Виборча недосконалість: глобальний вимір

Нових облич у політиці! Таке гасло замість давньоримського "хліба і видовищ" щодня спадає мені на думку.

Здається, від Маргарет Тетчер швидше здихалися в Британії, ніж від деяких наших парсун. Але де їх узяти, нових? Люди люблять говорити: "А я ж казала!" Не знаю, чи живі ще свідки, але перед введенням пропорційної системи виборів я казала: ми не будемо знати, хто в парламенті; туди пролізе той, хто зрештою проліз, і система почне загнивати, як ставок без проточної води. Але у нас мислять категоріями "абсолютне добро – абсолютне зло". За "добро" приймається та чи інша партія, яка не спроможна чи не хоче боротися на 450 мажоритарних округах, але може донести свій месидж завдяки кільком харизматичним політикам. Відповідно за "добро" приймається та відповідно подається і система, яка дасть такій партії найкращий результат. А пропорційна система дасть будь-якій партії кращий результат, ніж мажоритарка, бо вона усуває незалежних кандидатів. Про зміну виборчої системи у щорічній лекції імені Стасюка в Кембриджському університеті (Робінсон колледж) говорила Олена Пристайко, дослідниця брюссельського центру "ЄС–Росія". Її лекція не містила великих таємниць, але добре структурувала те, що вже було відомо з розрізнених джерел. І один із висновків, яким вона поділилася в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі (тобто мені) – що виборча система не пропускає нових людей і не відповідає інтересам виборця. "Пропорційна система виборів в Україні зараз недобудована, оскільки списки політичних партій, які йдуть у парламент, є закритими. Тому громадяни голосують всліпу, вони бачать лише лідера цієї партії. Ми вже зараз є свідками того, що в парламент прийшли люди, які не заслуговують довіри, однак через вади виборчої системи вони туди проходять. Україна має зробити свій вибір – чи буде це повернення до змішаної системи, чи щось інше, але потрібно зробити таку виборчу систему, яка відповідала б не інтересам політичних партій, а інтересам громадян, які мають знати, за кого вони голосують, щоб знати потім, з кого спитати. Тобто має бути побудований нормальний двосторонній зв’язок, щоб політичні сили відповідали за свої дії", – каже вона. Олена Пристайко додала, що в світі не існує ідеальної політичної ситеми. І це правда, принаймні я з цим погоджуюсь. Сильна президентська влада у США для багатьох є моделлю. Але в американській системі влади закладено багато можливостей балансувати цю владу. Президент може багато, але щоб розпочати системні реформи чи, скажімо, війну із суверенною державою, йому потрібне схвалення Конгресу, не говорячи вже про Сенат. Білл Клінтон іще під час першого терміну, після спроби реформувати охорону здоров’я, втратив демократичну більшість у парламенті. Джордж Даб’я Буш, перший після Гувера республіканський президент, який на початку терміну мав більшість в обох палатах парламенту, також її процвиндрив. Зараз демократи мають більшість і в Конгресі, і в Сенаті, і це одна з причин, чому від Обами очікують так багато. У Британії прем’єр-міністру для доленосних рішень також потрібна підтримка парламенту. З одного боку, він чи вона – лідери партії більшості. Але ексцентризм і відсутність імперативного мандату означають, що голосування може піти в будь-який бік. Місцева виборча система називається First past the post, перший повз стовп, тобто мажоритарка. 646 округів обирають по одному депутату. Лордів у верхню палату переважно призначають – як, за що й почому, сказати майже неможливо. Мені ця система імпонує передусім тому, що кожна партія змушена думати про кожного кандидата: він чи вона має бути досить потужною фігурою, аби виграти округ. Таким чином партія складається не з таємничих грошових мішків чи бандюганів, а з цілком відомих усім постатей. Подобається вона, безумовно, й переможцям у виборах. Проте вічним лузерам, третій за розміром парламентській партії, Ліберальним Демократам, ця система не до душі. За них проголосувало понад 22% населення, а в парламенті вони мають менше 10% місць: 62. Нардеп від Кембриджського округу, який сидів поруч зі мною за вечерею після лекції імені Стасюка, дуже на це нарікав. Він пропагував систему, як в Ірландії: пропорційна система на основі голосування за окремих кандидатів по округах. Як це – без ста грам не розберешся. Тож піду я в паб.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять