Російська мова в Україні стає "пасткою для дурнів"

Навіть сільська школа на Галичині, не маючи вчителя з англійської, поверне російську в якості іноземної...

З 1 вересня в українських школах суттєво збільшиться кількість годин, відведених на вивчення російської мови. Цьому сприяє факт визнання мови нашого північного сусіда іноземною. І це слід вважати офіційною позицією не лише Міністерства освіти та науки України, і не лише діючої влади.

Статус російської мови як іноземної дає їй повне, абсолютно законне право увійти до шкільної програми. І ситуація довкола російської мови в Україні в тому вигляді, в якому вона почне розвиватися з 1 вересня 2013 року, перебуває в абсолютно законній площині. Навіть роблячи всі поправки на те, що відбувається з творенням та виконанням законів у нашій країні, масштабне повернення "языка межнационального общения" в українські школи у форматі іноземної мови – це не дуже розповсюджений приклад того, коли українській закон є досконалим, грамотно прописаним і буде охоче виконуватися в повному обсязі, без жодних порушень.

Те, що відбувається, цілком справедливо відповідає формулі: "За що боролися, на те і напоролися".

Адже це ми з вами, свідомі та прогресивні, вимагали обов'язкового та, бажано, якісного викладання другої іноземної мови для наших дітей у школах. Батьки, навіть маючи помірковані націоналістичні переконання й не завжди повну середню освіту, хотіли, аби їхні діти без додаткового навантаження на сімейний бюджет і витрачання зайвого часу освоювали передусім англійську, далі – німецьку, французьку та іспанську. Мови, якими вільно послуговується Захід. І які, відповідно, відкривають наступним поколінням прямий шлях на той самий Захід, до Європи та Америки. Зрештою, знаючи англійську, можна перетнути океани й доволі комфортно спілкуватися з мешканцями Австралії та навіть Японії. 

Адже це ми з вами цілком справедливо називали російську мову іноземною та наполягали при цьому позбавити її так званого "особливого статусу" в Україні. Насамперед ламаючи списи довкола того, аби мову, яку в Україні розуміє 100% громадян, не зробили другою державною. Що теж справедливо, бо суперечить Конституції.

Боротьба довкола російської мови велася вперто й затято. Минулого року "мовний закон" перевів теоретичні суперечки та взаємні образи у фазу активного вуличного протистояння. Його все одно прийняли, ось тільки, судячи з періодичних істерик його співавтора Вадима Колесніченка, "воно" не працює. Дмитро Табачник бідкався, що кількість російських шкіл в Україні надзвичайно мала, навіть у Києві їх бракує, а вірні його ідеям політики зробили з цього порушення прав людини. Але тут теж не пройшло: російську мову в Україні ніхто ніде не утискав і, сподіваюсь, утискати не збирається.

Ну що ж, тепер усе правильно. Російська мова – іноземна? Іноземна. Пані Фаріон, будете сперечатися? Дякую. В школах друга іноземна мова дітям потрібна? Потрібна. Є такий закон? Є. Виконувати його треба? Безумовно. Пані Фаріон, ви щось хочете заперечити? Дякую. Отже, російська як мова іншої держави повертається в українські загальноосвітні школи широким фронтом у статусі другої іноземної. Крапка.

Звісно, тут можна й навіть треба говорити про маніпуляції. Власне, у парламентському комітеті з питань науки та освіти про них уже заявили. За великим рахунком, це справді реальний прояв маніпулятивної технології. Але, все ж таки, найбільше ситуація, котра повертає викладання та вивчення інших іноземних мов, крім російської, на типово "совковий" грунт, більше нагадує сумнозвісний "виверт-22", описаний  півстоліття тому американським письменником Джозефом Геллером у однойменному романі.

Оригінальна, англійська назва твору – "Catch-22". Російський переклад звучить як "Уловка-22". Але в українському перекладі цей роман, опублікований ще на початку 1980-х, тобто, в радянській Україні, називався "Пастка для дурнів". Що цілком відповідає ситуації, в якій ми опинилися у цій "мовній війні".

Суть "виверту-22" або "пастки для дурнів" - у парадоксі. Демобілізуватися з безкінечної війни льотчик може, лише здійснивши певну кількість бойових вильотів. Але всякий раз ця кількість збільшується командуванням. Інший спосіб, крім загинути – божевілля. Проте всякий, хто оголошує себе божевільним, не може бути звільнений з армії. Бо тільки людина в здоровому глузді не хоче воювати та помирати. Отже, всяке оголошення себе божевільним є брехнею. Тут треба або насправді поїхати мозком, або реально загинути.

З російською ми, дозволивши втягнути себе в безкінечну "мовну війну", загнали себе в таку саму пастку для дурнів, тепер уже без лапок. Заборонити її в школах не вийде, бо заборона вивчення будь-якої мови – порушення. Доводити тепер, що російська – не іноземна, значить суперечити не лише самим собі, а й об'єктивній реальності. Натомість, прийняти російську, як іноземну, означає дати робочі місця вчителям російської мови, і хай хтось спробує щось сказати проти цього. Нарешті, зазвучить величезний хор, котрий справедливо скаже: ту російську, якою користуються українці в побуті, російською в повній мірі назвати не можна, тож треба вчити "правильно говорить по-русски". Та й українською правильно ніхто не говорить, за великим-то рахунком…

Найсмішніше – всі ці аргументи парадоксальним чином узаконюють те, проти чого люди минулого року виходили на вулиці. Бо навіть сільська школа на Галичині, не маючи вчителя з англійської, поверне російську в якості іноземної, аби не порушувати закон. Вивчення ж інших іноземних мов, котрі відкривають значно ширші можливості для реалізації та комунікації, знову стануть приватною справою батьків, дітей і репетиторів.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять