В очікуванні нового Даб’я

Хто сумуватиме за Джорджем Бушем? В Україні, як не дивно, це запитання не риторичне.

Прихильник неоконсервативної ідеології, людина з великими планами розвитку інших країн, але набагато меншим знанням подробиць їх життя, натхненник розширення НАТО на Схід попри саботаж прагматичних циніків у старій Європі, сорок третій президент США був милий багатьом серцям в Україні. Минулого вересня, в розпал фінансової кризи, коли розгублений Джордж Буш – який явно не чекав фінансового цунамі такої сили – кліпав очима у відповідь на питання, як врятувати економіку від колапсу, президента США практично ніхто вже й не запитував, як бути далі. Але Віктор Ющенко, для якого питання НАТО та конфлікту в Грузії стояли і, можливо, стоять і зараз на першому плані, полетів до нього за підтримкою. І пан Буш запевнив його у тій підтримці. Правда, це нікого не врятувало від газової війни, але ж запевнив! Отож Віктор Ющенко сумуватиме за Джорджем Бушем. Та не лише він. Даб’я завдяки своїм ляпам, не говорячи вже про політику, годував цілий легіон сатириків і райтерів для їхніх шоу. Звичайні новини та політичні дебати після початку війни в Іраку, на думку багатьох оглядачів, не впоралися зі своїм завданням. Відокремити те, що багато хто з журналістів вважав поганими рішеннями адміністрації Буша, від потреби підтримувати війська і засуджувати тероризм мало хто спромігся. І на зміну "професійним", але слабакуватим і розтовстілим, журналістам прийшли сатирики. В останні місяці другого терміну пана Буша найвпливовішим телевізійником Америки було названо Джона Стюарта, ведучого сатиричного "Дейлі Шоу" на кабельному каналі "Комеді сентрал". "Ви жартуєте", – в один голос написали про це британські газети. Дехто перепитав: "Серйозно?" Але тут немає нічого дивного. Ваша покірна слуга дивилася і дивиться це шоу щодня. Бо настає момент, коли безкінечне бла-бла-бла експертів, які знають про те, що говорять, менше за мене – а я знаю, що я нічого не знаю, - коли пропаганда, піар і спін, бездумне цитування брифінгів і пережовування ньюзкопі до нудоти просто Ді. Ста. Ють. Настає момент, коли хочеш впускати у свій дім з екрану людину, яка має совість, швидкий розум і співчуття. "Дейлі шоу" – нехитрий формат. Першу його половину Джон Стюарт (справжнє ім’я – Джон Стюарт Лейбовіц, про що він час від часу згадує в ефірі) показує кліпи з виступів політиків чи відомих осіб, а потім розводить руками і каже щось на зразок: "Ну, це вже вобще". Коментує не соромлячись лайки (її потім запіпікують). Жарт, жарт, жарт, новий кліп. Іноді нам пропонують псевдоновину: хитро змонтовані кліпи того, чого не було, але цілком могло б бути. (З монтажу зрозуміло, що кліпи несправжні). Потім один із кореспондентів шоу демонструє сюжет, знятий з абсурдистським гумором і сміливістю, яким я не знаю рівних. Потім до нього на 5–10 хвилин, а не на три години, як на деяких усім відомих політичних шоу, приходять відомі особистості. Екс-кандидат у президенти США Джон Маккейн був у нього кілька разів. Був Білл Клінтон і Хілларі Клінтон (окремо). Була дружина тоді ще кандидата Барака Обами, Мішель, і розповідала, як чоловік перед нею репетирує промови. Заходила дружина ненависного Стюарту Діка Чейні, і він був до неї люб’язний. Він узагалі люб’язний, хоч і не приховує своїх справжніх почуттів до суб’єктів політичного життя Америки. Він читає всі книжки, про які говорить в ефірі з їхніми авторами. І він пропонує глядачу найбільш нищівну сатиру і, хоч як сумно, найповніше висвітлення новин на американському ТБ. Принаймні згідно з опитуваннями, а я з ними погоджуюсь. Аудиторія шоу – понад два мільйони глядачів, але це інтелігентні люди, які формують громадську думку. Так ось, я думаю, якщо не Джон Стюарт, то його банківський рахунок може трохи сумувати за Джорджем Бушем. Зрештою, той надавав матеріал для жартів у кожній його програмі. Барак Обама, блискучий оратор, який завжди трохи міркує перед тим, як щось сказати, і навіть перед тим, як проголосувати за себе самого на виборах, не дасть сатирикам такої змоги. Губернатор Аляски Сара Пейлін, кандидат від республіканців Джон Маккейн, самопроголошений голос народу сантехнік Джо – всі вони відійшли в минуле. Нові об’єкти для сатири, звісно, будуть (як з’явилися вони в Україні після Помаранчевої революції). Але коли і хто – невідомо. Зате кому пощастило, так це модним оглядачам. Сукні Мішель Обами займають на сторінках преси набагато більше місця, аніж війни в Афганістані й Іраку разом узяті. Але це вже інша розмова.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять