"Журналіст" Тітушко готується до реваншу

Виходить, за Тітушка знову все вирішили. І знову найняли...

На початку цього тижня український інформаційний простір отримав новину про те, що Вадим Тітушко, скандально відомий спортсмен із Білої Церкви на прізвисько "Румун", отримав офіційну картку з написом "Преса". Молодий чоловік, чиє прізвище дало визначення цілому суспільному явищу – "тітушки", що означає "найняті для участі в провокаціях, рейдерських захопленнях та інших діях кримінального характеру хлопці характерної зовнішності", тепер журналіст.

У травні цього року Тітушка ідентифікували як одного з бойовиків, що брали участь у побитті журналістів. Потерпілі, Ольга Сніцарчук і Влад Содель, подали до суду. Хоча на лаві підсудних опинився не один Тітушко, саме він йшов по цій гучній справі "паровозом". Завершилася вона визнанням провини, публічними вибаченнями та юридичним залагодженням конфлікту.

За периметром української медійної спільноти громадянам про Тітушка здебільшого нічого не відомо. Але журналісти тихо святкували маленьку перемогу. Через те заголовки типу "Тітушко став журналістом" спершу викликали іронічну посмішку. Дехто з колег навіть сприйняв це повідомлення за провокацію: чергове "вкидання" теми, аби побачити реакцію наївних "ліберастів".

Проте знайшлися серед нашого брата серйозні фахівці, і швидко виявили – посвідчення журналіста у Вадима Сергійовича Тітушка фальшиве. Тобто, це щонайменше означає: прес-карта у того, кого судили за побиття журналістів і чию провину в цьому довели, таки є. Правда, колеги не пішли далі й не дізналися, чим знана продакшн-студія "Діалог", яку новостворений журналіст представляє. Від себе скажу – працюючи з десятком українських продакшенів, а отже, маючи широкі зв'язки в цій сфері, інформації про здобутки "Діалогу" не чув. Зробивши запит у Інтернеті, отримав кілька посилань, і всі згадуються лише в контексті Вадима Тітушка… Виглядає, що залучення Вадика Румуна до команди – найбільше досягнення студії?

Звідси напрошується висновок: провокація – не в поширенні новини про Тітушка-журналіста чи анекдотів про те, як він та команда "тітушків" створять спортивну редакцію якого-небудь медіа-холдингу. Вона криється в самому факті видачі Вадимові Тітушку прес-карти. Хай її навіть зроблять не фальшивою, а легітимною. І двічі судимий – за крадіжку по молодості та за розпускання рук (ось недавно), - молодий спортсмен таки офіційно зможе святкувати День преси як представник професії.

Аби глибинна суть провокації стала зрозумілою, варто нагадати: після захоплення влади більшовиками в 1917 році вчорашнім маргіналам і декласованим елементам видавали мандати – папірці з печатками, виписані за кілька хвилин представниками нової влади. На підставі такого ось мандату, який давав певні повноваження, той, кого "буржуї" ще не так давно справедливо відшмагали за діло, сам отримував таке ж право. Хіба що влада, яку цей маргінал тепер представляв, мала досить приблизне поняття про закон і специфічно трактувала соціальну справедливість. Грабуй награбоване, наприклад...

Можливість повторити програний поєдинок у світі спорту називають реваншем. Тітушко – спортсмен, причому амбітний, хоча здорова амбіційність властива більшості людей. Згадайте, хоча б, як Вадим Сергійович ображався на слово "гопник", ужите на його адресу. Хоча, пишаючись завойованими медалями, так і не зміг пояснити, що змусило його, надію українського спорту, ставати вуличним бійцем за гроші, і не раз. 18 травня під час однієї такої сутички Тітушко, що називається, спалився. Потужна підтримка в суді, в тому числі, групи близьких до діючої влади журналістів з іменами, не допомогла: той поєдинок чемпіон програв.

Тепер йому, виходить, запропонували реванш – і Тітушко погодився. Адже в силу відсутності навичок критичного мислення (саме цим пояснюється "підписка" білоцерківського спортсмена в наймані бійці) він переконаний: зробившись журналістом, так само став недоторканим.

Думаю, не останню роль  зіграв не менш відомий факт, що під час минулорічних парламентських виборів дільниці на так званих проблемних округах охороняли десятки бритоголових мовчазних спортсменів, кожен із яких мав посвідчення журналіста. Хай це навіть буквальний аналог мандату зразка 1917 року – все одно там написано: пред'явник цього – журналіст, чийсь підпис і печатка.

І ще кілька аргументів на користь того, що Вадим Тітушко хоч і прагне реваншу, проте не приймає рішень самостійно. Скажімо, влітку, в самий розпал суду над ним, по телевізору показали реабілітаційний сюжет. У якому прозвучали дві доволі показові фрази.

Перша: зізнавшись, що замолоду пішов з "пацанами" красти комп'ютери, Вадик якось так відразу після цього вирішив… учитися на юриста. Від чого захворів, тим, як кажуть, і лікуйся. Постраждав від закону – сам стань його представником. За аналогією, отримав ляпас від журналістів – сам стань таким, аби "мочити" вчорашніх кривдників. Гаразд, а як же намір стати юристом? Звідки в спортсмена така непослідовність?

Друга і, як на мене, основна: Тітушко категорично заявив, що проти будь-якої публічності. Бути в центрі уваги йому некомфортно, він досить закрита людина. Вибачте, але ж журналістика, тим більше, телевізійна, - професія публічна. Невже Вадик Румун переглянув свої погляди? І чи були вони в нього взагалі…

Ось і виходить – за Тітушка знову все вирішили. І знову найняли. Тільки тепер уже довірили не участь у масовці, а "сольний" вихід. Мету дуже скоро покаже час.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять