Ліки глибинної заморозки

Застрахувати життя власної дитини та своє сьогодні цілком можливо. Для цього треба лише зібрати при пологах пуповинну кров та відправити її до спеціального кріобанку на зберігання. Незвичайний "депозит" можна використовувати як ліки при багатьох хворобах.

Універсальні препарати Чи не весь світ говорить про стовбурові клітини як про найкращі ліки. Із них можна виготовити індивідуальні препарати і навіть виростити новий орган замість пошкодженого. У США та Європі стовбурові клітини найчастіше застосовуються при онкозахворюваннях, особливо лейкозі, цукровому діабеті, імунодефіцитних станах, цирозі печінки, розсіяному склерозі, інсульті, атеросклерозі, інфаркті міокарду, м’язовій дистрофії, хворобах Альцгеймера і Паркінсона. Тобто у регенеративній медицині для відновлення тканин, органів та клітин, які загинули в результаті старіння, стресів, травм, впливу радіації, отруєнь чи опіків. Так, нещодавно японські вчені продемонстрували результати своєї роботи: декільком хворим на діабет, після того, як виникла необхідність ампутації кінцівок, ввели препарат із їхніх власних стовбурових клітин. За місяць хвороба припинила прогресувати, а вже за рік – відновилися кровообіг і м’язова тканина. Є й інший приклад. Американським ученим вдалося виростити сечовий міхур зі стовбурових клітин та імплантувати його в організм. Юрій Гладких, головний лікар Інституту клітинної терапії, розповідає, що минулого року в Амстердамі відбулася велика конференція на тему дослідження стовбурових клітин. "Там, зокрема, йшлося і про те, що сьогодні тільки у Європі проводиться близько 650 досліджень із використанням стовбурових клітин при лікуванні різних захворювань. Тобто йдеться про 650 найменувань різних хвороб, застосовуючи для лікування яких стовбурові клітини, можна досягти ефекту", – каже експерт. Відомо, що стовбурові клітини з’являються на етапі формування ембріона. З його розвитком вони перетворюються на інші клітини, з яких і будуються органи. З віком кількість стовбурових клітин зменшується. У дорослої людини є ще певний їх запас, проте до 60–70 років він майже повністю вичерпується. Основними джерелами стовбурових клітин є кістковий мозок та кров, що тече по венах і артеріях. Учені отримали стовбурові клітини також із жирової тканини, верхівок молочних корінних зубів і зубів мудрості та навіть із слизової оболонки носоглотки. Але дедалі частіше стовбурові клітини вилучають із пуповинної (кордової) крові новонароджених. Саме вона за необхідності може бути основою "ліків" не тільки для дитини, а й для найближчих її родичів. Тому що пуповинну кров збирати легко, безболісно та безпечно (маніпуляція триває 10 хвилин, не завдаючи дискомфорту ні матері, ні новонародженому, тоді як збір кісткового мозку – процедура небезпечна і проводиться під загальним наркозом), у всьому світі активно почали створювати банки кордової крові та стовбурових клітин. І Україна – не виняток. Українські депозити Як не дивно, найстаріший банк пуповиної крові у Європі знаходиться саме в Україні. Його створено у 1984 році у Харкові на базі станції переливання крові. Сьогодні, окрім харківського, діють ще три. Два – у Києві: в державному Інституті клітинної терапії та у приватній фірмі "Гемафонд" (останній банк – наймолодший), один – у Донецьку, в Інституті невідкладної та відновлювальної хірургії ім. Гусака. Усі вони – персональні банки, тобто матеріалами, зібраними та збереженими у них, мають право користуватися лише "донори". Аби стати "вкладником" банку, потрібно укласти договір із одним із кріобанків терміном на 18 років (коли дитина досягає повноліття, вона може переоформити документ на своє ім’я і подовжити термін договору). Подолавши певні формальності та очікуючи на народження дитини, батьки мають розуміти суть процедури забору, вилучення, заморозки та збереження їхніх особистих ліків. Тож приблизно за два тижні до пологів кур’єр доставляє спеціальну термосумку із засобами для збору крові до пологового будинку та за необхідності проводить інструктаж лікарів. Відразу після народження і відділення дитяти від пуповини в плацентарну частину пуповини вводять голку, за допомогою якої кров збирають у спеціальний контейнер із консервантом і відправляють до лабораторії банку. Там кров тестують на наявність інфекцій. При виявленні антитіл, що трапляється, якщо мати хворіла на гепатит або у неї – ВІЛ, зберігати кров немає сенсу (тоді договір розривається, а кров утилізується). Якщо ж якість пуповинної крові не викликає сумніву, за певною технологією її розділяють на компоненти, виділяють мононуклеари та стовбурові клітини, додають кріопротектор, розливають у спеціальні пробірки, повільно заморожують за розробленою програмою і поміщають у низькотемпературне сховище. Біоматеріали потрібно зберігати при постійній температурі: -196С у рідкому азоті. Таку процедуру цілком можливо пройти як в Україні, так і за кордоном. У нас процедура збору та зберігання протягом першого року коштує близько шести–восьми тисяч гривень, далі – 500–800 гривень щороку. Зрозуміло, що всі, хто зберігає або планує зберігати власні біоматеріали, переймаються питанням їх застосування у майбутньому, тобто суто практичними аспектами. Зараз можна говорити, що за час існування всіх чотирьох банків власники стовбурових клітин майже не зверталися за своїми "депозитами", були лише поодинокі випадки. Напевно, з кількох причин. Одна з яких – вони, на щастя, не потребували такої допомоги. Насправді, навіть опоненти комерційних банків кажуть, що вірогідність наявності медичних показань для трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові дуже мала (за певними оцінками, це від 1:2700 до 1:20000). Інша – вітчизняні медики ще не можуть знайти їм відповідного застосування, хоча достеменно відомо, що у нашій країні у медичній практиці стовбурові клітини застосовуються, але рідко – при лікуванні лейкозу, деяких захворювань мозку і при опіках. Проте робота з вивчення стовбурових клітин не припиняється ні в Україні, ні за кордоном. У донецького Інституту невідкладної та відновлювальної хірургії ім. Гусака АМН України існують певні міжнародні зв’язки. "Хоча ми не працюємо з окремими банками, але співпрацюємо з окремими науковцями, – каже директор Інституту невідкладної та відновлювальної хірургії Владислав Гринь. – Наприклад, із Юргеном Хешелером, професором Кьольнського університету, та президентом Німецького товариства дослідження стовбурових клітин. Він – координатор багатьох європейських програм у галузі вивчення стовбурових клітин. Наші спеціалісти їздять за кордон на стажування. Не безпосередньо до банку пуповинної крові, а до інституту, який спеціалізуються на питаннях теоретичних аспектів біотехнологій. Ми ж не постачаємо матеріали, а займаємося наукою". "Якщо виникне необхідність, то з України можна перевезти матеріали крові до будь-якої іншої країни, – переконує Юрій Гладких, головний лікар Інституту клітинної терапії. – Річ у тім, що існує постанова Кабінету Міністрів про порядок вивезення компонентів крові за межі України (постанова КМУ "Про затвердження Порядку реалізації за межі України компонентів донорської крові і препаратів, виготовлених з донорської крові та її компонентів, а також вивезення з України донорської крові та її компонентів" від 14.09.98 р. № 1427.Авт.), тобто акт, на основі якого відбувається переміщення усіх компонентів крові. Практично можна подати заявку до митної служби та пройти спрощений контроль проходження митних документів". У вищезгаданій постанові записано, що власна (аутологічна) донорська кров та/або її компоненти можуть бути вивезені за дозволом МОЗ за межі України з метою використання їх у необхідних випадках для надання медичної допомоги особі, яка здала кров, членам її сім’ї або іншим особам. Інше питання – більшість подібних банків у Європі не беруть на зберігання пуповинну кров, яка була зібрана та зберігалась певний час в Україні. Відмова Європи Банків, які займаються забором та зберіганням пуповинної крові, у країнах ЄС значно більше, ніж у нас. Інтернет-пошуковики за ключовими словами одразу на-гора видають масу рекламних посилань на відповідні клініки. Аби з’ясувати, що пропонують у таких закладах Європи та чи доступна ця послуга для українців, "Главред" зв’язався з декількома європейськими кріобанками. З’ясувалося, що у Франції та Італії комерційні банки пуповинної крові взагалі заборонені законом. Інші європейці не завжди працюють із клієнтами, які народжують не у країнах ЄС, зокрема в Україні. Так, у бельгійському кріобанку нам повідомили, що не зможуть організувати транспортування крові з України та запропонували вирішити проблему двома способами: або народжувати дитину в Бельгії, або в іншій країні ЄС, із якої транспортування можливе. В одному з британських кріобанків нам розповіли, що для забору та зберігання у них пуповинної крові не обов’язково народжувати у Великобританії. Можна народити в Україні, а кров транспортувати спеціальною поштовою лінією. Кріобанки працюють за схемою: народжуйте дитину в будь-якій країні, а банк домовиться про транспортування крові. Один із німецьких кріобанків не лише погодився транспортувати пуповинну кров із України, а й підтримує російськомовну версію власної веб-сторінки і має російськомовних менеджерів – більш ніж очевидне зацікавлення у пострадянському ринку. Ця послуга в ЄС – не з дешевих. Традиційний пакет послуг кріобанку (забір, тестування та зберігання на 20 років) коштує €1500–2000. За пересилання пуповинної крові з України до європейського кріобанку доведеться викласти ще кілька сотень євро. Аби скористатись такою послугою європейських кріобанків, українцю треба надіслати до банку підписаний контракт. Після того, за деякий час до очікуваних пологів, кріобанк надсилає пакет для забору та пересилання пуповинної крові. Як розповіли нам у кількох таких установах, процедуру проводить медсестра або акушер. На запитання, чи потрібно для цього мати відповідний досвід або кваліфікацію, нас заспокоїли – мовляв, цю процедуру зможе зробити будь-яка розумна людина (навіть необов’язково лікар) після ознайомлення з нескладними інструкціями. Після пологів поштовий кур’єр забирає пакунок із пуповинною кров’ю та відправляє його до відповідного кріобанку за кордоном. Тут перешкодою не стане навіть те, що поштові компанії трактують кров як небезпечний вантаж, а тому приватна особа пересилати її не може – банк крові має відповідні договори з поштовими компаніями і сам домовиться щодо пересилання. Традиційно в ЄС пропонують зберігання пуповинної крові впродовж щонайбільше 20 років. А в одній британській клініці – 25. Як нам там розповіли, довше зберігати пуповинну кров не дозволяють британські закони, але тут же заспокоїли, мовляв, цю бюрократичну перепону в найближчому майбутньому подолають, і подовження терміну зберігання пуповинної крові в кріобанку є лише справою часу. Якщо вірити Юрію Гладких, то в Європі не існує єдиних стандартів та законів щодо зберігання компонентів крові. "Але є певні принципи та вимоги, які стосуються цієї проблеми, – переконує він. – Зрозуміло, що в крові не повинно бути інфекцій, а компоненти має супроводжувати певна документація. На основі загальних правил та понять існують традиційні наукові зв’язки між інститутами та банками. Звісно, в кожному банку є власні технології, які діють в окремо взятій клініці". Але науковці застосовують різні методи виділення стовбурових клітин. Гроші на вітер? Заради справедливості варто сказати, що є фахівці, які не бачать необхідності зберігати стовбурові клітини. Зокрема, Карін Камбі (Carine Camby), генеральний директор французького Агенства біомедіцини стверджує: "Комерційні банки продають послугу зберігання, хоча не існує прогнозованого вживання...". Схожої позиції дотримується і керівництво Королівського коледжу акушерів і гінекологів. Також існує думка, що значна частина зразків пуповинної крові (до 75%) містить недостатньо клітин для трансплантації, тож цілком ймовірно, що клієнт платить банку за зберігання зразка, якого може не вистачити. Під критику потрапила і сама процедура забору крові з пуповини: при неправильно здійснених маніпуляціях новонародженому загрожує анемія. Також процес нібито відволікає увагу лікарів від породіллі та немовляти. Окремі спеціалісти в Україні теж не вірять, що практика збору пуповинної крові буде настільки виправданою. "Деяким українським лікарям не вистачає знань, аби розібратися у сучасних технологіях, – каже головний лікар Інституту клітинної терапії. – І це – найстрашніше. Вони намагаються судити про те, чого не знають. Натомість ми, по-перше, маємо створити громадську думку, згідно з якою існувала б абсолютна впевненість, що сьогодні під час пологів потрібно зібрати все, що нам дала природа, а не викидати на смітник. А по-друге, кріобанки стовбурових клітин у найближчі роки стануть такими ж важливими, як запаси нафти та газу". Якщо майбутні батьки замислюються над питанням, зберігати чи ні пуповинну кров, то вітчизняні вчені та науковці кажуть: "Так". Невідомо, як далеко у найближчому майбутньому піде наука. Тож зібравши пуповинну кров сьогодні, можна певним чином застрахувати життя малюка. А всі "але" відкинути на потім, адже коли ми страхуємо будинок, машину чи власне життя, ми не плануємо користуватися страховими виплатами.
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять