Невипадковий гість

Зустріч президентів України та Бєларусі, про яку так довго і безплідно говорили в обох столицях, нарешті відбулась. І хоча планувалася вона і у 2006-му, і у 2007-му роках, факт її проведення став неочікуваним для багатьох

Надто вже фантастичним для багатьох тривалий час виглядала можливість публічного рукостискання останнього диктатора Європи та тріумфатора демократичного Майдану. Дійсно, з часів Помаранчевої революції внаслідок істотного розходження траєкторій розвитку Україна та Бєларусь стали у політичному сенсі далекими сусідами, а їхні лідери перетинались хіба що під час ритуальних самітів СНД. Хоча, поспілкуватись було про що. Зовні виглядало так, що начебто контакти на вищому рівні припинено через політико-ціннісну несумісність, хоча компетентні особи визнавали, що справа насамперед у неготовності принципових рішень – президентам нема чого було підписувати, отже, був відсутній достатній привід для зустрічі. Україна поділяла більшість підходів Європейського Союзу щодо Бєларусі: Київ приєднувався до зовнішньополітичних заяв ЄС, де критикувалися недемократичні вибори та утиски ЗМІ режимом Лукашенка, в той же час не схильний був підтримувати ЄС у забороні ключовим особам режиму на відвідання країни. Лукашенко зі свого боку не уникав знущальних "співчутливих" коментарів щодо політичної нестабільності, від якої потерпає сусідній народ, але водночас ніколи не вдавався до того зухвалого хамства, яким наповнена політична мова Москви стосовно України. Тому принципових застережень проти відновлення контактів у жодної зі сторін не було. Важливо було лише дочекатись вдалого моменту. Такий момент нарешті настав: Європейський Союз значно пом'якшив санкції щодо офіційного Мінська, зокрема, скасував заборону на в'їзд до ЄС самому Лукашенку та його оточенню, сам диктатор, хоча й не пішов на організацію вільних конкурентних виборів, але принаймні звільнив відомих в'язнів сумління. Нарешті, поведінка Росії під час газової кризи чітко проілюструвала вразливість обох країн перед енергетичним кийком Кремля і ненадійність будь-яких гарантій зі Сходу. Нещодавнє отримання Мінськом кредиту МВФ у $2,5 млрд також засвідчило прорив дипломатичної блокади і перехід Заходу від політики ізоляції до тактики вибіркового залучення та співпраці. Нині всерйоз розглядається можливість повномасштабного відновлення відносин між Мінськом та ЄС, зокрема, через залучення Бєларусі до ініціативи "Східне партнерство", покликаної сприяти поступовій інтеграції країн пострадянської Східної Європи до ЄС, – найближчими днями це питання розглядатиметься під час візиту до Брюсселя міністра закордонних справ Бєларусі Сергія Мартинова. На цьому тлі реанімація відносин між офіційним Києвом та Мінськом вже не виглядає ренегатством та зрадою демократичним ідеалам. Сам Лукашенко навіть подякував українській стороні за спроби (на нашу думку, невдалі) виконання Києвом ролі посередника між Заходом та Бєларуссю: "У тому, що сьогодні налагоджено діалог між Бєларуссю і Заходом, є і ваша заслуга", – сказав білоруський гість. Хоча під час візиту й не прозвучало (принаймні публічно) запевнень щодо вирішення застарілих двосторонніх проблем (нагадаємо, Україна вже 12-й рік очікує на ратифікацію білоруським парламентом угоди про державний кордон, а Бєларусь висуває деякі боргові претензії, що начебто виникли ще на початку 1990-х років), тим не менше практичний підсумок переговорів виявився цілком достатнім для констатації успіху. Сторони домовились координувати зусилля у боротьбі зі світовою фінансовою кризою, з приводу чого було укладено меморандум між урядами та нацбанками. Окремим документом було підтверджено не лише намір Бєларусі купувати більше української електроенергії, але й готовність розвивати транзитні електромережі для подальшого її експорту для країн Балтії. Лукашенко виявив інтерес і до нафтової теми, незважаючи на значну роль, яку відіграє його країна в експорті російської нафти і нафтопродуктів на Захід, підтримавши подальший розвиток проекту Одеса–Броди–Плоцьк–Гданьськ. Отже, Україна опинилась на певній хвилі "відкриття" Бєларусі і спробувала скористатись нею за умов нинішніх кризових обставин та непевності за більшістю зовнішніх пріоритетів. Звісно, і Мінськ розглядає Київ цілком в дусі realpolitik і не відмовиться від кроків всупереч інтересам України, якщо вони будуть вигідними. Свідченням цьому стала й позиція Бєларусі під час газової кризи – Мінськ пропонує будувати додаткові газогони через свою територію. Політика щодо Бєларусі – непростий вектор із багатьма дилемами. Очевидно, що суттєвої зміни політичної природи білоруського режиму поки не відбулось. Змінився міжнародний антураж. Тепер вже Мінськ не є рупором тих месиджів Москви, які останній соромно оголосити самій – нині Москві вже нічого не соромно, вона не потребує рупора. У той же час і Мінськ практично вичерпав набір подарунків, які можуть потішити амбіції Росії, – йти далі означало б втратити державність, а на це Лукашенко не піде. Спілкування білоруського президента із західними медіа відбувається в значно більш дружній атмосфері, аніж аналогічне спілкування російських лідерів. Лукашенко залишається диктатором, але його диктатура зумовлена не браком міжнародного тиску, і навіть не репресіями, а станом білоруського суспільства. Жодних шансів змінити ситуацію на краще шляхом політичної ізоляції режиму наразі немає. Це не означає, що треба припиняти сигналізувати Мінську про необхідність демократичних змін. Більше того, наслідуючи приклад європейських лідерів, українські чільники могли б, не соромлячись, підтримувати публічні контакти з лідерами білоруської опозиції та громадськими діячами-дисидентами, сприяти співпраці українських та білоруських неурядових організацій та вільних медіа. Це може викликати певне роздратування офіційного Мінська, однак не спричинить серйозного конфлікту, адже до такої політики з боку демократичних країн Мінськ цілком звик. Візит Лукашенка до Чернігова засвідчив завершення періоду безпорадної наївності у відносинах нестабільної демократичної країни зі стабільною диктатурою і суттєве урізноманітнення порядку денного та інструментарію відносин, що є природним для двох сусідніх країн, якими б "далекими сусідами" вони не були.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять