Ірина Фаріон: якщо ти не знаєш рідної мови, ти не людина взагалі

"Ми говоримо про інтегрування у європейську спільноту тільки в одному контексті – в контексті відштовхування від нашого вічного стратегічного ворога, який називається Росія", – зазначила політик.

На сайті "Главред" відбувся чат із головою підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти, народним депутатом України (ВО "Свобода" Іриною Фаріон. Спілкуючись із читачами, політик розповіла, що передусім вважає за потрібне змінювати в галузі вищої освіти, яким чином можна зупинити русифікацію країни, чому вважає перебування у Верховній Раді пересічною подією свого життя, а також за що і перед ким відповідатимуть президенти Віктор Ющенко та Віктор Янукович.

Подаємо стенограму чату з Іриною Фаріон.

LOL145: Доброго дня! В чому, на вашу думку, різниця між патріотизмом та націоналізмом?

Ірина Фаріон: Патріотизм – система емоційних чинників, націоналізм – політична ідеологія, в основі якої першорядні інтереси нації. Візьміть до рук будь-який політологічний словник несовкового спрямування.

TarasGS: 1. Чи є Ваша провина в тому, що ЄС і Росія викидають Україну з торгівлі газом, що країни ЄС стають замість України економічними партнерами Росії, транзитними країнами для російського газу? 2. Хто винен у підвищенні майже у 10 разів ціни на російський газ – Тимошенко, Ющенко чи, може, Янукович? Чи повинна Тимошенко сидіти у в'язниці за укладання кабальної газової угоди? 3. Чому за часи Ющенка Україна припинила напряму закупати туркменський газ? Чому Україна вже купляє російський газ через ЄС? Чи повинні Тимошенко і Ющенко відповідати за провальну зовнішню політику і економічний крах України у галузі енергетики? 4. Наскільки ЄС нам друзі, якщо вони перетягнули на себе від України всі проекти з видобутку і транспортування російського газу, а разом із тим – знижки на газ (як єдині економічні партнери Росії у поточних проектах в енергетичній галузі)? 5. Чому для Вас держава Україна понад усе, як за радянських часів? Чому головна не людина у державі? Чому Ви пропонуєте тоталітарну державу, що стоїть над людиною? 6. Як визначити, хто з нас двох більше українець? Що буде, якщо мої діти одружаться чи вийдуть заміж не за українця? Як перевіряти дійсну національність людей? Чи не буде як з Жириновським – головний руський ліберал-жидофоб виявився жидом?

Ірина Фаріон: 1. Ні, немає.

2. За взаємини з Росією винен малоросійський менталітет. Тому вільні українці платять за невільників, яких, на жаль, в Україні досить.

Тимошенко не повинна сидіти у в'язниці за укладення кабальної газової угоди.

3. Тому що Україна не є самостійною державою.

За зовнішню політику і економічний крах України у галузі енергетики повинен відповідати Віктор Янукович, який був прем'єр-міністром в часи Ющенка. І за теперішній провальний стан економіки повинна відповідати чинна кримінально-олігархічна влада. А Ющенко буде відповідати вже перед Господом за те, що він плюнув у душу українцям. Це набагато серйозніше, ніж втратити енергетичну незалежність.

4. Немає в цьому світі ні друзів, ні ворогів. У світі є вигідні чи невигідні партнери. І є ти, сильний або слабкий.

5. Тому що це моя держава. А для мене все моє – понад усе: моя дитина, моя мама, мій коханий, моя мова, моя культура, моя економіка, мої виборці. Українці для мене понад усе. Без держави – анархія. А держава – це те, що поєднує нас разом. Про це свідчить інфінітив "держати". Якщо не держатися разом – злижуть або заплюють.

Чому головною є не людина в державі? Цитую великого Гердера: "Якщо б людство не було поділено на нації, воно б нагадувало великий табун, що ганяється з колодою у руках". Посилаю автора цієї записки до праці геніального творця світового націоналізму Гердера.

6. Це – не моя проблема, а Ваша, бо мені з цим визначатися не треба. По це сказав ще у XVI столітті великий Мелетій Смотрицький, що "нація – це духовна кровна спільнота".

Що буде, якщо Ваші діти одружаться чи вийдуть заміж не за українця? То Ваша проблема.

Як перевіряти дійсну національність людей? А навіщо її перевіряти? Її треба демонструвати.

Мене не цікавлять клоуни типу Жириновського.  

volga42: Пані Ірино, за радянських часів було так: побудували, наприклад, інститут, а напроти входу пам'ятник Жуковському чи там Бекетову поставили, побудували будинок культури – напроти входу Леніна поставили, побудували завод – напроти бюст Кірова чи Малишева встановили. Зараз розвалився будинок культури – ну й Леніна поваляли. От і виникає питання, коли дійдуть у "Свободи" руки до Жуковських та Бекетових,і чи невід'ємно пов'язана розбудова Української держави з руйнацією всього, що збудували батьки й діди?

Ірина Фаріон: Треба зруйнувати те, що руйнувало українців.

volga42: Пані Ірино, поясніть, будь ласка, як ото так сталося, що та ж опозиція, начебто всі спілкуються українською, а порозумітися не можуть, особливо, як справа стосується добробуту народу та держави, а от як що вкрасти чи собі пільг додати, то жодних мовних непорозумінь не виникає?

Ірина Фаріон: Не розумію суті цього запитання. "Свобода" домоглася, аби в парламенті звучала лише українська мова і буде домагатися цього далі. "Свобода" домоглася, що вчора на комітетських слуханнях з питань освіти жоден чиновник від освіти не дозволив відкрити собі рота, аби говорити російською. Навіть люди з Одеси ледве знаходили українські слова – знайшли. Бо там сиділа Фаріон.   

Aleks: Доброго дня! Поясніть, будь ласка, позицію ВО "Свобода" щодо євроінтеграційного курсу України? Яке Ваше особисте ставлення до процесу інтеграції України до ЄС?

Ірина Фаріон: Перебувати у стані постійного інтегрування кудись означає не знаходити шляху до себе. Україна має розбудовувати себе як самодостатню сильну націєцентричну державу. Тоді на неї буде зважати і ЄС, і усілякі євразійські союзи, і всі інші країни, куди варто інтегруватися лише з огляду на свої економічні інтереси, а у решті вона має вибудовувати свою вертикаль. Ми говоримо про інтегрування у європейську спільноту тільки в одному контексті – в контексті відштовхування від нашого вічного стратегічного ворога, який називається Росія. 

Serhiy: Є старий анекдот про те, як зустрілися два євреї на Брайтоні і один запитує в іншого:

- Ти громадянство отримав?

- Та ні, там же треба іспит із мови складати (в США державною є тільки англійська).

- То в чому проблема?

- А навіщо мені та мова.

- Я в Америку не ходжу.

До чого анекдот – якщо хтось вважає що, Донбас чи якийсь інший регіон є анклавом, то там можна спілкуватися на мові анклаву. Але в державі Україна державною є тільки українська. І знати її для спілкування з державою повинні всі. А в побуті та між собою спілкуйтесь на будь-якій мові, на будь-якому діалекті, головне, щоб розуміли один одного.

Питання в мене про інше. Для того, щоб люди повернулися лицем до українського, до європейського, треба їхній погляд відірвати від того совєцького, тоталітарного, що нас оточує. А ми з ним стикаємося на кожному кроці. Живу на вул. Лютневій (на честь Лютневої революції – хоча, по суті, вона була демократичною і призвела до повалення монархізму), з одного боку – вул. Комсомольська, з іншого – Комуністична. За нею – Свердлова, Горького, Калініна, Енгельса, Котовського. Перетинають їх вулиці Леніна, Карла Маркса, Червоноармійська (майже Вермахту, що то, що то – загарбницькі армії). Далі ще є вул. Фрунзе, Жданова, Воровського, Комінтерну і т.д. Якою буде ідеологія людей, які живуть у такому оточенні? Відповідь одна – постсовєцькою. Нас виховує середовище, в якому ми існуємо.

От і виходить, що і державу ми будуємо, і в Європу рухаємося задом (як кажуть у народі), а обличчям повернуті до совкового минулого. Поки цього не змінити – нічого не зміниться. Повинна бути національна ідея. Світле майбутнє комунізму щезло (яке ми всі будували), а замість нього нічого нового, об'єднуючого не з'явилося. Партії-фінансові клуби цього не зроблять. Була надія на Народний рух України, але лідера вбили, а партію успішно розкололи. Тепер вся надія на Вашу партію. Зможете – честь вам і хвала. І сценарій розвитку подій може повернутись на польський 90-х років. Поженетеся за миттєвими матеріальними вигодами – щезнете як соціалісти, прогресивні соціалісти, соціал-демократи і т.п. Сил, наснаги та натхнення Вам.

Ірина Фаріон: Не треба бавитися у пророків: ні в пророчицю Касандру, бо ми все одно не знаємо, що буде завтра, ні в пророка Гелена, який казав людям тільки те, що їм подобалося. А Ви можете робити висновок лише на основі того, що робить "Свобода" від 1991 року, і що, зокрема, робила Ірина Фаріон як депутат обласної ради вісім років, уважно відстежуючи її діяльність, зокрема, кількість проєктів, написаних книжок, організованих зустрічей, депутатських запитів і зміною мовного середовища у Львові.

Жодна маршрутка тепер не їздить під московську попсу. Ситилайти у Львові промовляють цитатами духовних провідників нації. У маршрутках – наліпки з культури мовлення. Проект "Від книги – до мети" пропагує українську наукову книжку. Кожного місяця до Львова приїжджає знакова особистість, якій ми забезпечуємо найширший медійний супровід, аби люди могли через ЗМІ поспілкуватися з реальними провідниками нації – не грошовими мішками. Буквально вчора була зустріч, на жаль, без автора, але з геніальною книжкою, яка називається "Походження імен та релігійно-міфологічні функції давньоруських і спільнослов'янських язичницьких божеств". Не було де яблуку впасти – така кількість людей приходить! Наступна зустріч буде з геніальним сучасним українським письменником Мирославом Дочинцем, який пише про прагнення людини бути вільною, про сутність, про зв'язок людини із Господом. Саме таким людям я забезпечую медійну підтримку у місті Львові і надаю можливість цим людям спілкуватися з якомога ширшою громадою.

Тому не треба казати про те, що буде завтра, бо цього ніхто не знає. Є сенс заглибитися в те, що робимо сьогодні і що ми вже зробили.

До речі, вийшло третє видання моєї монографії "Мовна норма: знищення, пошук, віднова", яку я надіслала Азарову. Це теж книжка, яка багато на що може вплинути. Маю намір з нею об'їхати всю країну. Тому не треба писати, що хтось буде гнатися за "миттєвими матеріальними вигодами" – вони (ці матеріальні вигоди) все одно нас переженуть.  Гнатися треба за вдосконаленням самого себе.

polit_ua: Які ваші враження після перших місяців перебування під куполом ВР? Чи все так, як ви собі уявляли до того?

Ірина Фаріон: Я собі нічого не уявляла. Для мене це абсолютно пересічна подія, елемент дискомфорту, який я вже пережила. Тому мені навіть нецікаво описувати власні враження. Мені цікаво наразі так організувати свій час, щоб я, Боже борони, не перестала бути науковцем, і щоб я була відповідальна перед своїми виборцями.

polit_ua: Чи правда, що ви займаєтесь науковою роботою, окрім депутатства?

Ірина Фаріон: Це – дорога мого життя, автобан мого життя. В політиці я з протесту. І ніколи не полишу наукової діяльності. Я повернулася на роботу у Львівську політехніку. Понеділок для мене найщасливіший день, бо я спілкуюся зі студентами. У мене пари – я йду на свято у понеділок, а потім – на літак.

Закінчила дуже важливу працю, чекаю на вирок від свого наукового консультанта, а потім буду готувати до друку. Праця – пор статус української, тобто руської, мови у XІV-XVII століттях. Це – моя реанімація і батарейка.

polit_ua: Пані Ірино, як член парламентського комітету з питань освіти, скажіть, що, на ваш погляд, потрібно перш за все змінити в галузі вищої освіти? З якими законодавчими ініціатиами з цього приводу ви плануєте виступити?

Ірина Фаріон: Не штука написати закон. Завжди будуть ті, які зуміють юридично впакувати ідеї. Бо без ідеї – високої, одержимої – закони мертві. Невипадково казав геніальний Тацит, що чим менше законів, тим сильніша держава. Я, чесно кажучи, була здивована, що у нас стільки законів… Один юрист мені сказав, що їх є понад 5 тисяч. Як їх всіх можна знати? Як це все можна втілювати в життя? Тобто фабрика законотворення не убезпечує держави від ненормального функціювання. Наша держава саме про це й свідчить. Що з того, що у нас ухвалюється така кількість законів, якщо вони не працюють через радянську систему мислення.

Тому якщо ми хочемо змінити систему освіти, треба змінити спосіб мислення. Треба, щоб у вищий навчальний заклад зайшли дві константи, дві сталі величини: культ праці і культ знань. Де ви це бачили в нашій вищій школі? Ні культу праці я поки що не бачу, бо студент чекає, щоб ти йому приніс готовий матеріал. Лише одиниці готові копати і викопувати. І культ знань, коли "сонце весело сміється – все на світі продається". Коли Литвин, головний плагіатор країни, вчора сидів у президії Комітету на комітетських слуханнях з питань вищої школи. Я досі не можу отямитися від цього приниження, якого я зазнала, сидячи і спостерігаючи цю людину в президії.  Щойно цей чиновник, цей Юда, який продав мову за трьох людей у списку Партії регіонів, виступивши, наметавши словесної полови, отримавши за це оплески (а це сиділи освітяни – ті, хто має освітити світ, а не задимлювати суспільство), забрався і пішов. Коли я вийшла на трибуну, то запитала: "Де депутат Литвин? Де депутат Калєтнік? Чи вони прийшли тільки пометати пусті обгортки, які вони називають словами?"

Треба викинути з системи освіти споживацький спосіб мислення, продажність, викинути з освіти аморальність і поселити туди одержимість, ідейність, натхненність, працю до самозабуття, бо тільки тоді існують наукові школи, тільки тоді викладачі стають кумирами для студентів, а студенти – наснагою для викладачів.

Є три законопроекти (два опозиційних, один – від влади). Той, що від влади – це Совєтскій Союз 1937-1972 року, це образ розпачу. Але навіть ті два опозиційні закони чи зможуть діяти в системі інших законів? Ні, не зможуть. Ми змінимо вищу освіту тоді, коли заберемо Діму Табачника з міністра, а Янукович з президента.  Неможливо змінити щось в окремо взятій галузі. Життя – це системна структура. Це все одно, наприклад, що я хвора, а мені лікар сказав лікувати тільки печінку, бо поставив діагноз, що хвора печінка. Мудрий лікар скаже, що треба лікувати весь організм, підтримувати всю його імунну систему. Тому раджу всім нам не мислити фрагментарно і сегментно. Держава – це постійні сполучні посудини, дуже складний організм, в якому одне залежить від іншого. Але освіта – це царина, де формуються ідеї, де першорядним має бути відданість.

І ще дуже важливе почуття, без якого вона жити не буде – пристрасть. Мають горіти очка. Якщо ти запалив студента, і після пари він пішов в бібліотеку не з примусу, щоб отримати ті нещасні бали за кредитною системою, а якщо його туди несе, то все нормально, освіта жива.

Тож не все залежить від законів. Все залежить від того, наскільки ми зможемо народжувати, виховувати і формувати натхнених і одержимих особистостей. Наші видатні вчені завжди були всупереч системі освіти.

Я закінчила радянську школу, хай вона згорить! Я закінчила радянський університет (не буду казати, щоб він згорів, бо університет імені Франка). Як згадаю, чого мене там навчали – аж страшно стає. Найкраща освіта – це самоосвіта і внутрішня дисципліна.

В опозиційному законопроекті та законопроекті шановного пана Згуровського (я просто відкрила цього чоловіка, захоплена ним) постійно присутній такий компонент, як навчально-виховний процес. Знання без виховання – меч у руках божевільного. Що мені з твоїх знань, якщо у них немає ані крихти любові, якщо немає ідеї у знаннях? Знання можуть бути схоластичні, мертві, але все це стає пружиною тоді, коли цією пружиною рухає певна ідея – ідея визволення свого краю, ідея правди, ідея любові, ідея постійного вдосконалення, ідея подарувати свої знання комусь.

Закінчу думку про освіту латинським прислів'ям: "Навчаючи – вчимося". Це велика помилка керівників від освіти і викладачів, якщо вони вважають, що вони вчать студента, бо студент їх вчить не менше. Я тому й повернулася на роботу в Політехніку, бо зрозуміла, що у Верховній Раді мене точно ніхто нічому не навчить. І моя депресія моментально минула, я спокійно сідаю і лечу в Київ, знаючи, що в понеділок я знову прийду до студентів і нап'юся чистої води.     

Odessit: В Україні відсутня державна українська гуманітарна політика, що зрештою може привести до катастрофи держави. Що робити?

Ірина Фаріон: Бути українцем.

Anton_: Госпожа, Фарион, ответьте, пожалуйста, на следующие вопросы. 1.Я –коренной крымчанин и во мне есть и русская, и украинская кровь, язык нашей семьи –русский, но я ничего не имею против украинского.Но, слушая Ваши заявления, а ранее Ющенко, ко всему украинскому вырабатывается только отвращение и раздражение.Неужели Вы не понимаете, что нужно развивать экономику и улучшать условия жизни людей, а не заниматься болтологией и создавать какие-то языковые проблемы? Проблемы языка на Украине нет – есть проблема низкого уровня жизни и коррумпированное правительства!2. Почему, когда люди с Западной Украины приезжают в Крым, к ним относятся также хорошо, как и к остальным туристам, а когда мы приезжаем во Львов, кроме негатива, ничего не получаем? Я много где был, но поездка во Львов оставила самые отрицательные впечатления и второй раз желания туда ехать нет.

Ірина Фаріон: Це – запитання дуже упередженої людини. Я Вас запрошую до Львова і мрію приїхати до Криму. В Україні є одна єдина державна мова. Обговорювати це питання немає жодного сенсу, бо воно зі сфері аксіоми. 

Fulcrum: В свое время Геннадий Атаманчук преподавал во Львовском университете имени Ивана Франко. Читал курс диалектического материализма на филологическом факультете. Далее выдержки из его интервью: Фарион была старостой украинского отделения. Единственная студентка – член КПСС на факультете. Пожалуй, членов КПСС не было в то время на других факультетах, кроме факультета журналистики. В это же время там училась и Аня Герман. Что значит староста и член КПСС в студенческой среде? Конечно же, в первую очередь, стукач. Так её и воспринимали на курсе. В университет она пришла уже членом партии. Была в своей деревне секретарем комсомольской организации. Там и поступила в члены КПСС. Я познакомился с ней в 1983 году, она была на третьем курсе. Вряд ли в ней было что-либо примечательное. Ну, была старостой, членом партии. Стучала в силу партийной дисциплины. Однако это в те времена для члена партии было нормой. ...Особенно Ирина, категорически выступили за то, чтобы исключить меня из партии. Это было очень смешно слушать их крики о том, какая я сволочь. ...Вообще, я не считаю Ирину националисткой. Я думаю, что она и сейчас правоверный член партии КПСС, которая выполняет партийное задание по внедрению. Так сказать, шпион на холоде. Кто мог бы лучше показать звериное лицо нациков лучше? Полный текст интервью:http://revizor.ua/news/opposition/20120924_farion.  

Вопрос: кто же Вы, Ирина Фарион?

Ірина Фаріон: Я не коментую того, що опубліковано на помийній ямі типу "Ревізор". Це – суцільна брехня і тупість.

Vira: Пані Ірино, дай Вам Бог здоров'я і довгих літ за те, що Ви робите для нашої країни!

Ірина Фаріон: Дякую!

AVATAR: Шановно пані Ірино! Скажіть,будь ласка,чому в ефірі деяких обласних державних телерадіокомпаній здебільшого лунає російська, а не українська мова? Скажімо, в телеефірі Запорізької ОДТРК з кожним роком відсоток програм українською мовою, на жаль,зменшується.Більше того, ведучі не володіють досконало ні українською,ні російською мовами. І їм є з кого брати "приклад". Гендиректор ТРК, депутат Запорізької міськради від Партії регіонів більшість передач в ефірі веде російською та ще й з помилками. А його півторагодинна програма "По суті", яка виходить в ефір щовівторка о 19.30 (Ви можете побачити це невігластво у прямому ефірі на сайті ОДТРК), є прикладом безграмотності і несмаку. А в титрах ще читаємо: "Вироблено на державне замовлення". Невже держава і справді замовляє таку нісенітницю? Ми, телеглядачі,хочемо бачити якісний інформаційний телепродукт – інтелігентний і толерантний, а гендиректор в ефірі зухвало протиставляє Схід і Захід, та ще й нав'язує свою думку телеглядачам. Особисто я бачу один вихід із цієї ситуації: не призначати на такі відповідальні посади людей,які не лише не володіють українською мовою, а й відверто зневажають її. А що Ви, пані Ірино, думаєте з цього приводу? На Запоріжжі чимало україномовних громадян, які хочуть, аби обласний державний телеканал був справжнім острівцем грамотності та порядності. З повагою телеглядач із колиски запорозького козацтва – легендарної Хортиці, Любомир.

Ірина Фаріон: Є такий латинський вислів: чия мова – того й влада. Боріться за те, щоб там лунала українська мова. Ніхто нікому ні в якій області на тарелі не принесе перемогу. Протестуйте, пікетуйте.

Я раджу Вам звернутися до Ігоря Мірошниченка, який входить до складу Комітету з питань свободи слова. Він обов'язково це питання вивчить.

Крім того, ми обов'язково приїдемо до Запоріжжя, зустрінемось із громадою. Наскільки мені відомо, вже відкрита приймальня одного з наших депутатів у Запорізькій області, здається, Ігоря Янківа. Тож знайдіть приймальню депутата від "Свободи" (у нас за кожною областю закріплений уповноважений) і подайте всі матеріали, і тоді ми будемо діяти за процедурою – через депутатський запит.

До речі, Верховна Рада найближчим часом має проголосувати питання звіту членів Нацради перед депутатами Верховної Ради, і Верховна Рада з цього приводу має виголосити їм недовіру. Чи підтримає цю недовіру Вітя Янукович? Цього я сказати не можу.

MegaPolitruk: Які Ваші плани, як депутата Верховнї Ради, щодо зупинення наступу на українську мову і зупинення повзучої русифікації в державі (особливо серед україномовної молоді)?

Ірина Фаріон: Що тут говорити про плани, як ми давним-давно діємо. По-перше, є мовний законопроект "Про функціонування української мови та інших мов в Україні" авторства Сергія Головатого і Оксани Сироїд. Суб'єктами законодавчої ініціативи є низка депутатів: від "Свободи" – Фаріон та Іллєнко, від УДАРу – Матіос, від "Батьківщини" – Яворівський і Бондаренко. Нещодавно ми цей законопроект презентували у Верховній Раді, маємо намір робити йому промоцію в інших областях країни, активно будемо його популяризувати і обговорювати.

Крім того, у Верховній Раді ми спостерігаємо за дуже цікавими тенденціями. Коли закон про мову пропонують Матіос і Фаріон, це зрозуміло, бо це люди з гуманітарної сфери, які розуміють, що без гуманітарної аури ніколи не оживе ніяка економіка. Це все одно, що лікувати лише тіло, а душу кинути напризволяще. Цікавість тенденції полягає в тому, що мовні законопроекти йдуть із бізнес-угруповань. Наприклад, закон про захист мови йде з середовища Єремєєва, Балоги. Регіонал Яценко також запропонував свій законопроект. Це – надзвичайно важливий показник. Тобто Колесніченки відходять у минуле.

Гуманітарії також потребують щоденної роботи над собою, але повертаються до українського дому і тих, від кого ми цього не очікували. Це дуже позитивний сигнал. Можливо, корисність дії Верховної Ради в тому і полягає, що там є представники різних партій, які, дивлячись одна на одну, мають дуже чіткі образи негативу і позитиву та, сподіваюся, намагатимуться зменшувати цей негатив. Можливо, це суб'єктивно, але я маю відчуття зменшення цього негативу. Дай Боже, це напрацьовувати далі.

Але якщо з'являються такі законопроекти не тільки від тих людей, від яких цього очікували, а від тих, від яких ніхто цього не очікував, значить, Україна повертається обличчям до сонця. І не треба страждати з приводу того, хто зупинить і як зупинить. Кожен це зупиняє або не зупиняє. Заходиш до крамниці – чого говориш не українською мовою? Чого купуєш шоколадку від "Рошену", марковану російською мовою? Купи іншу шоколадку, яка не маркована російською. І не треба говорити про високі матерії, програми і плани. У кожного з нас який план щодо цього? Навіщо купив російський журнал? А на російську книжку навіщо дав гроші? Ті люди, які так роблять, не в розпачі – у них на це немає часу. Взяв собі малу грядку, копай там і сій. Цілу планету Земля під назвою Україна відразу не обробиш.

MegaPolitruk: Пані Ірино! Наші внутрішні недруги часто принижують українців в Східній та Південній Україні, коли кажуть, що "Вы сами свой язык не знаете". А ті, в свою чергу, погоджуються, що, дійсно, вони не говорять "чистою українською мовою" і наче тому їм легше говорити російською. Як нам виходити з цієї ситуації? Не всі люди філологи і вчителі, і тому будуть завжди вживати суржик. А українофоби їх за це будуть принижувати і тягти в свій бік. Що ви запропонуєте цим людям,які напівдороги вже "русскоговорящие украинцы"?

Ірина Фаріон: Ні, вони не будуть завжди вживати суржик. Що це за абсурд? Навіщо вживати суржик? Є стільки літератури на цю тему, яка може подарувати правдиве мовлення.

Чому моя мама ніколи суржика не вживала? Чому мій сусід суржика не вживає? Вживати суржик це все одно, що ходити на роботу в брудній спідниці, в брудних штанах і не почищених мештах. Хто хоче ходити в брудному одязі? Кожен собі щітку купить і занесе костюм у пральку. А в іншого, мовляв, виникне проблема, що він не може не говорити суржиком…

MegaPolitruk: Пані Ірино, у нас на Східній Україні Пласт – НСОУ і пластунів називають націоналістичною дитячою організацією. У порівнянні з іншими скаутськими організаціями,не кажучи вже про москвофільські організації. На Західній Україні Пласт досить виважена організація, є набагато націоналістичніші. Скажіть будь ласка, яка Ваша оцінка Пласту, чи потрібно його розвивати в Сідній Україні, та які дитячі та молодіжні організації заслуговують на державну підтримку?

Ірина Фаріон: Яка ж це націоналістична дитяча організація? На жаль, вона такою перестала бути. Але колись була. Моя дитина вийшла з Пласту на знак того, що вона не сприймала політики цієї організації. Я дуже тішилася за свою дитину, що вона це вчасно зрозуміла.

У Східній Україні, напевно, потрібно розвивати. Все залежатиме від того, хто Пласт очолює. Риба ж гниє з голови. Якщо Пласт лібералізується, то він може на собі великий хрест намалювати.

А, може, ми забагато говоримо про державну підтримку? Може, треба навчитися будувати громадянське суспільство? Не було колись держави, а була "Просвіта". Вона сформувала націоналістичний спосіб мислення. "Просвіта" була нашою державою. Мені мама розповідала, що робила ця громадська організація. Кожного вечора селянин приходив до клубу поспілкуватися, почитати книжку, обговорити її. Де була тоді Українська держава? Не було її. Треба навчитися носити державу в собі.

Odessit: Пані Ірино! Я Вас підтримую. Як Ви вважаєте, нагорода від Путіна Колесніченкам це ганьба?

Ірина Фаріон: Та плюнути їм у писок. І Путіну, і Колесніченку за це. І не перейматися дурнями. Нехай собі нагороджують один одного, нехай собі хоч пір'я встромлять у тім'ячко.

Lusyasdh: У меня два вопроса. 1.Вы дома тоже так себя ведете, как на публике? На дочь орете, как на девочку Лизу из детсада, а мать оскорбляете, как коллег по парламенту и всех нас – не ваших, слава Богу, избирателей? Или это игра? 2. У вас есть муж? Как он относится к вашей "пассионарно" истерической деятельности?

Ірина Фаріон: Да, тоже именно так себя и веду. Я везде одинаковая.

Орати можна хіба що поле, прошу пана.

А чоловік до мене ставиться закохано.

zonder77: Фарион, скажите, почему Вы так ненавидите все русское?

Ірина Фаріон: Я ненавиджу окупацію, шановний пане.

Sneehuer: Пані Ірино, маю до Вас два запитання. 1) Чи є Вашою родичкою Марта Фаріон, президент Києво-Могилянської Фундації в Америці, на зустрічі з якою я був у м. Чікаго, штат Ілліноіс, якщо ні, то чи Ви знайомі з нею? 2) Чи плануєте Ви написати, а ВРУ прийняти, Закон про обов'язкове володіння іноземними футболістами державною мовою? Тоді наші "русскаязичниє" тренери та гравці швидко перейдуть на українську, щоб їх зрозуміли бразильці, аргентинці, хорвати та інші. Не будемо економити гроші Росії на вчителя російської мови для Вілліана. Журналістам, щоб взяти інтерв'ю в іноземця, не потрібно буде переходити на мову національних меньшин... Дякую за відповідь.

Ірина Фаріон: 1.Ми зустрічалися з пані Мартою Фаріон у Чикаго у 2009 році. Шукали родинних зв'язків, бо прізвище дуже знакове. Не можу сказати, що ми точно їх знайшли, але нам було приємно спілкуватися.

2.Для цього зовсім не потрібен окремий закон. Для цього просто потрібно скасувати закон Ківалова-Колесніченка. І для цього треба карати за невиконання ст..10 Конституції України.    

misa000: Пані Ірино, добридень. У мене до вас буде два запитання. Перше. Вам не здається, що особисто ви – це двійник Колесніченка? Багато гучних заяв, що, окрім провокаційних відволікань від економічних проблем, нічого не дають. Замість того, щоб гуртувати народ під гаслами економічного благополуччя та вказувати на проблеми й перешкоди під час досягнення даних цілей, вказуються проблеми, що діють на провокаційному рівні – національні змагання і т.д.. Здається, що і вам мова настільки потрібна, як Колесніченку язик. Піар та відволікання.

Друге. Мене бентежить саме ставлення опозиції до своєї цілі. Простий піар. От сьогодні Яценюк заявляє про збір підписів за відставку Азарова. Ну це ж смішно! Сьогодні дні Азарова лічені. І подібні гасла лише на руку владі. Коли б цей поборник почав говорити за відставку Арбузова, тоді б це була б позиція. А так виходить, як із блокуванням трибуни Кличком – прийшов хазяїн і вся опозиція моментом зняла блокаду. Причому зняття блокади якось так збіглося з "діалогом Януковича". Та й у "Свободи" подібних випадків достатньо. Вам не здається, що народ уже не настільки наївний і від такого лохотрону його нудить?

Ірина Фаріон: 1. Ні, мені не здається. Коли щось здається, треба перехреститися і йти далі.

2. Як Вас нудить, прошу, випийте таблетку, щоб Вас не нудило. А якщо Ви кажете, що у "Свободи" випадків достатньо, то наведіть приклади. Я їх у діяльності "Свободи" не бачу. 

Deniska: Ирина, как Вам удается так хорошо выглядеть? Спасибо.

Ірина Фаріон: Дякую. Мене оточує коханий чоловік. У мене дуже багато помічників. І я щаслива, що маю найкращих у світі студентів.

volga42: Пані Ірино, добрий день. З дитинства я знаю та розмовляю й російською (бо народився у російськомовному місті та у російськомовній родині) й українською (бо дитинство провів у бабусі, яка розмовляла українською), ніколи не звертав уваги, якою мовою написана книжка й з однаковим захопленням читав хоч Яна, хоч Тулуб. Такими були й всі мої друзі. Чому ж сьогодні, у "незалежній Україні" моя дочка, її друзі по школі та університету знають мову гірше за нас, "радянських українців"? Чому слухаючи Вас виникає бажання взагалі забути мову, яку ми любили у дитинстві? Чи ви не чули біблійне пророцтво про "розділене царство"? Не читали "заповіт" Манергейма в якому він каже, що "розбрат у власних рядах вражає сильніше, ніж меч ненависника"? Невже нічого не навчив досвід Петлюри, Петрушевича та Скоропадського? Може, годі розколювати країну, відволікаючи увагу населення від соціальних питань й переводити протестні настрої в міжнаціональну площину?

Ірина Фаріон: Дуже погано, що Ви не звертали уваги, якою мовою написана книжка. Тому і на Вас у світі не звертають уваги.

Дуже типова демонстрація убогого способу мислення. Рятуйтеся, прошу пана. Сонечко навесні пригріє, може, поможе Вам.

Leon27: Пані Ірино, яку ви слухаєте музику? Яке місце посідає музика у вашому житті? Яка ваша юлюблена пісня?

Ірина Фаріон: Яке гарне запитання! Найкраща музика для мене тепер – тиша. Але насправді я люблю слухати музику вітру. Люблю слухати, як цвіркоче коник-цвіркунець. Я люблю слухати, як шепоче водичка. Я люблю слухати, як нявкає котик, гавкає песик.

А сьогодні ввечері я йду на концерт геніального співака Володимира Окілка. Крім того, страшенно спрагла зараз на класичну музику. Мій коханий приніс до хати кілька дисків. Ми ввечері заплющуємо очі, взявшись за лапки, і поринаємо у цей зовсім інший світ – світ кришталевої чистоти почуттів, світ страшенної глибини і пристрасті. Дуже люблю Шопена. Про його музику казали, що це "ножі в трояндах".

Сумно мені від того, що я тільки тепер так активно повернулася до класичної музики.

З української сучасної музики я ошаліла, коли послухала гурт "Антитіла" і Тараса Тополю – плакала від щастя. Страшенно люблю неперевершену грандіозну групу "Кому вниз". Я замовкаю і дякую Богові, що я їхня сучасниця.

Страшенно не люблю слухати музики в транспорті. Музика – це дуже високе мистецтво. Йому треба віддаватися сповна, а не слухати між іншим. Це так, як між іншим слухати свого вчителя. Перед вчителем треба сісти і кліпати очками, дякувати, що він є. Не люблю музики "між іншим". Або повністю музиці віддаюся, або слухаю тишу.

Novoross: Ваше отношение к мечте Вячеслава Черновола (Чорновіла) – скорейшей федерализации Украины?

Ірина Фаріон: Ні, я не поділяю такої мрії В'ячеслава Чорновіла. Вважаю це найбільшою його помилкою, як, зрештою, і його сина. 

Novoross: В студенческие годы Вы были членом КПСС и даже членом партбюро факультета. А когда коммунистическая партия стала терять авторитет и находиться в её рядах стало невыгодным, Вы переметнулись к националистам. Вы всегда ищете выгоду в своих поступках?

Ірина Фаріон: Не була я членом КПСС. Ще напишіть, що я була двоюрідною сестрою Бен-Ладена і онучкою Геббельса.

snaiper1949: Чому б структурам "Свободи" на місцевому рівні не активізуватипісля блокування роботи ВРсвою діяльність?Пора!

Ірина Фаріон: Вступайте в "Свободу" і активізуйте.

Novoross: Как Вы считаете, подделка документов – это уголовное преступление или политическое деяние?

Ірина Фаріон: Треба подивитися в законі, що це таке.

Bogun: Пані Ірино запитань багато. Перше недозволяйте нікому бити своїх депутатів, і коли будуть покарані міліціянти, які били депутатів?Друге коли буде покараний Табачник, за те, що він робить з українською історією? Третє люди просять більше соціалки, коли "Свобода" почне виконувати соціальні питання? Останє недозволяйте депутатам Верховної Ради, міністрам та іншім проросійським собакам, розмовляти ворожою-окупанською російською мовою. Благаємо Вас, як представників націоналізму, почніть відроджувати Україну. Слава Україні!

Ірина Фаріон: Що значить "почніть"? Ми це робимо давним-давно.

І Ви не дозволяйте на своєму місці, а ми на своєму теж не дозволимо. В парламенті вже не звучить російська мова. Табачник буде покараний тоді, коли ми будемо мати більшість у парламенті. Слідча комісія щодо діянь Табачника створена. Але які наслідки можуть бути цієї комісії? Не будьмо наївними.

polit_ua: Як ви ставитеся до такої думки: "Скільки мов ти знаєш– стільки разів ти людина"?

Ірина Фаріон: Я продовжу цю думку: але якщо ти не знаєш своєї рідної, ти не людина взагалі. Так казала мати Марка Вовчка. Марко Вовчок – етнічна росіянка, насправді Марія Вілінська, відома поліглотка, знала десять мов. А мама їй казала: "Дитино, то чудово знати іноземні мови. Але якщо ти не знаєш своєї, чи ти є людина?"

polit_ua: Пані Ірино, доброго дня! Скажіть, чому політичная сила, до якої ви належите, не блокувала трибуну пліч-о-пліч з УДАРом?

Ірина Фаріон: Ви, напевно, телевізора в хаті не маєте. Вся опозиція блокувала трибуну. Тільки чому партія УДАР так аплодувала, коли запрацювала Рада? На це питання я відповісти не можу.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнёров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять