Урок Костянтинівки: Донбас знає, хто в нього стріляє

Те, що сталося в прифронтовій Костянтинівці — трагедія. Броньований тягач МТЛБ, котрим кермував, як уже встановлено, нетверезий український військовий, наїхав на жінку з двома дітьми. Обурені місцеві жителі хотіли лінчувати винуватця, і втручання міліції, схоже, реально врятувало йому життя. Провести аналогію з позаторішнім бунтом у Врадіївці, коли громадяни громили міліцейську управу, вимагаючи видати силовика-гвалтівника, не вдалося. Хоча б через те, що нинішня влада, на відміну від дореволюційної, реагувала оперативно й правильно. Міністр оборони Степан Полторак вибачився за дії підлеглих, винного обіцяють покарати, його командир відсторонений. Словом, проблему визнали і не забалакали.

Потерпілим, їхнім рідним і близьким від того, звісно, не легше. Проте є ще кілька обставин, на які звертає увагу Костянтинівка. І перша серед них — прифронтова територія становить небезпеку не лише для мирного населення, котре дякує Богові за кожен прожитий без обстрілів день. Українські військові ходять там, постійно озираючись. Адже більшість місцевих, яких вони прийшли захищати, насправді чекають приводу вдарити воякам ЗСУ в спину. І закидані камінням солдати й офіцери — показовий приклад.

Недавня історія показала: на всяку Революцію Гідності завжди знайдеться контрреволюція негідності. На Майдан є Антимайдан. Відповідно, Врадіївка може повторитися в Костянтинівці — так само із протилежним знаком.

Згадайте, як врадіївчани, роками залякані та принижувані місцевою міліцією, вимагали покарання ґвалтівників і дотримання закону. Люди, котрі жбурляли в міліцейські вікна каменюки й підпалювали ненависну споруду, хотіли справедливості, а їхні вимоги елементарні: аби наша міліція нас берегла.

Натомість жителів Костянтинівки, котрі мали повне право обуритися трагедією, до якої призвели дії п'яного українського військового, швидка та в цілому правильна реакція вищих осіб чинної влади не задовольнила й не заспокоїла. Вони хочуть, аби Збройні Сили України забралися геть. Місцеві жителі не сприймають українську армію як своїх захисників.

Так, наша армія не ідеальна. Й ніколи такою не буде, як жодна з армій світу. Але, на щастя, трагедії, причиною яких стали українські військові — не системне явище. Натомість по той бік фронту, на територіях, контрольованих так званими "ДНР" (террористическая организация. - ред.) та ЛНР, броньовики збивають автівки на вулицях щотижня. Автоматні черги й пістолетні постріли ранять і вбивають мирних жителів на окупованій частині Донбасу настільки часто, що це стало буденністю й не завжди навіть потрапляє в стрічки новин. Крім того, бойовики та їхні російські куратори не роблять особливого секрету з того, що в підвалах-катівнях знаходиться сила-силенна народу. І зникнути в Донецьку, Луганську й інших містах та селищах, де панують сепаратисти, запросто навіть серед білого дня. Двері квартир й будинків не захистять від вторгнення озброєних бійців. Там, де керують окупанти, панує атмосфера страху.

Подібне можуть розказати жителі бунтівної Врадіївки, котрим одного разу урвався терпець. Проте, на відміну від них, цивільне населення "ДНР" (террористическая организация. - ред.) і ЛНР не вийде на протестний мітинг і не закидає окупантів камінням щоразу, коли, скажімо, зникне молода жінка, а через кілька днів повернеться додому, побита, збезчещена, морально пригнічена. За свідченнями як журналістів, котрі або побували по той бік фронту, так і місцевих користувачів соцмереж окуповані міста й містечка порожніють уже по обіді. Без нагальної потреби люди там з осель намагаються не виходити. Сидячи вдома, вони дивляться пануючі там російські канали — й здебільшого радіють, що "українські карателі" до них поки не дісталися.

Недавно група українських митців черговий раз відвідали зону АТО. У Костянтинівці не були, проте навряд чи звичаї різняться: проукраїнську позицію має й обстоює вражаюча меншість. Решта зачаїласяи в очікуванні прориву фронту сепаратистами, аби зустріти їх радісними обіймами. "Русский мир", який щедро показують українські канали, котрі транслюються у тій же Костянтинівці, чомусь уперто не відлякує. Українські новини, де йдеться про чергові звірства сепаратистів, там вважають "укропською пропагандою". І головний висновок, зроблений після чергового їх перегляду — в усіх бідах Донбасу винне українське військо.

У Костянтинівці прогнозують провокації. І місцеві жителі готові на них піддатися. Бо мета кожного такого виступу — довести й закріпити в головах тамтешніх громадян: щойно українське військо піде, як обстріли негайно припиняться. Це означає — Донбас не такий обдурений, яким його вперто хочуть показати всім нам. Люди, котрі там живуть, чудово розуміють: українська армія якщо й стріляє, то лише у відповідь. Наших солдатів дуже часто стримує від активних дій розуміння того, що можуть постраждати мирні люди. Натомість сепаратистам на цивільне населення плювати, і громадяни так само це розуміють. Ось чому їх легко підбурити на протест проти української армії — поруч із нашим солдатом легше стати мішенню для терориста. Люди наївно думають, що воцаріння "русского мира" на відстані простягнутої за гуманітаркою руки зробить їхнє життя безпечнішим, аніж під контролем України.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред