Сім’я в країні парадоксів

Під час новорічних канікул уся сім’я, як правило, збирається разом.

А самотні люди, можливо, навіть не усвідомлюючи, задовго до свят починають шукати собі партнерів, з якими хотілося б зустріти Новий рік і Різдво. Адже, як відомо, з ким проведеш новорічні свята – таким рік і буде. Незважаючи на жодні примхи долі, люди, як і тисячі років тому, хочуть жити в сім’ї

Портрет української сім’ї

Ще на початку ХХ століття інституту сім’ї пророкували руйнацію, однак він продовжує існувати. Добре, коли є про кого піклуватися і коли піклуються про тебе. Але яким насправді є наш тил?
Якщо опитати людей довкола, можна дійти цікавого висновку. Люди сімейні, як правило, перебувають у колі собі подібних. Якщо людина щаслива в сім’ї – навколо неї чимало щасливих родин. А самотні люди можуть сміливо стверджувати, що інститут сім’ї в Україні переживає глибоку кризу: у їхньому оточенні теж чимало самотніх.
Якщо ж від суб’єктивних спостережень перейти до статистики, то однозначну інформацію все одно отримати важко. За даними відомої української компанії TNS, в Україні одружених, заміжніх і тих, хто перебуває у громадянському шлюбі, – близько 65% населення, а людей самотніх (неодружених, незаміжніх, вдівців, вдів або таких, хто живе окремо від сім’ї) – близько 34% (було опитано городян віком до 65 років).
Є й інші дані: згідно з опитуванням громадян дітородного віку (до 50 років), проведеним Інститутом демографії й соціальних досліджень імені Михайла Птухи, 95% українців усе-таки живуть у сім’ях. Чи означає це, що у країні самотніх людей – лише 5%? За даними Держкомстату України, 20% українських домогосподарств складаються з однієї людини, з них 75% – пенсіонери. Переважно в нашій країні самотніми є люди літнього віку.
"В Україні досліджень сімейного життя проводять недостатньо – не ті фінансові можливості, – пояснює Людмила Слюсар, старший науковий співробітник Інституту демографії й соціальних досліджень імені Михайла Птухи. – Але однозначно можна стверджувати, що в нашій країні збережено сімейний спосіб життя. Коли ми вивчали ціннісні орієнтації українців, на запитання "Що для вас є надзвичайно важливим?" більшість із них відповідали –"Сім’я". Отже, в Україні сім’я не відмирає, вона видозмінюється: стає малодітною".
А ще в Україні спостерігається високий рівень шлюбності. У розвинених державах багато людей до 40 років – ще не одружені. Інша справа – українці: більшість із них налаштовані на шлюб з молодого віку. Щоправда, сімейні союзи часто виявляються неміцними. Якщо серед європейських країн найвищий рівень розлучень – у Росії, то на другому місці – Україна й Білорусь.
Більшість українців живуть у так званій нуклеарній сім’ї – це шлюбна пара з дітьми або без них. Родин, в яких живуть кілька шлюбних пар (зазвичай – батьки й дорослі діти), незважаючи на труднощі житлового питання, мало. Натомість в Україні поширені неповні родини – вони становлять 20%. Жінка, яка живе з дитиною, – це також сім’я. До речі, збільшення кількості неповних сімей – це загальносвітовий процес.

Шлюб гостьовий, громадянський і традиційний

Сімейне життя теж оточує чимало міфів. Багато своїх вчинків ми пов’язуємо зі стереотипом класичної сім’ї: жити довго й щасливо, офіційно зареєструвавши стосунки. Але чи багато ви знаєте таких сімей? Як говорять психологи: не можеш змінити обставини – зміни своє ставленнядо них. У цьому контексті слід сказати про те, що шлюби бувають не лише традиційними.
Кожна епоха висуває свої правила поведінки. Звичайно, бували часи, коли вижити можна було лише у великій, патріархальній сім’ї. Обставини змушували людей міцно триматися разом. Інша справа – сучасне суспільство, із зовсім іншими умовами життя. Наприклад, у розвинених країнах, де люди можуть розраховувати на соціальні гарантії, можна прожити й одному. Напевно, саме тому на Заході багато людей, які вважають за краще жити відособлено, собі на втіху. Час від часу вони зустрічаються зі своїми партнерами. Такі стосунки називають гостьовими шлюбами.
"В Україні гостьових шлюбів дуже мало, – пояснює Людмила Слюсар. – Їх об’єднує одна особливість: основний час партнери разом не живуть. Є різні ситуації: хтось зустрічається лише на вихідних, хтось працює в різних містах або країнах. А ось в незареєстрованому шлюбі в нашій країні живе кожен десятий. І таку сім’ю вже сприймають як нормальну форму стосунків між чоловіком і жінкою. Кожен обирає те, що йому зручно: така ось різноманітність соціального життя початку тисячоліття".
Розглядаючи різні форми шлюбу, соціологи називають також шлюбне партнерство, яке, по суті, шлюбом не є. Перш ніж створити сім’ю, люди впродовж якогось часу живуть разом, перевіряють свої почуття і характери. Хоча й такі стосунки сміливо можна назвати сім’єю. Існують також маргінальні стосунки – в цьому випадку люди живуть разом, ні про що не замислюючись. Як кажуть: "Аби самому не бути". Партнери не думають ні про спільних дітей, ні про спільне майно.
Раніше шлюбом вважали спільне проживання партнерів (зараз це не є обов’язковою умовою), які мають спільні економічні умови, прагнуть народити дітей, піклуються одне про одного, а зараз ознаки шлюбу також трансформуються, як і інші аспекти нашого життя. "Як ставитися до нетрадиційних шлюбів? Наприклад, якщо люди не живуть разом постійно – у цьому немає нічого дивного: не всім підходить спільне проживання з партнером. Тому різні форми шлюбу є позитивними, якщо вони, звичайно, дають людям енергію", – пояснює Ігор Горпінченко, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, генеральний директор Українського інституту сексопатології й андрології.

Чотири функції сім’ї

У запалі почуттів і щоденних турбот мало хто замислюється про історичну роль сім’ї, що виконує в житті людини чотири важливі функції. По-перше – це народження дітей: важливе завдання як для кожної людини, так і для держави загалом. Майбутнє потомство має бути повноцінним, фізично й морально здоровим. Друга функція – виховна. У сім’ї відбувається формування міжособистісних стосунків, діти переймають від своїх батьків усі звички і традиції своєї родини і свого народу.
Третє завдання сім’ї – відпочинок. Сьогодні люди дуже багато часу проводять на роботі, де взаємини часто мають лише діловий характер, а сім’я – це саме те середовище, де люди об’єднані спільним світоглядом, інтересами, глибокими почуттями. Ті пари щасливі у шлюбі, в яких партнери мають змогу розвиватися, їм цікаво разом. І, нарешті, четверта функція сім’ї – господарська. Кожен окремий осередок суспільства – це маленьке господарство. А враховуючи економічні проблеми в нашій країні –труднощі краще долати разом.
"Усі ці чотири багатогранні функції сім’ї потрібно зберегти, – вважає Ігор Горпінченко. – Як людина реалізуватиме свою дітородну, сексуальну, виховну функцію – це, звичайно, її вибір. Але сім’я – це оптимальна модель, з нею пов’язаний прогрес розвитку суспільства. Думаю, надалі залишаться поширеними традиційні шлюби. Не виключено, що триватиме мода на неповні сім’ї, але, на мою думку, інститут шлюбу існуватиме впродовж тисячоліть".

Основа сімейного життя – секс?

Головне, про що говорять психологи: шлюб має базуватися на почуттях. "На жаль, не всім вдається створити свою сім’ю. Люди часто не вміють спілкуватися, не можуть знайти своєї "половинки". Ось у цьому й полягає проблема, – пояснює Ігор Горпінченко. – Як відомо, сім’я будується на коханні, а його основою є секс. Сексуальність – це потяг до протилежної статі, прагнення продовжити рід людський. Сексуальна функція і кохання об’єднує людей, робить їх гармонійними і щасливими".
Безумовно, значну роль відіграє сексуальна сумісність партнерів. Не секрет, що кількість розлучень через сексуальну дисгармонію сягає 50%. Саме сексологи часто говорять про недоліки статевого виховання, що руйнують сім’ю. Свого часу люди не отримали батьківської ласки, не навчилися любити, їм не прищепили почуття вдячності й обов’язку. А якщо сім’ю створено – вона не завжди може бути однаково щасливою. У стосунках, що тривали впродовж 15–20 років, із сексуальної точки зору партнери можуть бути вже недостатньо одне одному цікаві.
"Згасання кохання – це закономірне явище, боротися з ним неможливо, – пояснює Ігор Горпінченко. – Якщо стосунки між людьми дійсно базуються на глибоких почуттях, вони в жодному разі не зупиняться на якійсь фазі: обов’язково розвиватимуться. Збіг темпераменту партнерів, зокрема й сексуального, інтелекту, інтересів – усе це надзвичайно важливо. І тоді подружжя житиме разом аж до смерті. Але так буває вкрай рідко.
Доволі поширена ситуація: молоді люди кохають одне одного, але через п’ять–сім років шлюбу відбувається зниження сексуального потягу, і люди бачать, що нічого, окрім сексу, їх не об’єднує. Немає ні спільних інтересів, ні спільних захоплень. І тоді, звичайно, лише секс утримати пару разом не може. До цього треба абсолютно спокійно ставитися. Ніхто не має гарантій, що, одружуючись, він збереже глибокі почуття до старості. Але прагнути цього потрібно – як чоловікові, так і жінці".

Не менше однієї дитини, але не більше двох
А ще повноцінна сім’я – це діти. Що ми маємо на сьогоднішній день? В Україні кожна п’ята мати народила свою дитину поза шлюбом. Як сказав колись Гете: "Найкраща мати та, яка може замінити батька, коли його не стане". А якщо батька немає з самого початку життя дитини?
"На жаль, інститут сім’ї не витримує навантажень. І так відбувається у всьому світі, – розповідає Ігор Горпінченко. – Наприклад, у розвинених скандинавських країнах жінки – доволі самостійні. Вони мають можливість народити дитину, виховувати її самостійно й вести незалежний спосіб життя, не пов’язуючи себе з яким-небудь чоловіком. Це їхнє право. Але слід пам’ятати, що нетрадиційні сім’ї мають і свої негативні сторони".
На жаль, в Україні жінки часто змушені виховувати дітей самостійно, без чоловіків, тому що розраховувати на них не доводиться. Багато представників сильної статі – інфантильні й не здатні утримувати сім’ю. А кому захочеться доглядати ще й за "ніяким" чоловіком, якщо й так доводиться займатися всім: і гроші заробляти, і дітей виховувати, і вести домашнє господарство. Так звана подвійна зайнятість вбиває в жінці бажання жити в сім’ї.
До того ж, в Україні поширені пияцтво, алкоголізм, наркоманія. Про що говорити, якщо мало не кожен четвертий опитаний зізнається, що причина розлучення – зловживання алкоголем "другої половини". І як правило – це чоловіки. На жаль, у нашому суспільстві партнери не готові змінювати своє життя, підтримувати стосунки заради дитини. Ще один бич нашого суспільства – стереотип: дітей мають виховувати жінки. У всьому цивілізованому світі виховання дітей – це рівна турбота як матерів, так і батьків.
"Та все ж від народження дітей в Україні рідко хто відмовляється, – розповідає Людмила Слюсар. – Хоча й у нас уже є представники "чайлд-фрі" (люди, "вільні від дітей"), але на тлі інших держав в Україні ця течія не поширена. У системі цінностей діти для жінки – дуже важливі. Сьогодні в українських сім’ях найчастіше – одна дитина, але не більше двох".

Хто лідер у сім’ї?

Як розповіла "Главреду" психолог Людмила Майсак, на тренінги, присвячені сімейним труднощам, люди приходять з різними проблемами. Дуже багато з них пов’язано з неповагою до свого власного коріння. Ми від наших предків отримуємо силу, життя, передаємо його далі і при цьому їх не поважаємо. І що видається ще парадоксальнішим: дуже часто у сучасних людей відсутній зв’язок із найближчою людиною – матір’ю, і це спричиняє значні проблеми.
Ще одна з причин сімейних труднощів – зміна лідерських ролей. Багато людей, до речі, цього не усвідомлюють. Жінка скаржиться: "Я так стомилася!". А як не стомитися, якщо їй доводиться виконувати лідерські функції? Вона нерідко працює і за себе, і за чоловіка. Але суспільство змінюється. Зараз як жінка, так і чоловік можуть переймати лідерство. Потрібно лише вміти домовлятися.
Як розповідає Людмила Слюсар, в Україні близько 50% працюючих – жінки. Їхня освіта, кваліфікація – не нижчі, ніж у чоловіків. Відтак стосунки в сім’ї – зовсім інші. На зміну традиційній родині приходить партнерська, система лідерства – ситуативна. За нашими опитуваннями, 50% респондентів стверджують, що глава їхньої сім’ї, годувальник – чоловік. Понад 40% опитаних зазначають, що дружина і чоловік усе вирішують разом, вони – два рівноцінні годувальники. Але навіть у такій сім’ї, де глава – чоловік, уже немає жорсткої системи лідерства, патріархальних засад, як це було раніше.
Близько 8% респондентів зізнаються, що глава сім’ї – жінка. Цікаво, що на запитання: "Чи задоволені ви своїм шлюбом? Чи думали ви про розлучення?" у традиційних і партнерських сім’ях – ситуація приблизно однакова: партнери задоволені своїми стосунками, лише незначний відсоток опитаних відповіли, що у них існує конфлікт у сім’ї і вони думають про розлучення. А ось у тих шлюбах, де глава сім’ї – жінка, відсоток незадоволених більший.
"Добре, коли глава сім’ї – чоловік, – пояснює Людмила Майсак. – Звичайно, коли у війну чоловіки йшли на фронт, годувальницею залишалася жінка. Але умови життя змінюються, а люди так і "зависають" у старих моделях поведінки. І дитина, звичайно, переймає таку модель. Усе-таки умови для жінки має створювати чоловік. А коли виживанням сім’ї займається жінка, навіть без психологічної участі чоловіка, про що можна говорити?"

Сім’я в епоху кризи
Що буде з багатьма сім’ями під час кризи? Одні демографи вважають, що криза їх зміцнить. Адже в колі близьких людей знімається соціальне напруження, члени сім’ї економічно підтримують одне одного, якщо хтось втратив роботу. Але є й інша думка: криза розхитає сім’ї. Як показує новітня історія, в періоди нестабільності шлюби часто розпадаються. Наприклад, у середині 1990-х спостерігався доволі високий рівень розлучень.
Як зазначає Ігор Горпінченко, в нашій державі умови для гармонійного розвитку сімей не створюються. Погані житлові, матеріальні, екологічні умови – величезний мінус для появи нових, міцних родин. Мало уваги приділяється питанню духовності. Ось сім’я і розпадається, не витримує випробування часом. На думку Ігоря Горпінченка, прогрес суспільства пов’язаний не з руйнацією родини, а з її зміцненням. Роль сім’ї має розширюватися.
"Сім’я була, є і буде. У будь-якій її формі, – вважає Людмила Майсак. – Це може бути самотня мама, яка виховує свою дитину. У ментальному полі в такій неповній родині присутній і чоловік, інакше дитина не народилася б. І надзвичайно важливо, щоб мама вміла створити для свого малюка образ батька, якого немає. Навіть якщо людина вмирає, йде із сім’ї – її присутність у сімейному житті залишається... І слід розуміти, що ідеальної сім’ї не існує".
В Андрія Русина, тренера "Київського центру взаємин VCV" – свій погляд на сімейне життя: "Навіщо країні міцні родини? Благополучні сім’ї – основа держави, вони можуть обрати хорошого лідера. А в Україні вигідно, щоб було якомога більше матерів-одиначок: розділяй і володарюй! Коли у людини вдома – погано, на роботі – погано, навіщо довго жити? Достатньо і 50 років. А державі це тільки й потрібно: аби не платити пенсії".
"Ми живемо в країні парадоксів. З одного боку – у нас високий рівень шлюбності, в системі цінностей українці ставлять сім’ю на перше місце, і серед опитаних – ті, хто не в шлюбі, прагнуть його укласти, – підкреслює Людмила Слюсар. – І водночас у країні високий рівень розлучень, неповних сімей.... Чи означає це, що українці не настільки цінують сім’ю, щоб її зберігати? Цікаво, що причиною розлучень найчастіше називають емоційну напруженість у стосунках. Але ж над цим можна працювати".

У колі сакрального шлюбу
"У сімейному житті найважливіший гвинт – це кохання", – говорив Чехов. Але чому ж сьогодні так багато самотніх людей? Можливо, у світі стало менше кохання?
"Мені не зустрічалися люди, які не хотіли б мати сім’ю, – розповідає психолог Людмила Майсак. – Деякі заявляють, що не хочуть одружуватися, однак живуть разом. І це вже сім’я – така сім’я, в якій людина "стоїть однією ногою". І ставлення до такої сім’ї видно відразу. Буває, люди укладають шлюб, але емоційно "не присутні" в ньому. Таких емоційно холодних родин теж багато. Але всім властиво прагнути кохання і турботи".
Як пори року змінюють одна одну, так і сім’ї проживають різні стадії розвитку. Спочатку люди знайомляться і вбачають одне в одному якісь особливості своїх колишніх сімей. Потім людина хоче отримати від свого партнера те, що їй недодали в батьківській сім’ї. Але поки вона не прийме своїх батьків такими, які вони є, очікуване не отримає. Отже, висунуті партнерові претензії – насправді – це вимоги не до своєї другої половинки, а до батьків.
Наступна стадія спілкування в сім’ї між чоловіком і дружиною – це обмін. Коли партнери пережили певні почуття, здолали дитячі психотравми, вони повертаються до своєї другої половинки і починають бачити в ній людину, тільки зі своїми поглядами на те, яким має бути партнер. І якщо подружжя – більш-менш зрілі люди, вони починають обмін: "Я тобі – це, а ти мені – це, ось нам разом і добре". Таким чином вони будують доросліші стосунки.
І остання стадія розвитку – віддача. Це так званий сакральний шлюб, в якому духовно багаті, зрілі особи віддають, діляться з партнером і світом тим, що мають. З такими парами дуже приємно спілкуватися, в їхніх сім’ях почуваєшся гармонійно, а коли йдеш з їхнього будинку – сповнений спокоєм і натхненням.
Люди в такій сім’ї знають, як їм між собою розібратися. Вони насолоджуються життям, з ними приємно відпочивати. Причому їхні ролі в сім’ї розмежовані. Партнери розуміють, де жінка, а де чоловік, хто які функції виконує, і все це відбувається добровільно, із взаємною пошаною. Виявляється, щастя в сім’ї – це наш власний вибір.

-- Коментарі

ІванМалкович, видавець
{1-}
Проблема трансформації сім’ї – загальносвітова. Люди рідше розписуються, рідше вінчаються... Наприклад, на кінофестивалі "Молодість", у рамках якого демонстрували фільми з 60 країн, наскрізна тема понад половини картин – це доля дітей, які живуть або з мамою, або з татом, тобто не в повній – у роз’єднаній сім’ї. "Молодість" – це фестиваль перших фільмів режисерів, і ми, члени журі із п’яти країн, були вражені, як часто автори повертаються до теми дитинства, підлітків, до теми покинутих. Така сьогодні картина світу. Якщо про це говорять митці, то, очевидно, це констатація якоїсь серйозної, глобальної проблеми нашого часу.
До речі, і діти моєї сестри, і діти сестри дружини виростають, на жаль, у неповних сім’ях. Проте коло моїх знайомих, друзів – це нормальні родини. Практично всі вони живуть у законному шлюбі і почуваються добре у всьому. Для мене, звичайно, найважливіше – це любов. Якщо є любов і порозуміння в родині, якщо відносини між дорослими не шкодять дітям – це чудово. Бачите, проблема руйнації сім’ї існує не лише в Україні.
І цьому, до речі, сприяють ЗМІ, які люблять, зокрема, смакувати тему розлучення "зірок". Надлишок негативної інформації не сприяє зміцненню стосунків. Раніше одруження було чимось важливим. А зараз люди почуваються дуже самотніми, і кожен настільки самотній, що боїться поєднати свою самотність ще з однією бюрократичним штампом. Проте зараз можна "зайти" в Інтернет, і складається враження, що ти – не самотній. Багатьох це рятує, але багатьох – вводить в оману. У наш час дух і тіло ще більше роз’єднуються. Не даремно Ціолковський та багато інших філософів пророкували, що люди у третьому тисячолітті існуватимуть у якійсь іншій формі.

Ніна Матвієнко, співачка
{2-}
На сім’ю дуже впливає соціум, влада, яка сьогодні не забезпечила нас стабільністю, і тому на майбутнє у людей немає жодних планів. І на ті сім’ї, де немає достатку, всі ці негаразди неабияк впливають. Люди більш духовні живуть із того достатку, який їм Бог послав, і цьому тішаться. Але коли їхні діти йдуть до школи, де є більш забезпечені однокласники, їм починають дорікати в тому, що вони погано одягнені, – звичайно, це впливає на дитячу психіку… Зараз сім’ї може врятувати тільки мудрість і любов, повернення до своїх традицій.
Але через рекламу, фільми, які йдуть до нас із-за кордону, люди почали поводитись надто "розкуто", хоча, наприклад, в Америці такого насправді не спостерігається. Там люди серйозно думають про своє майбутнє, можливо, випробовують себе, не вінчаються, не одружуються, поки не впевнені у своєму виборі, але якщо складається – одружуються обов’язково. А у нас люди десять разів сходяться і розходяться, не один – так другий, потім ще інший… Альфонси – і жінки, і чоловіки – до когось причепляться, вивчать партнера за п’ять років, підгодуються і кидають його…
Щасливі родини, яких я знаю, – перебувають в офіційному шлюбі. Хоча в селах колись не розписувались, єднались із жінкою, народжували дітей і жили. Мої мама з татом не вінчались, просто були чоловіком і жінкою… Вони відповідали одне за одного. А сьогодні головна причина руйнації сім’ї – це відсутність відповідальності. Люди не бояться Бога, живуть без духу. Як казав Франко: "Дух, що тіло рве до бою". Людина повинна жити духовно, тільки тоді вона може бути вільною від усіх перепитій життя. Коли вона не зважає на жодні труднощі, просто знає, що в неї така доля – вона спокійно сприймає все і живе в радості.

Факт
Якщо вірити східному гороскопу, 2010 рік – рік Тигра – зміцнить українські сім’ї. Незважаючи на свою бунтарську натуру, Тигр – хороший сім’янин. Він не лише зберігає вірність своїй половині, а й здобуває їжу для власних дитинчат. Як стверджують астрологи, 2010-й – це хороший рік для зведення надійного сімейного фундаменту для тих, хто ще не визначився.

Інфографіка:
Частка дітей, народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі % (за даними Держкомстату України)
1990 – 11,2%
1995 – 13,2%
2000 – 17,3%
2005 – 21,4%
2008 – 20,9%

Кількість зареєстрованих шлюбів Кількість зареєстрованих розлучень
(на 1000 населення) (за даними Держкомстату України)

1990 – 9,3–3,7
1995 – 8,4–3,8
2000 – 5,6–4,0
2005 – 7,1–3,9
2008 – 7,0–3,6

Підпис під фото:
Перш ніж голосувати за того чи іншого політика, психологи радять звернути увагу на те, чи був політик розлучений

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять