Чи загрожує нам референдум за союз із Росією

Cьогодні референдумом швидше лякатимуть українців, аніж справді запустять цей механізм.

Головний месидж усього, що стосується новоприйнятого Закону про всеукраїнський референдум, звучить загрозливо: влада намагається знищити українську Незалежність та державу як таку руками самого народу. Точніше, від імені народу, прикриваючись народовладдям, організувати та успішно провести контрольоване всенародне волевиявлення. Результатом якого може стати все, що завгодно: від згоди українців на пожиттєве президентство Віктора Януковича до російської мови як єдиної державної.

Насправді подібний інструмент може бути небезпечним лише за умови, коли країна – в більшості своїй однорідна. Тобто, коли Схід, Захід, Північ, Південь по принципових питаннях мають єдину думку, йдуть до однієї мети, лиш мають різні ідеї щодо її досягнення. Саме тому в таких країнах, як Німеччина часів Гітлера, Італія часів Муссоліні та Білорусь часів "раннього" Лукашенка змогли іменем народу зробити легітимною диктатуру. В Україні ж, де не працює жоден закон та не виконується нормально жодна міжнародна угода, референдум як інструмент маніпуляцій та фальсифікацій теж не діятиме.

Ось свіжий приклад. Ні для кого не секрет, що головним ідеологом просування скандального Закону про референдум був Віктор Медведчук, забутий в Україні політик, кум російського президента Володимира Путіна та чоловік популярної телеведучої Оксани Марченко. Він сам підтвердив це, буквально наступного дня виступивши з ініціативою провести референдум та спитати в народу, хочуть українці в Митний союз із Росією, Білоруссю та Казахстаном чи ні. Відомо, що це нібито економічне угрупування насправді є нічим іншим, як реанімацією СРСР з Росією як домінуючою країною на чолі.

Здається, ось воно, невідворотне: тепер Янукович і Партія регіонів іменем народу зроблять те, про що давно мріють. Але ні – майже відразу представник влади, міністр юстиції Олександр Лавринович, дає ініціативі Медведчука відкоша. Чому так сталося? Дуже просто: Віктор Федорович і "партія влади" самі, без фальшованого референдуму, давно б уже розвернули політичний вектор нашої країни в бік Митного союзу, аби на те була політична воля. Навіть якщо така воля є, нікому з влади не вигідно розвертати Україну за ініціативою таких, як Медведчук чи Табачник. Насправді Янукович має величезну амбіцію: увійти в історію, як головний європейський інтегратор. Не тому, що західні демократичні цінності та свободи йому близькі. Просто для нього європейський вибір прямо асоціюється з поняттям "євроремонт" - це насамперед престижно й круто.

Проте ось у чому парадокс. Якщо влада раптом захоче фантастичним чином вплинути на Захід та прискорити процес вступу до ЄС через аналогічний референдум, так само нічого не вийде. Гіпотетично може виникнути ось яка ситуація: за результатами такого референдуму Європі покажуть, що не лише наша влада, а й наш народ прагнуть до європейської сім'ї, тож на волю й прагнення мільйонів українців сувора Європа зважити мусить. Єврокомісари розчуляться, процес піде. Проте навіть подібний фантастичний сценарій не вдасться реалізувати – референдум так само провалиться. Він не дасть потрібних владі результатів. Адже так само, як за Митний союз не може підписуватися лише Схід, за Європейський союз не може висловлюватися лише Захід. Результати, як ви розумієте, різняться й будуть різнитися кардинально. Тут навіть при бажанні нічого не "домалюєш".

Те, що Закон про референдум не функціональний, несподіваним чином доводить також ініціатива письменників братів Капранових провести референдум про відставку президента. У правильній державі, де працюють всі закони, навіть такий відвертий фарс досить скоро набув би вигляду законодавчої ініціативи, потрапив до відповідних інституцій, був би винесений на порядок денний та навіть проголосований й ухвалений. В Україні ж на референдум теоретично зможуть винестися лише ті питання, котрі вигідні владі на даному етапі розвитку суспільства. А коли говорити зовсім буквально – те, чому дасть відмашку особисто Віктор Федорович. Йому ж зараз не цікаві ані Митний союз, ані тим більше – відставка самого себе іменем народу. Минули ті благословенні часи, коли опозиція домоглася перевиборів мера Черновецького та сама ж їх успішно програла. Ні, сьогодні референдумом швидше лякатимуть, аніж справді запустять механізм.

Здається, єдиний раз, коли Україна виявилася одностайному в своєму волевиявленні – це 1 грудня 1991 року, коли у Всеукраїнському референдумі бере участь 84 % населення країни, з яких 90,2 % підтверджують "Акт проголошення Незалежності України". Вже за кілька місяців не лише влада, а й народ починають нагадувати одіозних Лебедя, Рака та Щуку. Тобто, кожен на своєму рівні тягне країну в різні боки, так із того часу й не навчившись домовлятися між собою ані на політичному, ані на побутовому рівнях. Партія регіонів та її спонсори в цьому плані від персонажів байки пішли не така далеко. Адже всередині "партії влади" так само нема повної згоди навіть по ключових питаннях. Причому саме оця неузгодженість, котра характеризувала також усі минулі влади, досі, за логікою парадоксу, утримує Україну на плаву.

І референдум стане інструментом хоч дійсного народовладдя, хоч серйозних фальсифікацій та підтасовок, лише тоді, коли верхи та низи, кожен на своєму рівні, домовляться між собою про спільне бачення розвитку країни, в якій живуть.

фото: Главред, kprf-dubna.su

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять