Дмитро Сухолиткий-Собчук: "Коли з’явиться національна ідея – з’явиться національне кіно"

"Найвища нагорода – сказати щось у вічність", – вважає режисер-сценарист.

В рамках спільного проекту "Коронації слова" та сайту "Главред" "Короновані онлайн" відбувся чат із лауреатом І премії "Коронації слова 2011" у номінації "Кіносценарії" за твір "Борода" Дмитром Сухолитким-Собчуком. Спілкуючись із читачами, він розповів про можливості, які відкриває перед автором участь у "Коронації слова", та про об’єктивність конкурсу, про власний шлях від архітектора до режисера та про те, хто може бути сценаристом, а також про фінансовий бік кіновиробництва.

Подаємо стенограму чату з Дмитром Сухолитким-Собчуком.

Ksusha_2012:Чье творчество из современных украинских писателей Вам близко?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Мені подобається творчість Тані Малярчук і Марії Матіос своїм чесним ставленням до світу, до середовища, в якому вони культурно сформувалися. Це – дуже чесні автори. Також подобаються твори Прохаська. Я відкрив його для себе рік тому.

М:Дмитре, на Вашу думку, що означає жити за свій рахунок? А також, що таке коректність? Як ти тлумачиш ці поняття?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Жити за свій рахунок – не обтяжувати інших своїми клопотами. Коректність – ставитися до іншого краще, ніж до себе.

aleandra:Где именно в Черновцах можно посмотреть короткометражки победителя?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Нещодавно були показані короткометражки на фестивалі "Кіноетніка" та "Відкрита ніч". Також регулярно відбуваються кіновечори, і, думаю, на наступному вечорі я дещо покажу зі свого.

ніна:Ви плануєте працювати тільки в короткому метрі? Чи в повному теж?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Поганий той солдат, який не бажає стати генералом... Так, звичайно, короткий метр – це тільки перші кроки до повного.

ніна:Які режисери та фільми для Вас знакові?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Олексій Герман старший, Шукшин, Тарковський, Іосселіані, Абуладзе, Дьорть Палфі, Матео Гарроне, Карлос Рейгадас, Рой Андерсон...
Знакові фільми – Жан Клод Луазон "Леоло". Після цього фільму прийшло більш свідоме уявлення про кіно. Також "Мій друг Іван Лапшин", "Голий острів", "Фучжоу" і "Андрій Рубльов"...

ніна:Скільки сценаріїв Ви написали, скільки фільмів режисерували та у скількох фільмах працювали як оператор?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Сім фільмів – як режисер. В основному це короткометражні фільми. І є один повнометражний документальний фільм, над яким я зараз працюю.
Як оператор я виступив тільки в одній ігровій картині – "Човен Харитона". Мені було цікаво поекспериментувати з динамічною камерою. Також "беру камеру до рук" на всіх документальних фільмах.
Сценаристом я був в усіх своїх фільмах. Готових сценаріїв є зараз 12, ще декілька – в розробці.

finn:Про що Ваш твір "Борода"?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Це – історія про старого чоловіка, який чекає свою доньку з-за кордону, котра приїздить один раз на рік... І поки він її чекає, він не голиться, і в нього виростає борода, яку донька голить раз на рік.

finn:Чи сподівалися Ви на перемогу, коли подавали свій кіносценарій на конкурс?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Я сподівався, що його помітять, і буде певний поштовх для підтримки фільму. А про перемогу я не думав, тому що вдруге надсилав свої роботи на конкурс.

finn:Чому Ви вирішили позмагатися на "Коронації слова"? Як виникла ця ідея?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: В Карпенка-Карого серед студентів, які пишуть, серед драматургів, режисерів, є правило – надсилати свої роботи саме на "Коронацію слова", як на ключовий конкурс України. Я також вирішив спробувати.

Зусь:Здравствуйте. Если бы поступило такое предложение, согласились бы Вы стать членом жюри следующего конкурса "Коронация слова"? Если "да", то какие сценарии (на какие темы) были бы Вами точно забракованы? Спасибо.

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Такої пропозиції не було:) А суто гіпотетично... Краще виступити "за", ніж забракувати. Мені до вподоби сценарії, які мають на меті розкрити людину в умовах сучасних реалій. Вважаю, на таке кіно треба зараз орієнтуватися.

Kateryna:Перемога на "Коронації слова" для Вас – це..? Чергова перемога, або точка відліку, або знакова подія, або щось інше? Що Вам особисто дасть пермога в цьому конкурсі?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: По-перше, це – реальна можливість реалізувати саме цей сценарій. І саме після конкурсу надійшло декілька пропозицій щодо підтримки цього фільму. Я скористався ними, і ми з командою зараз працюємо над реалізацією даного сценарію.
По-друге, це, звичайно, подія для мене, тому що фільм уже на старті має певні бонуси, має квотум уваги до себе. І після того, як він буде змонтований і озвучений, є імовірність, що більше людей захоче його побачити.
По-третє, це – потужне промо для фільму. Важлива також фінансова сторона – всі отримані кошти я вклав у фільм.

Kateryna:І ще, Дмитре, скажіть, в результаті чого сталася така суттєва зміна Ваших інтересів, адже спочатку Ви навчалися на архітектора будівель і споруд (так говориться у довідці про Вас), а потім – журналістика, режисура? Чому так сталося? Що вплинуло на Вас? Наперед вдячна за відповіді.

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Ще після закінчення школи я був не до кінця впевнений у виборі професії. На архітектурному це стало критичним. Точно хотілося займатися творчістю, але не розхумів – якою. І після того почалися пошуки.
Прихід до кіно стався не одразу – він відбувався поступово...

4izhik:Над якими фільмами Ви працюєте зараз? Про що вони? Де їх можна буде побачити?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Зараз закінчуємо фільм "Борода". Йде робота над звуком. Також уже протягом декількох років працюю над документальним фільмом "Красна Маланка" – про людей, які підтримують певні традиції свого села, про первісні прояви енергії в сучасному суспільстві. Дивіться трейлер і супутні матеріали за посиланням.

4izhik:Чи є Ваші вже відзняті фільми в Інтернеті? Якщо так, підкажіть, де саме їх можна знайти, за якими посиланнями?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Ні, поки що в Інтернеті фільмів немає.

4izhik:Чи подавали Ви свої роботи на інші конкурси? Якщо подавали, то з яким результатом? Наскільки об’єктивним і справедливим є журі сучасних українських літературних конкурсів, зокрема, "Коронації слова"?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Саме сценарні роботи подавав на "Коронацію" і фестиваль Відкрита ніч. На Відкритій ночі ми також здобули перемогу. А так, в Україні більше ніде не подавав.
Наскільки я можу судити про об’єктивність журі, це – той регламент, за яким відбувається оцінювання. З членів журі ніхто не знає, чию роботу він читає. Це, мені здається, об’єктивним чинником. Зрештою, я не знаю, хто був цього року в журі, тому запитати не знаю в кого.

Р.М.:Ви є організатором Вечорів короткометражного кіно у Чернівцях. Що найскладніше в цій роботі, з чим виникає найбільше проблем?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Найбільше проблем зазвичай із тим, щоб знайти приміщення, в якому можно регулярно проводити ці вечори. За три роки ми змінили три зали. На Вечорах ми в основному показуємо українські фільми, курсові і дипломи студентів Карпенка-Карого та інших незалежних студій, але саме українських. Інтерес постійно зростає. Щоразу аншлаги.

Denys:Перепрошую за, можливо, не зовсім коректне питання. Сьогодні зйомка кіно є недешевою справою. Хто фінансово допомагає Вам при створенні фільмів? Чи це все робиться виключно власними силами і власними коштами?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Фінансова сторона завжди є складною, і в основному всі витрати я беру на себе. Але що стосується певної технічної та інформаційної підтримки, можливості надати павільйон, студію для монтажу або апаратуру, то тут завжди є до кого звернутися і отримати цю допомогу. Наприклад, на фільмі "Борода" нам дуже допоміг місцевий телеканал ТРК "Чернівці" технікою, міський Палац дітей та юнацтва (надали приміщення для репетицій і кастингу), "Coffepost" (де ми зробили монтаж і кольорокорекцію). Світ не без добрих людей. Коли люди бачать, що є благородна справа, то вони завжди допомагають, якщо є можливість. Це деколи важливіше за будь-яку фінансову підтримку.

ksenia:Ви працювали ведучим на радіо. Які передачі Ви вели? Які теми висвітлювали?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Це був дуже цікавий досвід. Це був прямий ефір зранку з сьомої до десятої години на радіо "Сіті ФМ" у Чернівцях. Теми піднімалися різні, в основному ті, що стосувалися сьогодення.

ksenia:В якому конкурсі Ви хотіли б взяти участь? Яка нагорода для Вас була б найпрестижнішою?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Суть не в нагородах і конкурсі, тому що будь-який художній твір робиться не для цього. Найвищою нагородою було б сказати щось у вічність.

elfa:Дмитре, робота над фільмами – це Ваше основне заняття? Чи це тільки захоплення? Ким і де Ви працюєте зараз?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Заробляю кошти як фрілансер. В основному – монтаж або інша робота у сфері кіно. Робота над фільмами забирає фактично весь час, і це є основним заняттям.

Юлия:Как Вы относитесь к критике? Чье мнение для Вас наиболее важно? Кому первому Вы даёте ознакомиться с Вашим произведением?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Першими завжди дивляться мої друзі, чиєму смаку я довіряю. Такий людей є декілька. Їхня критика дуже важлива, тому що вони дуже об’єктивно оцінюють роботу і, що найприємніше, це завжди чесно і без лестощів.

euhen:Чи виріте Ви в успіх українського кіно?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Однозначно, так. Варто сказати, що це успіх змістовий, а не фінансовий. Українське кіно має взяти глядача змістом, і саме в цьому має бути його успіх.

dim-dim:Чи відчуваєте Ви на собі якусь місію як митець? Та відповідальність перед тими, для кого фактично Ви й творите?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Відчуваю гостру потребу в тому, щоб творити.
А от щодо відповідальності перед глядачем, я щиро сподіваюся, що він зрозуміє і відгукнеться на мій посил і те, як я бачу світ, що мене оточує. Щоразу коли я роблю новий фільм, критерієм є те, чи був я відвертим у тому, що сказав.

kkuzia:На якому факультеті Ви навчалися в Чернівецькому національному університеті? З чого почалося Ваше захоплення кіном?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Навчався на філософсько-теологічному факультеті. Але коли зрозумів, що хочу займатися кінорежисурою, то залишив навчання на четвертому курсі. Хоча згодом поновився на заочному і склав один іспит, який мені залишався до бакалавра:)
Серйозно я почав задумуватися тоді, коли взяв камеру до рук, на третьому курсі філософського факультету (знімав невеличкий фільм про нашу групу). А далі пішли Школа журналістики "Юнпрес", робота в кінотеатрі, на телебаченні і т.д.

kkuzia:Чому Вам цікавий саме короткий метр?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Це – влучна форма висловлюванння. Протягом декількох хвилин можна розповісти цілу історію.

кука:На Вашу думку, наскільки важлива для сценариста професійна освіта? Що потрібно для того, щоб писати гарні сценарії – талант, спостережливість, літературний хист? Дякую.


Дмитро Сухолиткий-Собчук: Мова сценарію дуже відрізняється від мови літературного твору. Вона в основному оперує дією, в ній немає жодного ліричного відступу або описовості. Освіта для сценариста – опанування певним професійним інструментом, і необов’язково вона має полягати в здобутті певного наукового ступеня. Сценарист – це в першу чергу світогляд, тобто те, як "на папері" автор бачить цей світ, як адекватно перенести його після прочитання режисером на екран.

кука:Звідки Ви берете сюжети для своїх сценаріїв – вигадуєте, з життя, на основі літературних творів?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Я всього раз писав сценарій за літературним твором. Це – сценарій до фільму "Коріння" за оповіданням Григора Тютюнника "Дикий". Це був досвід адаптації твору до реалій інших, ніж у автора, і водночас потрібно було залишити авторську інтонацію і сенс, який він вкладав у твір.
А щодо сюжетів, то, звичайно, мені цікавіше те, що відбулося або відбувається в житті. Тобто всі сюжети мені дає теперішня реальність.

Дядя_Гена:Що з українського кіно Вам сподобалось останнім часом? На що Ви орієнтуюєтеся, обираючи фільм для перегляду – режисер, країна виробник, нагороди?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Дуже сподобалася етична позиція автора Максима Васяновича у фільмі "Мама померла на кухні в суботу". Це одне з найбільших вражень того року. А цього року – Мирини Вроди "Крос", Ірини Правило "Кров", Анатолія Лавринішина "Біла ворона", Сергія Лозниці "Щастя моє", Володимира Тихого "Рано вранці"...
Обираючи фільм для пергляду, зважаю передусім на автора і теми, які він піднімає у своєму фільмі.

Дядя_Гена:І що Вам подобається з української кінокласики? На що і на кого орієнтуєтесь у своїй творчості?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: "Криниця для спраглих" Юрія Ільєнка, "Земля" Довженка, "Камінний хрест" і "Вавілон ХХ".
Орієнтуюся на авторів, чий життєвий і творчий приклад змушує по-новому дивитися на світ, в якому я живу зараз. Серед таких – Хемінгуей, Шукшин (як письменник), Шнітке, Олексій Герман старший, Всеволод Гаршин...

ляля:На Вашу думку, майбутнє кінематографу за національним кіно чи все-таки за універсальним, зробленим у копродукції з різними країнами? Чому?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Копродукція – це реалії, в яких є можливим фінансування фільмів. Кіновиробництво існує в ринковій площині, і підтримка держави виробництва фільмів може бути і частковою, і повною. Коли з’явиться національна ідея, певний архетип героя, тоді з’явиться і національне кіно.

кука:До чого у Вас більше лежить душа – до художніх фільмів чи до документальних? Чому?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: В ігровому кіно відбувається реконструкція задуму, уявний світ переноситься в "реальний" (якщо так можна назвати екранну площину). Відбувається постійне протиріччя між уявою і стиком із реальністю, реалізацією через кадр, гру актора, сценарій, декорацію. Все це преломлює уявне зображення. В ігровому важливо залишити ідею, сенс, заради якого робиться фільм.
В документальному кіно все відбувається навпаки. Ми переносимо реальність в умовну площину, тобто ми даємо їй рамки кадру і починаємо монтувати з цього свою історію. Так би мовити, з авторської точки зору. І тут той же самий конфлікт, але з іншого боку. Саме цим цікава робота як в документальному, так і в ігровому кіно. Тому що ми говоримо про одну і ту саму реальність з різних точок зору. Це як притча про слона і трьох сліпців.
На даному етапі мені важливо в ігровому кіно створити таку реальність, щоб вона була схожою на документальну. І це важливо, тому що це робиться в контексті сучасності.

мандарин:У сфері кінематографу Ви себе спробували в кількох ролях –оператора, сценариста, режисера. А чи не плануєте спроубвати свої сили як актор чи продюсер?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Спробувати себе в ролі актора амбіцій не було і немає. А от співпродюсером доводиться виступати на кожній своїй картині.

ляля:Але наскільки успішним буде національне українське кіно з українським архетипним героєм на світовому кіноринку і у кінопросторі. Чи не краще все ж таки орієнтуватися на якісь більш глобальні, універсальні критерії? Чи не буде український кінематограф "варитися у власному казанку"? Адже феномену поетичного кіно вже не повторитися.

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Ми з Вами говоримо саме про національний кінематограф, і він повинен мати певні ознаки. Поетичне кіно – це ознака часу, який пройшов. Віддамо йому належне. Також потрібно орієнтуватися на себе, але розуміти, що ми знаходимося у певному глобальному просторі, і що ми також живемо за певними "універсальними критеріями". Важливо ототожнювати себе як народ, націю з певними глобальними процесами. І не тільки в межах країни. Це можливо:)

Коротка довідка про гостя "Главреду". Дмитро Сухолиткий-Собчук народився 23 березня 1983 року. 

Навчався у Чернівецькому політехнічному технікумі (спеціальність – архітектура будівель і споруд), Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича, Школі журналістики "Юнпрес".

Дмитро працював художником-оформлювачем кінотеатру "Чернівці", відео-оператором телеканалу "ТВА", ведучим на радіостанції "Радіо-Сіті", режисером монтажу на проектах телеканалів СТБ, Тоніс. З 2008 року і дотепер він є організатором Вечорів короткометражного кіно в Чернівцях.

Дмитро Сухолиткий-Собчук є оператором ("Життя по той бік блакитного екрану" (2005)), режисером і сценаристом ("Отроцтво" (2008),  "Тягар" (2010), "Побачення" (2010), "Денники" (2011), "Нитка" (2011), "Красна Маланка" (у виробництві), "Коріння" (у виробництві), "Човен Харитона" (у виробництві)).

За сценарій "Борода" Дмитро отримав І премію "Коронації слова 2011" у номінації "Кіносценарії". Ця ж робота визнана кращим короткометражним сценарієм фестивалю Відкрита ніч 2011.

З архівом попередніх чатів "Главреду" ви можете ознайомитися, перейшовши за посиланням.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять
Подписывайтесь на наш
канал в Telegram
Узнавайте первыми все
самое важное и интересное
Подписаться