Чи стане "день без українця" днем великого кошмару для Росії

Українець готовий працювати за менші гроші, аніж громадянин Росії, навіть без соціальних гарантій.

Заява керівника Федеральної міграційної служби РФ Костянтина Ромодановського про те, що в недалекому майбутньому з Росії депортують сотні тисяч "хитрих" українців, інакше, як блефом не звучить. Хоча б тому, що трудову міграцію як інституцію неможливо скасувати вже кілька століть. І за великим рахунком трудові мігранти так чи інакше працюють на розвиток країни свого перебування, навіть якщо це й розвиток або не хочуть помічати, або не плодоносить так швидко.

Насправді нинішня Росія не готова визнати на офіційному рівні очевидне: зараз переживає ті ж проблеми, що й Великобританія, Франція та частково – Америка, хоча за бажання можна навести й інші, менш відомі приклади. Так, за часів свого колоніального минулого, французи та британці жили переважно в моноетнічних суспільствах і, відповідно, моноетнічних країнах. Та варто було в повоєнний час, наприкінці 1940-х років, почати процес деколонізації спершу в Англії, пізніше – у Франції, всередині країн почалися неоднозначні політичні процеси.

До речі, вони тотожні тим, котрі зараз спостерігаються в Російській Федерації й не лише щодо України. Зокрема, у згаданих країнах не лише політичні сили, а й частина суспільства категорично не сприйняли відмови від колоній. Чвари довкола цього питання тягнулися без малого півстоліття, а президент Франції генерал Шарль де Голль, котрий наважився дати волю колоніям у Азії та Африці, саме через це став на деякий час об'єктом для терористів – один із епізодів цього протистояння описано в романі Фредеріка Форсайта "День Шакала". Америка є країною, яку заснували і збудували колонізатори всіх мастей, тому теж болісно переживає постколоніальні тренди – мабуть, болісніше за європейські імперії, бо перші поселенці Нового Світу вигнали, знищили і підкорили корінне населення континенту, за що тепер їхні нащадки через багато поколінь не втомлюються "вигрібати".

Так, держава Росія, на відміну від інших колишніх імперій, не відмовилася від колоній шляхом ухвалення хоч емоційного, хоч виваженого політичного рішення. Можна сказати, це сталося саме собою. Та хоч як би відбувалися процеси, наслідок один: сотні тисяч представників колонізованих народів перемістилися на території колишніх імперій. Британія хоч і декларує толерантність, все одно не завжди приховує невдоволення від впевненого заселення країни вихідцями з Індії та країн Африки. Те ж саме переживає Франція – африканці та азіати, колись колонізовані французами, тепер активно легалізуються у великих містах, що викликає стійке невдоволення консерваторів. Американці борються з нелегальними мігрантами, котрі приходять з Мексики, Пуерто-Ріко і тікають із Куби.

Що маємо в сучасній Росії? Головне місто країни, столиця Москва – місце, куди давно перебралися й працюють на чорній роботі вихідці з Середньої Азії. Скажімо, своєю чистотою, на яку кияни можуть лише облизуватися, москвичі й не тільки москвичі завдячують таджикам. Коли взяти українських гастарбайтерів, то для будівельних робіт росіяни охоче наймають нашого брата, причому – переважно на нелегальній основі та й платять так само, як кваліфікований будівельник здатен заробити тут. Інша річ, що за російським кордоном для будівельника робота є, і українець готовий працювати за менші гроші, аніж громадянин Росії, навіть без соціальних гарантій. Бо в Україні такої роботи для будівельника просто нема.

Аби не вдаватися в подробиці, узагальню те очевидне, про що ви всі без мене знаєте: мігранти, здебільшого – нелегальні, готові виконувати за менші гроші, але – не менш якісно, аніж це роблять корінні жителі. До того ж мимоволі пристосовують чужі країни до своїх звичаїв і своєї культури, що несе в собі однозначний позитив, як і будь-який приклад полікультурності. Всі ж розмови про нібито небажаність мігрантів, особливо – нелегальних, розбиваються об реальну практику, змодельовану режисером Серхіо Арау десять років тому у сатиричній соціальній комедії "День без мексиканця". Там, за сюжетом, мешканці сонячної Каліфорнії, котрі сплять і бачать, аби геть з очей позникали всі "латиноси", одного разу прокинулися – й побачили, що нарешті залишилися самі в своїй країні. Щоправда, це того ж дня поставило білих людей перед необхідністю самостійно вирішувати сотні проблем, про існування яких вони навіть не задумувалися.

Розуміючи, що це може прозвучати не надто коректно, тим не менш ризикну провести паралель. Так сталося, що українці під впливом багатьох факторів, серед яких статус жителя постколоніального суспільства – не останній, відіграють по обидва боки державного кордону таку саму роль, яку грають мігранти в інших, сильніших країнах. Не лише в масі своїй стають чорноробами, хоч в Росії, хоч у країнах Євросоюзу, хоч у Америці, не лише створюють державам певні законодавчі проблеми, але й також паралельно вирішують проблеми іншого характеру. Аби уряди сильних країн не розуміли цього, мігранти, й не лише українські, вилетіли б назад протягом сорока восьми годин. Натомість щороку міграційні потоки збільшуються, і українці в них – далеко не тонкий струмок.

Звісно, хочеться, аби відтік робочих рук та розумних голів із України поволі зменшився. Проте поки існує та ситуація, яку ми нині маємо, погроза депортувати українських мігрантів із Росії назад лишиться лише політичною. Бо для того, аби її втілити, варто поміняти систему, котра на виході зробить для росіян "день без українця", "день без таджика" чи навіть "день без в'єтнамця" чорним днем, днем великого кошмару. До того ж депортація, хай навіть вона таки почнеться, лише стане для вигнаних українців приводом піти на Захід. За ними потягнуться й інші, що зрештою й приведе до чергової зміни вітчизняного політичного вектора. Тож як не крути, мігранти спроможні щось міняти – хоч на чужині, хоч удома.

 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять