Для чого стоятиме Євромайдан

Чому протест не залежить від домовленостей із Путіним.

Станом на день сьогоднішній складно зрозуміти, що сталося 17 грудня під час зустрічі Віктора Януковича та Володимира Путіна в Москві: наперед спланований геополітичний розворот чи реакція перших осіб обох держав на київський Євромайдан. Спробуємо осмислити обидва варіанти. І почнемо з другого.

Отже, після нічного бою та фактичної перемоги неозброєних протестувальників над озброєними силовиками у ніч на 11 грудня активісти закликали Євромайдан протриматися хоча б ще шість днів. Не лише в соціальних мережах, але й у оцінках різнокаліберних аналітиків звучала чітка теза: багатий Володимир Путін прийме збанкрутілого завдяки "покращенню" Віктора Януковича лише за умови, що той зачистить Майдан до ранку 17 грудня. Тобто, до моменту свого московського анабазису. Протягом оголошених шести днів Київ жив, без перебільшення, на пороховій бочці, а кількість добровольців для несення нічної варти побільшала.

Кілька наступних ночей ситуація справді наближалася до критичної: збільшувалася кількість провокацій, в довколишніх дворах з настанням темряви консолідувалися тітушки, добровільна розвідка доповідала про підозрілі нічні передислокації міліції та "Беркуту". Проте, на щастя, спроб зачисток більше не відбулося. До того ж, за Майдан "вписалися" впливові європейці з американцями. І протестувальники жили надією: вони вистояли, значить, вороженьки згинуть. Принаймні, саме ці настрої домінували на Майдані щоночі, особливо -  в ніч із 16 на 17 грудня.

Але сталося те, чого не міг передбачити Євромайдан. Зустріч відбулася, про Митний союз не йшлося, опозиція поквапилася на мітингу назвати це спільною перемогою. Проте небайдужих повинен здивувати той факт, наскільки байдуже Майдан прийняв новину про те, що Росія пообіцяла Україні кредити, які затягують нашу державу  в глибоку боргову яму.

Коротше кажучи: угода про вступ до Митного союзу не укладена. Асоціація із ЄС відкладається на невизначений термін. Ми знову між двох цивілізацій. Проте Євромайдан, коли збігли ті самі шість небезпечних днів, розходитися не збирається. Навпаки: розширює інфраструктуру, укріплює барикади, вирішує побутові проблеми. Словом, далі впевнено перетворюється на державу в державі.

Значить, другий варіант відпадає. Бо тепер ніхто вже не заперечить, що рішення здатися на милість Путіна прийняте в наших верхах ще раніше, незалежно від Євромайдану. І жодне мільйонне зібрання громадян на мирний протест не здатне цьому запобігти. В такому разі виникає абсолютно логічне питання: що буде далі? Яку мету ставлять перед собою учасники Євромайдану? І заради чого вони вирішили не розходитися, а навпаки – закріпити форпост мирного протесту?

Але тут настав нарешті час пояснити: від 1 грудня 2013 року маємо в центрі столиці Майдан, котрий зібрав людей не іменем політика чи політиків. Зібрання також не має відношення ані до президентських виборів, ані до інтеграційних процесів.
По суті своїй Євромадан – правозахисна довготривала акція. Людям усе одно, про що домовилися Янукович із Путіним. Ризикну припустити: їм було б так само по цимбалах, підписана угода з ЄС чи ні - якщо при цьому у містечках типу Врадіївки щодня триває міліцейське свавілля. А діюча влада все це покриває.

Наш із вами спокій. Безпека рідних і близьких. Можливість нормального розвитку особистості та країни. Свобода слова, верховенство права та демократія. Ось ключі до розуміння мотивації євромайданівців стояти до перемоги.
Для всякого, хто підтримує Майдан словом чи ділом, "московські угоди", попри всю очевидну суперечливість і наявність підводних каменів, є річчю поки що другорядною. Бо не сприятимуть перезавантаженню країни та Системи.

Частково цей процес почався в ніч протистояння беззбройного народу з озброєним до зубів "Беркутом". Наступний крок – кидалово, яке Партія регіонів влаштувала своєму ядерному електорату: привезеним на Антимайдан підневільним бюджетникам мало того, що не заплатили обіцяного, так ще й ставилися, як до невільників. Сподіваюся, багато хто з них прозрів, і тепер підвищення зарплат на 100-200 гривень не допоможе визначитись із голосуванням. Нарешті, повалення "головного Леніна країни" теж стало болючим, але корисним щепленням – прощання з СРСР повільно, але відбувається.  
А вичавлювання з себе раба, відчуття свободи, так чи інакше, призводить до перемоги ідей Євромайдану. І жодні кабальні домовленості в верхах на загальний настрій народу, котрий почав учитися не боятися влади та поважати себе.

Коли люди запитують один одного, для чого стоїть Майдан тепер, коли перспективи модернізації нашої країни відтерміновані на невизначений час, відповідь може бути лише одна. Євромайдан – це одночасно дискусійний майданчик, де генеруються ідеї, спільний пошук способів їх утілення, інформаційний центр українського мирного опору. Та, головне, наочний приклад тотальної самоорганізації. Скажімо, автор цих рядків, навіть не проводячи на Майдані дні та ночі, вже отримав практичний досвід, як спільно, без команди зі штабів, на абсолютному ентузіазмі та пустивши по колу скарбничку, незнайомі між собою представники громади можуть вирішити поточні проблеми.

Й не лише Євромайдану – що найважливіше. Тому найближчим часом він стоятиме не стільки заради того, аби муляти владі, скільки як форпост, де завжди можуть зібратися небайдужі. Якщо ж небайдужість і навички вирішувати все самостійно, без відмашки вождів, перекочують з Києва в регіони, Україна найближчим часом перетвориться на один великий Майдан. Який досить скоро, в 2015 році, повинен показати приклад такої ж організованості. Та змінити цю владу й міняти її надалі винятково мирним, законним, легітимним шляхом.

Ну а влада, сподіваюсь, мусить звикнути – кермо треба віддавати без підтримки "молодиків спортивної зовнішності". Кому-кому, а їм Майдан уже навчився давати відсіч. Сам бачив, сам участь брав…

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять