Глава МЗС Литви Вігаудас Ушацкас: "Комерційна суперечка між Україною та Росією має явний політичний підтекст"

Останнього місяця минулого року Литва отримала новий уряд. "Главреду" вдалося поспілкуватися з новим міністром закордонних справ цієї країни Вігаудасом Ушацкасом, з яким пов’язують нові віяння в тамтешній зовнішній політиці.

У 1990-х Росія відключала газ Литві. У вашій країні сприймали такі дії "Газпрому" як політичний тиск, спрямований на утримання Литви в російській сфері впливу. Чи можна розглядати нинішній газовий конфлікт між Києвом та Москвою як аналогічну ситуацію тій, в якій свого часу опинилася Литва?

Комерційна суперечка між Україною та Росією має явний політичний підтекст. Це – лише маленька частина великої проблеми, яка є дуже важливою для країн Балтії і вкотре підкреслює важливість спільного внутрішнього ринку енергетики ЄС і диверсифікації джерел постачань енергії.

Вирішення енергетичної ізоляції Литви та інших Балтійських країн – це пріоритет ЄС, за який слід узятися негайно. У грудні минулого року Європейська Рада вирішила, що необхідно виділити додаткове фінансування ЄС для інфраструктурних проектів, які є важливими для Балтійського регіону. Приміром, для енергетичного моста між Литвою та Швецією.

Зважаючи на досвід Литви, що б ви порадили Україні для виходу з цієї газової кризи?

У багатьох випадках таких суперечок можна було б уникнути, якби в секторі енергетики було встановлено принципи прозорого бізнесу, особливо між виробниками джерел енергії та країнами, що гарантують транзит. Досягти цієї мети допомогло б здійснення Енергетичної хартії.

Необхідно й надалі формувати зовнішню енергетичну політику Європи, рішуче впроваджувати проекти, що забезпечують Європу альтернативними ресурсами і поновлюваними джерелами енергії, а також створювати механізми реагування на кризи енергетики.

Ваш прихід в МЗС асоціюють із "вітром змін" у литовській зовнішній політиці. Якщо це так, то як зміниться політика Литви щодо Брюсселя, Москви і Києва?

Ви маєте рацію. Новий, 15-й уряд Литви – це уряд змін. Зараз Литва, Україна та багато інших європейських країн зазнають труднощів. Це, зокрема, стосується економічної та фінансової ситуації в наших країнах і в усьому світі. Щодо зовнішньої політики Литви, то однією з її переваг є послідовність у наших зовнішньополітичних цілях. І цю послідовність сповна виправдовує досягнення мети, що ґрунтується на так званих трьох стовпах: членстві в ЄС, членстві у НАТО й міцних зв’язках із США, а також хороших відносинах із нашими сусідами, зокрема й з нашим найбільшим сусідом – Росією.

Я спробую активізувати економічну дипломатію. Моя мета як глави МЗС, як, утім, і мета міністра економіки, – уникати дублювання, представляючи економічні інтереси Литви за кордоном. Крім того, ми прагнемо, аби не держава, а бізнес підтримував заходи, пов’язані із представленням економічних інтересів Литви. Тому ми працюємо над створенням двох партнерств між державою і приватним сектором. Перший займатиметься пошуком інвесторів для Литви, мета другого – вихід литовського бізнесу на нові ринки. Що стосується України, то мені приємно констатувати, що цього року товарообіг між нашими країнами збільшився на 50% порівняно з попереднім роком і перевищив €700 млн. Крім того, лише за перші десять місяців 2008 року литовський імпорт в Україну збільшився на 73% порівняно з 2007 роком.
Тому я дуже радий, що Литва і Україна є не лише стратегічними партнерами в зовнішній політиці, а й підтримують тісні взаємини на міжособистісному рівні.

Вас називають одним із тих міністрів закордонних справ у Європі, які вважають, що Росію не варто дратувати. Проте свого часу ви відповідали за переговори щодо вступу Литви в ЄС і НАТО. Можете підказати, як, рухаючись в європейському та євроатлантичному напрямках, уникнути роздратування Росії. Чи можливо це взагалі?

По-перше, будь-яка спроба буде успішною, якщо відповідальні за конкретну справу державні діячі діятимуть як єдина команда. Це спрацювало в Литві, у Польщі, спрацює і в Україні. Лише тоді, коли ваші лідери об’єднаються навколо головних зовнішньополітичних цілей і першочергову увагу приділятимуть отриманню підтримки населення й здійсненню необхідних реформ, буде досягнуто успіху. По-друге, хоча ми і не так, як Україна, піддаємося впливу з боку Росії, однак знаємо, що таке мати конструктивний підхід до нашого східного сусіда. Росія – важливий партнер для ЄС і НАТО. Це важкий партнер. Це країна, яка проходить через процес самоідентифікації в контексті постімперської Росії. І керівництво країни, і її суспільство, на мою думку, зараз у процесі пошуку своєї геостратегічної мети, на що, звичайно ж, піде якийсь час. Слід розвивати конструктивні прагматичні відносини, засновані на таких цінностях, як свобода, справедливість, верховенство права та демократія. Можливо, ви не відчуєте взаємності одразу. Проте я глибоко переконаний в тому, що у нас в Росії є друзі, люди, які поділяють наші погляди. Згодом вони стануть сильнішими, а їхні голоси буде краще чути в самій Росії. Водночас необхідно створювати сприятливе середовище для розуміння в Москві наших кроків, які не спрямовані проти Росії, як інколи там стверджують.


Чи погоджуєтеся ви з думкою про те, що дуже доброзичливі відносини між Україною та Литвою не мають для Литви належних дивідендів: у литовського бізнесу в Україні є певні проблеми, також не можна виправдати підтримку української влади, яка перебуває в майже перманентній кризі?

Цього року Литва відзначає своє тисячоліття. Поглянувши на сторінки історії, ми бачимо, що Україна і Литва були разом упродовж століть. Ми дуже цінуємо цю історію, а також віримо в нашу спільну долю в об’єднаній Європі. Тому наша допомога Україні – від щирого серця, безумовна і безвідплатна. Ми твердо віримо в те, що незалежна, процвітаюча і стабільна Україна візаві ЄС і НАТО, яка перебуває в хороших відносинах із Росією, є національним інтересом Литви і решти євроатлантичного співтовариства.
Кажучи це, ми розуміємо політичний контекст. Дуже близькі взаємини між нашими лідерами не обмежуються переговорами та зустрічами. Нас, як клей, тримають разом і просувають міжособистісні стосунки між двома народами. Тому для нас важливо, щоб в Україні не було корупції, труднощів у бізнесі, щоб вона була дружньо налаштована і відкрита для інвестицій. Це величезне домашнє завдання для вас, і маємо сподівання, що ваше членство у СОТ, переговори з ЄС із приводу договору про асоціацію, а також договори про зону вільної торгівлі посприяють цьому. Утім, основна робота – за вами.

У чому, на вашу думку, була причина відмови у наданні ПДЧ Україні в грудні минулого року? Чи можна було на тому саміті виторгувати щось більше?

Хотів би привітати український народ та українське керівництво за успіхи в зовнішній політиці у 2008 році. У квітні минулого року на Бухарестському саміті члени НАТО підтвердили те, що Україна і Грузія вступлять до Альянсу. Це величезний успіх. Що стосується Плану дій щодо членства у НАТО і Щорічних національних програм, то підготовка Литви до приєднання до Альянсу відрізнялася від підготовчого процесу Польщі. Зараз процес підготовки України має відмінності порівняно з литовським. І це нормально. Тому я б не зчиняв так багато галасу навколо того, отримали ви ПДЧ, чи ні. Головне – Україна одержала перспективу і визнання як майбутнього члена НАТО. Своїм друзям в Україні хочу побажати зосередитися на внутрішніх реформах і, повторюю, працювати як єдина команда. Тут особливо важливою є політична воля – дотримуватися того курсу, можливість якого зараз відкрита для вашої держави.
Вам також необхідно визнати, що дорога до НАТО і ЄС не завжди буде однаковою, але головне – не відхиляться убік через каміння, що трапляється на цьому шляху. Ми пройшли цей шлях від А до Я, на це пішло 14 років. Не завжди було легко.

До речі, а чи є Щорічні національні програми дієвим механізмом інтеграції до Альянсу?

Звісно. Це "дорожня карта" для країни-кандидата, як, наприклад, України, яка прагне здійснення внутрішніх реформ, модернізації збройних сил і наближення до НАТО. Тому я рекомендував би українським лідерам дуже серйозно сприймати Щорічні національні програми.

Чи наполягатиме Литва на квітневому саміті на поверненні ПДЧ і наданні його Україні?

Хороше питання. Зізнаюсь, що зараз у НАТО відбувається неформальна дискусія про те, чи потрібен ПДЧ для здобуття членства у НАТО взагалі. Також слід дочекатися 20 січня, коли до влади прийде нова американська адміністрація: хто буде в команді Хілларі Клінтон, хто просуватиме Європу на американському порядку денному. Гадаю, нам буде корисно дізнатися їхнє бачення європейського порядку денного, зокрема відносин України та НАТО. Переконаний, що США будуть послідовними в підтримці суверенітету, цілісності та прагнень України в НАТО, але Україні доведеться працювати разом із США і готуватися до Берлінського саміту НАТО в квітні.

У відповідь на розгортання ПРО в Чеській Республіці та Польщі Росія має намір розмістити ракетний комплекс "Іскандер" в Калінінградській області. Чи може і чи буде Литва цьому якось перешкоджати?

Із Росії до Калінінграда можна дістатися через Литву або Балтійське море. Литва розробила суворі й чіткі правила для військового транзиту через свою територію. Щодо можливої дислокації "Іскандерів" у Калінінграді, то нас об’єднує заява НАТО на останньому грудневому саміті про те, щоб Росія переглянула цю політику і знайшла конструктивніший підхід до своїх сусідів та інших країн. Ми не бачимо необхідності в цьому і сподіваємося, що Росія змінить ті плани, про які заявляла.

Ви були послом Литви у США під час президентства Джорджа Буша і добре знаєте американську специфіку. Можете розповісти, що обіцяє Східній Європі прихід в Білий Дім адміністрації Барака Обами?

З одного боку, потрібно буде визнати, що серед вищих пріоритетів американського порядку денного будуть інші питання – Афганістан, Ірак, Іран і розповсюдження ядерної зброї. А з іншого – знаючи тих, хто в команді Барака Обами займатиметься зовнішньою політикою, можу сказати, що Україна у цих людей викликає захоплення. Вони були серед прихильників Помаранчевої революції і зацікавлені у тому, щоб Україна впроваджувала внутрішні реформи, а новий президент США підтримує прагнення України. Тому вважаю, що у вас багато друзів на Капітолії. Однак до моменту прояву нової американської політики стосовно Європи мине якийсь час. Зараз американці в процесі перегляду старої політики, тож загальну архітектуру американської зовнішньої політики відносно Європи можна буде побачити напередодні квітневого саміту НАТО.
Сейчас вы просматриваете новость «Глава МЗС Литви Вігаудас Ушацкас: «Комерційна суперечка між Україною та Росією має явний політичний підтекст»». Другие новости политики читайте в разделе «Политика». Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter. Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
google news Главред в Google News telegram Главред в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять