"Правило Остапа": чому в Україні воюють із мультиками

22 августа 2012, 08:43обновлено 3 августа 2018, 00:46
Свою разючу некомпетентність та бажання будь-що утриматися в інформаційному струмені Нацкомморалі прикриває святою боротьбою за моральність наших із вами дітей.

Ми можемо і маємо право по-різному ставитися до персони Віктора Януковича. Але він – Президент України, чиї розпорядження державні службовці повинні сумлінно виконувати. Проте Кабінет міністрів України вже півтора роки ігнорує доручення Президента ліквідувати Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі (НЕК). Про прикрий факт невиконання розпоряджень глави держави навіть вказувалося в окремому зверненні.

Однак віз, а точніше – НЕК і нині там. "Моральна комісія", чия діяльність на певний час випала з поля зору громадськості, перечекала бурю, побачила, що Мінюст і Кабмін не вважають за потрібне виконувати розпорядження пана Януковича – і повернулася на стежку війни за суспільну мораль у країні з одним із найвищих рівнів корупції. Хоча діяльність НЕК прямо шкодить іміджу України на міжнародній арені, що навряд чи вигідно президенту в нинішніх непростих умовах.

Цього разу доморощені моралісти оголосили джихад не книжкам, не музичним кліпам, не пісням українських виконавців і не рекламі жіночої білизни. Тепер об'єктом нападу стали відомі та улюблені дітьми мультики. Серед них – оскароносні "Шрек" та "Король Лев", улюблений та розтяганий не лише дітьми, а й дорослими на цитати "Мадагаскар" (найпопулярніша ідіома – пінгвінське "Посміхаємось і махаємо, хлопці!"), навіть така класика анімації, як "Гуффі та його команда" й законодавець моди на певну породу собак "101 долматинець".

видео дня

Хрестовий похід проти цих та інших мультфільмів НЕК почала, керуючись висновками безіменних дослідників. Ці висновки розміщені на сайті релігійної організації, яка називається Українська правовірна Греко-католицька церква. Вважаючи себе людиною віруючою, не маю намір як ображати почуття будь-яких вірних, так і влазити в складні міжконфесійні стосунки. Проте наголошую: уявлення будь-якої церкви про смаки, вподобання, звичаї та зразки культурного продукту, що побутують у світському, мирському суспільстві, варто б здебільшого ставити під сумнів.

Звісно, існують церковні заповіді, є основи релігійного виховання, зрештою, кожна людина здатна обмежити сама себе, не будучи при цьому віруючою. Але коли йдеться про висновки саме УПГЦ, слід зазначити: представники Української Греко-католицької церкви негайно відхрестилися від причетності до подібних висновків. Та зробили для "Голосу Америки" офіційну заяву: УПГЦ не зареєстрована, а в релігійному середовищі цю неофіційну спільноту вважають не інакше, як сектою.

Відтак залишимо церковним діячам їхні внутрішні проблеми. Перейдемо до наслідків, що їх може спричинити діяльність НЕК у напрямку боротьби зі світовою та російською мультиплікацією.

Почнемо з чергового вияву разючої некомпетентності відомства, керованого паном Василем Костицьким. Брати до уваги анонімні дослідження, та ще й прикриті незареєстрованою релігійною організацією з поганою репутацією – нонсенс, мезальянс та моветон одночасно. Як казав колись один мій знайомий опозиційний політик своєму колезі: "Коли летиш на нічне бомбардування, уважно дивись, куди кидаєш бомби". Тут я ризикну порівняти похід НЕК на мультики із акцією Femen по спилюванню хреста біля Жовтневого палацу: ці дійства майже збіглися в часі, розрив між заявами Нацкоммору та походу "феменок" із бензопилкою – два дні. Але в своєму бажанні будь-що привернути увагу громадськості малоосвічені, як я давно підозрював, дівчатка зазіхнули не на православний символ, а на пам'ятний знак жертвам НКВД та політичних репресій. Пам'ять про яких не має жодного відношення до напрямку акції Pussy Riot, влаштованої в Храмі Христа Спасителя у Москві.

Те ж саме можна сказати про невігласів із відомства Костицького. Доморощені моралісти, по-перше, не засудили "феменок", хоча за статутом НЕК мають це зробити найперші. До речі, НЕК жодного разу не засудив Дмитра Табачника за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та українофобію, хоча боротьба з цими явищами так само прописана на офіційному сайті Нацкомісії. Отже, до захисту нашої з вами моралі Василь Костицький та компанія підходять вибірково. Причому – з не меншим ентузіазмом, аніж дівчата з Femen показують не надто привабливі принади з будь-якого приводу, окрім того, який справді вимагає участі радикальних громадянських активістів та загрожує суспільству.

Але пора пояснити, чому саме улюблені дитячі мультики стали об'єктом пильної уваги НЕКу. Принагідно нагадаю: згадані анонімними експертами "Телепузики" та "Покемони" давно вже не є лідерами дитячого перегляду. Скажу це як батько дитини, яка мультики поки що дивиться: жодного разу мій син не "залипав" на цих героїв, бо це вже багато років, як не дитячий тренд.

Проте моя дитина цілком психічно та морально здорова – це при тому, що регулярно дивиться Губку Боба, Бетмена, Людину-павука, час від часу передивляється Шрека тощо. А ось Маша з Ведмедем йому не пішла. Хлопчику не цікаві пригоди, в яких головна героїня – дівчинка. Герой мусить бути чоловіком, дівчаток треба рятувати й захищати, ось це, по-моєму, правильна та досить консервативна життєва установка.

Як на мене, встрявши в боротьбу з мультиками на основі неперевіреної анонімної інформації, створеної до того ж навряд чи психічно здоровою людиною, НЕК озброївся "правилом Остапа". Пам'ятаєте, Остап Бендер у "12 стільцях" пропонував замаскувати вигадане ним таємне підпільне товариство під акцію допомоги безпритульним дітям? Допомагав дітям – і все, ніхто не підкопається: ось який правильний висновок зробили новонавернені Остапом члени таємного товариства. Так і тут: свою разючу некомпетентність та бажання будь-що заявити про свою потрібність і утриматися в інформаційному струмені Василь Костицький і товариство прикривають святою боротьбою за моральність наших із вами дітей.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Реклама

Последние новости

Реклама
Реклама
Реклама
Мы используем cookies
Принять