Емоції проти інтелекту

Напередодні новорічних канікул ми починаємо планувати своє життя на цілий рік. Але самими думками такій важливій справі не допоможеш.

Українські психологи дедалі частіше говорять про емоційний інтелект (EQ). Саме EQ впливає на досягнення успіху значно більшою мірою, аніж інтелект (IQ)

На піку новизни
"Люди забудуть, що ви говорили, люди також забудуть, що ви зробили, але вони ніколи не забудуть, які почуття ви у них викликали", – ця істина найкраще ілюструє поняття EQ. Як пояснити простими словами, що ж таке емоційний інтелект? Це вміння усвідомлювати почуття, керувати ними, мотивувати себе, розпізнавати почуття інших людей та будувати взаємини. Це така важлива частина нашого життя, як і вміння думати. Але мало хто це усвідомлює.
У минулому столітті ми вираховували коефіцієнт наших розумових здібностей, і у кого він був вищим – той був розумнішим, а, отже, у такої людини було більше шансів досягти в житті більшого. Але тепер складові успіху психологи розглядають під іншим кутом. Якщо уявити собі айсберг, то його надводна частина – це IQ (логічні здібності), а підводна – EQ (емоційні).
"Про емоційний інтелект почали говорити в 1990-х роках, – пояснює Тетяна Власюк, психолог, директор Першої школи емоційного інтелекту в Україні, керівний партнер Training and Development Company. – Коли ми почали займатися тренінгами рік тому, навіть в Інтернеті темі EQ були присвячені лише російські й іноземні сайти. У Європі тема емоційного інтелекту популярна вже доволі давно, а в Україні це – новий напрямок у психології та тренерській діяльності. Пригадую, ще на початку 2000-х років психологи починали говорити про коучинг, і всі запитували: що це за слово? Тепер люди знають, що таке коучинг. А от емоційний інтелект усе ще лишається на піку новизни".
На відміну від IQ, емоційний інтелект можна розвивати в будь-якому віці. Якщо логічні здібності розвивають до 17 років, максимум до 25 (ось чому так важливо не змарнувати цей період в освіті), то пік розвитку EQ – це 40 років. Що більш досвідченими емоційно ми стаємо, то краще вміємо контролювати власний настрій, визначати емоційний стан оточуючих, встановлювати контакт із людьми.
"Більшість людей, які приходять на тренінги, присвячені емоційному інтелекту, в кращому разі називають до десятка почуттів, які відчувають. А насправді емоцій – близько 200, – пояснює Тетяна Власюк. – Але жодна з них не виникає сама по собі в чистому вигляді. Якась може тривати кілька секунд, а потім здатна трансформуватися в цілий букет емоцій".
Цікаво, що під час прийому на роботу в Європі проводять розгорнуте тестування EQ. А в Україні навіть у міжнародних компаніях тестування емоційного інтелекту поки що не розвинене. Але вже найближчим часом великі компанії планують тестувати людей за новими методиками. Тести допоможуть зрозуміти, як ефективніше використовувати потенціал співробітників, знайти місце для людей у компанії.
"Як свідчать тести, у керівників показники EQ доволі високі, – підкреслює Сильвія Пержу, директор Київського центру взаємовідносин VCV. – Ще кілька років тому директори підприємств, керівники фірм опиралися тестуванню. Не вірили результатам. І не бачили важливості розвитку EQ. Нарешті, до емоціонального інтелекту у нас почали виявляти інтерес. Наше суспільство в цілому вже наблизилось до використання надбань практичної психології в особистому житті та бізнесі.
Не маніпулювати, а допомагати
"Якщо тобі понад 30 років, а ти можеш сміятися і плакати, як дитина, і цим пишаєшся, – отже, з EQ у тебе все гаразд. Задіяні і мозок, і серце. Якщо повідомлення співбесідника доходить до тебе крізь шкіру, і якщо більше інформації тобі дає пауза, аніж мовлення, ти – гігант EQ", – розповідає один із сайтів, що пропагують інтерес до емоційного інтелекту.
"Про почуття говорити ми не звикли, – розповідає Сильвія Пержу. – На консультаціях психологи запитують у семирічних дітей: "Як ви почуваєтесь?"" Але якщо батьки не навчили дитину розуміти, що ж таке почуття, вона не зможе їх назвати. Навіть більшість серед дорослих не вміє розрізняти емоції, не знає, як до них ставитися. А почуття треба вміти проживати".
Основа EQ – це пізнання самого себе. Для цього важливо усвідомити різницю між думками й почуттями. Треба знати, в якій точці емоційного потоку зупинитися, аби сказати "так" чи "ні". Це допоможе щось змінити в своєму житті. Зверніть увагу, як по-різному люди вирішують конфліктні ситуації. Хтось зрештою зчиняє скандал, а хтось – отримує ефективне вирішення ситуації, причому всі її учасники залишаються друзями.
Емоційно грамотні люди вміють усвідомлювати, що відбувається, і з конфліктного стану переходити до стану спокою. Тетяна Власюк підкреслює: "Емоційний інтелект – це ще й майстерність керувати емоціями інших людей. Важливий нюанс: йдеться про позитивний вплив, а не маніпулювання – це різні явища. Що таке маніпуляція? Це явне завдавання шкоди іншій людині. У людей із добре розвиненим емоційним інтелектом – шляхетні цілі. Наприклад, якщо комусь погано, слід коректно, красиво зробити так, щоб людині стало краще, аби вона змогла побачити ситуацію з іншого боку".
Бізнес під час кризи
У Європі люблять повторювати модний вислів: "Завдяки IQ ви влаштовуєтесь на роботу, завдяки EQ – робите кар’єру". У будь-якій компанії, особливо під час кризи, схвалюють нові ідеї й нові шляхи вирішення життєво важливих завдань. Світ змінюється швидко. І сьогодні кожен співробітник, незалежно від своєї позиції в компанії, зобов’язаний не лише визначити, що він знає чи не знає у своїй сфері, але й заздалегідь повинен готуватися до того, що його чекає в майбутньому.
"У США було проведено цікаві дослідження успішних людей, – розповідає Сильвія Пержу. – 733 мільйонерам вирішили поставити запитання: що вам допомогло стати успішними? Серед чинників, що забезпечили успіх, виявились особистісні, а не професійні: чесність, дисципліна, уміння ладнати з людьми, підтримка чоловіка (дружини), висока працездатність.
Ми звикли думати, що для успіху головне – знання, гроші, але, виявилося, актуальними є й інші якості. І перш за все – навички, пов’язані з керуванням емоціями і розумінням інших людей. Допомагають досягати результатів: уміння надихати, захоплювати, "вмикати" людей, перетворювати негатив на позитив".
"Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є", – відомий вислів Теодора Рузвельта. Напевно, саме тому на тренінги, спрямовані на поліпшення емоційного стану, в основному приходять люди активні, дієві: директори, власники компаній, менеджери середньої та вищої ланок. В основному – це люди, які вже багато чого досягли, але ще розвиваються.
Їхній вік – близько 30–35 років, хоча серед тих, хто навчається тонкощів емоційного світосприйняття, є й 18-річні, і 50-річні. Цікаво, що на перші тренінги EQ, що стартували в Україні рік тому, насамперед прийшли чоловіки – близько 80% аудиторії. Мабуть, слоган рекламної кампанії "Варто навчитися володіти емоціями!" "зачепив" більшість чоловіків: адже, всупереч стереотипам, емоції важливіші, ніж розум. Зараз на тренінгах чоловіків і жінок – порівну.
"Восени 2008 року, коли почалася криза, в нашій компанії не існувало вихідних днів: треба було працювати з психоемоційним станом людей. Ми тоді допомогли врятувати безліч контрактів, – розповідає Доріс Кастійо Мендоса, коуч, тренер, маркетолог, керівний партнер T&D Company. – Люди приходили на роботу пригніченими: в країні все погано, грошей немає. Під час кризи зросла смертність, самогубство. Але ми казали людям: працюйте, шукайте варіанти рішень, змінюйте свій емоційний стан.
Дуже важливо вчасно впоратися зі своїми емоціями, інакше тривоги переростають у депресію, з якої людину вивести важче. Що має викликати занепокоєння? Якщо людина засинає з поганим настроєм – це вже перша ознака: з цим станом треба щось робити. Змінювати, не зволікати".
Звісно, емоційний інтелект допомагає не лише під час кризи розібратися в собі й у побудові бізнесу. Один із найпоширеніших емоційних станів у компаніях має назву "синдром устриці": людина закривається, чомусь вирішує, що вже все зробила, і, зрештою, їй стає байдужим розвиток компанії. Психологи допомагають виявити таких людей, вивести їх із цього стану.
Доволі часто від "синдрому устриці" страждають ті, кому за 35. Але трапляються й зовсім молоді. Причому, коли людина наближається до кордону "устриці", – не помічає його. Хтось впадає у "сплячку", хтось – навпаки, панікує від того, що в його житті, як йому здається, нічого не складається. Є ще один цікавий стан – "зачинені ворота": людина не бачить виходу із ситуації. Це дуже страшно і є причиною багатьох смертей. Але і з цього стану можна вийти доволі швидко й ефективно.
Живемо в "жуйці" переживань
Звісно, не слід думати, що емоційний інтелект – це панацея від усіх негараздів. "EQ – це модне словосполучення, що допомагає краще продавати тренінги, – зазначає Андрій Русін, тренер Київського центру взаємовідносин VCV. – Почуття існували завжди, і за всіх часів вони були одним і тим самим. Просто сьогодні застосовують інші терміни. А розуміння, що таке почуття і керування ними – лише один із рівнів вашого розвитку".
Цікаво, а наскільки українці уважні до того, що вони відчувають? Звичайна історія: зателефонувати другу й поскаржитися на життя. Але навіть скаржитися треба вміти. Як зазначають українські психологи, розділивши свої страхи й тривоги, українці доволі часто обтяжують стан одне одного, а не полегшують його.
На тренінгах навчають правильного спілкування, того, як вийти з негативної розмови – нехай навіть телефонної, аби її закінченням було позитивне почуття. А вихід із ситуації, що склалася, є завжди: кращий, гірший, але є. Проте в Україні частіше прийнято ділитися негативом, а про позитив ми замовчуємо.
"Відчувати наші люди вміють, а от усвідомлювати свої почуття – не завжди, – вважає Анд¬рій Русін. – Сьогодні основні почуття, в яких перебувають українці, – це страх, тривога, невпевненість. Правителям зручно тримати народ у прогнозованому стані. Системі не вигідні люди, які вільно мислять, які самі обирають, як їм реагувати на події. Більшість людей, яких ми бачимо на вулиці, – просто не вміють обирати емоційні реакції. І політики успішно грають на наших почуттях".
Психолог Тетяна Власюк також підтверджує, що більшість українців перебувають під пресом страху, паніки, тривоги, надмірних, непотрібних переживань. "Ми переживаємо стосовно Маші, якій щось сказав Вася. Ми – "нація переживань", і нам це дуже заважає, тому що ми не проживаємо життя в даний момент. Ми існуємо в "жуйці" переживань", – підсумовує психолог.
Політики й почуття
А наскільки наші лідери володіють розвиненим EQ? У них насправді емоційний інтелект розвинений більшою мірою, ніж у більшості людей. Інакше вони не стали б лідерами.
"Наприклад, Юлія Тимошенко доволі доб¬ре керує своїми емоціями й почуттями. Уміє надихати, змінювати стан людей, – розповідає Тетяна Власюк. – А якщо розглянути наш парламент у цілому, то він, насправді, дуже темпераментний. Здається, що рішення приймають під впливом пристрастей, що вирують. Але насправді за яскравими емоційними проявами все одно стоять прагматичні цілі".
Що відбувається з нашою країною з емоційної точки зору? Як підкреслюють психологи, за допомогою ЗМІ політики загострюють негативний емоційний стан у суспільстві. І тиражують цю паніку. У цивілізованих країнах навіть складні кризові питання ставлять зов¬сім інакше. У нас же – навпаки: замість того, щоб заспокоїти народ, провадять політику, що негативно впливає на психоемоційний стан громадян.
"Аби створити необхідні результати, людині треба зануритися в позитивні емоції. Адже в негативному стані ніколи не створиш нічого хорошого, – пояснює Тетяна Власюк. – Незабаром в Україні відбудуться вибори. У який стан потрібно поринути українцям, аби правильно проголосувати? Треба просто вірити і сподіватися, що все буде добре. Це тільки звучить просто, а насправді – зовсім не так. Але, як би там не було, без віри жити складно. Треба вірити, що наша країна – не найгірша, має хороші, сильні ресурси. І треба вірити, що знайдеться політик, виведе країну у потрібний стан. І починати треба з самого себе, із власних позитивних емоцій".
"Світ змінюється за формулою: думка-мрія-дія, – пояснює Андрій Русін. – Тому важливо починати із себе, а не з політиків. Які б політики зараз не керували країною – це всього лише фігури однієї з кількох існуючих сил. Нехай кожен подумає про те майбутнє, яке хоче бачити, в якому хоче жити. Лише власними силами кожна людина зможе поліпшити своє життя, починаючи зі своїх стосунків, емоцій, своєї сім’ї, вибору, де жити і чим займатися".
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять