Стрес, струс, землетрус

Уже другий тиждень поспіль Україна чекає, коли від підземних поштовхів в Одесі потріскаються стіни, а у Львові та Києві обвалиться штукатурка

Румунські перестороги
Мабуть, усі вже чули про можливий землетрус в Україні. Кажуть, що він буде таким сильним, що його відчуватимуть навіть у Москві. А виникли подібні розмови не лише тому, що нашу планету протягом останнього часу аж надто трясе (поштовхи різної сили зафіксовані на Гаїті, у Чилі, Японії, Афганістані, Китаї, Туреччині, Сербії), причина інша – румунські сейсмологи заявили про неабияку активність окремих ділянок на кордоні з Україною. Тож треба чекати землетрусу силою вісім-дев’ять балів за шкалою Ріхтера.
Налякані такою інформацією, деякі львів’яни та жителі Миколаєва провели частину однієї ночі просто неба. Паніку серед мешканців галицької столиці спричинило повідомлення ізраїльських родичів одного з мешканців будинку – ті розповіли про сейсмічну активність. Тож стурбований чоловік вирішив повідомити про можливу трагедію сусідам, які, прихопивши найнеобхідніші речі, вибігли на подвір’я. Почекавши годинку на вулиці, вони повернулися до власних квартир. Подібна історія сталась і у Миколаєві. Там увесь день 9 березня містом ширилися чутки – мовляв, наступного дня очікується землетрус силою шість–вісім балів, а вже увечері найбільш вражені новиною люди вивели на вулиці цілі родини, вирішивши заночувати у власних авто.
Аби з’ясувати, навіщо ж румунські вчені змусили так хвилюватися простих українців, "Главред" вирішив зателефонувати до першоджерел.
"Так, у своїй заяві я говорив про можливість великого землетрусу, – сказав нашому виданню доктор Джордж Мармурену (Gheorghe Marmureanu), науковець Румунського національного інституту фізики землі (The National Institute for Earth Physics). – Але він станеться не зараз, а, можливо, приблизно у 2035–2040 роках. Тоді дуже сильно труситиме не лише Румунію та Україну, а зачепить і Молдову та Росію. У таких твердженнях, які в жодному разі не є передбаченнями, я базуюсь суто на історичних фактах. Упродовж останньої тисячі років на території наших держав кожні сто років відбувалися дуже сильні землетруси, а у перерві між ними – більш слабкі. Останній великий був у листопаді 1940-го (силою 7,2 бала за шкалою Ріхтера. – Авт.). Потім більш слабкий – у 1977-м¬у. Тож дуже ймовірно, що ми вже можемо готуватися до 2040 року".
До речі, під час того "слабкого" землетрусу 4 березня 1977 року тільки у Бухаресті загинуло 15 тисяч людей. В українській столиці також були відчутні поштовхи. Кияни пригадують, як у будинках припинили працювати телефонні лінії, а меблі "танцювали" по квартирах. Тож можна лише приблизно уявити, яким може бути великий землетрус.

Якщо вірити пану Мармурену, то його епіцентр буде глибоко у Землі. А що глибше, то більш тяжкі наслідки можуть бути. Саме в цьому і є небезпека для України – магнітуда у шість балів за шкалою Ріхтера на кордоні з Румунією може перетворитися на вісім-дев’ять балів. Тобто майже так, як на Гаїті.
Природу землетрусів на території України та сусідніх країн можна легко пояснити – гірський масив на кордоні з Україною, так звана "зона Вранча", має таку ж саму активність, як певні регіони Чилі. Вона заявляла про себе не лише у 1940-му та 1977 роках, а й у 1986-му та 1990-му, коли сила землетрусу сягала шести балів за шкалою Ріхтера. Тож деякі сейсмологи говорять про іншу періодичність сильних струсів – раз на 33 роки. Всесвітньо відомий сейсмолог Чарльз Ріхтер говорив, що "зона Вранча" – єдиний епіцентр землетрусу на Землі, на якому живе така велика кількість людей.
Нині ж румунські вчені твердять, що разом із землетрусом, який стався нещодавно в Чилі, в їхньому інституті зафіксували поштовхи і в "зоні Вранча". Наприклад, у ніч з понеділка на вівторок (2 березня) вже був землетрус силою 2,2 бала. На думку румунів, це означає, що система заряджається енергією й інколи звільняється від неї за допомогою незначних землетрусів. Окрім того, зафіксовані поштовхи у дельті Дунаю і неподалік Кримського півострова.
Український фактор
Можна говорити, що з точки зору сейсмічної активності вся територія України є небезпечною. Але найбільші ризики – у Криму та на Закарпатті. Втім, у разі можливого землетрусу в Румунії, про який усі говорять, найбільше постраждала б Одеська область. Там можуть бути всі сім балів. Такий показник сейсмологи розшифровують як "дуже сильний". За цих умов з’являються пошкодження – тріщини у стінах навіть кам’яних будинків, проте антисейсмічні та дерев’яні будівлі залишаються неушкодженими. Та якщо згадати, що чи не більшість будинків в українських містах в аварійному стані, то руйнування можуть перевершити всі очікування – вітчизняні "чудеса" архітектури складуться, немов карткові будиночки. У Львові може бути шість балів. Землетрус такої сили кваліфікують як "сильний". Тоді обвалюється штукатурка, падають картини зі стін та зміщуються важкі меблі. У столиці можна прогнозувати п’ять балів за шкалою Ріхтера. Це "відчутний" землетрус, коли б’ється посуд.
Утім, нині українські вчені заспокоюють: землетруси у нас фіксувалися і фіксуватимуться. За словами директора Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України з наукової роботи Олександра Кендзери, деякі території України, зокрема західні, південні і південно-західні її частини, належать до так званого сейсмоактивного поясу Землі.
"Небезпечних районів із прогнозованою інтенсивністю сейсмічних впливів у вигляді шести–дев’яти балів в Україні – близько 20% усієї території України, – говорить Олександр Кендзера. – Тут проживає десять мільйонів людей. Райони з інтенсивністю сім–дев’ять балів становлять 12% території. Тобто такі поштовхи можуть відчути сім мільйонів осіб". Але такі цифри лише гіпотетичні. Йдеться про максимально можливий землетрус, який може згенерувати "зона Вранча".
Проте схоже, що в Україні на офіційному рівні про землетруси як про природні явища (на відміну від катаклізмів політичних) думають мало. Наприклад, у нас лише 36 сейсмічних станцій, тоді як у Швейцарії – понад 200. На Чорноморському узбережжі діють сім із них: у Ялті, Севастополі, Сімферополі, Алушті, Феодосії та Керчі. Також вони є у Львові, Одесі та інших містах. Найдавніша з них – станція "Львів", заснована у 1899 році. Та навіть існування спеціальних установ ще не означає, що про землетрус нас попередять – завчасно визначити місце, час і силу землетрусу не можуть учені жодної країни світу, адже робити достовірні короткострокові прогнози неможливо – ще немає таких методик.
Представник Інституту геофізики пан Кенд¬зера говорить, що інформацію про глибинні процеси, де й народжуються землетруси, можна отримати лише з інтерпретації спостережень геофізичних полів на поверхні Землі. Через це всі завдання з вивчення внутрішньої будови Землі належать до так званих обернених геофізичних задач. У математичному аспекті – це некоректні задачі. Що це означає? А те, що у них або немає розв’язку, або він неоднозначний. Із цього виходить, що надійну модель землетрусів побудувати неможливо. А якщо немає моделі, то неможливо й визначити точний час виникнення землетрусу та його силу.

"Наприклад, у "зоні Вранча" процеси відбуваються на глибині 120–180 км. Цікаво, хто має такий хороший зір, аби їх побачити? Тож усі розмови про конкретні дати – від ворожки, а не від учених", – переконує пан Кендзера.
За словами ж доктора геолого-мінерало¬гічних наук, завідувача кафедри Одеського національного університету Євгенія Черкеза, передбачити землетрус у світовій практиці вдалося лише раз. Це було в Китаї 1975 року. Людей евакуйовували 21 раз, проте нічого не відбувалося. І лише коли їх евакуювали 22-ий раз – через п’ять годин стався руйнівний землетрус.
Регіональні особливості
Утім, українців така ситуація не влаштовує. Так, до відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, куди зазвичай телефонують лише працівники МНС, минулими вихідними дзвонили прості люди – перш ніж поїхати на пікнік чи кататися у горах, вони запитували, чи можливий землетрус. А ось керівник цього відділу Сергій Вербицький на власному прикладі показує, що поки землетрусів боятися не варто, адже вчений нині не боїться відпочивати у горах. Він заспокоює: ""Зона Вранча", про активність якої зараз заговорили румунські вчені, знаходиться на півдні Румунії на відстані приблизно 100 км від кордону з Україною, а це близько 500 км від Львова".
І в Одесі просять не надто довіряти румунським ученим (нагадаємо, румуни їм пророкують вісім балів). Євген Черкез говорить, що в Одесі серйозні землетруси до восьми балів можливі раз на тисячу років, а понад вісім – один раз на 5000 років.
Проте відомо, що після землетрусу 1988 року у вірменському місті Спітак, коли загинуло 40 тисяч осіб, Одеський регіон внесли до сейсмічно небезпечної зони. І сталося це тому, що в Одесі багато катакомб. Тож якщо вони обваляться, сила коливань зросте до семи-восьми балів. Утішає лише одне – більшість будинків зроблена з піщаника, а каміння стійке до коливань землі. Отже, у результаті, ймовірно, обваляться нові райони, а історичний центр встоїть.
У Криму ще більш складна ситуація – там можна боятися ще й цунамі. Якби епіцентр останнього турецького землетрусу, що стався тиждень тому, змістився на 250 кілометрів, береги Криму накрили б великі хвилі. Цунамі в Криму вже були. Наприклад, після місцевого "ялтинського" землетрусу 1927 року хвилі вкрили береги Криму, зруйнували мало не все узбережжя, а в Чорному морі вибухали підземні родовища газу, викидаючи у повітря височенні стовпи вогню. Дивом стихія не знищила тоді відомий кримський пам’ятник – "Ластівчине гніздо", лише впали у море шпилі башти, з-під балкона випав шматок скелі, а під романтичним палацом з’явилася невелика тріщина. Румунські ж учені наводять інший факт з історії: 31 березня 1901 року землетрус потужністю 7,2 бала спровокував таке цунамі у Чорному морі, що хвилі сягали трьох метрів.
"Тож якщо ми прогнозуємо, що вже найближчими роками на великій глибині у "зоні Вранча" станеться сильний землетрус, який буде відчутним у Румунії, Молдові та Україні, то нашим країнам варто було б створити хоча б спільну систему сповіщення про землетруси та всім разом працювати над сейсмічною мапою", – переконаний Джордж Мармурену, науковець Румунського інституту фізики Землі.
Що ж до пересічних українців, то вони мають зважено підходити до вивчення будь-якої інформації, навіть сенсаційної. Зрозуміло, що в нас усіх так багато приводів не довіряти владі – вона може приховати будь-що або зробити з мухи слона, та якщо вчасно скористатися здоровим глуздом, то й на вулиці ночувати не доведеться в очікуванні великого землетрусу.

Белла Пустовітенко, голова Кримської експертної ради з оцінки сейсмічної небезпеки та прогнозу землетрусів
Панікувати не треба, адже хоча землетрус – стихійне лихо, та воно все одно виникає несподівано. Інша справа, що до землетрусу треба готуватися. Перш за все йдеться про норми та правила будівництва, так зване сейсмостійке проектування. Насправді вбивають людей не землетруси, а погано зведені будинки. Раніше міцність практично для всіх будівель у небезпечних регіонах України розраховувалася на землетруси силою в шість балів. А сейсмічної небезпеки в інших регіонах ніхто не визначав. Проте нині очевидно, що старі будинки будуть зруйновані і за землетрусу нижчої бальності. Тож головне завдання держави – мінімізувати всі можливі ризики.
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять