"Подарунок" Путіна: для чого українцям російський цар

В Україні може знову розпочатися "війна з пам'ятниками".

Інформація про встановлення на Харківщині пам'ятника російському цареві Олександру ІІІ виглядає щонайменше провокацією. Скажу без жодних перебільшень, із повною відповідальністю за свої слова: експорт символів монархізму з Росії в Україну може в не аж такій далекій перспективі мати ті ж самі наслідки, що й просування "мовного закону". Не кажучи вже про епопею зі встановленням погруддя Йосипу Сталіну в Запоріжжі – спроби знищити статую диктатора народів, особисто причетного до геноцидів і масових убивств не лише українців, вилилися в кримінальне переслідування причетних до цього осіб. Те ж саме було зі спробами знищити пам'ятник Леніну на Бесарабській площі.

Загалом пам'ятник російському цареві в Україні в черговий раз переведе в активну фазу традиційну вже для нашої країни кампанію, котра отримала неофіційну назву "війна з пам'ятниками". І, як це не прикро прозвучить, справді є сучасним аналогом війни громадянської. Пам'ятник цареві Олександру ІІІ просто переведе її на інший, не такий локальний рівень – провокується міжнародний скандал. Дуже вигідний державі Росія, особисто Володимиру Путіну та прихильникам Віктора Медведчука.

Згадаємо інші, крім указаних вище, "фронти" цієї нікому не потрібної війни. Свіжий приклад – знищення навіть не монументу, а лише меморіальної дошки вченому Юрію Шевельову в Харкові. Раніше там же пошкодили пам'ятний знак українським повстанцям. Реакції з боку влади, як харківської, так і загалом української, на це нуль, тоді як атаки на Леніна та Сталіна присікаються оперативно. Поруйнування пам'ятного знаку повстанцям подається як "отвєтка" на спроби зруйнувати монументи вождю світового пролетаріату, хоча діяльність УПА має до української історії прямий стосунок, а Ленін на території України бував дуже мало.

Правда, певної шкоди ворожим пам'ятникам усе ж таки було завдано – мова про "замах" на меморіальну дошку партизанського командира Сидора Ковпака в Яремче. Зате за очками все одно виграють ті, хто завдає шкоди пам'ятникам українським січовим стрільцям, жертвам Голодоморів, діячам ОУН тощо. Бо, повторюся, за атаку на Леніна тягнуть в суд, за паплюження пам'яті загиблих під час страшного голоду – ні.

Але, так чи інакше, Ленін проти Бандери, а Сталін проти Шухевича – це, погодьтеся, наша особиста, внутрішня заморочка. З пам'ятником російському цареві все буде інакше. Відомо, що в Одесі встановлено монумент російській цариці Катерині ІІ. Це не всім подобається, преса повідомляла про різні спроби не допустити цього будівництва та демонтувати імператрицю. Та, все одно, факт лишається фактом: хочемо ми цього чи ні, але Катерина Друга мала прямий стосунок до заснування міста Одеса. Отже, в історії міста, як і в історії України, вона таки відіграє певну роль.

Натомість причина для встановлення на Харківщині пам'ятника російському цареві Олександру ІІІ абсолютно неадекватна масштабу проекту. Цей імператор ввійшов у російську історію як Миротворець, при цьому будучи неабияким консерватором, та загострив націоналістичні тенденції, котрі виливалися, серед іншого, в неприховані прояви юдофобії. Ставши одним із ідеологів тотальної русифікації своєї імперії, цар Олександр ІІІ своїми указами значно обмежив і без того не надто широкі права націй на самовизначення. Зокрема, це відчули на собі й українці. Отже, лише поверховий погляд на цю постать російської історії породжує очевидний висновок: за особистої підтримки Володимира Путіна на території незалежної України ставлять пам'ятник русифікації, не більше й не менше.

Але й це ще не все. Бо приводом для такої ініціативи стала… залізнична катастрофа царського поїзда, якої імператор, котрий їхав у тому потязі, зазнав на території Харківщини, біля нинішньої платформи Спасів Скит. Погодьтеся, ставити пам'ятник цареві на згадку про катастрофу, яка, до того ж, для України не мала, не має і не матиме жодного значення – смішно, недолуго, тупо.

Втім, не безглуздо. Реакція української спільноти, передусім радикальної, цілком прогнозована. Бо Путін дарує Україні не статую Свободи, як французи ощасливили Америку. Російський президент у буквальному розумінні цього слова нав'язує українцям у подарунок російського ж царя, до того ж – русифікатора. І обіцяє – будуть ще царі. Відмовитися від подарунку на офіційному рівні? Навряд чи верховна влада буде цим паритися. Губернатор же Харківщини, палкий прихильник Леніна та борець із так званим фашизмом Михайло Добкін із радістю пустить на свою територію царя, який тут колись ледь не вбився на залізниці.

Спроби демонтувати пам'ятник будуть, на протестувальників кинуть спецназ, Путін матиме привід говорити вустами Дмитра Кисельова про антиросійські прояви в Україні та здорові сили у вигляді Добкіна, котрий все це припиняє. Словом, нам нав'язують непотрібний подарунок, від якого неможливо відмовитися без проблем. І проблеми будуть не в того, хто дарує, а в обдарованих. Ну, а суспільство отримає черговий безглуздий привід для розділення. Хоча хто-хто, а російський цар, котрий потрапив у аварію на Харківщині і давно помер своєю смертю, на якість нашого з вами життя точно не вплине.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять