані з власної біографії, бо чи сталося це зі мною, чи я просто був свідком, чи я просто почув про це, прочитав або навіть вигадав, все це все одно частинка мене.

Mrrna:Cашко, тут вже всі не знають, що й думати: коли вже нарешті одружишся?

Олександр Положинський: Сам не знаю, що й думати. Чим більше думаю, тим менше хочеться одружуватися. Мабуть, все вирішить сама доля без моїх непотрібних обдумувань.

Олександр Положинський

Oleksandra Burmenska:Привіт, Сашко! Скажи, що повинно бути всередині в людини, щоб вона писала такі тексти? А взагалі – дякую за натхнення. Молодець! Продовжуй!!!

Олександр Положинський: Привіт, Олександро! Всередині людини повинні бути мозок, серце, легені, шлунок, печінка, нирки і багато всього іншого, щоб вона писала такі й не такі тексти.

Що стосується моїх пісень, то деякі з них народжуються з думок, деякі – з емоцій, деякі – з простої фізичної праці. Звідки приходить те натхнення і куди потім втікає – я не знаю. Але підозрюю, що не все залежить тільки від мене. Дякую!

rap_punk:У мене два питання: 1) коли очікувати пісні "Усе що є" і "Мене вже немає" у студійній якості? 2)коли ви вже нарешті приїдете до міста Кривий Ріг з концертом? Дякую.

Олександр Положинський: 1) Не знаю. 2) Не знаю. На жаль, і те, і інше залежить не лише від мене. Більше того, в обох випадках від мене взагалі мало що залежить. Але я сподіваюсь, що колись ми таки запишемо й ці, й інші пісні та приїдемо їх пограти до Кривого Рогу.

Ірина Калашник:Що, на вашу думку, українські політики мали б зробити для розвитку української музики?

Олександр Положинський: На мою думку, українські політики могли би всі дружно якщо не застрелитися – на це надії мало, то хоча б піти з політики – на це надії ще менше. Насправді, якщо не жартувати, а говорити серйозно, не від політиків залежить стан української музики. Звичайно, мені, як людині, яка українською музикою і займається, і переймається, хотілося б, щоб українська держава різноманітними протекціоністськими заходами допомагала українським музикантам виживати в боротьбі з потужними навалами східного і західного шоу-бізнесів. Але, насамперед, все залежить від людей: поки люди любитимуть, цікавитимуться та підтримуватимуть морально і матеріально українську музику, вона житиме і розвиватиметься. Однак, коли українські музиканти, виходячи на сцену, відчувають відсутність інтересу до своєї творчості, якщо на їхні концерти не купують квитки, їхні кліпи не переглядають в інтернеті, їхні записи не закачують у плеєри й телефони, навряд чи в багатьох із них вистачить власної сили, енергії та наснаги, щоб творити щось українське, цікаве і нове.

Гриня Нелийвода:Як докотилися до того, що стали музикантом? Зважаючи на Вашу активну громадянську позицію, до політичної діяльності ще довго, чи є думки про кар'єру політика? Що сьогодні грає у плеєрі Вашого авто? Дякую. Всім гарного настрою. Дуже чекаємо у Херсоні.

Олександр Положинський: На жаль, музикантом я так і не став, бо опанувати нотну грамоту і володіння бодай якимось музичним інструментом я так і не зміг. Однак я завжди, скільки себе пам'ятаю, був "людиною сцени", ким і залишаюся досі.

Думок про кар'єру політика нема, бо мені це нецікаво, і я не знаю, яка б від того могла би бути користь Україні та українцям. Однак мене часто про це запитують, тому відповідь вже давно сформована: якщо люди і обставини змусять мене відчути й повірити, що я повинен і можу бути корисним в українській політиці, я готовий на це піти. Однак поки ні такого відчуття, ні такої віри в мені немає.

Я сьогодні пішки, а в плеєрі, який у мене з собою, десь близько чотирьох тисяч пісень різноманітних стилів та виконавців, і плеєр працює в режимі "шаффл" – що сам плеєр вибере, те й гратиме. А вчора дорогою на Київ я з задоволенням слухав Майкла Джексона і Джона Секаду. Звичайно, я слухаю і значно важчу музику також. :)

Гриня Нелийвода:Остання книжка котру прочитав, що це є? І Херсон дійсно дуже чек-чек-чекає.

Олександр Положинський: Давайте я краще скажу про книжку, яку чекаю з нетерпінням. Мій товариш і по сумісництву дуже талановитий український письменник Павло Вольвач нещодавно нарешті дописав свій другий роман. Його перший прозовий твір "Кляса" я дуже люблю і всім регулярно рекомендую. Зараз я з нетерпінням чекаю на вихід другого роману Павла. Як тільки він вийде, одразу ж візьмуся за його читання.

Олександр Положинський

Гриня Нелийвода:Доброго дня. Разом із альбомом "Сімка" було анансовано вихід ще одного альбому, але цього все ще не сталося. Чи матимуть можливість поціновувачі творчості гурту "Тартак" таки побачити, послухати, тримати в руках той анансований альбом? Дякую.

Олександр Положинський: Доброго дня. Не міг анонсуватися вихід ще якогось альбому. Скоріше за все, Вам трапилася інформація про те, що мені хотілося випустити два альбоми паралельно: один – "Сімку", десь в такому вигляді, як він є, а інший – назвемо його умовно "Вісімкою", в більш жорсткому музичному стилі та в більш радикальних текстах. Однак колектив "Тартака" моїх бажань не сприйняв і не підтримав, тому наразі маємо тільки сім альбомів, а не вісім.

Yulia Alexandrovna:Привіт, Сашко.Ти дуже класний чувак, я захоплююся твоєю творчістю ще зі шкільних років і бажаю тобі та групі "Тартак" творчого натхнення і ще більще драйвових пісень! Вже 14 років я мрію про зустріч із тобою (не бійся, я не божевільна фанатка). 19 квітня твій гурт буде виступати у моєму місті (Херсон), я надіюся хоча б на фото з тобою.Але якщо після концерту ти захочеш випити в нашій компанії по чарочці, то чекаємо з нетерпінням! Юлія, 26 років, м.Херсон.

Олександр Положинський: Дякую за запрошення, але "чарочку" я не п'ю, бо взагалі не вживаю ніякого алкоголю. Після концерту, як правило, я втомлений, але завжди намагаюся приділити увагу тим прихильникам, які хочуть сфотографуватися або отримати автограф. На жаль, на спілкування у більшому обсязі не вистачає ні сил, ні часу, ні, буду відвертим, бажання. Однак буду радий бачити тебе і твою компанію на концерті, з задоволенням поспіваю для вас і потім сфотографуюся. Приводь компанію чоловік так на сто. :)

Ковальчук Ігор: 1. Які з періодичних видань ти читаєш? 2. Чому нічого не пишеш у своєму блозі?

Олександр Положинський: 1. Єдине "періодичне видання", яке я регулярно читаю – це Фейсбук. 2. Через нього, заразу, і свою сторінку закинув. 3. Але в мені ще не вмерла надія, що я колись передплачу, наприклад, "Український тиждень" або "Країну", і візьмуся знову щось регулярно писати на sashko.com.ua.

kram1: Ви активний учасник руху "Волю Павліченкам". Чи допоможе позиція громадськості в цьому процесі?

Олександр Положинський: Для мене більш важливим питанням є не лише справедливе рішення в справі Павличенків, але й зміна функціонування всієї судової системи в Україні. Зрозуміло, що судова система сама по собі не зміниться так само, як вона і не здатна змінитися за даних умов. Я знову змушений казати те, про що кажу постійно, про що вже й сьогодні згадував не раз: маємо змінювати все – самих себе, країну, систему державної влади, всі щаблі державного функціонування тощо. І першою, або однією з перших, у цьому процесі я вважаю акції "Волю Павличенкам". Тому й беру в них участь по мірі сил.

Nadya Martseva:Яку музику ви слухаєте у вільний час?

Олександр Положинський: Прекрасну, якісну, високоінтелектуальну, вишукану, енергійну, драйвову, танцювальну, ритмічну, незграбну, веселу, емоційну – таку і багато іншої різноманітної музики я слухаю у вільний час. :) Щоправда, більшість моєї улуюбленої музики чомусь рідко можна почути в ефірі українських радіостанцій або побачити на українських музичних каналах. До речі, як виняток, можу згадати деякі регіональні радіостанції, ефір яких дуже часто тішить музичним матеріалом, наприклад, луцька "СіД FM" або ужгородська "Тиса FM".

Гриня Нелийвода:У дитинстві ким мріяв стати?

Олександр Положинський: Геологом, пожежником, військовим, архітектором. Артистом не мріяв, бо артистом я завжди був. :)

Katyakupko: Чи ви є в якійсь соц. мережі, в якій регулярно можна було б побачити цікаві новини про вас?

Олександр Положинський: Так, щоб дуже новини, то навряд чи. Але я маю сторінки в "Однокласниках" та на "Фейсбуці", друга з яких є дійсно активною. Лише шукайте там не Сашка, а Олександра Положинського. Там, де замість моєї фотографії – лише тінь.

Katyakupko:Чи є в тебе основні правила життя, моральни принципи? Які(якщо є)?

Олександр Положинський: Звісно, є. Наприклад, намагаюся жити своїм власним життям, а не кимось або чимось нав'язаним. Маю свої мрії, намагаюся йти до них. Стараюся в житті робити лише те, що люблю і те, що мені добре вдається. Якщо беруся за справу, роблю все можливе, щоб довести її до кінця. Якщо даю слово, то намагаюся завжди, за будь-яких обставин, його стримати. Якщо ж справа або обіцянка видаються мені занадто складними для виконання, то намагаюся їх уникнути. А ще люблю говорити правду і хочу, щоб правду говорили мені. Тому не терплю базікал і брехунів, людей, нечистих на руку або в душі.

Маринка Чуханенко:Чи будуть кліпи на ліричні пісні ("Ілюзія" чи "Просто ніжно так")? І, якщо чесно, чи дуже Вас розачарував Кременчук?

Олександр Положинський: Сподіваюся, що кліпи будуть, але можна буде про це говорити лише тоді, коли вони дійсно будуть.

Щодо концерту в Кременчуці, то, звісно, не дуже приємно виступати на сцені, якої немає, в напівпорожньому залі. Але нам до цього не звикати. Були концерти й значно гірші, тож кількість у Кременчуці, як і в багатьох інших містах, була компенсована якістю. На щастя, все ж таки класних масових емоційних концертів у нас значно більше, ніж не дуже вдалих, тому поки продовжуємо працювати. ;)

Гриня Нелийвода:Сашко, як справи взагалі? Чим займався на тижні? Як там з погодою в Києві? Чим ввечері будеш займатись?

Олександр Положинський: Взагалі справи – прекрасно. На тижні святкував мамин день народження, записувався на студії та їхав до Києва. Погода в Києві сонячна. Чим ввечері буду займатися – ще не знаю.

Олександр Положинський

Marly:Пам'ятаю, що десь рік тому на сторінці "Тартака" в Фейсбуці з'явився трейлер фільму про гурт від "Фадієз". З ним склалося чи не склалося?

Олександр Положинський: Судячи з усього, склалося тільки з трейлером. Я не можу ніяк примусити себе поставити це питання авторам фільму, щоб не ставити їх у незручне становище, якщо у них там щось раптом не вийшло.

У будь-якому випадку дякую Вам за питання. Можливо, саме завдяки Вам я таки наважуся запитати.

Альона Ліпша:Як Ви ставитеся до святкування радянських військових свят в Україні, таких як День захисника вітчизни та День перемоги?

Олександр Положинський: Я ці "свята" не відзначаю, як і всі інші посткомуністичні "свята". Я не маю нічого проти того, щоб люди, для яких радянська армія або Друга світова війна стали значною частиною їхнього життя, але не бачу жодного сенсу перетворювати ці дати на всенародні свята у незалежній Українській державі. Зрештою, радянська армія завжли була ворожою армією по відношенню до незалежної України. Згадайте хоча б той факт, що радянською вона стала після того, як тривалий час була Червоною, а червоною вона була в тому числі й від тих потоків української крові, яку вона пролила.

Що стосується "великої перемоги", то варто лише відвідати, наприклад, сучасну Німеччину, Угорщину, Італію, Словаччину, Болгарію або навпаки – Ізраїль, щоб зрозуміти, хто і кого насправді переміг. Мені тільки шкода всіх тих старих людей, які все життя прожили під пресом пропагандистської машини, досі не звільнилися від її чіпких обійм й за все життя так і не отримали можливості пожити справді гідно.

А мій дід, наприклад, який у лавах Червоної армії пройшов усю війну від початку й до кінця, мав безліч нагород і кілька важких поранень, наскільки я пам'ятаю, ніколи ні одного, ні іншого свята не відзначав. Можливо, він щось знав?

Фото: Владислав Мусієнко

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять