Навіщо бідній Україні так багато вихідних

Семи-десятиденні зимові та весняні "канікули" - реальна втрата загальної працездатності...

Не міняю свого загального ставлення до діяльності пана Азарова на посаді прем'єр-міністра України. Але конкретний намір його Кабміну (про який поки що, правда, тільки пишуть ЗМІ) залишити країні на Новий рік та, сподіваюсь, надалі два вихідних закликаю вважати правильним.

Перш, ніж перейти до історії питання, давайте прикинемо хоча б приблизно. По факту українці останнім часом починають рік із щонайменше семи вихідних днів. Потім країна традиційно завмирає від кінця квітня до середини травня. Наприклад, цьогорічний Великдень витік із першотравневих свят. А вони, своєю чергою, розтягнулися аж за День Перемоги. Тож два робочих дні, котрі нинішнього травня випадково опинилися між святами, сприйнялися як коротка перерва. Але зазвичай дні від 30 квітня до 10 травня багато хто розцінює, як такі собі проміжні весняні канікули, навіть якщо немає спеціальних рішень із цього приводу.

Додайте сюди дрібні вихідні на кшталт згаданого вже 8 березня, днів Конституції, Незалежності та не забудьте про власні законні відпустки. Тривалість яких, залежно від місця вашої роботи, може бути від двох тижнів до місяця. Сумарно набіжить майже два місяці простоїв, не рахуючи законного щотижневого вікенду.

Таким чином, склавши все це докупи, ми отримаємо цифру, вражаючу як для країни, котра, за різноманітними статистичними даними, потерпає від високого рівня безробіття, особливо – в малих містах. І знаходиться в переліку найбідніших у світі. Причому, за логікою парадоксу, маючи величезний потенціал для того, аби впевнено вийти з аутсайдерів у лідери.

Конкретно: з 365 днів українці офіційно мають право нічого не робити десь 180. Похибка в розрахунках, звісно, припустима, але не така вже велика. На виході маємо сумну, як на мене, картину: півроку країна працює, а півроку – гуляє.

Аби не виглядати автором позбавленого сенсу буркотіння, пропоную звернутися до не такої вже й далекої історії питання. До 1967 року країна під назвою Радянський Союз пропонувала своїм громадянам лише один вихідний – неділю, а на додачу – 7 "червоних днів календаря". Держава працювала 6 днів на тиждень, а сума вихідних становила близько 60 днів. Навіть враховуючи низьку ефективність роботи всіх радянських підрозділів, крім військово-промислового комплексу, один неробочий день на тиждень насправді виглядав порушенням конституційного права людини на відпочинок.

Вікопомним рішенням третьої сесії Верховної Ради СРСР 7-го скликання від початку 1967-го радянські люди отримали п'ятиденку та власний вікенд. Цим самим – хотіла тодішня влада того чи ні - наблизившись до цивілізаційних західних стандартів. Де нормою є два вихідних на тиждень, відпустка – два тижні на рік. А ті ж різдвяні канікули передбачають передусім святкову атмосферу, зменшення робочого часу на кілька годин, але аж ніяк не тотального загульного марафону тривалістю в тиждень, як не більше.

Тут одразу ж поспішаю додати: сама організація праці в СРСР після появи законного вікенду кращою не стала. Значна частина працюючих громадян просто не бачила в ній перспективи. Отримуючи стабільно низьку ставку та мінімальний, будемо до кінця відверті, злиденний соціальний пакет. Але ось уже двадцять три роки наша країна живе за іншими правилами. Помінялися трудові відносини, для багатьох робота оформилася в смисл життя. Та, головне, прийшло усвідомлення – так чи інакше, країна працює й розвивається тоді, коли працюють та самовдосконалюються люди.

Ось чому в країнах, розташованих на Захід від нашої, формула "два вихідних на тиждень плюс два тижні відпустки" працює на економічний, соціальний і суспільний успіх кожної окремо взятої держави. Люди там навчилися раціонально витрачати сили та вміння в робочий час, поновлюючись за вікенд. Сюди слід додати останні дослідження лікарів, згідно яких відпустка, що триває більше десяти днів, вже шкідливо впливає на здатність організму відновлюватися для ефективної роботи. Тому пропонується ставитися до відпочинку так само, як до харчування: дозувати, споживати потрошку, а не все відразу.

Негативний приклад шкідливості тих же новорічно-різдвяних відпочинкових марафонів вже восьмий рік поспіль демонструє сусідня РФ. Від 2005 року за ініціативою правлячої "Єдиної Росії" Дума приймає поправку в Трудовий кодекс, оперативно схвалений Радою Федерації. Відтоді й дотепер росіяни отримують не два вихідних на початку січня, а цілих десять. Доросле населення фактично прирівнюється до школярів, маючи зимові канікули. Фарисейське пояснення влади що, мовляв, дорослі зможуть так більше побути з сім'ями та приділити увагу дітям, розбилося об до болю знайомі пострадянські реалії.

А саме: згідно проведеним опитуванням, лише 3% росіян – звісно ж, заможні громадяни та представники влади, які й зробили ці вихідні для себе, - провели цей час у різних пансіонатах, здебільшого – за кордоном. Решта ж дозвілля розподілилася в таких пропорціях: 40% росіян цими днями дивилися телевізор удома, інші 40% - у гостях. Тобто, люди мучилися байдикуванням, на п'ятий день втомилися відпочивати, до того ж, жінки ще раніше втомилися від традиційного в такі дні чоловічого пияцтва. Почастішали випадки звернення до наркологів: сьомий день такого "відпочинку" здатен викликати й викликав алкогольний психоз.

І, аби не розмінюватися на пояснення наслідків далі, закінчу так: після семи-десяти днів подарованих державою відпусток не лише Росія, але й Україна налаштовується на робочий лад у два рази більше, ніж відпочиває – якщо сидіння вдома перед телевізором типовий вітчизняний бюджетник справді вважає активним відпочинком. Так що семи-десятиденні зимові та весняні "канікули" - реальна втрата загальної працездатності. А потім сушимо голови, чому країна така занедбана…

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять