Олександр Положинський: "Хочеться творити, а не воювати"

"15 років гурту "Тартак" – це 15 років постійної боротьби. Боротьби за існування, за право вільно творити, боротьби з інтригами, "підставами" та спокусами", – розповів Положинський.

На сайті "Главред" відбувся чат із лідером гурту "Тартак" Олександром Положинським. Спілкуючись із читачами, він розповів про майбутній ювілейний концерт гурту, про несприятливий для розвитку української музики сучасний музичний простір країни, поділився спогадами про Майдан 2004 року та враженнями від цьогорічного святкування річниці Помаранчевої революції.

Яким є першочергове завдання кожного українця? Коли і за яких умов лідер гурту "Тартак" буде готовий спробувати себе в політиці? Чому квотуання музики поки що слід залишити забавкою "недолугих чиновників та політиків"? Чому Україні не потрібно Євро-2012? На ці та інші запитання Олександр Положинський відповів під час чату.

jiga4ok:Сашко, в чому є щастя?

Олександр Положинський: Щастя є в тому, щоб почуватися щасливим. Я почуваюся щасливим, коли займаюся улюбленою справою, коли спілкуюся з приємними людьми, коли милуюся прекрасними краєвидами, коли мої рідні, мої друзі, мої знайомі є здоровими і сповненими сил. Я часто буваю щасливим, але я не можу бути щасливим. коли бачу довкола себе нещасних людей. Тому я не вірю в можливість абсолютного щастя, якщо воно особисте. Абсолютне щастя, на мою думку, це глобальне поняття. І людство має прийти до нього, інакше не виживе.

Чайка:Який концерт і в якому місті залишив в тебе назабутні спогади?

Олександр Положинський: Майже кожний концерт залишає мені спогади, якісь більш приємні, якісь – менш. Але, мабуть, немає жодного концерту, який жив би в мені великим яскравим спогадом від самого початку і до кінця. Скоріше за все, я запам’ятовую якісь окремі враження, епізоди, емоції, людей, і важко виділити щось одне-єдине з цієї яскравої, хоч і не суцільної, маси.

ochapa:Сашко, а якби ти зустрів чарівника, який виповнює бажання, чи чарівну лампу, щоб ти забажав собі, чи, можливо, своїм друзям?

Олександр Положинський: Забажав би виконання одного-єдиного мого бажання: щоб всі мої бажання завжди збувалися. А там би я вже розвернувся.

Славко:Що думаєш про сучасний музичний простір України? Чи можна в нього потрапити, просто граючи цікаву музику?

Олександр Положинський: Сучасний музичний простір України, на жаль, є не дуже сприятливим для розвитку української музики. Однак, з іншого боку це є своєрідним фільтром чи бар’єром, який здатні подолати лише ті, хто дійсно достатньо сильно хоче грати українську музику, творити нові українські пісні, розвивати сучасну українську музичну культуру. Так що ті гурти і виконавці, які є, які існують, які, не зважаючи на всі складнощі, продовжують творити та виступати, у більшості своїй є цікавими, своєрідними та високо професійними. І хоч не всі вони мають достатньо широку аудиторію, бо дуже важко українським музикантам добиратися до свого слухача. Навіть вперше потрапивши на їхній концерт, ти здатен отримати масу задоволення. Я дуже щасливий, що маю можливість регулярно відкривати для себе нові українські музичні імена. Я завжди готовий допомогти їм хоча б добрим словом або професійною порадою.

жу-жу:Сашко, у мене банальне питання. У тебе є кохана людина? І чи не хочеться тобі, у доволі серйозному віці, побавитись зі своїєю дитиною?

Олександр Положинський: Ні, мені не хочеться побавитися зі своєю дитиною, бо її у мене ще немає. Більше того, поки що я не хочу мати власної дитини, бо в цій країні, в такій складній екологічній, моральній, економічній, політичній ситуації, дуже важко просто виховувати свою дитину, а не боротися за її виживання. Тому я намагаюся більше зусиль докладати до того, щоб ті батьки, які виховують своїх дітей в сучасній Україні, мали можливість робити це з більшою ефективністю, хай не зараз, так у майбутньому.

Однак, у мене є кохана людина, і якщо вона захоче стати матір’ю моїх дітей, то я не чинитиму цьому спротив.

Але, загалом, мені би хотілося, щоб всі діти в Україні росли щасливими. І це для мене, принаймні поки, важливіше питання, ніж питання про те, чи хочу я мати власних дітей.

oddarka:Маю декілька запитань. Ким ви хотіли стати в дитинстві, і якби не "Тартак", яку професію обрали б? За 15 років існування гурту не виникало бажання закинути музику? І чи вміє Сашко Положинський готувати якісь страви, окрім яєшні чи смаженої картоплі?

Олександр Положинський: Я навчався у військовому інтернаті, отримав вищу економічну освіту, а став артистом. Мабуть, я завжди про це мріяв, просто нікому не зізнавався. А ще більш імовірно, що артистом я завжди був, від самого народження.
Закинути музику бажання не виникало ніколи. Я без музики взагалі свого життя не уявляю. Навіть якщо сам колись припиню нею займатися, ніколи не припиню її слухати. Та зрештою музика завжди звучить у мені.
Я – поганий кухар. Навіть згадані яєшню і смажену картоплю не завжди готую вдало. Більше мені вдаються гарячі канапки з лавашем, сиром та помідорами. Ну, ще кашу можу зварити.

12:Ваша пісня "Я не хочу бути героєм України" стала своєрідним протестним симолом Майдану, свободи, боротьби... Можете розповісти про історію її написання?

Олександр Положинський: Я багато читав, багато спілкувався з різними людьми, багато бачив і чув довкола себе і, як наслідок, багато думав. Всі ці думки крутилися в мені, вирували, бурлили, і в якийсь момент просто вилилися у пісню. Я, до речі, цей момент добре пам’ятаю: я йшов з Печерська на лівий берег, спускався по Старонаводницькій, йшов через міст Патона, далі – по набережній, і всю дорогу в мені звучала пісня, яку потім просто треба було записати на папері. Так я і зробив, коли повернувся додому. Потім музиканти "Тартака" написали музику, і з того часу пісня "Я Не Хочу" існує в своєму довершеному вигляді.

ochapa:Сашко, всім відомо, що незабаром гурту "Тартак" виповниться 15 років, що ти відчуваєш? І що збираєшся робити далі?

Олександр Положинський: Це 15 років постійної боротьби – боротьби за існування, за право вільно творити, боротьба з інтригами, "підставами" та спокусами. Тому я, чесно кажучи, вже трохи втомився. Хочеться просто творити, а не воювати. І зараз для мене найголовніше вчасно видати новий – сьомий – альбом та гарно провести ювілейний концерт. Далі я не зазираю. Час покаже.

ochapa:Сашко, якби в тебе була можливість повернутись у минуле і виправити свої певні вчинки чи дії, щоб ти зробив?

Олександр Положинський: Приділив би більше уваги тим людям, яких уже немає. Це – найголовніше. А всі інші помилки та недоліки, якщо й були, то їх можна виправити зараз або трошки згодом.

Кет:Сьогодні (22 листопада) річниця Помаранчевої революції – День Свободи. Які найяскравіші спогади у вас пов’язані з Майданом? Про щось шкодуєте? Чи буде в Україні другий Майдан?

Олександр Положинський: Найяскравіший спогад – це люди. Добрі, відкриті, яскраві, сповнені сил, надії та віри у краще. Це взаємна любов та взаємна допомога. Це повага й підтримка. Це патріотизм і єдність. Це те, у що не вірилося раніше, до того, як я побачив все на власні очі. І я вірю, що всі ті люди нікуди не поділися. Вони є, і вони ще зможуть поборотися за те, чого прагнуть.

Новий Майдан буде вже зовсім не таким, яким він був сім років тому. Можливо, він і Майданом уже не буде. Але якби я не вірив у щасливе майбутнє України та українців, я би вже шукав свого щастя деінде.

armin0976042406:Сашко, розкажи дещо про ювілейний концерт. Що нас чекає?

Олександр Положинський: Чекає представлення нового альбому, виконання пісень із попередніх альбомів і, сподіваюся, багато приємних сюрпризів, які можуть виявитися сюрпризами і для нас.

nazar11:Доброго дня. Дозвольте запитати, ваша співпраця з ВГО Національний Алянс є проявом піару чи підтримкою ідеології українського націоналізму?

Олександр Положинський: На жаль, в Україні співпраця з Національним Альянсом, як і з будь-якою іншою патріотичною організацією, не робить особливого піару, а часом і навпаки – шкодить. Однак, я звик в житті робити те, що люблю робити, що мені подобається і не заперечує мої переконання. В НА є люди, з якими мені приємно працювати, з якими ми є однодумцями з багатьох питань. Що стосується ідеології українського націоналізму, то я впевнений, що ми спитаємо в десятьох ідеологів про його зміст, і всі відповіді багато в чому між собою відрізнятимуться. Принаймні мені доводилося спілкуватися з багатьма українськими націоналістами, які є мені абсолютно близькими по духу та переконанням, і так само з такими, з якими ми є абсолютними антиподами.

ochapa:Сашко, відомо, що ти багато подорожуєш. Назви, будь ласка, принаймні три місця, які б ти радив відвідати, дуже цікаво.

Олександр Положинський: По-перше, мій рідний Луцьк, з його замком та підземеллям. Дуже люблю Хортицю. А якщо вже бути на Хортиці, то можна і на Кам’яну могилу заїхати, яка знаходиться біля Мелітополя. А вже від Мелітополя і до Асканії-Нови недалеко. Також дуже люблю замки Поділля, все Закарпаття... Ой, та я все люблю – і степи наші, і річки-озера, і Полісся. Про все довго розповідати.

жу-жу:Сашко, я бачила іноді ти вдягаєш вишиванки. Скільки їх у тебе? І чи є улюблена?

Олександр Положинський: Зараз у мене дві вишиванки. Ще кілька знаходяться в моїх друзів, які колись позичили їх у мене для потрібного випадку і досі не повернули. Я не дуже за ними шкодую – хай люди носять, якщо їм подобається. А ті дві, які у мене лишилися, дуже гарні, і я з задоволенням їх одягаю. Та й личать мені, як мені здається. :)

майя:Сашко Положинський, на що ти здатний заради жінки? Тільки не пиши, що на все.

Олександр Положинський: Ясно, що не на все. Але я вже точно знаю, що здатен поступатися власними інтересами, власним комфортом, змінювати власні звички та вподобання, я готовий до конструктивних діалогів та пошуку компромісів, готовий робити щось таке, чого раніше не робив і навіть не думав робити.

Yuki:Що ти думаєш про закон про квотування української музики? ВР цього місяця прийняла закон про встановлення 25% квоти для музичних творів українських авторів в теле та радіо ефірі. Раніше було 50%.
Олександр Положинський: Наскільки я знаю, цю квоту взагалі хотіли відмінити. Однак, на мою думку, будь-які квоти, як і будь-які закони, мають сенс лише в тому випадку, якщо вони виконуються. У нашій країні процвітає корупція, маніпулювання законами, хабарництво і здирництво – про які квоти може йти мова в такій ситуації? Давайте спочатку наведемо лад у своїй країні, тоді й легко створимо можливості для розвитку та популяризації української музики. А то поки що хто захоче уникнути дотримання цієї квоти, завжди зможе це зробити тим чи іншим способом. Той же, хто хоче чути сам і пропонувати іншим український музичний продукт, буде робити це на власний розсуд всіма можливими способами. Тож давайте краще докладати своїх зусиль до наведення порядку в країні, давайте слухати самі і пропонувати слухати іншим хорошу українську музику, а квотами хай поки бавляться недолугі чиновники та політики.

Lara:Чи буде ваш ювілей схожим (по святкуванню) на ювілей ВВ?

Олександр Положинський: Ні, не буде. Ми не маємо можливості провести свій ювілейний концерт у Палаці спорту, не маємо можливості домовитися з якимось центральним телеканалом про його трансляцію, не маємо досвіду таких потужних промо-кампаній і не будемо розбавляти свій власний концерт виступами інших виконавців. А якщо хтось із наших друзів чи колег захоче виступити, і ми на це погодимося, то це будуть українські виконавці, які є нашими однодумцями в музичному та ідеологічному плані.

FameMonster:Привіт. Читати твої роздуми, міркування дуже цікаво. Пиши частіше!!!

Олександр Положинський: Дякую. Я намагатимуся, просто зараз на це майже не лишається часу.

майя:Сашко, а хто займається організацією ювілейного концерту?

Олександр Положинський: Головними організаторами нашого ювілейного концерту є Анрі Мосюковський та Маргарита Сєрая. Їх можна легко знайти в Інтернеті, тому якщо у Вас є до них якісь запитання чи пропозиції, звертайтеся та спілкуйтеся.

armin0976042406:Чи будеш цього року на Бандерштаті?

Олександр Положинський: Буде рік, буде Бандерштат – тоді й побачимо. Я не вмію і не люблю зазирати так далеко у майбутнє. Хочеться, звісно, щоб був, і я постараюся на нього потрапити, хай навіть і не в якості учасника. На останньому Бандерштаті мені сподобалося найбільше з усіх попередніх, і я сподіваюся, що ця позитивна тенденція збережеться й на майбутнє.

Чайка:Що то за людина, якій присвячена пісня "Стільникове Кохання"?

Олександр Положинський: Ця пісня не присвячена конкретній людині, але ідею цієї пісні мені підказало спілкування з однією моєю знайомою. Однак, наше з нею спілкування було зовсім не таким романтичним, яке описане в пісні. :)

Nazar:Чи будуть ще якісь пісні, присвячені діяльності УПА? Що тебе об’єднує з УПА? Можливо, хтось із родичів був?

Олександр Положинський: Я не можу знати, які пісні в мене будуть, які – ні. В тому числі й пісні про УПА. З УПА мене поєднує те, що я громадянин незалежної України, а саме за незалежну Україну УПА й воювала. Хоча не так давно я дізнався, що рідні брати мого діда були в УПА. Двоє загинули, один пройшов через сталінські табори та дожив до незалежності. Шкода тільки, що я так і не встиг із ним познайомитися та поспілкуватися.

oddarkka:Сашко, а скільки у вас дітей?

Олександр Положинський: Рідних – ніскліьки. А нерідних – мільйони.

позитивна:Сашко, як думаєш, те, як складається життя людини залежить тільки від неї, чи є доля?

Олександр Положинський: Я вважаю, що доля людини – це не чітко прописаний наперед шлях, а шлях, в якому є безліч поворотів, роздоріж та перехресть. І сама людина вибирає, де, коли і куди звертати, коли робити паузи та відпочинки, а коли рухатися вперед, до чітко поставленої цілі.

makmakk:Cашко, скажіть, будь ласка, чи є в Антона Єгорова дівчина, та які дівчата йому подобаються? Дякую!

Олександр Положинський: Про Антона нічого певного сказати не можу. Це вже Ви у нього запитаєте. Як правило, на наших концертах ми всі не є аж такими недосяжними, і той, хто хоче з нами поспілкуватися, спілкується. Антон не є винятком – підходьте і спілкуйтеся.

makmakk:Як буде називатися новий альбом?

Олександр Положинський: Про це я ще не готовий говорити. Є назва, але вона лише попередня, і остаточно в ній я ще не впевнений.

parasolk:Зовсім скоро Ви будете брати участь в благодійному концерті в Запоріжжі. Що Вас до цього спонукало: Вас запросили, чи Ви самотійно підтримали цю їдею?

Олександр Положинський: Цей концерт організовує мій давній приятель Арсен Мірзоян. Він мене запросив, я спитав згоди в музикантів "Тартака", і ми всі погодилися.

natochk:Які пісні переважатимуть в новому альбомі – жартівливі чи більш серйозні?

Олександр Положинський: Жартівливі останнім часом щось не дуже пишуться, тому більшість пісень або серйозні, або сатиричні. Однак, можу з впевненістю сказати, що в цьому альбомі буде найбільше спокійних пісень з усіх попередніх. Сподіваюсь, наших прихильників це не дуже розчарує.

natochk:В якому місті Ви найбільше любете давати концерти, окрім Західної України? Чому так рідко буваєте в Запоріжжі?

Олександр Положинський: Ми любимо давати концерти в усіх містах, де люди нас чекають і приходять на концерти. В Запоріжжі ми буваємо не так часто, як, наприклад, у Львові, але й не так рідко, як, наприклад, в Луганську. А в Севастополі ми взагалі ще жодного разу не виступали. Тож запрошуйте частіше – частіше будемо виступати. А в Запоріжжі ми маємо бути вже в цю неділю, 27 листопада, в Палаці спорту, здається, "Юність".

olgaB:Сашко, чи дивитесь ви серіал "Друзі"? Взагалі, що полюбляєте з телевізійних програм?

Олександр Положинський: Ні, не дивлюсь. Але мені казали, що він смішний. Я пробував подивитися трохи – не захопило. Телевізор взагалі дивлюся мало, а якщо дивлюсь, то це перевжно відеокліпи або футбол.

Наталка П.:Для успішного життя нашої країни, потрібно багато праці в усіх сферах, та свідоме молоде покоління: культурне і правильно виховане. І в кожного справжнього українця має бути гарна дружина та дуже багато дітей.
Чому ви зменшуєте кількість майбутніх українців і не продовжуєте роду?

Олександр Положинський: Хтось продовжує рід, а хтось допомагає цим продовжувачам роду виховувати свідоме молоде покоління. Прийде час, у мене будуть дружина й діти. Не прийде час, значить, не буде. У Шевченка не було дітей, і від того Україна не дуже постраждала. Натомість у Богдана Хмельницького та Михайла Коцюбинського діти були...

Spaceman:Привіт, Сашко! Який альбом гурту "Тартак" ти вважаєш найбільш вдалим і довершеним у музичному сенсі? Що ти думаєш про останній альбом Limp Bizkit "Gold Cobra"? Дякую!

Олександр Положинський: Зрозуміло, останній з виданих я завжди вважаю найбільш вдалим і довершеним. На сьогодні це – "Опір Матеріалів".
"Gold Cobra" я не слухав, але дякую за рекомендацію.

tetyanka: В Інтернеті певні словесні ознаки революції спостерігаються. Чи не варто діяти кожному із нас (комусь більше, а комусь – менше), аби щось змінити в цій країні? А ти можеш більше, ніж інші. Щоб згодом діти не читали в підручниках історії про черговий провал чи невдачі української влади. Що скажеш?

Олександр Положинський: Скажу, що варто діяти кожному з нас, і що я роблю все можливе, щоб діти згодом не читали про провал. Однак, наші майбутні перемоги і досягнення залежать в першу чергу не від митців, а від спеціалістів, інженерів, бізнесменів, менеджерів, науковців та фахівців інших напрямків людської діяльності. На даний момент, як мені здається, першочергове завдання кожного свідомого українця – нарощувати власний потенціал: вчитися, збільшувати свій інтелектуальний рівень, оволодівати вміннями та навичками, освоювати технології, набувати досвід. А згодом організовувати інших та скеровувати їхню діяльність в правильне русло.

Чортеня:У багатьох інтерв’ю ви говорили, що любите читати. Яку книгу читаєте зараз і за що плануєте взятися найближчим часом? Чи коли-небудь світ побачить книгу Сашка Положинського?

Олександр Положинський: Зараз читаю "Ost" Уласа Самчука – вже третій том. Паралельно читаю другий том спогадів Лі Куан Ю. І обидві книжки мені дуже подобаються, і обидві я наполегливо рекомендую всім, хто вміє і любить читати. Що читатиму далі? Поки не знаю. Але маю величенький список вже наявних у власній бібліотеці, але ще не читаних книг.
Свою книжку пишу давно, повільно і не впевнений, що колись допишу.

Чортеня: Чим займаєтеся на даний період часу? Приміром, що плануєте зробити до кінця тижня? Опишіть розпорядок свого типового дня.

Олександр Положинський: Зараз мій типовий день складається з прокидання з усім комплексом ранкових процедур, спілкування та обміну необхідною інформацією в Інтернеті, ділових зустрічей, інтерв’ю, репетицій та роботи на студії. Ось таке.

Чортеня:Наскільки багато часу ви приділяєте освіті? Які предмети найбільше подобалися в школі та в університеті?

Олександр Положинський: Зараз із задоволенням читаю пізнавальні або навчальні книжки, якщо такі трапляються в руки та зацікавлюють. Звісно ж, найбільше уваги зараз приділяється історії України та різним напрямкам самовдосконалення. В школі дуже любив геометрію та гуманітарні науки. В інституті найбільше цікавили профільні предмети з економіки.

Чортеня:Ваші пісні, енергія на сцені не дозволяють повірити, що вам 39 років. На скільки років почуваєтеся ви?

Олександр Положинський: Десь на 15-25. Інколи – на 68. Це коли глибоко поринаю в роздуми або читаю щось філософське.

taya:Привіт, Сашко! Чи плануєте якісь святкові заходи у рідному Луцьку з нагоди дня народження гурту?

Олександр Положинський: Ні, поки не плануємо. Але ідея мені подобається. Я подумаю.

Тетянка:Чи збираєтеся знімати новий кліп? На яку пісню? Читала, що ти пробував себе в якості режисера кліпу. Чи будеш продовжувати цю практику?

Олександр Положинський: Мені цікаво бути режисером. Але для себе знімати важко, а для інших – занадто відповідально. Тому поки з цим глухо. Нові кліпи завжди хочеться знімати, однак, нових цікавих режисерів я не зустрічаю, зі старими ми напрацювалися предостатньо, а з тими, які цікаві, але ми ще не працювали, наразі трохи задорого. Тому з кліпами поки напряжно.

mario:Сашко, у журналістському середовищі подейкують, що ви маєте нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Наскільки це відповідає дійсності? Як пояснити, що досі такий гарнюній, сексуальний і офігенний чоловік не має дружини, бодай цивільної?
Олександр Положинський: У мене традиційна для українців – хоча б на прикладі князя Святослава – сексуальна орієнтація. Люблю жінок, а їх у нас так багато прекрасних, що бути з однією-єдиною дуже важко. Однак, зараз у мене є дівчина, і я сподіваюся, що вона лишиться моєю однією-єдиною на все життя. Зрештою час покаже, як воно буде.

А тим журналістам порадьте займатися своїми справами, а не пліткувати. ;)

LANA27:Ти вже придбав квитки на Євро-2012? Як вважаєш, як Україна проведе чемпіонат? Щось зміниться для українців?

Олександр Положинський: Я не вітаю Євро-2012 в Україні. Я вважаю, що воно нам зовсім не потрібне. Ніякої користі воно нам не дає – лише шкодить. І ще жоден з прихильників цього Євро не навів мені якихось вагомих аргументрів, щоб я змінив свою точку зору з цього питання. Натомість лише регулярно бачу підтвердження своєї правоти.

mario:Сашко, яким ви бачите майбутнє України? Як ви оцінюєте її євроінтеграційні процеси?

Олександр Положинський: Я вважаю, що євроінтеграція нам потрібна лише до певних меж, і ця межа не повинна сягати далі максимального коефіцієнту корисної дії від кожного євроінтеграційного кроку. Я вважаю, що ми повинні більше зосереджуватися на своєму внутрішньому розвиткові, шукати власні шляхи побудови "світлого майбутнього" з урахуванням помилок та досягнень інших країн світу, в тому числі і європейських. У будь-якому випадку я вірю в те, що Україна може і буде такою, в якій хочеться жити мені й моїм однодумцям.

жулька:Сашко, у вас є політичні симпатії?

Олександр Положинський: Майже немає.

жулька:Шановний Олександре, якби ви не стали співаком, ким би ви були?

Олександр Положинський: Та я й співаком не став. Я просто став артистом. Співаком бути не відмовився б, але поки щось не вдається.

oddarkka:А як ви ставитеся до класичної музики? Вас можна зустріти, скажімо, в філармонії?

Олександр Положинський: Я був кілька разів на класичних концертах, в тому числі на дуже крутих, як мені казали фахівці. Але щось мене не дуже зачепило. Очевидно, класична музика трошки ще не для мене. Можливо, колись я до неї доросту.

нафаня:Привіт. Сашко, які ваші улюблені місця у Києві?

Олександр Положинський: Найулюбленіше місце в Києві – моя квартирка, в якій я можу сховатися від шуму, бруду, смороду, тисняви, несмаку, руйнації. Однак, у вихідні дні, коли людей на вулицях значно менше, люблю погуляти вуличками старого центру, Подолу, схилами Дніпра. Але при першій нагоді все ж таки волію кудись втекти із Києва. Тепер він, на жаль, зовсім не такий, яким я його побачив і полюбив 20 з чимось років тому.

Krysiunia:А що має зробити людина, щоб ти ніколи не подав їй руки? Таких людей багато в твоєму житті?

Олександр Положинський: Вона може чимось вимазати свої руки, може повестися стосовно мене нечемно чи несправедливо, може повестися нечемно чи несправедливо по відношенню до інших людей, і я про це дізнаюся. Зрештою все залежить від конкретних людей та ситуацій, бо є люди, яким я можу пробачити більше, ніж іншим, є люди, яким можу пробачити значно менше. Це ще залежить від рівня моєї довіри та відповідальності, яку бере на себе людина.

жулька:Шановний модератор не хоче підсвічувати моє питання. У нас же свобода слова, і у моєму питанні не має нічого поганого. Повторюсь ще раз. Сашко, подейкують, що ви маєте нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Наскільки це відповідає дійсності? Як пояснити той факт, що такий гарнюній, сексуальний і класнючий чоловік досі не одружений?

Олександр Положинський: Якщо я ще раз натраплю на це питання, то буду думати, що Ви мене намагаєтеся спокусити.

микола_:Сашко, як ви ставитеся до ВІЛ-позитивних людей? Чи здавали ви кров, щоб перевіритись?

Олександр Положинський: Я добре ставлюся до всіх позитивних людей, в тому числі й ВІЛ. Моє ставлення до людини не залежить від того, який соціальний статус вона має, які має проблеми, негаразди, досягнення чи гроші. Мені важливіші інші речі – думки цієї людини, її дії, її чесноти.

А сам я, звісно ж, здавав кров, щоб перевіритися. Зрештою, я брав участь у кількох акціях, в яких агітував людей це зробити. Як би я міг агітувати, сам цього не зробивши? Це не в моєму стилі.

biaka:Сашко, кажуть, що ти не п’єш алкоголю, не їж м’яса. Не нудно бути таким правильним?

Олександр Положинський: Абсолютно не нудно. Інтерес до життя, його насиченість, інтенсивність, яскраві враження та емоції, на мою думку, зовсім не залежать від м’яса чи алкоголю. "Есть вещи на порядок выше"... ;)

игорь_Я:Сашко, скажи, как мужик мужику, сколько у тебя было женщин? Плюс-минус. :)

Олександр Положинський: Поганим я був би мужиком, якби вів підрахунки та обговорював своє інтимне життя з іншими мужиками. Я цього ніколи не робив і робити не збираюся. В будь-якому разі в кожний окремий момент мене цікавить тільки одна-єдина конкретна жінка.

Иришка:Сашко, ти погодився б знятись у кіно?

Олександр Положинський: У мене були деякі недолугі спроби в цьому напрямку, і вони мене переконали, що це не моє. Однак, якби знайшовся режисер, який зміг би мене переконати в протилежному, я міг спробувати.

Бусінка:Сашко, я ще зовсім юна, мені всього 14, але я з пелюшок у тебе закохана. Ти такий класний і прикольний, а ще красивий, неймовірно сексуальний і, напевно, в сексі дуже пристрасний. Скажи, будь ласка, твоє серце зараз вільне? Можна, коли я стану повнолітньою, піти з тобою на каву? Залишилось чекати всього чотири роки. Дякую!
Олександр Положинський: Ото як станеш повнолітньою, тоді й поговоримо на цю тему. Або не поговоримо. :)

Krysiunia:А у тебе в дитинстві був улюблений плюшевий ведмедик?

Олександр Положинський: Ні, не було. У мене були книжки та солдатики.

танчик:Сашко, ми тебе обожнюємо!!!

Олександр Положинський: Ураааа!!!

biaka:А тобі кого більше би хотілося – сина чи доньку?

Олександр Положинський: Кого Бог дасть.

Fank:Собераешся ли ты пойти в политику? Как-то видела твою перепалку на Шустере с Азаровым... Не считаешь ли ты, что если бы ты пошел в политику, то там бы принес больше пользы?

Олександр Положинський: Я думаю, що одному мені, ще й такому, яким я є зараз, у політиці поки нема що робити. Якщо прийде час, якщо я трошки зможу виправити деякі свої особисті вади, якщо зможу зібрати міцну команду патріотів-професіоналів-порядних людей, то я готовий буду спробувати.

танчик:Сашко, вам 39 років. Як ви за собою доглядаєте? Ви робите на ніч огірково-лимонні маски? Мастите шкіру медом та молоком?

Олександр Положинський: Я, як мінімум, раз на день приймаю душ або ванну, двічі на день чищу зуби, майже щодня голюся й чищу зуби і намагаюся спати стільки, щоб виспатися. Все інше – як Бог дасть.

mishol:Доброго дня! Багато питань пов’язаних із політикою та майбутнім країни, відношенням Сашка Положинського до усього, що відбувається. В мене питання наступного характеру. Сашко, скажіть, будь ласка, на вашу думку, чи варто йти проти системи, коли історія знає безліч невдалих прикладів героїв-одинаків, а вдалі приклади ми бачили хіба що у кіно та книжках?

Олександр Положинський: Історія так само знає безліч прикладів, коли тільки ті, хто йшов проти системи, перемагали і отримували бажаний результат. Однак, ніхто з них не був героєм-одинаком, тому я вважаю, якщо ти йдеш проти існуючої системи, ти повинен мати в запасі готову нову кращу та ефективнішу систему власну, і ти повинен мати однодумців, які вірять в тебе і твою нову систему.

mishol:Сашко, закінчіть, будь ласка, вірш:
Сонце сідає за горизонт,
Як аспірин розчинилось у склянці.
Кожен бажає мати резон,

...

Олександр Положинський: Особливо – вранці.

Anastasiya:Привіт! Що чекати від концерту 15-го грудня?

Олександр Положинський: Чекати драйву, позитиву, емоцій, гарного настрою, вірити в це самому і запрошувати друзів. :)

Anastasiya:Найулюбленіше місце на Україні?

Олександр Положинський: Те, в якому я в даний момент перебуваю. Якщо, звісно, мені не хочеться звідси якомога швидше чкурнути.

Anastasiya:Скоро Новий Рік. Як плануєшь провести це свято?

Олександр Положинський: Я так далеко не планую. Як правило, про святкування Нового року я приймаю рішення 30 або 31 грудня.

lola:Привіт. Якщо б раптом ти вирішив піти в політику, і так сталося, що випала можливість стати високопосадовцем (наприклад, губернатором області чи мером Луцька) у рідній тобі Волині, чи погодився б на це? Заздалегідь дякую за відповідь.

Олександр Положинський: Так, погодився б. За певних умов. І перша умова – мені надають всі необхідні повноваження, і я беру на себе всю відповідальність. Бути ж просто вивіскою, за якою працюють інші люди, я можу лише в тому випадку, якщо цих людей я знаю і довіряю їм.

Рен:Пане Положинський! Перш за все хочу подякувати вам за вашу патріотичну громадянську позицію. Щиру подяку хочу вам висловити за пісню "Не кажучи нікому". Як слухаю її, сльози виступають з очей. Дай Боже вам здоров’я.

Олександр Положинський: От і Вам дякую на добрім слові.

elzana:Чи любите Ви бувати у Львові, і чи є улюблені місця в ньому? Дякую.

Олександр Положинський: Люблю бувати. Улюблені місця там, де я зустрічаюся зі своїми друзями. Мої друзі – це те, що я маю найцінніше у Львові.

Darina:Доброго дня! Дуже хотілося би бачити улюблений гурт на українському ТБ! Скажіть, чи плануються цікаві проекти з "Тартаком"? Дякую.

Олександр Положинський: Ми періодично десь на українському ТБ з’являємось. Нещодавно грали цілу програму в гостях у Марії Бурмаки на ТВі. Деякі музичні телеканали беруться показувати наші кліпи. Є певні домовленості про можливу співпрацю з каналами А-One та М1, хороші стосунки з MTV та Enter. Шкода тільки, що української музики там мало.

Василинка:Як Вам вчорашнє святкування річниці Майдану? Якщо не помиляюся, Ви були вчора і сім років тому на Майдані? Розчарування?

Олександр Положинський: Я би хотів, щоб це було святкування, а не знову політичні промови, скиглення, "ганьбування" та якісь надумані флеш-моби. Тому я був з тими, кого приємно було бачити, з ким було весело спілкуватися, з ким хотілося співати пісні та водити хороводи. Шкода тільки, що до цього не дійшло. У будь-якому випадку якби ми просто зібрали багато однодумців, якби були веселими, радісними, якби просто позитивно співали й танцювали, то це б і наших опонентів роздратувало би і зробило би абсолютно недоречним присутність такої кількості міліції в обладунках на Майдані. Так би й ми гарно відсвяткували, і їх би усіх трошечки обламали б. А так, у мене знову склалося враження, що частина присутніх – це любителі дешевого піару та провокатори. Дай Боже, щоб я помилявся.

Назарій:Хоч це й дивне запитання, та все ж. Які плани на старість?

Олександр Положинський: Плани такі... Сидіти у себе на хуторі, спілкуватися з молодими людьми, які приїжджатимуть до мене за життєвою мудрістю, часом зустрічатися зі своїми старими друзями та бавитися з онуками. Але з онуками хай більше баба бавиться, а я тільки періодично проголошуватиму пафосні промови на правах старійшини роду.

Тетяна_Тетяна:Як часто Ви берете участь у благодійних концертах та акціях? Які аргументи організаторів Вас можуть переконати взяти участь? Чи вірите, що вони справді ефективні?

Олександр Положинський: Беру так часто, як вважаю за можливе. Благодійність вважаю зайвою, бо мрію про суспільство високого рівня організації, в якому благодійність не буде потрібною нікому, бо всі будуть задоволені в міру своїх потреб. Оскільки такого суспільства у нас немає, інколи беруся допомагати тим, кому, як мені здається, дійсно можу допомогти, або коли про допомогу просять люди, яких я знаю, яким довіряю.

lavrovskim@i.ua:Сашко, чи підтримаєш ти нову революцію, якщо така буде? Дякую.

Олександр Положинський: Дивлячись що то буде за революція...

Чортеня:Дякую, що ви є.

Олександр Положинський: Ги.

рррр...:А якого віку ваша кохана людина? Як давно ви разом?

Олександр Положинський: Я не готовий про це розповідати. Принаймні поки. Можу сказати, що знайомі дуже давно.

Banderas:Насправді зі співаків свою патріотичну думку висловлюєш тільки ти, ну, і Срипка по-своєму. Після Голодомору в Україну поїздами привезли багато росіян. Можливо, треба українцям відзначити перший раз "зустріч першого поїзда" за 70 років. А то всьо так тихенько чогось.

Олександр Положинський: Я не дуже розумію, що то має бути, тому, мабуть, не візьмуся коментувати.

Петро:Вітаю, Олександр! Скажіть, будь ласка, чи займаєтесь (займались) спортом, якщо так – яким?

Олександр Положинський: Серйозно спортом ніколи не займався. Зараз граю в футбол в ФК "Маестро", катаюся на сноуборді та часом відвідую тренування моїх друзів фрі-файтерів.

квітень:Дякую за творчість!

Олександр Положинський: Будь ласка. :)

Hellveto:Сашко,які враження від виступу в Луганську на день міста під банером ПР?

Олександр Положинський: Щось я такого не пам’ятаю. Можливо, Ви мене з кимось переплутали?

obukhiv:Хотів би побачити вас на концерті "ВВ". Жаль, що не приймали участь, ви б там не пасли задніх... Які в тебе відносини зі Скрипкою? Удачі.

Олександр Положинський: Зі Скрипкою відносини на рівні професійного спілкування та випадкових зустрічей. Олег – людина непростої вдачі та високого рівня популярності, тому в даній ситуації ініціатива якогось іншого спілкування – приятельського, дружнього – мала би виходити від нього. Раз такого немає, значить, і не треба.

Tapac:Доброго дня, Олександре! Скажіть, будь ласка, чи не плануєте Ви концерт в Дніпропетровську?

Олександр Положинський: Наш останній концерт у Дніпропетровську виявився провальним: прийшло надто мало людей, щоб організатори концерту виявилися задоволеними. Тому організовувати нові концерти стає важко. Однак, ми не припиняємо спроб у цьому напрямку. Якщо маєте якісь ідеї або пропозиції, надсилайте їх Андрію, контакти якого є на сайті tartak.com.ua.

Darina:А як щодо співпраці з іншими виконавцями? Є плани на майбутнє? У вас це дуже добре виходить, тільки дует з "ГуляйГород" чого вартий!

Олександр Положинський: Поки що нових дуетів не передбачається, але ми завжди відкриті до плідної співпраці, так що буде натхнення та відповідна ідея – щось зробимо.

Доріан:Сашко, як Ви ставитесь до хіп-хопу? В основному до українського та російського?

Олександр Положинський: Я не люблю узагальнень. Є цікаві виконавці, яких я знаю, нецікаві виконавці і виконавці, яких я не знаю. Якщо є хороша пісня, професійно виконана, то я завжди залюбки її послухаю і навіть включу до якогось плей-листа. Якщо ж говорити більш загально, то останнім часом частіше відкриваю для себе щось цікаве в російському чи українському хіп-хопі, ніж у західному. Колись дуже подобався французький, але щось нічого цікавого звідти зараз до мене не доходить.

позитивна:Сашко, що скажеш про такі поняття як кохання та пристрасть, вони йдуть разом? Чи може трапляється кохання без пристрасті та пристрасть без кохання? Як у тебе?

Олександр Положинський: Звісно, це різні поняття. Вони можуть поєднуватися й існувати окремо. Це вже як кому пощастить. Мені щастило в житті і так, і так. Можу сказати, що все ж таки поєднання цих двох понять занчно приємніше, ніж кожне з них окремо.

З архівом попередніх чатів "Главреду" ви можете ознайомитися, перейшовши за посиланням.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять