Бюджетна лірика, або На які книги влада витрачає наші гроші

Справді популярні українські поети і публіцисти здатні видаватися і не за бюджетний кошт.

Двотомник поета і політика Володимира Цибулька та вибрані твори Віталія Коротича - ось чи не найцікавіші позиції у переліку видань за програмою "Українська книга". Хто ще не зрозумів, пояснюю додатково. Книги цих авторів будуть видані до кінця цього року за бюджетні гроші. Тобто я зі своїх податків заплачу за те, аби лірика Коротича й Цибулька побачила світ.

Загалом я не проти поезії. Боже збав, я взагалі тільки "за" те, щоб у моїй країні писалося та видавалося якомога більше книжок. Нагадаю ось іще що: у радянській Україні поети мали власний фірмовий магазин. Він так і називався – "Поезія", знаходився на нинішньому Майдані Незалежності, в серці Києва. Поетичні збірки не роздавалися на всі боки, їх можна було за відносні копійки, але – все ж таки купити. Причому не лише в київській "Поезії": відділи, де продавалися поетичні книжки, були в усіх великих та маленьких книжкових магазинах. У тій Україні не було районного центру без книгарні.

Думаю, ви зрозуміли вже хід моїх думок. Жодна влада в Україні нинішній не доклала зусиль, аби зберегти чи бодай відновити з руїн широку мережу книгарень. Аби потім наповнювати їх книгами, котрі видаються бюджетним коштом. Так, держава – не видавець, а згаданий проект "Українська книга" - не комерційний. Проте книжка, на виготовлення якої затрачені наші з вами, платники податків, кошти, хоча б задля звітності мусить потрапити на прилавки книгарень.

Але оскільки книгарень нема, чи, скажемо так, їх надзвичайно мало, то хто ж тоді вони, ці прекрасні люди в кількості 5 тисяч, які насолодяться вибраною лірикою Віталія Коротича? Саме такий тираж передбачено для книги поета і журналіста, котрий встиг уже не один раз за досить короткий час викупати у морі солодких компліментів свого Президента Віктора Януковича.

З двотомником Володимира Цибулька – ще крутіше. Там обіцяють 10 тисяч, хоча я припускаю: це сумарний тираж обох томів повного зібрання творів того, хто був одним із символів нової української літератури лише якихось два десятки років тому. Найцитованіший текст Цибулька (він же – Цибуля): "Я був в мавзолеї. Я Леніна бачив. В гробу". Він також відомий як поет-пісняр та митець, революційно налаштований проти архаїчної та нежиттєздатної Спілки письменників України. Навіть коли Цибуля мав депутатський мандат, він усе одно був позафракційним депутатом, все ж таки більше тяжіючи до опозиції, ніж до влади. Зрозуміло, з таким-то протестним минулим… Видавців Цибулькові не бракувало ніколи. Його збірки виходили в різних видавництвах, переважно – комерційних. І раптом: двотомник бюджетним коштом. Що означає, серед іншого, придворний статус.

Я ще розумію, коли друкують твори Марії Матіос за державні гроші – вона лауреат Шевченківської премії, державна людина. Коротич любить владу та Януковича. А Цибулькові – за які заслуги? Щойно написав це, як відразу згадався лист інтелігенції на підтримку реформ Януковича. Серед його підписантів прізвища і Цибулька, і Коротича. Щоправда, згаданий лист, підписаний нашими прихильниками Президента, виявився фальшивим. А організувала його через підставних осіб Ганна Герман, найпалкіша прихильниця Віктора Федоровича. До всього зовсім недавно журналісти встановили: Ганна Миколаївна прямо причетна до сайту, який поширив цього листа. А самі підписанти лише виконали особисте прохання пані Герман.

У світлі лише цієї поверхової інформації можна припустити щодо видання поетичних книжок Коротича та Цибулька небаченими для поезії тиражами: або не обійшлося без лобі Ганни Миколаївни, або – просто жест доброї волі з боку влади, який вона виявляє до лояльних та відданих собі митців. Про те, кому потрібні саме ці книжки, чи є саме на цю поезію суспільний запит, куди підуть тиражі, та взагалі, що собі думає влада про підтримку національного книговидання бодай на законодавчому рівні, мова тут не йде.

Звісно, можете сказати ви, ці книги можуть піти до українських бібліотек. Проте, по-перше, українські бібліотеки хочуть зовсім іншого списку літератури. А по-друге, держава не фінансує бібліотеки належним чином, тому їхня кількість скорочується через закриття. Отже, я б не сказав, що програма "Українська книга" сприяє як розвитку книговидання, так і популяризації читання в моїй країні. Це на виході – переважно можливість простимулювати вірнопідданих поетів.

Погана та влада, яка не має в своєму розпорядженні відданих митців. Враховуючи, що аби кого влада не підтримає, доходимо висновку: не всі творчі люди обрали для себе критичний погляд на цю владу. Як і на владу загалом. Ось тільки до нормального, цивілізованого способу розвитку національного книговидання та до актуальної літератури все це жодним чином не стосується. А справді популярні, реально актуальні творчі особистості здатні видаватися і не за бюджетний кошт.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять