Конституційний Орлик

У нашому осягненні козацької доби – досі найрепрезентативнішого і для світу, і для нас самих етапу української історії – трійка з двома нулями править за число мало не сакральне.

Принаймні долучення до певної події чи явища додатку "300-річчя" відразу ж переводить їх до регістру найбільш значущих і навіть злободенно-політичних

Початок цій традиції поклало вікопомне святкування по всенькому СРСР 300-річчя Переяславської ради, під яке і спеціальну постанову ЦК КПРС видали, і Кримську область Україні передали (а політв’язні УПА в концтаборах, навпаки, 18 січня 1954 року проголосили "днем жалоби"). 300-річчя Конотопської вікторії Івана Виговського зі зрозумілих причин відзначали лише в діаспорі, натомість таку саму річницю Полтави (для когось це – Полтавська перемога, для когось – катастрофа) минулоріч вшановували гучно, скандально і костюмовано, і не було в Україні такої політичної сили, яка з цього приводу не спробувала бодай трохи пропіаритись.
Одначе побоююсь, що 300-річчя Конституції Пилипа Орлика, яке відзначаємо у квітні 2010-го, на статус всенародного здвигу не претендуватиме: особливого піару на цьому не наскубеш, тому все зведеться до кількох конференцій, двох-трьох напівсонних акцій статусних націонал-демократів та обговорення в "експертному середовищі". А шкода, бо з усього доволі суперечливого набутку часів Гетьманщини ця Орликова Бендерська конституція, укладена емігрантами, які ще тішили себе марною надією визволити "козацьку націю", виявляється для нашого часу актуальнішою за всі колись такі лункі мілітарні звитяги.
Гетьман у вигнанні
З останніми Пилипу Орлику відверто не щастило. Народжений у Білорусі нащадок старовинного чеського роду, він здобув прекрасну освіту у Віленській єзуїтській колегії та Києво-Могилянській академії, виявив себе одним із найкращих барокових поетів кінця XVІІ століття – зашифрованим і ускладнено-асоціатив- ним, зробив прекрасну кар’єру, обійнявши у 35 років посаду генерального писаря (другу за рангом у бюрократичній ієрархії Гетьманщини), став найближчим помічником Мазепи, а після його смерті – гетьманом України у вигнанні, одначе товаришував він виключно з пером, а не з шаблею. Розпочатий ним 1711-го похід проти російських військ на Правобережжі закінчився поразкою, після якої мазепинці як військова сила перестали становити реальну небезпеку для імперії. Історики називають багато її причин тактичного і політичного кшталту, але головним, як на мене, виявилось інше: поміркуймо про те, яким був би результат битви під Жовтими Водами, якби козаків очолював не Хмельницький, а Вацлав Гавел? Однак саме цей книжник і поет фактично виявився єдиним, хто в подальшому не капітулював: суворі, загартовані в боях козацькі лицарі, усвідомивши, що антимосковську справу програно, каялись перед царем, уклінно просячи повернути їм "добра й маєтності". Один тільки Орлик, наївний ідеалістичний інтелектуал, до кінця життя лишився вірним їхній спільній клятві: "вивести з лабіринту страшенного рабства гарну Аріадну – нашу Вітчизну, яку стереже московський дракон, і повернути їй колишню волю".
Пакти, що ніяк не стануть історією
Ознайомитись з ухваленим 5(16) квітня на козацькій раді поблизу містечка Тягина (чомусь прижилася саме турецька його назва – Бендери) документом під назвою "Пакти й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького" буде цікаво не лише аспіранту, який хоче написати на цьому матеріалі кандидатську. Вихований на постмодерній класиці "Хозарського словника" блукалець інтернет-простором із подивом дізнається, наприклад, про те, що Пилип Орлик і запорожці Костя Гордієнка вважали "давній і відважний народ Хозарський" своїми прямими попередниками, а їхнього Кагана – "володарем Козаків" (то був відгомін популярного в українських самостійницьких і автономістичних колах початку XVІІІ століття так званого "хозарського міту"). Та важливіше інше: завдавши собі клопоту впоратись зі специфічною бароковою риторикою, він, сучасний читач, буде просто вражений тим, наскільки злободенними є нині пункти цієї Конституції. Невеличка цитата з розділу X: "Ясновельможному Гетьману з обов’язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог, бо підштовхнуті ними (люди), залишивши свої домівки, відходять, як правило, до чужих країв за межі рідної землі, аби полегшити подібні тягарі і шукати життя кращого, спокійнішого і легшого". Це про яку добу сказано – про початок XVІІІ чи XXІ століття? І скільки мільйонів українських заробітчан нині поневіряються по італіях – іспаніях – португаліях? (Список можна продовжувати).
Або з розділу І: "А задля більшого авторитету першого в Малій Русі Київського митрополичого престолу і задля зручнішого керівництва духовними справами згаданий Ясновельможний Гетьман, коли наша Батьківщина буде звільнена від московського ярма, мусить сприяти поверненню її у підпорядкування первісній екзаршій владі Константинопольського Апостольського престолу". Ніби сьогодні про наші клопоти з Помісною Православною Церквою сказано. Є в цій наділеній справді неймовірним прогностичним потенціалом Конституції пункти про, висловлюючись термінами сучасної політології, виведення з території України іноземних військових баз ("Дніпро і землі Війська Запорозького" мають "бути звільнені від московських укріплень і фортець"), про "тісний зв’язок любові", що "єднає названий Козацький народ із Кримським Ханством, з яким не раз Військо Запорозьке вступало у збройний союз і об’єднаними силами виступало на захист своєї Батьківщини і своїх вольностей", про збереження недоторканними й непорушними самоврядних прав Києва. Навіть про ніколи не оприлюднювані таємні газові домовленості, що їх наші достойники укладають із Газпромом, можна знайти в Орликовій Конституції: "Якщо надходитимуть якісь листи з іноземних країн чи областей, адресовані Ясновельможному Гетьманові, тоді належить Його Ясновельможності повідомляти (про них) Генеральну старшину, а також розкривати відповіді, і щоб не було таємної писемної кореспонденції, особливо чужоземної і такої, яка могла б завдати шкоди цілісності Батьківщини і загальному благу".
Трагедія і фарс українського конституціоналізму
Після краху Орликових мілітарних спроб і дипломатичних комбінацій його Конституція припала порохом забуття. Її положення не були реалізовані (не на контрольованій же росіянами Наддніпрянщині їх було утверджувати!): по суті вона для подальшої історії козацької України мала значення певної декларації добрих намірів. Одначе наміри ці справді були добрими, і в міру того, як ми віддаляємося від цієї події, стає зрозумілим, як багато вони означали. Творці першої в Європі демократичної Конституції справді хотіли реалізувати те, що вони у своїх "Пактах" записали: викорінити гетьманську й старшинську сваволю, звільнити наші терени від московських укріплень, тричі на рік збирати Генеральну Раду (тобто представницький парламент "козацької нації"), хотіли навіть заборонити будь-кому, окрім запорожців, ловили рибу "по Дніпру від Переволочної до його нижньої течії".
Натомість конституційний процес нині сущої України (йдеться про Основний Закон зразка 1996 року та всі його подальші трансформації) переконливо доводить: реальні наміри творців його мають дуже мало спільного з тим, що в ньому записано. Усіх: і Кучму, і Ющенка, і Тимошенко, і Януковича – цікавили й цікавлять лише ті розділи, де йдеться про розподіл повноважень між гілками влади. Чому? Бо найперше їм треба укласти між політико-бізнесовими корпораціями хоч якийсь прийнятний для всіх договір про розподіл майна на завойованій території. Проте наприкінці "процесу" неодмінно з’ясовується, що якійсь бан... перепрошую, шановній політичній силі, недодали – і все повертається до вихідної точки. Можливо, нам справді краще жити без Конституції? Зрештою, "стрєлкі" – це теж механізм уладнання суперечок, і рішення там ухвалюються значно швидше, ніж у Конституційному Суді...
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять