Лідер "Вперше чую" Григорій Вагапов: в Україні є свобода слова, якщо ти співаєш

"Український байкер не може бути аполітичним", – переконаний Григорій Вагапов.

На сайті "Главред" відбувся чат із лідером гурту "Вперше чую" і віце-президентом мотоклубу "Нічні птахи" Григорієм Вагаповим. Гурту нещодавно виповнилося три роки, за які на світ з’явилися два альбоми – "СкаСка" та "ПрямоТок", про вихід третього, що запланований на наступний рік, музикант розповів, спілкуючись із читачами.

У недавньому минулому успішний журналіст, Григорій Вагапов полишив роботу за фахом, повністю присвятивши себе музиці та байкерству. Цей крок він пояснив тим, що сьогодні музика залишається єдиною нецензурованою сферою в Україні, де справді є свобода слова.

"Перший альбом записав після того, як упав із мотоцикла на швидкості 150 км/год. Тоді я переглянув усе своє життя і зрозумів, що саме маю робити. І за дивним збігом обставин впав я прямо перед студією Комора", – згадує Вагапов. А оскільки, на його думку, випадковостей не буває, він угледів у цьому знак. У підсумку народилася пісня "Suzuki Bandit 400", завдяки підтримці друзів-байкерів світ побачив альбом "СкаСка" та, власне, визначилася точка відліку гурту "Вперше чую".

Згодом з’явилася ще не одна "мотоциклетна" пісня: в одній із них навіть "музичним інструментом" став справжній байк, "соло" якого музиканти самі записали на студії, в іншій – звучить зізнання "Ямасі" у коханні, а в новому альбомі буде навіть колискова для мотоцикла – "Баю-Байк".

Під час чату Вагапов розповів, якою бачить свою надзадачу, як віце-президента мотоклубу "Нічні птахи", які мрії пов’язує із байкерським рухом в Україні, чому український байкер не може собі дозволити бути аполітичним, а також поділився щирою думкою про вітчизняних даїшників.

Чому змінився склад гурту "Вперше чую"? Які "щеплення" допомагають музикантам уникнути "зіркової хвороби"? Як гурту вдається утримувати "наддемократичну" ціну на квитки на свої концерти? Чому Григорію Вагапову соромно за одну із найпопулярніших пісень "Вперше чую" "Водка"? Про це та багато іншого читайте у стенограмі чату з музикантом.

kollin:Считаете ли вы свою группу частью украинского шоу-бизнеса? Стремитесь ли на "большую сцену", или для вас важнее сохранять нишу?

Григорій Вагапов: Поки що я не вважаю "Вперше чую" частиною українського шоу-бізнесу. Але на "велику сцену", так, прагнемо.

Хоча, напевно, ця "велика сцена" у мене вже є: адже є можливість співати для рідних мені за духом людей. А оскільки таких багато, то сцена, на якій я виступаю, і так велика. Звісно, рости і розвиватися потрібно. Але від своєї основної аудиторії, байкерів, ніколи не відмовлюся.

ченчик):Почему на концерты V4 всегда сверх-демократичные цены? Вам же, музыкантам, это, должно быть, крайне не выгодно? А если гастроли в других городах, то это еще и затраты на дорогу, проживание и т.д. Или главное кайф от процесса? 

П.С.: Спасибо за то, что вы есть, и за то, какие есть.

Григорій Вагапов: Ми ж не можемо брати зі своїх людей багато грошей. І хочемо, щоб люди приходили до нас та отримували задоволення. А ріст аудиторії гурту потрібен для того, аби використовувати гроші спонсорів, а не конкретних людей.

бука:Виступатимете цього року на ZixZixZone? Давно дружите та співпрацюєте з цим фестом? Чого очікуєте від цьогорічного?

Григорій Вагапов: Будемо виступати 5 грудня о 19.00. Я бачив, як зароджувався цей фест, адже його створювали мої друзі Богдан Кутєпов і Максим Демський.

smile:):Грицю, Ви – чудові! Як класно, що є такі позитивні та справжні люди. Дякую за Ваші пісні. Посмішок Вам.

Григорій Вагапов: Дякую, це дуже приємна штука. Слава Богу, що є люди, яким це подобається. Інакше – для кого співати?

Короля грає свита, а виконавця – аудиторія.

kollin:Работаете ли вы по специальности, журналистом? Если нет почему? Или вас кормит исключительно музыка?

Григорій Вагапов: Зараз за спеціальністю не працюю, тому що музика – це остання можливість працювати у сфері, яка не є цензурованою. Саме тому й не працюю в журналістиці, саме тому – співаю...

kollin:Что помогает "Вперше чую" не заболеть "звездной болезнью"?

Григорій Вагапов: У "Вперше чую" ніколи не було раптового успіху. І не було такого, щоб після виходу якоїсь із пісень я раптом прокинувся "зіркою". Тому вся відомість проекту – це результат праці, яка потихеньку і робить нам щеплення проти "зіркової хвороби".

ченчик):Приветствую вас! Скажите, всегда ли в основе ваших текстов лежит реальная история, герой? Как родился "Ченчик", кто он?

Григорій Вагапов: Кожна пісня – це історія з життя, а не щось вигадане.

"Ченчик" – це скоромовка, якою в Інституті журналістики нас серйозно муштрували. Це – пісня-запитання, в ній немає відповіді.

Мені й самому цікаво дізнатися, хто такий Ченчик. Варіантів може бути багато. Наприклад, один сибиряк казав: "Ченчик, братуха, это – 0,25 водки". Потім згадалося, що Ченчик – це прізвище мого викладача з фізики, був такий Григорій Михайлович Ченчик. До речі, до мене в друзі у соціальних мережах періодично додаються люди з таким прізвищем.

З архівом попередніх чатів "Главреду" ви можете ознайомитися тут.

зяма:Вас, певно, вже дістали цим питанням, тож перепрошу, але цікавість сильніша за все. Чому "Вперше чую"? Раніше, здається, гурт мав назву"Тетраколор"... Чому змінили назву? Чи це частина концепції гурту – постійного експерименту та оновлення?

Григорій Вагапов: "Тетраколор" – це гурт, який був створений для власного задовлення і з абсолютно некомерційними інтерсами. Це був просто прикол: Богдан Кутєпов і Григорій Вагапов – гурт "Тетраколор".

А "Вперше чую" – це проект, який дає можливості та, власне, виправдовує свою назву: на кожному новому концерті я зобов’язуюся дати щось нове. Це і зобов’язує, і дисциплінує, і дає змогу постійно працювати з новими людьми. Не думаю, що ще буду змінювати назву цього проекту. Поки що нічого більш вдалого мені в голову не приходить.

зяма:Коли у "Вперше чую" день народження? І рік (коли зявилася група)?

Григорій Вагапов: 18 листопада 2009 року. Точкою відліку є перший альбом "СкаСка", записаний на студії "Комора". Вважаю, день народження – це запис альбому, бо для гурту саме це є показником його діяльності.

dianka26:Григорію, як вважаєте, чи припустима нецензурна лексика та усілякі "гострі" слівця у текстах пісень, на театральній сцені, в літературі тощо? Чи цього завжди можна уникнути?

Григорій Вагапов: Все залежить від того, яку роль ти граєш. Якщо роль митця, то це не твоя лексика. А якщо ти – частина того народу, який зібрався в залі, то маєш говорити їхньою мовою. В такому спілкуванні "гострих слівець" просто не буває.

Толік:Був на вашому концерті у "Бочці". Не було Кутєпова (не скажу, шо його дуже не вистачало). Це він просто не прийшов, чи ваші творчі дороги просто розійшлися?

Григорій Вагапов: Так, наші творчі дороги розійшлися, і в цьому немає нічого поганого. Бодя займається власними проектами. Я був у Коктебелі на презентації його проекту "Є-бенд". Людина грає, людина при справі. Дуже за нього радий.

гена_корсунь:Где вы учились играть на гитаре?

Григорій Вагапов: В музичній школі я сім років вчився грати на скрипці. Після цього гітару сприймаю як коханку. Я не вчився на ній грати, вона взялася, і на ній грається. Я б не сказав, що професійно граю на гітарі, це – не соло-інструмент, а акомпанемент під голос. Але, можливо, саме через те, що я її так мало знаю, вона мені так подобається.

Анічка:Ви одружені? Як ваші рідні ставляться до вашого байкерського стилю життя, постійних гастролей? Чи часто у вас на гастролях виникають романи?

Григорій Вагапов: Я одружений. У мене двоє дітей. Тому далі відповідати на це запитання не просто небезпечно, а прямо катастрофа...

гриць)):Ви любите сюрпризи? Форс-мажори вас вибивають із колії чи, навпаки, стимулюють та змушують зібратися?

Григорій Вагапов: Просто обожнюю форс-мажори, принаймні поки мені щастить із них випетлювати. На останньому концерті, наприклад, одразу порвалися три струни – так старався... Якимось дивом обійшлися без гітари. Весь вечір співав і пританцьовув, прикольна штука.

гриць)):Що було раніше – музика чи мотоцикли? Коли останнє оформилося в щось серйозне, тобто ви зрозуміли, що це всерйоз і надовго? Якби довелося вибирати – їхати на байк-зліт чи "погнати" на концерті перед великою аудиторією (випадок, коли перенести на іншу дату концерт не можна), що б вибрали?

Григорій Вагапов: Я б поїхав виступати на мото-зліт.

Звичайно, раніше була музика. Скрипка, гітара... Для кожного музиканта важливо знайти свою тему, про що співати, грати. А мотоцикл просто направив мене у потрібне русло.

До речі, перший альбом 2009 року записав після того, як упав із мотоцикла на швидкості 150 км/год. Після того я переглянув усе своє життя і зрозумів, що саме потрібно робити. І за дивним збігом обставин я впав прямо перед студією "Комора". Випадковостей не буває...  

4undra:Вітаннячка V4! Мої запитання...

В одній із ваших пісень "музичним інструментом" стали мотоцикли. Це був використаний вже готовий запис, чи ви самі створювали цю мото-мелодію?

Чи часто вам доводиться стикатися з упердженим ставленням до байкерів, байкерства? Чи важко ламати стереотипи? Як вам це вдається? І останнє питання, провокативне: що думаєте про українських даїшників?

Григорій Вагапов: Ми справді самі писали мотоцикл Suzuki Bandit 400 на "Коморі". Це було цікаво: сім мікрофонів писали звук з нього. І запис "соло" мотоцикла звучав як симфонія. У пісні його трошки порізали, але мотоциклетний запал залишився (людина, яка хоч раз чула звук цього мотору, впізнає його всюди й завжди).
Як віце-президент мотоклубу "Нічні птахи" я вважаю своєю надзадачею формування нормального ставлення до байкерів. Адже від того, як ти сам поводишся з людьми, залежатиме і їхнє уявлення про байкерів загалом.
З даїшниками я не сварюся, бо не зупиняюся.:) А на машині – до мене не прискіпатися.

filosof:Чем вы можете объяснить высокую популярность в нашей стране, да и не только, "попсы"? Изобилие примитивной музыки и текстов воспитали настолько неприхотливого слушателя? Или, наоборот, спрос рождает предложение? Спасибо, что не поддаетесь этим общим тенденциям и сохраняете и смысл в текстах, и музыку, и драйв, и энергетику!

Григорій Вагапов: "Попса" – це легкі гроші, які зробляються за технологією. Можна вирощувати буряки, а можна створити гурт, який рано чи пізно відіб’є вкладення в нього. Тому те, що слухають масово, є чистим промиванням мозку. З "попсою" можна боротися, але це індивідуальна штука. Мій шлях у боротьбі з нею полягає у створенні пісень, які будуть відмінні від неї.

Дякую, що ви це розумієте.

filosof:Верите ли вы в случайности? Да или нет – почему?

Григорій Вагапов: Не вірю, випадковостей не буває. Є такий вислів: якщо відмовитися від мотоциклу, то життя триватиме довше, або тобі здаватиметься, що воно триває довше.

Два роки тому я познайомився з новим братиком у Судаку, а через два роки він знайшов мого рідного батька, якого до того я не бачив жодного разу в житті. Отак...

filosof:Вы – суеверный человек? Верите в какие-то приметы, есть ли талисманы, без которых, к примеру, не выходите на сцену или не садитесь за руль?

Григорій Вагапов: Вірю в прикмети. Так, наприклад, впасти з сьомого поверху – це до смерті, чорний кіт, що перебіг дорогу, означає, що треба бути уважнішим на дорозі, а перевищення швидкості призводить до фінансових втрат. :)

filosof:Как готовитесь к "концу света"?

За ответы – спасибо. За песни – еще большее спасибо.

Григорій Вагапов: Цю дату треба відзначати, незалежно від того буде він чи ні. Треба запасатися болтами і гайками і бути байкером. :)

21 грудня ми зберемося в "Чопер-барі" всім клубом, а там – побачимо...

sonce:Чим Ви частіше керуєтесь в житті – розумом чи серцем? І чи були ситуації, коли доводилось обирати?

Григорій Вагапов: Звичайно, такі ситуації були. Мабуть, те, що я обрав заняття музикою, це саме вибір, зроблений серцем. Жоден розум не може усвідомити, як можна кинути хорошу роботу в журналістиці і займатися неприбутковою справою, яка хіба що до душі. З іншого боку знаходяться люди, які не дають піти на дно, і про яких я ніколи б не дізнався, якби мотивувався виключно розумом.

Тут ви можете знайти більше інформації про "Вперше чую" та Григорія Вагапова, а також ознайомитися з піснями гурту.

bilbo_35:На когда планируется выход нового альбома? Есть ли в планах съемки клипов и на какие песни? Утвердился ли новый состав "Вперше чую"?

Григорій Вагапов: Я вже знайшов фінансову можливість записати третій альбом: знайшлися люди і в Україні, і навіть у Білорусі, які погодилися допомогти. Тому за роботу візьмуся вже з початку нового року. Інша справа – чи писатиметься він повністю, як робилося раніше, чи будуть почергові записи пісень, які згодом будуть зібрані в альбом. Подивимося…

На зйомки кліпів я поки що не знайшов бюджету, але шукаю. Обов’язково зробимо щось достойнее – абищо робити не будемо.

У складі "Вперше чую" ще буде багато змін. Грати з хорошими музикантами – це величезний привілей. А таких людей в Україні багато, не бачу причин із ними не пограти.

Мисс По:Доброй день, пару вопрос залпом:
1. Есть ли свобода слова в Украине?
2. Сталкивались ли Вы когда-либо с цензурой (работая журналистом, при написании песен)? Когда и как это случилось впервые?
3. Сможет ли музыка вновь влиять на политику и общество, как это было в 70
и 80-х?
4. У Вас брали множество интервью самы
е разные люди. Какие Вам запомнились больше всего?
5. Из относительно новых рок-музыкантов за последние
пять-семь лет кого Вы слушаете?

Григорій Вагапов: 1. Є, якщо ти співаєш.

2. Так, стикався. Я написав пісню для конкурсу "Стоп цензурі!". Вона називається "Ізопова мова" (саме "ізопова", через "і"; я знаю, хто такий Езоп, але інакше це б не римувалося – "...і мова, Ізопа").

3. Музика, звичайно, може впливати на людей, а люди повинні впливати на політику. Чим популярніша музика, тим більший її вплив на громадянське суспільство.

4. Запам’ятовуються не інтерв’ю, а люди, з якими ти спілкувався. Чомусь не можу пригадати жодної статті, яку б я запам’ятав на роки. Але я пам’ятаю Галю, Валю і Ніну. :)

5. Зараз я під впливом Бабкіна, Кортнєва і Арбєніна.

Grey:"Кожному мрія пасує..."
Грицю, а яка Ваша заповітна мрія? Сверхзадача Вашої діяльності?

Григорій Вагапов: Всі мої мрії пов’язані з байкерським рухом в Україні. Все, що робиться мною, робиться невипадково. І люди підбираються, і гроші знаходяться... Бачу своє завдання у формуванні адекватної постаті українського байкера.

polit_ua:Пане Вагапов, а як ви ставитеся до виступів артистів на підтримку когось із політиків? Самі під час виборів "відпрацьовували" так? Чи, по-вашому, мистецтво і політика мають бути чітко розмежовані?

Григорій Вагапов: Це має бути щиро. Якщо людина справді підтримує когось, то вона вільна робити що завгодно. Інакше потім повернути довіру людей буде значно складніше. Це свідчитиме про елементарну непорядність.
Під час цієї виборчої кампанії я дав один концерт на підтримку об’єднаної опозиції. А оскільки це моя громадянська позиція, робилося це безкоштовно.

polit_ua:Яку музику ви вважаєте якісною? На якій виховувались самі?

Григорій Вагапов: Я ріс у часи, коли музику слухали з бабін, касет, дискет, тому якоїсь якості у звучанні очікувати не доводилося. Якісна музика – класична. У музичній школі в мені виховали любов до класики. Я не дуже обізнаний у сучасній музиці, щоб мати змогу судити, що є кращим, а що – гіршим. Одне знаю напевно – люблю живі виступи і живу музику.

Остап_:Вітаю! Є речі, за які вам соромно? Чим пишаєтеся по-справжньому?

Григорій Вагапов: Є речі, за які соромно. Скажімо, за пісню "Водка". Зараз я б її до альбому не включив. Тоді це здавалося приколом, а нині виглядає як пропаганда. Але що ж робити, люди просять "Водку"...

По-справжньому пишаюся дітьми і своїм мотоклубом.

Остап_:Розкажіть улюблений анекдот.Із почуттям гумору у вас, здається, все гуд.

Григорій Вагапов: Йдуть по Країні Чудес Аліса із Чеширським Котом. Раптом чують у кущах "охи" і "ахи". Аліса своєю москальскою мовою запитує:
– А что это, Котик?
– А это – чудеса.
– А что это они там делают?
– А это они там случаются.
Ось так чудеса і "случаются"... :)

polit_ua:Чи всі способи піару для вас, як для артиста, прийнятні? На що ви готові заради популярності вашого гурту, ана що не погодитеся за жодних обставин?

Григорій Вагапов: Я вже можу собі дозволити говорити про те, що гурт має свою аудиторію. Вона є показником того, наскільки правильно все робиться. Якщо аудиторія, а це люди, яких я знаю, не схвалюватимуть якихось моїх дій, вони підійдуть і про це мені скажуть. І я, звичайно, ніколи не піду проти людей, яких люблю і поважаю.

Іра_Ш:Чи є у вас якесь псевдо? Якщо ніякого, яке б ви самі собі обрали?

Григорій Вагапов: Мене називають Гриць, Гриць із конопель. :)

ЗаЙка111:Грицай, привет из Севастополя!

Что нового мы услышим в следующем сезоне?
Готовится ли новый, пока что никому неизвестный хит?
Есть ли в планах увеличение кубатуры  (с классом, я так понимаю, ты определился)?А то, может, вскоре мы услышим что-то вродеВарадеро 1000 или GS 1200

Григорій Вагапов: Будуть записані пісні, які ми час від часу виконували на концертах, але у записах їх немає: "Ямаха Супер Тенере", "Ізопова мова", "Муза". За моєю технологією, пісня спочатку має отримати життя в людях, а потім бути записаною. Тоді не плодитиметься нікому не потрібний хлам.
Ні, збільшення кубатури у планах немає. Моя "Ямаха" мене повністю влаштовує. За зиму я її підшаманю, а навесні одразу в Крим. Так що чекайте в гості...

Dara:С добрым и солнечным днем. Скажите, если бы Вам предоставилась возможность поболтать за чашечкой чая, ну, или бутылочкой пива, с кем-то из Ваших кумиров (кто, кстати, они для Вас?), то о чем бы Вы хотели с ними поговорить? Спасибо. Удачи Вам!

Григорій Вагапов: Кумири – це надто сильне слово. З багатьма приємними мені людьми я б із задовленням поговрив про жінок. А з жінками – про чоловіків. Бо всі люди брати, а хто мені не брат – той мені сестра.

Маша Левченко:Грицю, мені подобається ваша творчість і цікава ваша життєва позиція по таких питаннях, як політика, економіка. Скільки місця у своєму житті ви їм виділяєте? Чи взагалі зважаєте на всі ці новини, які кожного дня йдуть валом?Чи, може, ви себе б назвали аполітичним, і людиною, яка не цікавиться економічними процесами в країні і світі?

Григорій Вагапов: Кажуть, що байкери поза політикою. Я вважаю, це принципово неправильною позицією для українського байкера. Поки бензин коштує 12 гривень, казати, що мене не цікавить політика і економіка, просто неможливо.

Аполітичність – привілей сформованого громадянського суспільства. А у нас такого просто немає. Свою політичну позицію, людську, у мене є можливість висловлювати в піснях. А те, що люди повторюють знову і знову (пісня, молитва, заклинання), має таку рису – воно справджується. Тому я дуже ретельно підбираю слова.

САШа76:Здравствуйте. Книги не пишете? Я бы почитал.

Григорій Вагапов: Дуже хочу написати книгу про байкерів, збираю історії. Не треба нічого вигадувати – життя набагато цікавіше. Ті історії, які мені розповідають байкери, – це тема для найуспішнішого роману, який колись з’явиться. Легко і приємно писати правду.

Полинка:Гриша, привет вам. Никогда не возникало желания написать колыбельную? И еще, бывают ли у вас депрессии, и как с ними боретесь? И последний – никогда не думали поучаствовать в каком-либотелевизионном талант-шоу, чтобы о вас узнала более широкая аудитория?

Григорій Вагапов: Зараз пишу колискову… Для мотоцикла. "Баю-байк". :)

Та звичайно бувають. Коли це трапляється, просто залишаюся на місці і нікуди не йду. У підсумку це викликає у мене ще більшу депресію, і щоб нічого собі не зробити, доводиться швиденько брати мотоцикл і йти кататися.

Мотоцикл – найкращий антидепресант.

З приводу участі в талант-шоу… Одного разу думали про це разом із Бодєю і Вадіком. Але виникло питання: талант-шоу створюються для того, щоб відкривати нових "зірок", а мені нічого відкривати, я давно так живу (і це не напускний образ). Тож участь у таких проектах – це підлаштування під "попсову" гребінку. Там такі, як я, нікому не потрібні. Окрім реальних живих людей, які, в принципі, саме тому мене там і не побачать.

Черновицкий:Что необходимо музыканту для творческого роста? Что подпитывает ваше творчество?

Григорій Вагапов: Митцю для творчого росту потрібна підтримка людей, які його оточують. Саме ці люди і є тією аудиторією, для якої він працює. Спочатку вона маленька, потім більша. Саме ці люди, якщо ви справді щиро їм подобаєтеся, будуть підтримувати вас все ваше життя. Вони чудово розуміюють, що без них, без їхньої участі та підтримки, артистів не буває.

Ярина:Недосяжний ідеал?

Григорій Вагапов: Хочу бути прекрасним, як Бельмондо.

укр:Вы увлекаетесь байкерством,а не опасаетесь ли вы столкнуться с "мажором"?Напомню вам,как несколько лет назад в Крыму отпрыск местного миллионера и депутатаИосифа Файнгольда сбил насмерть молодую байкершу.Файнгольд-младший понёс легкое наказание.Что скажете?

Григорій Вагапов: Щороку на українських дорогах гинуть тисячі байкерів. Своєї долі ніхто не знає. В критичній ситуації не має жодного значення те, з ким ти зіткнешся, як це станеться. І взагалі людині, яка хоче ще трошки пожити, слід триматися подалі від кладовищ. А тому і думати про це не варто.

vatson:Слышал, что у вас были какие-то сложности внутри коллектива, и что сейчас вы выступаете практически в новом составе. Повлияло ли это на качество исполнения, продвижение группы и на творчество в целом? Спасибо.

Григорій Вагапов: Звичайно, це мало вплив. Але все, що відбувається зі складом, не виходить за межі формату "Вперше чую". :) Звук став іншим, і буде надалі змінюватися.

Лисичка*:С чем можно сравнить ощущения выхода на сцену?

Григорій Вагапов: Мабуть, для людини, яка цим давно займається, це як спрага. Ти виходиш на сцену, щоб напитися. Віддаєш частину своєї енергії, забираєш величезну частину енергії залу. А ця енергія вже використовується для запису нових пісень.

AC:Какую бы песню ты назвал лучшей за всю историю группы?

Какие концерты ты больше любишь – с большой аудиторией либо "домашние" (квартирники, небольшие пабы)?

Григорій Вагапов: Ця пісня ще не написана. Маю надію, що вона буде не гіршою за "ЧоперОк".

Звичайно, приємніше грати на квартирниках. Одна біда – там не буває хорошого звуку. Тому найприємніше або грати з хорошим звуком для великої аудиторії, або грати без мікрофону взагалі у вузькому колі людей.

Селя:Складається враження, що весь твій час займають мотоцикли і музика.Чим ще цікавишся і займаєшся?

Григорій Вагапов: А хіба цього мало?:)

Вікторія+:Грицю! Мені подобається, що ви робите, як ви робите, з яким настроєм! Бажаю здоровя і нових пісень!

Григорій Вагапов: Дуже дякую. Бажаю здоров’я нових пісень. :)

Игорь Власович:Приятно ответы читать – нормальный человек. "Главреду" спасибо за гостя. Когда новый альбом?

Григорій Вагапов: Точно в наступному році, але коли саме – поки що не можу сказати, не знаю.

Лада:Ти читаєш сучукрліт? Кого б назвав живим класиком?Хтось із українських митців тебе надихає?

Григорій Вагапов: Я не просто читаю, я дружу з багатьма людьми з сучасної української літературної тусовки – Скиба, Сергій Пантюк, Олег Короташ... Мені подобається те, що вони роблять. Я все ж таки схильний підтримувати людей, які поруч зі мною, ніж любити мистецтво взагалі.

Мисс По:На какой вопрос Вам хотелось бы самому ответить, но вам его никогда не задают?

Григорій Вагапов: Запитання б звучало так: завдяки кому були записані наші альбоми? Тому що насправді це гроші, яких я не маю. І жодна людина, яка займається музикою (звичайно, якщо це не мультимільйонер), не має коштів для записів. Перший альбом "СкаСка" був записаний завдяки трьом людям: це – Сергію Дзюбі, Стасу Соболю та Артему Кірсанову. Я тоді впав з Bandit-a, очі були отакенні, хотілося щось робити, неможливо було всидіти на місці. Вони розсудили: ага, братик пропадає – скинулися грошима, і ми записали перший альбом. Ми роз тиражували його і використовували, як візитівку.

Другий альбом "ПрямоТок"… Ми сиділи з моїми друзями Крисою та Мальборо в справжній кузні, кували метал, коли зателефонував мій друг із Кіровограда – Саша Смірнов. Каже: "Грицю, я збираюся весною їхати до своїх друзів у Казахстан на мотоциклі і хочу їм завезти наших байкерських пісень". Кажу: "Сань, у мне залишилося ще сто дисків першого альбому. Приїдь, візьми хоч всі сто, і завези у Казахстан". Він не погодився, мовляв, він ті пісні чув, і вони теж, тому він хоче "ЧоперОк", "Suzuki Bandit 400". Кажу: "Вибачай, немає можливості записати це все". Він запитав, скільки це коштує. 3 "штуки" баксів як мінімум. Він каже: "Три "штуки" у мене немає, але приїдь, візьми тисячу і починай працювати". То як не працювати, як з такими людьми не бути артистом, чого ж для них не грати?

Підхід класний: люди не повинні голосувати своїми грошима на концертах постфактум, краще це робити на етапі створення проекту. Якщо цей проект прикольний, то за нього можна проголосувати і таким чином. І, слава Богу, що такі люди знаходяться.

І для третього альбому саме так знайшлися люди. Мій друг байкер з Білорусії сказав: "Приїзди, бери гроші і починай працювати".

І при цьому не треба ні під кого "прогинатися", щоб мені ліпили образ, ліпили з мене горбатого… Я можу собі дозволити приїхати на мотоциклі на концерт, і в тому, в чому приїхав, вийти на сцену, тому що люди, які поруч, розуміють, що я не просто так вдягнув цей одяг. А люди з шоу-бізнесу реагують інакше: "Ох, у тебе жилєточка, у тебе прикольний образ! А чого в тебе такий образ?". Та, кажу, я байкер. Тобто це не образ, а так воно і є.

Тому, маючи такий ексклюзивний контент, почуваюся дуже добре.  

Мисс По:Куда бы Вы хотели отправиться, если бы наткнулись на машину времени? Какой самый оригинальный подарок, который Вы когда-либо получали? И какой самый лучший или самый значимый?

Григорій Вагапов: У майбутнє... Погуляв би на весіллях усіх своїх онуків, правнуків, подивився б, чи вони теж займаються музикою, чи правильно їздять на мотоциклах. А потім повернувся би і написав книжку "Як не треба поводитися у майбутньому".

Моя дружина подарувала мені на 30-річчя мотокросові чоботи. Я їх взуваю щоразу, як сідаю на мотоцикл, і щасливий від цього. Але найбільший подарунок – люди. Класно бути атиповим, коли тебе оточують такі самі диваки.

Мисс По:Как Вы считаете, почему многие музыканты погибают молодыми?Существует так называемый "Клуб 27" (Курт Кобейн, Эмми Вайнхаус, Джимм Морисон.) о музыкантах, которые умерли в 27 лет. Это проклятье или просто совпадение, или вредные привычки?

Григорій Вагапов: Головне – не скільки людина прожила, а скільки встигла зробити. Є люди, що доживають до старості, але їхній життєвий шлях не такий яскравий, тому й не такий помітний. Байкери, як свідчить статистика, в середньому живуть сім-вісім років. Я в це не вірю.

Мисс По:У Вас есть любимый анекдот? Расскажите.

Григорій Вагапов: Площа, з одного боку тусуються байкери на чоперах, у шкірі, красиві, а з іншого – молоді хлопці на спортивних мотоциклах. Під’їжджає один на "спорту" до байкерів, які чинно п’ють пиво, і запитує:
– Ви вроді байкери, і ми – вроді... А чого ж до нас не підходите, не знайомитеся?
На що олдовий дядько неквапливо відповідає:
– А що з вами знайомитися – ви ж кожен рік нові...

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять