Посвята Каталонії-1

Слово, моя ти єдиная зброє

Як багато нерозумних самовпевнених туристів до мене й після мене, я вирішила, що, знаючи кілька слів іспанською та французькою, я зрозумію каталонську, бо що вона, як не суміш однієї й другої? Проте у мене вистачило розуму не ляпнути про це каталонцям. По-перше, реакція була б приблизно така ж сама, як моя власна реакція на припущення, що українська мова є сумішшю російської та польської. Що, як нам усім відомо, є припущенням ідіотським. По-друге, розумію я насправді дуже мало. Окрема мова не називається окремою мовою без причини. Каталонська має складнішу граматику, ніж іспанська, заплутанішу фонетику (принаймні на моє вухо), ніж французька. І 5–7 мільйонів носіїв, які не подивляться на вас добрими очима, якщо ви зневажите їхню рідну, солов’їну мову.
Новий ренесанс каталонської мови припадає на той час, як іспанська мова закріпляється на світовому ринку, стаючи з різних причин переважною другою чи третьою мовою різних неіспаномовних країн (наприклад, США чи Бразилії), нею говорять понад 400 мільйонів людей, і вона стає дедалі важливішою для бізнесу. Проте в самій Іспанії далеко не всі, взявшись за руки, святкують переможну ходу іспанської мови, яку тут називають кастильською – за назвою регіону, де вона виникла. Навпаки, дуже цікаво спостерігати відцентровий рух Каталонії (яка хоче офіційного визнання своєї мови в ЄС, про що ми ще детальніше поговоримо), країни Басків (усі чули про живучих басконських терористів ЕТА, щоправда, не дуже популярних серед самих басків), Галіції. Всі вони мають власні мови з офіційним статусом. У Каталонії офіційною мовою є також мова долини Валь Д’Аран, аранська – споріднена з окситанською. Говорять іще півдесятком менших мов і безліччю діалектів іспанської. І, як усі носії менших мов поруч із більшими, світовими мовами – читачі знають, про що я, – люто захищають своє право говорити й писати так, як їхні дідо з бабою говорили в горах чи долинах до того, як туди проклали мощений шлях.
Я люблю сепаратистські регіони й постійно по них їжджу, що помітив навіть мій американський чоловік, якого проблеми ідентичності й окремішності мало колишуть. Він зауважує, проте, що я вчу-вчу французьку, а потім ми їдемо на Корсику, де її з принципу народ не розуміє. Вчу-вчу іспанську, а потім у країні Басків мене тричі перепитують по-баскськи, перш ніж зізнаються, що зрозуміли з першого разу. Але з практичної точки зору, звичайно, для відвідин Іспанії більше сенсу має вчити саме іспанську, якщо ви маєте час і натхнення. А якщо ні, запросіть у поїздку друга чи подругу, які добре знають англійську. Я вже кілька разів зустрічала російськомовні групи, де одна людина перекладає з англійської для тих, кому цікаво слухати екскурсію, а інші просто блукають історичним місцем, час від часу уточнюючи, що це. З одного боку, це трохи заважає тим, хто не потребує перекладу (хоча українським туристам це ніколи особливо не боліло), але з іншого, це дозволяє побачити місця, куди вас не завезуть у душогубному автобусі-скотовозі на сімдесят людей російськомовні екскурсоводи.
На відміну від Італії, Франції та Канарських островів, у самій Іспанії, особливо в Каталонії, "наших" туристів не так багато чути. Вони є, звісно. Але більша частина української громади тут працює, дехто вже давно, і їх не відрізниш з виду від місцевих мешканців. Докази інфільтрації українців у Каталонію трапляються несподівано. Наприклад, 5 українських копійок у монастирі на горі Монсеррат, священній, іконічній горі для каталонців, у каплиці, де люди залишають щось на подяку Чорній Богородиці Монтсеррат. 5 копійок – мабуть, усе, що було у прочанки – чомусь мені здається, що це була жінка середнього віку – так далеко від дому.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять