Звільнення Києва та пострадянське блюзнірство

З нагоди 70-ї річниці повернення Києва під юрисдикцію СРСР маємо не правдиві розмови чи спроби вшанувати пам'ять...

Аби відразу зняти непотрібні запитання та максимально чітко окреслити власну позицію, скажу: честь і слава полеглим у боях за Київ, величезна пошана тим, хто живе сьогодні. Як онук двох ветеранів, не маю права не те, щоб говорити чи думати щось погане про тих, хто воював. Уточнюю – воював із фашистами. Бо насправді Київ, як решта міст і сіл, зайнятих німцями внаслідок вторгнення 1941 року, і не лише українських, а й російських, білоруських, прибалтійських, визволеними не були. Бо з літа по осінь 1941-го відбулася окупація німцями територій, контрольованих радянським режимом. І якісно іншого режиму на зайнятій території нацисти не запровадили.

Навпаки, від листопада німецька окупаційна адміністрація почала закручувати гайки так, що куди там сталінському 1937-му. Спалені разом із людьми Корюківка та Хатинь, мало не щоденні страти просто на міських вулицях, трупи на стовпах і шибеницях, які бачили налякані діти, голод, масові розстріли в Бабиному Яру, гетто в Мінську… Так, радянська влада на фоні німецьких звірств мимоволі виглядала гуманнішою. Тому, коли червоні війська ввійшли в Київ 6 листопада 1943 року, ті 180 тисяч мешканців міста, котрі дожили до цього дня, зустрічали їх, як визволителів.

І вже встигли забули, як ці самі визволителі два роки тому підривали мости через Дніпро разом із людьми й вулиці разом із цивільним населенням. А вперте небажання товариша Сталіна здавати Київ призвело до того, що в "котлах" опинилися цілі підрозділи червоної армії. Сам же Верховний Головнокомандувач не забув, як ці самі кияни зустрічали німецьку армію хлібом-сіллю. Таке відбувалося не лише в Києві: українці до того, як разом із кошмаром нового порядку прийшли прозріння та протверезіння, приймали німецьку армію як армію-визволительницю! Тобто, формально це може означати: 19 вересня 1941 року кияни масово святкували день звільнення Києва від радянської влади.

Нині, коли цілком справедливо й доречно згадують про подвиг солдатів 70-річної давнини, при цьому нічого не скажуть про чудову пам'ять Йосипа Сталіна. І поняття "звільнення" в його розумінні зовсім не відповідало енциклопедичному значенню цього слова: "надання свободи". Бо майже відразу після того, як у Київ – говоримо далі про нашу столицю – повернулася радянська влада, ті кияни, хто насмілився вижити, отримали тавро: "Перебував на окупованій території".

Ця інформація була обов'язковою для вказування в численних анкетах. Особливо – коли приймали в партію чи готували документи для виїзду за кордон. Бути під час війни на території, зайнятій гітлерівцями, вже саме по собі означало неблагонадійність. Тавро передавалося в спадок. Два повоєнних покоління радянських людей мусили старанно вказувати відомості про те, чи мають родичів, котрі були на окупованій території. Якщо мають – це певною мірою обмежувало громадянські права "звільнених".

Цікава деталь: на початку цього року я, вирішивши стати членом поважної організації, отримав для заповнення анкету старого зразка. Віддруковану, згідно маркування, в другій половині 1980-х років. Що ви думаєте? Графа про родичів на окупованій території там мала місце…

Звичайно, неблагонадійними для радянської влади вважалися не всі, хто пережив окупацію. Від жодних уражень в правах звільнялися учасники підпільного та партизанського руху. Звісно ж, комуністичного. Бо, наприклад, ОУНівське підпілля, котре так само діяло в Києві, й учасників цього резистансу так само катували в гестапо та розстрілювали в Бабиному Яру, такого героїчного статусу чомусь не отримало. Хоча так само вело боротьбу з фашистським окупантами, чому нині є маса документальних підтверджень.

Цілком справедливо судили поліцаїв, бургомістрів та інших колишніх радянських громадян, котрі свідомо поміняли червону зірку на свастику й були причетні до масових розстрілів і репресій проти мирного населення. А ось кримінальне переслідування київських повій я вважаю неправомірним: жінки різного віку за інших обставин на панель би не пішли. Називати їх "німецькими вівчарками" - все одно, що ганьбити мешканок борделів, організованих німцями про концентраційних таборах. Або туди, або голодна смерть чи спалення в печі.

Та, все ж таки, поліцаїв, як і жінок, що торгували собою, в тому ж таки Києві була значна меншість. Не всі знаходили в собі сили й сміливість співпрацювати з підпіллям. Але ці нібито звільнені люди за радянськими законами та в очах особисто товариша Сталіна стали заручниками окупації. По суті – не те, щоб прямими ворогами, та не звільненими, вільними людьми – це точно.

Старі, інваліди, жінки та діти, котрі дивом пережили окупацію, якоюсь мірою повторили долю радянських військовополонених. Бо за сумнозвісним наказом №270 від 16 серпня 1941 року, підписаним Сталіним, В'ячеславом Молотовим і Семеном Будьонним, кожен, хто потрапив у полон, автоматично вважався зрадником. А їхні родини підлягали арештам й позбавлялися всіх громадянських прав. Визволені кияни, як і решта тих, хто пережив окупацію й при цьому не був у партизанах чи більшовицькому підпіллі, раптом отримали дамоклів меч: працював на німців у роки окупації – теоретично, за законом, можеш бути зрадником.

І нарешті – про реальну долю не лише визволених, а й визволителів. Учасники, зокрема, битви за Київ повернулися додому. Де раптом виявилися непотрібними владі, в ім'я якої воювали, й місту, з якого вибили фашистів. Роботи героям війни не було, житла – теж. Вони почали перебиватися випадковими заробітками, жебрати й пити. Аби виправити ситуацію, за, знову ж таки, наказом товариша Сталіна, котрий переміг пана Гітлера, в околицях Києва почали зводити будинки інвалідів. Куди насильно звозили фронтовиків,  влаштовуючи на них облави. А умови там були, як кажуть, наближені до тюремних.

Словом, з нагоди 70-ї річниці повернення Києва під юрисдикцію СРСР, що відзначалася в середу, маємо з боку ініціаторів не правдиві розмови, не спроби вшанувати пам'ять, не скорботу за трагедією: лише традиційне, наповнене напівправдою пострадянське блюзнірство.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять