Денис Силантьєв: Спорт, як і бізнес, потребує інвестицій

Коли запалюється Новорічна ялинка і куранти б’ють 12 разів, кожен відкрито або потайки загадує бажання.

Для кожного Новий рік – це нові горизонти та надії, подекуди – нове життя. Але перед тим, як його зустріти, потрібно обернутись назад та як слід поміркувати над перемогами та невдачами року, що минає. Тільки тоді, завдяки правильним висновкам, можна буде адекватно спланувати подальші дії та чіткіше уявити досягнення у майбутньому. {-1} Ми вирішили поспілкуватись із чемпіоном світу із плавання Денисом Силантьєвим, таким чином виявити погляди титулованого спортсмена, які стосуються не тільки плавання…Пане Денисе, розпочнемо з Вашої професійної тематики. На Ваш погляд, яку оцінку можна поставити вітчизняним плавцям, враховуючи їх виступи на різноманітних змаганнях у 2009 році?

Я не буду об’єктивним, якщо однозначно поставлю тільки одну оцінку. На це питання потрібно дивитись комплексно і оцінювати окремо лише плавців також буде некоректно. Адже над досягненням результатів працює ціла команда фахівців. Найвизначнішою подією 2009 року був чемпіонат світу з водних видів спорту, який проходив влітку у Римі. Коментарі будуть зайві, адже всім відомо, що наша збірна показала дуже низькі результати. Найкраще себе проявив молодий спортсмен Ігор Борисик, який фінішував п’ятим на дистанції 100 метрів брасом. Що стосується представників "старої гвардії", то 11-й результат Олега Лісогора можна вважати "тінню" колишнього Лісогора. Ми покладали великі надії на наших спортсменів, але дива не сталося і це закономірно.

Знову ж таки, не варто критикувати тільки виступаючих. Річ в тім, що спорт, як і бізнес, потребує інвестицій: кадрових, фінансових, технічних і т.д. Не обов’язково мати економічну освіту, аби знати, що без вкладань немає й прибутків. У нашому випадку це стосується очікуваних медалей від спортсменів. Скільки коштів держава вкладає у професійне плавання? Чи був побудований хоч один басейн зусиллями держави за роки Незалежності? Виступи наших спортсменів на пряму залежать від кількості та якості спортивної інфраструктури, умов для тренувань. "Що посієш, те й пожнеш" – ця стародавня приказка дуже влучна у даному випадку. Потрібно чітко усвідомити – на початку 2000-х років наші спортсмени займали лідируючі позиції саме за рахунок радянської школи плавання. Це стосується мене, Клочкової, Лісогора та Сердінова. Ключову роль зіграли також наші тренери, які змогли розгледіти та виховати справжніх чемпіонів. Сьогодні таких фахівців дедалі стає менше. Ті хто залишився, працюють на власному ентузіазмі, отримуючи за свою роботу мізерні кошти…

Невже все так погано, чи є й позитивні зрушення? Що сьогодні робить Федерація плавання для покращення ситуації?

По життю я оптиміст. Сам оптимізм полягає не у погляді на світ в рожевих окулярах, а у чіткій впевненості, що з кожної, навіть найскрутнішої ситуації, завжди є вихід. Хочу відмітити, що цього року ми більше пожали, ніж посіяли. На етапі Кубку світу, що проходив в Москві, чудово виступила Дарія Зевіна, вигравши дистанцію 200 м. на спині. Також варто відмітити справжнього професіонала – Ігоря Борисика, який чудово виступив у Москві, взявши два "срібла", та у Стокгольмі, встановивши національний рекорд у 2.03.93 хв. Слід виділити Валерія Димо, Дарію Степанюк, Олександра Ісакова та ін. Перелічені спортсмени – це наша олімпійська надія!

Цей рік став знаковим також й через те, що ми з Яною Клочковою попрощались із професійним спортом та увійшли до складу президії Федерації плавання України. На сьогодні цей орган, м’яко кажучи, працює не досить ефективно. Можливо це відбувається через використання застарілої радянської системи роботи, яка нині неефективна. Тоді спорт повністю знаходився на балансі держави. Нині ми повинні самі проявляти ініціативу, шукати кошти та ресурси, оскільки "порятунок утопаючого, справа рук самого утопаючого". Федерація проводить генеральні змагання в Україні, проте ми - її нові члени переконані, що з такою командою можна досягти більшого, оскільки тут зібрались досвідчені люди, професіонали своєї справи. З часом планується оптимізація роботи, засідання членів Федерації планується зробити частішими та продуктивнішими, при цьому, на активне сприяння та допомогу з боку державних органів розраховувати не доводиться.

Сьогодні для спортсменів гостро постає саме фінансове питання. Яким чином Ви плануєте шукати альтернативне фінансування?

Хто хоче – шукає можливості, хто не хоче шукає причина. Ми однозначно хочемо, аби плавання стало масовим видом спорту та було доступне для широких верств населення. Завдяки цьому автоматично збільшиться кількість професійних спортсменів, які представлятимуть та відстоюватимуть імідж України на міжнародній арені. У цьому процесі фінансування грає одну з ключових ролей. Наприклад у Сполучених Штатах це питання вирішується доволі успішно. На громадському рівні ініціюється велика кількість благодійних та соціальних проектів з плавання, які цікаві благодійним фондам та комерційним організаціям. Таким чином, плавання стає модним у суспільстві та відповідно породжує попит на цей вид спорту, знімаються телепередачі та шоу, влаштовуються різні конкурси і т.д. Громадські організації, які зацікавлені у популяризації здорового способу життя, активно співпрацюють із спортивними Федераціями, створюючи відповідний клімат у суспільстві, проводяться роз’яснювальні роботи серед дітей у школах, також поширення набуває волонтерство.

Що стосується спонсорства. Відомо, що проведення Кубку України з плавання у Дніпродзержинську, на якому Ви також були присутні, підтримав один з кандидатів у Президенти, у переддень виборів не будемо називати його ім’я. Як Ви до цього ставитесь?

Мені це відомо. Вважаю, що у всіх випадках потрібно шукати користь для спільної перемоги. Не бачу тут нічого поганого. Наприклад, нещодавно ми організували спільну прес-конференцію разом з депутатом від БЮТ Олександром Фельдманом. Його однойменний благодійний фонд виділив кошти на навчання плаванню дітей-сиріт у Харкові. Можливо хтось прагне розгледіти тут мету отримання електоральних дивідендів, проте річ не в цьому. Для нас головне, що майже 1000 дітлахів, які позбавлені батьківської опіки, отримають нагоду навчитись плаванню. Ця категорія потребує особливої уваги, адже кількість дітей, що гине на водоймах у купальний сезон постійно зростає. Якщо людина пропонує свою допомогу, ми не звертаємо уваги на її партійну приналежність. Спорт та політику потрібно чітко розмежовувати.

Які основні цілі ставить перед собою Ваш Фонд підтримки молодіжного та олімпійського плавання у 2010 році ? Чи плануєте співпрацю із Федерацією плавання України?

ФПУ та наш Фонд мають спільні цілі та завдання. У 2008 році ми разом провели змагання у Запоріжжі "Містер Батерфляй", які є одним з етапів підготовки до Чемпіонату Європи з плавання. Сьогодні склалася ситуація, коли невірних кроків у популяризації цього виду спорту бути не може. Будь-яка ініціатива на державному та місцевому рівні є вкрай необхідною, але якщо її до всього успішно реалізувати, то результати не змусять довго чекати.

Проект Фонду "Клуб дитячого плавання", який працював у Києві та Запоріжжі, привернув до себе неабияку увагу. В першу чергу – він оригінальний. Заняття у Клубах проводились на відкритій воді під наглядом досвідчених тренерів та були безкоштовні. Цільова аудиторія – діти віком від 8 до 12 років. Численні подяки на адресу Фонду від батьків надходять і сьогодні. По-друге, проект не потребує великих матеріальних затрат, тут не потрібно будувати окремий басейн або спортивний комплекс з багатомільйонними інвестиціями (хоча дуже хотілося б), вся справа полягає в організації. По-третє, проектом зацікавились комерційні компанії та готові інвестувати в нього у 2010 році, оскільки для них це цікаво з точки зору реклами. Отже ми прийшли до досвіду США. Виявляється головне – мати бажання. Цього року нами планується відкрити подібні Клуби і в інших містах України, ми відкриті для співпраці та готові допомогти і проконсультувати ініціативні групи у регіонах.

Ще один яскравий приклад. Нещодавно у Бориспільській ДЮСШ проходили змагання з плавання серед дітей та юнаків. Наш Фонд спільно із медіа-холдингом "Главред" вирішив влаштувати Новорічний заплив серед журналістів. На ініціативу відгукнулось чимало представників ЗМІ. Серед учасників запливу були відомі ведучі Руслан Свірін та Андрій Данилевич, який і посів перше місце з результатом у 29,03 сек. Виявляється, у нас є великий попит на плавання і до того ж на аматорському рівні можна побачити високі результати. Думаю, що цікаво було б, аби нинішні кандидати в Президенти України також позмагались між собою і на плавальній доріжці. Секундомір не дасть збрехати – хто з них найкращий (сміється)

Які оригінальні подарунки Ви отримали цього Нового року? Що самі звикли дарувати ?

Найкращий подарунок – від люблячої дружини. Оскільки Новий рік ми разом зустрічали у Львові, я приготував для Інни (дружина Дениса – ред.) романтичну прогулянку вулицями цього казкового міста. Тут панує особлива атмосфера, яка приваблює тисячі туристів. На Різдво Інна подарувала мені вечерю при свічках. Для мене основними є саме пережиті емоції, які залишаються з нами протягом всього життя, сюди можна віднести і відчуття перемоги на змаганнях або неочікуваний поцілунок, який запам’ятовується та завжди викликає приємні спогади. Також оригінально привітав одного зі своїх друзів, подарувавши йому річний абонемент у басейн.

Чого Ви побажаєте нашим читачам у році Білого Тигра?

В першу чергу, я хочу подякувати всім небайдужим, хто підтримував нас та продовжує допомагати на шляху до мети. Бажаю кожному мати поруч таких вірних людей, тоді Ваше плавання по життю буде більш безпечним та надійним. Ну і звісно, вірити у свою Зірку, яка сяє для кожного у цьому світі. Головне – вміти її розгледіти не лише очима, але й серцем…

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять