За людський суд

У доповіді виїзної колегії МВС під головуванням міністра Василя Цушка, яка засідала в Дніпропетровську і констатувала прогрес у діяльності МВС, про жахливі масові вбивства літа 2007 року згадано лише в 13 абзаці й "для прикладу".

"Для прикладу, значний суспільний резонанс викликали серійні умисні вбивства в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Але завдяки професійним діям оперативників своєчасно розшукано й затримано трьох жителів міста Дніпропетровська, які в період з 24 червня по 19 липня цього року з хуліганських спонукань та з метою заволодіння майном потерпілих учинили 17 умисних убивств, замах на вбивство та три розбійні напади (згодом кількість жертв зросла до більш як 20. – Ред.). Таких прикладів професійної майстерності працівників міліції стає дедалі більше, причому практично в усіх регіонах країни". Це все, що МВС вважало за потрібне озвучити на своїй виїзній колегії до Дніпропетровська – міста, де міліція змушена була задуматися про серійний характер убивств тільки після п’яти-шести по-звірському й одним і тим самим методом убитих людей, коли громадськість уже почала вирувати й гудіти про самосуд невідь над ким. Преса припускала, що місцеві правоохоронці заворушилися лише після приїзду київської бригади. Тоді я щось читала про це у стрічках новин: мовляв, версія про те, що масові вбивства здійснювалися на замовлення іноземних сайтів, не підтвердилася. На мій сором, мені навіть цей заголовок здався продуктом чиєїсь хворої фантазії. Які іноземні сайти? Які вбивства? Більш-менш детально, хоч усе одно не так, як потрібно було б, про трьох 19-річних психопатів, які вбили 16 людей, зняли це на відео (зокрема й виймання плоду з трупа вагітної матері) й розмістили в Інтернеті, писали лише такі видання, як "Комсомольская правда в Украине", "Версии", "Газета по-українськи", "Сегодня", – словом, таблоїди. І виходить, що таблоїди – практично єдині ЗМІ в Україні, які працюють для читача, а не для олігарха чи з якихось інших міркувань. Решта, включно зі мною, пережовувала того літа будівельні афери, початок поліпшення народного життя урядом Януковича і конституційну реформу. Минулого тижня в одній із британських газет журналістка довго описувала, як вона клікнула на відео із текстом "О Боже, я ще такого не бачив!", сподіваючись на комічне падіння когось у басейн чи політ кремового торта в чиюсь фізіономію. Натомість вона побачила вбивство старого чоловіка в лісі під Дніпропетровськом. Журналістка почала погано спати й уявляти собі смерть дітей. Вона намагалася раціоналізувати свої страхи, нагадуючи, що в історії були такі часи, коли люди бачили смерть щодня. Але, звісно, тільки в наш час у себе вдома можна побачити вбивство від рук психопатів, які начиталися Ніцше, у країні за дві тисячі миль. Наш час – надзвичайно інформаційно насичений. Але у цій справі є явні прогалини. Ми знаємо прізвища звинувачених – Саєнко, Супрунюк і Ганжа. Але не знаємо імен жертв, імен їхніх родичів, їхні життєві історії, ми не бачили їхніх фотографій. Ми не знаємо поіменно міліціонерів, які заводили справи про вбивства перших шести людей і не звели ці справи докупи. Ми тільки побіжно читали про школу, де навчалися юні психопати і де знали про їхні садистські нахили, але не готові відповідати за бездіяльність. Ми майже нічого не знаємо про їхніх батьків і матерів, які прикидаються, що не знають, кого виховали. А ці імена й обличчя на Заході були б на обкладинках щотижня від третього трупа до судового вироку всім причетним. Для чого нам це знати? Почасти для того, що ми люди, і нам цікаві причетні до такої макабричної історії. Але переважно для того, щоб уголос підтвердити собі, суспільству: ми несказанно обурені тим, що відбулося. Ми хочемо, аби винні понесли відповідальність; вбивці – само собою, але ми хочемо кари міліціонерам, на чиїй совісті останні жертви, ми хочемо ганьби всім учителям і батькам, які відверталися від замучених трьома "юберменшами" котів, хочемо знати всіх поіменно, хочемо писати їм листи з прокляттями. Хочемо, щоб наступний міліціонер, наступний директор школи, наступний міністр боявся не догани з Києва і не зміни уряду, а суспільного остракізму, що зробило б їхнє перебування на посаді неможливим. Ми хочемо знати, що нас, як націю, поєднують спільні цінності: обурення несправедливістю, співпереживання і бажання справедливого суду.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Реклама
Популярное
Африканская жара возвращается: названа дата новой волны дикого пеклаАфриканская жара возвращается: названа дата новой волны дикого пекла Юля Зайка признала, настоящий ли у нее брак с Юсипчуком, и как они его готовилиЮля Зайка признала, настоящий ли у нее брак с Юсипчуком, и как они его готовили Жара возвращается: украинцев предупредили готовиться к новой аномалииЖара возвращается: украинцев предупредили готовиться к новой аномалии Ксения Мишина показала упругие бедра в тугом купальнике и свела с ума своей красотойКсения Мишина показала упругие бедра в тугом купальнике и свела с ума своей красотой День ангела Ольги 2021: поздравления, открытки и картинки для родных и любимыхДень ангела Ольги 2021: поздравления, открытки и картинки для родных и любимых

Последние новости

Реклама
Реклама
Реклама
Мы используем cookies
Принять