І на Леніна повинен бути закон!

Може, варто ініціювати закон, яким Ленін та інша радянська символіка буде захована від людських очей?

З фронту "монументальної війни" надходять нові зведення. В ніч із 6 на 7 серпня на Прикарпатті постраждав пам'ятний знак, без перебільшення, легендарному радянському партизанському керівникові Сидору Артемовичу Ковпаку.

Відповідальність взяли на себе місцеві "тризубівці". Ця акція стала продовженням закидання яйцями лідера українських "червоних" Петра Симоненка, котре мало місце 4 серпня.

Комуністи раптом вирішили відсвяткувати сімдесяту річницю ковпаківського Карпатського рейду. Його ще називають "знаменитою цигаркою діда Ковпака", а сам він увіковічений у радянському фільмі "Карпати, Карпати" - третій частині досить популярної в 1970-ті роки кіноепопеї "Дума про Ковпака".

Особливість, або, як кажуть сьогодні, "фішка" рейду в тому, що, йдучи по німецьких тилах, ковпаківці заодно зчіплялися в вояками УПА. Бандерівці, як відомо, воювали на своїй землі як проти фашистів, так і проти радянської влади. І в зв'язку з цим мене особисто дивує, чому в Яремчі дотепер збереглася оця пам'ятна дошка на честь Ковпака. Бо тут маємо ще одну "фішку": Сидір Артемович був комуністом, але – українським комуністом. Уродженець Сумщини воював із такими ж українцями, як сам, тож сутички ковпаківців із бандерівцями можна трактувати навіть як ознаку громадянської війни, котра велася в рамках Другої світової.

Тобто, радянська влада, ті ж самі комуністи, стравили українців, представників одного народу, між собою. Пам'ятна дошка на вшанування Ковпака мусила би стати сумним нагадуванням про трагедію братовбивчої війни.

І звідси – головне: якби Ковпак та його загони згадувалися саме в такому контексті, хай би собі Симоненко проходився зі своїми вірними шляхами ковпаківців хоч щороку. Проте закидали комуністів яйцями "свободівці", пам'ятний знак демонтували "тризубівці", блокували комуністів у Яремчі місцеві гуцули, рубаючи дерева. Все це – емоційно й навіть правильно. Проте, на превеликий мій жаль, не зовсім законно. Точніше, зовсім незаконно. Так само вірно, але незаконно, коли "свободівець" Ігор Мірошниченко демонтує  пам'ятник Леніну в Охтирці – до речі, на Сумщині, звідки починав Ковпак.

Знайдеться щонайменше кілька сотень співгромадян, котрі заперечать: в Україні не діють жодні закони, всі вони пишуться для влади, її посіпак, міліції, олігархів – словом, закон на боці сильнішого, діє лише тоді й на користь того, коли й кому це вигідно в даний момент. Згоден. Закликати до коліївщини, вил та сокир, вірити лише в суд Лінча нині не просто актуально – люди не бачать іншого способу покарати дійсно винних та домогтися справедливості. Причому пам'ятники радянському минулому народ, котрий хоче з цим минулим попрощатися, готовий лінчувати так само, як врадіївських міліціонерів чи ґвалтівників Оксани Макар.

Між тим, практика останнього часу показує: з дотриманням закону, дійсно, проблеми, але якщо є бажання й мінімальна політична воля, застосувати цей закон можна. Зокрема, замість того, аби валити черговий пам'ятник Леніну, влада міста Новоград-Волинського, що на Житомирщині (між іншим – батьківщина Лесі Українки) прийняла рішення демонтувати цей монумент. Чи не вперше в нинішній Україні це буде зроблено легально, без партизанки. Виходить, і на Леніна можна знайти закон, як це вже, до речі, робилося в Сумах.

Божество комуністів не прибирають зовсім. Леніна, причому, коштом "свободівців", перенесуть до міського парку. Де "червоні" зможуть і далі йому поклонятися, поки не лишиться останній вірний. Між іншим, рішення не просто законне: воно Соломонове. Комуністи навіть у кращому становищі, ніж вірні язичники після хрещення Київської Русі.

Тих за поклоніння ідолам могли покарати, тож вони перебиралися далі від людських очей. Те ж саме переживали старообрядці після церковної реформи патріарха Нікона. Тепер же кожен вірний може цілком легально відвідувати той храм і молитися тому Богові, якому хоче і в якого вірить. Ось чому я не проти, аби комуністи мали в населених пунктах свої "храми", де стоїть Ленін та вивішені червоні прапори. Ось у яке русло, як на мене, слід було би спрямувати затяжну війну з пам'ятниками.

Напевне, мені вигукнуть після цього: "А Бандера? Йому ж ставлять пам'ятники!" Так, але ними, на щастя, не втиканий кожен український населений пункт. І, що характерно, поширення бронзових Бандер навряд чи можливе в нинішній Україні. Та й в Україні майбутнього – теж. Бо навіть запеклі націоналісти не вимагають до свого героя тотальної любові, натомість наполягають на вірній історичній оцінці цієї неоднозначної постаті. Та, щонайменше, повазі.

Тоді як Ленін, чия ідеологія призвела до знищення цілих народів, такої поваги не вартий. Ось чому потрібен закон, котрий дозволить або взагалі прибирати монументи пролетарському вождеві, або – перенести їх у тихе місце. Щодо інших знаків іншим радянським героям, включно з Ковпаком, потрібні пояснення, тлумачення, об'єктивна сучасна оцінка. Поки ж її нема, ліпше не дражнити гусей – і, все одно, шукати для демонтажу привід і закон.

Лишається тільки знайти відповідь на непросте запитання: чому комуністам потрібні леніни в центральних частинах українських міст, а не на маргінесах чи в затишних закутках? Звідки така принциповість – мати не просто божество, а об'єкт для поклоніння на видному місці? Хоча навіть ікони й лики святих заховані за стінами храмів…

Може, варто ініціювати закон, яким Ленін та інша радянська символіка буде захована від людських очей? Але це, мабуть, зовсім інша історія. 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять