Граніт Компартії: навіщо зносити пам'ятник Івану Франку

Комуністам потрібна інша країна – без українців, кримських татар… і взагалі без людей

Історія про те, як вітчизняні "червоні" та їхні вдячні учні "біло-блакитні", тобто нардепи від КПУ та ПР закликали польський Сейм визнати Волинську трагедію геноцидом, а українців - винними в різні поляків під час Другої Світової війни, не варта й виїденого яйця. Це – поганий анекдот, який різко тхне політичною тухлятиною. Здається, його так сприйняла навіть польська сторона. І якби це був поодинокий випадок зведення історичних та політичних рахунків із усім цивілізованим демократичним світом, про цю заяву можна було б сміливо забути.

Проте тут варто глянути ширше. Досить побіжного погляду, щоб зрозуміти – українські комуністи, подібно до Рабіновича з іншого, старого, всім відомого "бородатого" анекдоту, не знайшли на глобусі країни для власного комфортного й компактного проживання. Ще трохи – й почнуть вимагати інший глобус.

Вибачте за нагадування банальної істини, але громадяни певної країни називаються народом цієї країни. Незалежно від національності, релігійних переконань, сексуальної орієнтації та навіть партійної приналежності. Тобто, в Російській Федерації живе російський народ, у Німеччині – німецький, у Австралії – австралійській. Це ще називають політичною нацією. Та Бог із націями, нам би з народом розібратися. Отже, громадянин своєї країни ніколи не виступить проти народу своєї країни. Можна сваритися з сусідом, котрий зранку вигулює пса під вашими вікнами й курить при цьому. Але протиставити себе цілому народу, причому – не одному… сміливо, звісно, але, перепрошую, тупо.

Не вперше і не востаннє згадується улюбленець комуністів узагалі і українських зокрема товариш Сталін. Так, він був одним із великих кривавих диктаторів ХХ століття. На його совісті – десятки мільйонів людських життів. Їхня провина була в тому, що вони не погоджувалися з політикою вусатого вождя. Я згоден із твердженнями, що Йосип Сталін, як і Адольф Гітлер, Мао Цзедун, Аугусто Піночет і Пол Пот вели боротьбу з власним народом. І одразу уточнюю: коли, наприклад, уряди інших країн в чомусь звинувачували Радянський Союз, зокрема в агресії, Сталін, а за ним інші радянські комуністичні вожді виступали з гнівною заявою. Суть якої описується двома короткими фразами: "Руки геть!"

Донедавна я вірив, що проблема комуністів і їхніх великих політичних партнерів – регіоналів полягає в тому, що ці люди далі живуть у країні, котра зникла з карти світу й називалася СРСР. Тепер я міняю свою думку. За партію влади нічого не скажу, не знаю, а от українські комуністи – так точно не живуть уже навіть у Радянському Союзі. Якби це було так, вони б за манерою радянських вождів кричали: "Руки геть від України!", чи, якщо їм не подобається тема розмови, просто ігнорували б її. Як ігнорують існування тих же олігархів й інших буржуїв, із якими традиційно борються, заточуючи партійні гасла. Більше того – голосують разом із ними і роблять спільні заяви.

Таким чином, українські комуністи живуть невідомо, в якій країні. І, згідно зроблених висновків, люто ненавидять її, тобто – наш із вами, народ. Погодьтеся, одне діло – обзивати всякого, чия пика тобі не подобається, "фашистами". І зовсім інша річ – будучи депутатом парламенту, отримуючи платню з держбюджету та користуючись іншими пільгами, вимагати, щоб народ, за рахунок чиїх податків ти живеш, визнали злочинним. Нагадаю: такого раніше не дозволяв собі ніхто й ніде.

Хоча ні, брешу – були народи, яких комуністи визнали злочинцями. Це кримські татари, чеченці, лемки, депортовані з докорінних земель під час сумнозвісної операції "Вісла". Чому українські комуністи не закликають визнати, що радянська влада винна в геноциді цих народів? Чому вони, комуністи, принципово не встали, коли в парламенті закликали вшанувати пам'ять жертв Голодоморів – теж прояв геноциду, тільки вже стосовно українського народу?

Наочне тотальне нерозуміння того, що світ міняється, серед іншого, в бік міжнаціонального примирення. І тут складно казати навіть про роздмухування українськими комуністами міжнаціональної ворожнечі. Бо в такому разі вони б, якщо такі грамотні, висунули б польській стороні зустрічні претензії – за гноблення українців у часи Речі Посполитої, наприклад. Але ні, комуністи цього не роблять. Для них важливо, аби злочинцями визнали саме українців. Причому – нинішніх українців, громадян ще не цілком незалежної, але вже точно – не комуністичної України.

По підтвердження того, що цих комуністів не влаштовує вже навіть радянська країна, далеко ходити не треба. На Одещині вони почали демонтувати пам'ятник класику української літератури та визначному культурному діячеві Іванові Франку.

Чим заважає Франко комуністам? Адже він навіть у СРСР вважався ідеологічно правильним, а вірші "Вічний революцьонер" та "Каменярі" визнавалися, вибачте на поганому слові, ледь не радянською класикою. Окрім того, зображений на українських грошах, куди вже державніший та національніший символ! Ні, комуністи в даному разі заявляють свої права на… місце, де стоїть Франко. Виявляється, там колись був Ленін, потім Каменяра звели на тих самих гранітних плитах, а граніт – власність Компартії. Яка не дозволяла ставити Франка саме тут. До речі, навіть Партії регіонів, політичним партнерам комуністів, Іван Якович Франко не заважає, он президент Віктор Янукович намагався навіть його цитувати…

Із цього та інших численних, проте не наведених прикладів, напрошується висновок: комуністам давно час запропонувати іншу країну проживання. Тільки хай би пояснили до пуття, кого там не повинно бути – українців, кримських татар чи взагалі – жодних людей…

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять