Недовагітний

Віктор Федорович чекає, що прийде березень – і вся країна стане перед ним на коліна, попросить на "царствіє".

Хто вселив у Януковича таку "велич" і натхнення, однозначно сказати важко. Хоча це міг бути цілий комплекс навіювання. По-перше, групою нових наближених до головного тіла тіл меншого калібру – Льовочкіна-Бойка-Фірташа. По-друге – частими запрошеннями "на чай" до Секретаріату Ющенка. По-третє, найбільшим (станом на кінець січня 2009 року) рейтингом у номінації "кандидат у президенти". Отже, Янукович до минулого четверга був "в ударі". Щоправда, і до цього, і особливо після не зовсім "в ударі" перебувало до півсотні депутатів-регіоналів, які не можуть до кінця збагнути, з якої сьогодні диспозиції вони грають – чи то з опозиційної, чи з провладної (себто пропрезидентської). Більшість із цих п’ятдесяти, не отримуючи відповіді на нагальні проблеми власного розвитку і власної перспективи, раніше висиджували по п’ять годин у приймальні Лідера, тепер – по стільки ж – у приймальнях Льовочкіна і Бойка. І – ніякої реакції. То ж чи можна було при такому підході сподіватися, що Рада в єдиному пориві вижене Тимошенко з прем’єрського крісла і посадить туди вічно хворіючого у найгостріші політичні моменти Януковича? І звідки це після провального голосування за відставку Тимошенко такі щирі прояви надії окремих регіоналів з Януковичем на чолі на позачергові вибори нового президента і нового парламенту? Це де ж такий оптимізм продають? Тим часом про перспективи розвитку партії і про досягнуті домовленості (в Секретаріаті чи у вузькому колі з Фірташем та Льовочкіним) уже давно ніхто не звітує: Янукович – "в небесах", Єфремов – за збором підписів про розпуск Верховної Ради, Ахметов – у "сплячці", Герман та Бондаренко – щось підкріплюють медійно (часто самі собою, бо інколи і справу нікому доручити), частина депутатів – у пошуках нового політичного даху, ще інша частина – в очікуванні змін. Зібрати підписи про розпуск Ради та "обнулити" свої списки регіоналам навряд чи вдасться. Ті само п’ять десятків депутатів не ймуть віри, що в наступному списку ПР їх раді будуть бачити. Немає дурних у часи кризи витягувати гроші на кампанію із "широких штанин" і опинитися в непрохідній частині списку! Немає й мотивації – бо від бездіяльності "нагорі" в партії більшість регіоналів тиняються порожніми коридорами влади і готові бігти куди завгодно, якщо їм хтось покаже вихід. У маленьких компаніях дедалі частіше трапляються розмови про зміну партійного лідера та відкритий внутрішньопартійний бунт. Є й такі, що бігають до Кучми та питають, чи не передумав він, бува, ніколи не займатися політикою. Усе зводиться до одного: Партії регіонів треба перестати бути трошки вагітною і визначитися, де, зрештою, вона: в опозиції чи у владі.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять