Налякати їжака голою інфраструктурою. Чому до нас не їдуть іноземці

Лякати європейців поверненням візового режиму з Україною – марна справа. Гості просто повинні хотіти їхати до нас самі. Так само, як ми прагнемо поїхати до них…

Чи не вперше в житті погоджуюся з думкою діючого керівництва Партії регіонів, зокрема – із заступником голови парламентської партійної фракції Валерієм Коновалюком. Хоч він і не відкрив Америки, заявивши, що українців принижують у іноземних посольствах, добре, що чинна влада це хоча б розуміє та озвучує.

Справді, отримати візу, особливо в країни Європи та США, - великий клопіт для громадян України. Власне, проблема не нова, ми терпимо черги біля посольств та відмови ось уже третій десяток років. Певний час – він припадає на перші роки після "помаранчевої революції" - ситуація дещо поліпшилась. Проте нині українців знову пускають за кордон із рипом. Навіть тих, хто в попередні роки залишав Україну та повертався назад без проблем. До таких щасливців належить письменниця та журналіст Ірена Карпа, яка різко висловилася після відмови в наданні німецької візи. Візу зрештою відкрили, та це – поодинокий випадок, і всім протестуючим Шенген усе одно не дадуть.

Проте визнаю: далі констатації очевидного факту і формального обурення в цьому питанні влада не пішла. Більше того – подальші заяви згаданого вище пана Коновалюка навряд чи слід вважати виваженими. Від імені Партії регіонів він вирішив… налякати Європу. Знаєте, чим? Поверненням для європейців візового режиму з Україною! Нагадаю: на сьогоднішній день жодних віз громадянам ЄС, які хочуть відвідати нашу країну, не потрібно. Виявляється, в Партії регіонів підрахували: на цьому Україна втрачає близько 200 млн. доларів на рік.

Куди б могли піти ці гроші, в чиї персональні кишені, про це, з вашого дозволу, товкти не будемо. Адже далі починається ще цікавіше. На думку Валерія Коновалюка, саме відсутність віз для громадян країн Євросоюзу є головною причиною того, що в Україні погані можливості для розвитку іноземного туризму.

Розжовую для тих, хто ще не зрозумів: діюча влада вважає, що відсутність віз, отже – безкоштовний в'їзд на територію України, винна в тому, що в нас дуже погано розвинена туристична інфраструктура. Тобто ми гостинно відчиняємо двері – а потік багатих туристів до нас усе одно не їде. То, може, давайте повернемо візи – і потік туристів різко збільшиться? Або так: раз туристи все одно до нас не поспішають, на чорта потрібен цей безвізовий режим?

У своєму розумінні проблеми влада мусить піти далі. А саме: відзвітувати сама собі – українська туристична інфраструктура погана й недорозвинена незалежно від того, є в України візи для іноземців чи нема. Далі Києва чи, як варіант, Львова гостеві нашої країни поїхати просто так, у якості допитливого туриста, досить складно. Навіть якщо він, іноземець, найме собі на кілька днів англомовного провідника з машиною, котрий возитиме гостя маршрутами, які в інших країнах мусили б бути туристичними та відповідним чином обладнаними, все одно нічого, крім поганих доріг та загальної занедбаності гість не побачить.

Із початком транспортного колапсу, спричиненого нібито швидкісними корейськими "Хюндаями", які запізнюються та вже разів із десять ламалися, журналіст Віталій Портников відзначив: погані автошляхи та погана залізниця руйнують навіть нечисленні приватні туристичні ініціативи на місцях. Скажімо, раніше до одного з кращих міст України, легендарного Кам'янця-Подільського, ходив аж цілий нічний поїзд. Так, якість самого потяга була незадовільною. Проте замість того, аби обновити вагони, з розкладу прибрали цілий зручний маршрут. Тепер до Кам'янця туристи повинні прибувати близько дванадцятої ночі та десь ночувати, відповідно переплачуючи за апартаменти. Необхідність же зустрічати гостей опівночі створює безліч незручностей самим власникам приватних міні-готелів, де сервіс набагато вищий. Таким чином, такі непродумані кроки завдають точечних ударів приватному туристичному бізнесу.

Інший приклад – запізнення поїздів, яке з приходом "Хюндаїв" стало нормою. Це позбавляє туроператорів можливості чітко розпланувати час кожної окремої екскурсії. Бо графік пересування доводиться зсовувати, а туристи на цьому втрачають та втомлюються, що аж ніяк не додає позитивних вражень від країни.

Нарешті – про сам український внутрішній туризм. Якось перевірив його на собі. До фірми, яка організовувала нам триденну мандрівку Тернопільщиною, в мене жодних претензій нема. Навпаки, люди виявилися компетентними та старанними. Але сама триденна мандрівка коштувала таких грошей, за які можна тиждень відпочивати десь у Болгарії, та ще й зі сніданком та вечерею в пристойному готелі.

Україна – країна для потенційних туристів невиправдано дорога. Маю на увазі ту обставину, що пропозиція не адекватна ціні, яку за послугу заправляють. Скажімо, банальна чашка ранкової кави в тому ж Києві, за спостереженнями, коштує в рази більше, аніж така сама кава, та ще й з круасаном – у Парижі. Гори сміття в містах та вздовж побитих доріг, середньовічні сортири у дворах музеїв та заповідних комплексів, загальна занедбаність самих музеїв, особливо – в регіонах, та загальна відсутність нормальних умов для розвитку внутрішнього туризму вкупі з невиправданою дорожнечею не надихає не лише туристів, а й нас, громадян своєї країни. Єдине, що встигли відзначити іноземці – це порівняно дешеве українське пиво. Але навряд чи сюди їздитимуть наливатися пивом хоч із візами, хоч без.

Отже, лякати європейців поверненням візового режиму з Україною – марна справа. Адже гроші від візового збору напевне не підуть на розвиток української інфраструктури, в тому числі – туристичної. Гості просто повинні хотіти їхати до нас самі. Так само, як ми прагнемо поїхати до них та побачити світ. І жодні візи нас не стримують.

Фото: ua.all.biz

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять