Чем опасно превращение собора Святой Софии в Турции в мечеть

Изменение статуса собора Святой Софии из музея в мечеть поможет Эрдогану получить всеобъемлющую власть.

Ісламізація Туреччини Ердоганом створює створить величезні ризики для світу

Собор Святої Софії у Стамбулі – одна з найвидатніших пам’яток світу, яка зберіглася до сьогодні. Він унікальний і віком – йому майже півтори тисячі років, і масштабами будівництва, адже тривалий час собор залишався найбільшою спорудою у світі.

Це – найвеличніший за всю історію християнський храм. Навіть собор Святого Петра у Римі, якби не нищили і не руйнували собор у Стамбулі, не дотягував би до Святої Софії. Якби в наші дні з нуля складали б перелік семи чудес світу, які реально зберіглися донині, собор Святої Софії у Стамбулі потрапив би до нього разом із пірамідами Єгипту.

Ця пам’ятка зазнала дуже серйозних ушкоджень, зокрема, постраждало її внутрішнє оздоблення, коли у XVI столітті собор перетворили на мечеть після захоплення Константинополя турками-сельджуками. За часів Ататюрка цей собор став музеєм, і його спробували відновити. Саме тоді прибрали нанесені поверх унікальних фресок мусульманські розписи та штукатурку.

Тепер, за часів Ердогана, собор Святої Софії може отримати ужиткове призначення. До того ж, після цього далеко не кожен зможе потрапити туди, оскільки традиційно буде встановлено жорсткі обмеження на відвідання мечеті. Якщо чоловіки можуть відвідувати основну масу мечетей безперешкодно, то жінки зможуть оглянути лише окремі невеличкі відгороджені частини й не матимуть змоги увійти в основну залу собору. Таке обмеження існуватиме і для туристичного відвідання, і для мистецтвознавців-жінок.

Крім того, в ісламі є пряма заборона зображати людей, тварин тощо. Тому – питання: що буде з фресками собору Святої Софії? Сподіваюся, знищити їх не дозволять – це ж не таліби, які підривали Будду в Афганістані. Однак ці фрески якимсь чином точно будуть закривати. І раптом, коли мистецтвознавці не зможуть контролювати стан цієї пам’ятки, внутрішнє оздоблення собору пошкодять, наприклад, заштукатурять фрески? Це буде вершиною варварства!

Взагалі, це рішення щодо собору викликає питання – а чи не є цей крок одним із проявів демонстративної антикультурної політики Туреччини?

Подібне рішення сприймається як елемент релігійного самоутвердження сучасної турецької влади – мовляв: "Для нас ваші пам’ятки та світова культурна спадщина ЮНЕСКО не мають жодного значення. Ми хочемо, щоб це була мечеть, і так ми покажемо, що у нас відтворюється ісламський напрямок".

Для розуміння ситуації слід трохи згадати історію Туреччини ХХ століття. Перемога Ататюрка, крім усього іншого, ознаменувалася перетворенням Туреччини на світську державу. До приходу до влади Ердогана на сторожі світськості держави стояли, у першу чергу, військові. Будь-які спроби будь-якого президента переглянути цей принцип каралися дуже жорстко. Наприклад, будь-який уряд, який намагався переглянути ідею Ататюрка, автоматично відправлявся у відставку, відбувалися швидкі перевороти, і урядовці відправлялися в тюрму.

Після приходу до влади Ердогана внаслідок його вмілої інтриганської політики, особливо – після спроби недавнього нібито державного перевороту, була розгромлена вся еліта турецької армії. Їх просто винищили, а ататюрківське крило в армії було ліквідоване.

Після того Ердоган взяв курс на повільну, але впевнену ісламізацію Туреччини. Це дуже лякає у політичному сенсі…

Туреччина – член НАТО, країна з однією з найпотужніших армій світу. Її світський статус гарантував, що Туреччина з ісламської держави не перетвориться на ісламістську. Адже ісламізм – це свого роду тоталітарна секта, яка легко може закликати своїх віруючих вбивати противників або покінчити з собою. А це перетворення держави може бути дуже швидким.

Отже, якщо настільки потужна країна, як Туреччина, почне скочуватися до релігійної держави (а Ердоган поступово перетворює Туреччину на релігійну державу), це створить величезні ризики для світу. Тепер є страх: раптом після Ердогана до влади в Туреччині прийде людина, яка буде подібною до Усами бен Ладена? Що тоді відбудеться на світовій карті? Адже в Європі мільйони турків, потужна турецька армія, велетенські впливи Туреччини у світі... І що тоді?

Тому в Європі дивляться з острахом на ісламізацію колись світської Туреччини. А цей вияв зневаги до світової спадщини ЮНЕСКО є маркером, який показує, що ісламізація відбувається на найвищому рівні. Саме тому рішення про зміну статусу собору Святої Софії з музею на мечеть викликало такий колосальний спротив і таку паніку у світі.

Навіщо це Ердогану? Клерикальні держави керуються церковними кодексами, а не державними законами. Межа між релігійністю і клерикалізмом перейдена у багатьох арабських країнах – там правлять не світські закони, а закони шаріату. Перехід до клерикалізму є характерним і для Ердогана: він схильний до клерикального ісламу, для нього важливо, щоб вплив релігії (ісламу) на державу наростав. Звідси, до речі, і його ворожість до жінок у політиці, яка була помітна з перших днів його приходу до влади. Армія тоді на це відреагувала, і Ердоган принишкнув.

Тобто Ердоган поступово до цього йшов завжди, але не міг про це говорити відверто, бо був стримуючий чинник – армія. Тепер, коли він розгромив армію, вона теж поступово почала перетворюватися на клерикальну. Для Ердогана було важливо зруйнувати спадщину Ататюрка, яка встановлювала певні рамки для правителів. Адже він прагнув отримати всеохоплюючу владу.

Тому думаю, що цей клерикальний ухил пов’язаний саме з бажанням Ердогана приборкати армію.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять