Секс-туристи нам не друзі! Але й не вороги…

Переважній більшості українців байдуже, якої думки про нашу державу та її громадян – і громадянок! - за кордоном.

Років десять тому прочитав невеличку повість черкаського автора Олександра Апалькова. За сюжетом, такий собі Стефан Мандюк, нащадок скіфів та палкий прихильник творчості Федьковича, отримує грант від якогось іноземного еротичного видання. За ці гроші Мандюк протягом короткого терміну мусить проїхати Україну від Львова до Луганська, тобто із Заходу на Схід. На цьому маршруті треба вступити у статевий контакт із незнайомою жінкою. Якщо Мандюк вкладеться у зазначений термін, то потрапляє до Книги рекордів Гінессу. Кількома роками пізніше я сам вивів у одному зі своїх романів київського журналіста, який так само на іноземні гроші складає секс-путівник по Україні.

Зараз пригадую ці випадки в зв'язку з широким резонансом, який викликало в Україні опубліковане в США дослідження американського секс-туриста, відомого в місцевій блогерській спільноті як  Roosh V. Про цього Руша ми б довго нічого не знали, аби він у якості секс-туриста не відвідав Україну і не оприлюднив потім свої враження про українських жінок.

"Американка бачить у чоловіках жінконенависників, які мають у суспільстві невиправдану перевагу. Українка бачить у чоловіках місток до кращого життя".  "Американка спить із чоловіком, який її збуджує. Українка спить із чоловіком, який здатен якимось чином покращити їй життя". "Ідеальний чоловік для американки - готовий до спонтанних рішень, цікавий та з почуттям гумору на рівні стенд-ап коміка. Українці байдуже до особистості чоловіка, доки він має гроші". Ці та інші пасажі обговорюються як типовий приклад та прояв сексизму та чоловічого шовінізму.

Проте є одна серйозна обставина, що ставить під сумнів як ексклюзивні сто досліджень американського секс-туриста, так і його разючі відкриття.

Мова про джерело публікації та передруку – Інтернет. Коли йдеться про українські реалії, це означає – обговорення не масове. І явище, яке мало б набути суспільного резонансу, поки тішить лише інертних користувачів соціальних мереж

Я жодною мірою не ставлю під сумнів вагомий вплив Інтернет–видань на повсякденне життя в сучасному цивілізованому світі. Інтернет уже формує громадську думку. Він став рушієм революцій у країнах Близького Сходу та дозволив повалити диктаторські режими. Завдяки Інтернету мешканці різних куточків планети мають змогу, оминаючи інформаційні кордони, обмінюватися інформацією та, що дуже важливо, правильно, на користь собі та розвитку своєї країни, користуватися нею.

Попри це Україна, намагаючись разом із світом повільно, але – рухатися вперед, далі перебуває в інформаційній ізоляції. Причому ця ізоляція досить цікава й незбагненна. Вона більше нагадує самоізоляцію.

Ось що нового про українських жінок розказав українським жінкам та їхнім чоловікам американець Руша? Невже ми без нього не знаємо, що наша країна, географічно розташована в центрі Європи та, як доводять вчені, колиска кількох цивілізацій, – вже кілька років як рай для секс-туристів? І ми всі, здається, з цим згодні – від президента до бомжа.

Скажімо, в Таїланді, який теж має репутацію Мекки дешевого сексу та доступних жінок, здатних за -20 вдовольнити найвибагливішого іноземця, вже хочуть поволі позбавлятися такого невдячного іміджу. Те ж можна сказати про Голландію: тамтешній владі, як і громадянам, відверто набридло, що люди з усього світу їдуть туди не культурно збагатитися, погулявши музеями та виставковими залами, – голландцям є що показати! - а здійснюють паломництво в світ легалізованих наркотиків. Але пересічним українкам, чию поведінку досліджував американець, ще дуже далеко до усвідомлення того, що рай для секс-туристів – не той Рай, до якого варто вести країну.

Два роки тому президент України Віктор Янукович запросив інвесторів в Україну навесні, коли почнуть квітнути каштани та роздягатимуться дівчата. Так перша особа країни, хай навіть вкотре спробувавши пожартувати, мимоволі підтвердила: українські жінки – це щось на зразок живого товару. Згодом дівчата, і не лише з одіозного Femen, багато разів проводили акції "оголеного протесту" - але в той же час молоді вродливі українки без комплексів обговорюють, для кого із перших осіб вони готові виконати стриптиз не на знак протесту, а із задоволенням. Нарешті, співачка Анна Сєдокова, поза всяким сумнівом – один із секс-символів та потаємна мрія багатьох мужчин, у своїх інтерв'ю не раз і не два наголошувала приблизно таке: "Я – жінка дорога, тож хай слюсарі про мене не мріють. Ви можете уявити мене зі слюсарем?"

Від американського секс-туриста користувачі Інтернету в США та за їхніми межами дізналися по українок те, з чим ми всі, включно з самими українками, без американця погоджуємося. Українки – меркантильні. Надто переймаються зовнішністю, аби набути, за словами Раша, "товарного вигляду", і навіть готові, як така собі Альона Лоран, публічно рекламувати нову для України професію – утриманка.

Проте в переважній більшості країн світу широке оприлюднення подібної інформації змушує "героїв" публікації як мінімум замислитися, як максимум – почати змінювати життєві установки. В Україні ж за межі Києва та міст-мільйонників подібні американські дослідження не вийдуть. Так склалося, що в нас не лише жінки, а й чоловіки переважно не цікавляться, так би мовити, своїм іміджем. Ображаються навіть на стримані зауваження близьких та записують особливо пильних у вороги. І вже точно наші люди чхати хотіли на не, як виглядають збоку, в очах навіть банальних секс-туристів.

Тож революційних змін не станеться, навіть коли сторонні нагадають нам про наше споживацьке ставлення один до одного та до світу.

фото: Главред, tatueskizi.ru

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнёров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять