Чи можна викурити курців у країні недіючих законів?

Насправді проблему можна зняти без прийняття відповідних законів та репресивних заходів, які лише дратуватимуть курців та підвищуватимуть рівень суспільної напруги.

Ще до моменту набуття чинності законом №4844, яким від 16 грудня 2012 року забороняється палити в громадських місцях, думки стосовно його доцільності, як водиться, розділилися. Хтось вважав і далі вважає – чим менш прокуреним буде приміщення кафе чи ресторану, тим частіше туди ходитимуть відвідувачі, котрим цигарковий дим заважає. Хтось наполягає, що саме ресторани й кафе втратять найперше: прогнозувалося зменшення кількості відвідувачів у діапазоні від 30 до 80%. Нарешті, ряд громадських організацій в Україні категорично вважає цей закон порушенням прав та свобод громадянина.

Маючи сформовані ліберально-демократичні переконання, я готовий погодитися з цим. Хоча сам не палю, проте мимоволі залишаюся, як і більшість некурящих, пасивним курцем. Тобто вдихаю цигарковий дим тих, хто говорить та курить поруч зі мною. Згоден, це шкідливо – як і загалом звичка до паління. Визнаючи при цьому, що люди на планеті Земля переважно схильні наслідувати саме погані звички.

Загалом правильний та здоровий спосіб життя, декларований лікарями, не приваблює значну частину людства, бо накладає масу обмежень. І якщо буквально дотримуватись такого способу, треба закривати себе в барокамері, як це практикував свого часу покійний Майкл Джексон. Здебільшого радощі справжнього життя конфліктують зі здоровим та тверезим способом його ведення.

Але алкоголь у відповідних дозах лікарі навіть рекомендують, особливо натуральне сухе червоне вино та якісний коньяк. Використання наркотиків у медичних цілях законне та знімає масу проблем медикам. А ось порад курити цигарки навіть з метою релаксації та для зміцнення нервової системи (саме заспокоєння нервів – головна "відмазка" запеклих курців) не дасть і поганенький медик. Тож паління – на сто відсотків шкідлива звичка.

Звісно, якщо далі дивитися на все це з ліберальних позицій, готовий погодитися: кожна повнолітня людина має право завдавати своєму організму тієї шкоди, якої хоче. Повністю заборонити цигарки не здатен ніхто й ніде. Навіть у часи, коли не існувало такого поняття, як зовнішня реклама, люди димили, мов паровози. Історії тютюнопаління на нашій території понад три сотні років, і викорінити це не здатне жодне попередження Мінздраву. Скажу більше: спроба обмежити курців у доступі до цигарок уже мала не так і давно погані наслідки не лише для України, а й для інших країн у часи "пізнього СРСР". Згадайте справжні "сигаретні бунти" наприкінці 1980-х – початку 1990-х. Тоді цигарки потрапили в категорію дефіциту, зникли з полиць та навіть спеціалізованих тютюнових магазинів, і народ, уже звичний до порожніх прилавків у гастрономах та відсутності сакральної ковбаси, почав збиратися на стихійні мітинги під загальним гаслом на зразок: "Дайте закурити!"

Проте давайте глянемо на проблему з того боку, з якого не неї чомусь не прийнято дивитися. А саме: погоджуючись із тим, що обмеження місць для куріння – наступ на права курців, пропоную визнати також – мої права як некурящої людини курці чомусь активно порушують. Аж до виявлень невмотивованої агресії.

Не лише я – кожен із вас може пригадати, як реагують курці на прохання не курити поруч із вами або вашими дітьми. Зокрема, в вагонах пасажирських поїздів: неробочі тамбури, де ніби дозволено курити, просякнуті тютюновим димом навічно. І якщо вас дратують курці, котрі говорять по дорозі із пивом та цигаркою "за жизнь" у цих тамбурах, ви не можете зробити їм зауваження. Тобто можете – але нарветеся на хамство та матюки. Те ж саме – в кафе та ресторанах. Де-юре зали для курців майже всюди є і відокремлені від залу для некурящих. Але місця, де курять, переважно розташовані так, що некурящим треба постійно через них проходити до барних стійок чи туалетів. Хоч мусить бути навпаки: зали, де дозволено курити, слід розташовувати так, аби некурящі й ті, хто має алергію на цигарковий дим та страждає на астму, не мали змоги вдихнути цигаркові вихлопи навіть випадково. Проте спробуйте попросити когось у кафе за сусіднім столиком утриматися від паління… Сказати, куди вас пошлють, чи самі здогадалися?

Нарешті, хочу заспокоїти курців, що ходять в ресторани та кафе лише з метою викурити цигарку за столиком. Заодно – тих власників закладів харчування, котрим важливо не смачно та недорого нагодувати, а насамперед міняти повні попільнички на порожні перед відвідувачами на столах. Як водиться в Україні, не всякий закон, який вступає в силу, набуває реальної чинності. Візьміть хоча б Верховну Раду, де далі працює курилка. Спробуйте також озброїтися цим законом та оштрафувати на його підставі того курця, котрий заважає вам дихати. Він не кине цигарку, просто пошле вас подалі ще агресивніше, навіть полізе битися, а власники ресторану чи провідники в поїзді, ймовірніше за все, приймуть їхню правду, а не вашу. Адже в нашій країні закони ухвалюють не для того, аби їх дотримуватися.

Ось у чому головна проблема. І ось із якого приводу нам варто всім разом сумувати. Поки що варто хоча б закликати курців поважати права тих, хто не курить, із таким самим завзяттям, як ліберальні громадяни готові поважати та навіть захищати їхнє право труїти свої легені. Тоді проблема зніметься без прийняття відповідних законів та репресивних заходів – штрафів, що лише дратуватимуть курців та підвищуватимуть рівень суспільної напруги. Без них доволі високий…

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять