Пресс-конференция: Прогнозы на парламентскую осень

Пресс-конференция в "Главреде"

6 вересня у прес-центрі медіа-холдингу "Главред" відбулася прес-конференція на тему: "Прогнози на парламентську осінь. Чого чекати від нової сесії Верховної Ради?".

У прес-конференції взяли участь:

- директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко,

- директор Інституту проблем управління імені Горшеніна Володимир Фесенко,

- директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

Юрій Якименко:

Сесія обіцяє бути насиченою та гарячою. Цей період можна умовно розділити на дві частини – до місцевих виборів і після них. Оскільки ця подія значною мірою визначатиме, чи відбулися і зафіксувалися ті зміни громадської думки, чи відбилися вони на рівнях підтримки політичних сил і на вазі тих політичних сил, які зараз є визначальними в парламенті.

Звичайно, в першу чергу я маю на увазі Партію регіонів. Чому? Тому що ми побачили по даним останніх соціологічних досліджень, що рейтинг підтримки "регіонів" - і влади, і Президента особисто – знизився. Тому закономірно, що на зміну очаруванням та ілюзіям прийшли розчарування і реалії. І "регіони" досить суттєво втратили в першу чергу через реальну об’єктивну соціально-економічну ситуацію, а також через пряме невиконання ними їх передвиборних обіцянок. Зокрема, це стосується підвищення тарифів на газ. Зараз ми спостерігаємо зростання цін, а також непопулярні кроки, які потрібно здійснювати на вимогу МВФ, наприклад, підвищення пенсійного віку.

Таким чином, запас суспільної легітимності Партії регіонів звужується. Це потрібно чимось замінити. Це можна зробити, по-перше, створивши інституційні підвалини збереження влади. Я маю на увазі в першу чергу прийняття змін до законодавства у сферах, які визначають діяльність влади  і можливість керувати суспільними процесами. Це і судова влада. Ми вже побачили закон про судоустрій. І, можливо, тут постане тема конституційної реформи і її реверсу. А також забезпечення лояльності до себе політичної і управлінської еліти, яка зараз перебуває у стані визначення перед місцевими виборами, тобто з ким і як йти. І надалі ця проблема може постати після виборів, якщо Партія регіонів не отримає того результату, на який вона розраховує.

Ще один важливий аспект. У партії влади стає все менше можливостей для того, щоб використовувати для своєї електоральної підтримки той самий соціально-культурний поділ суспільства, тобто гра на інтересах російськомовних регіонів та зовнішньополітичних орієнтаціях. Тому що в перший період були викинуті дуже багато козирів, які у свою чергу (в першу чергу це стосується зближення з Росією та угод по Чорноморському флоту) зараз поступово витісняються. Ще щось говорити і робити на цьому полі навряд чи щось можливо, такого, щоб зачіпало людей. А натомість соціально-економічна ситуація погіршується, і саме цей чинник стає визначальним у сприйнятті і партії влади, і інших політичних сил, які конкурують та будуть конкурувати на місцевих виборах. І фактично ми вже говоримо про те, що після місцевих виборів починається конкуренція за позиції на президентських виборах.

Тому, на мій погляд, до місцевих виборів потрібен парламентський бліцкриг, щоб провести всі необхідні законодавчі ініціативи, щоб забезпечити керованість політичними процесами. Тут ми можемо говорити і про закон про референдум, про зміну правил гри під час парламентських виборів та інші такого роду ініціативи. Ці ініціативи повинні створити умови для того, щоб влада не розпорошувалася, а залишалася в одних руках.

Чи вдасться це зробити до виборів? Зараз ми бачимо певні ініціативи з боку інших коаліціантів, зокрема, КПУ, яким треба з себе зняти тягар відповідальності за соціально-економічну ситуацію. Є ініціатива відставки чи уряду в цілому, чи призначення когось одного відповідальним. І, можливо, цим відповідальним буде Сергій Тигіпко.  Тож такого роду ініціативи можливі. І, звичайно, опозиція буде всіляко цьому сприяти. Очевидно, що сесія розпочнеться як раз із гарячих баталій по соціально-економічній проблематиці.

Відповідно це впливатиме і на структуру парламенту. Тому що зараз розширення коаліції не передбачається, перехід депутатів ще може мати місце, але він не буде мати масового характеру. Тобто цифра 264, яку ми маємо зараз, очевидно, не переросте в цифру 300 до місцевих виборів. А потім шанси на це зменшаться. Якщо ми побачимо певний неуспіх Партії регіонів на місцевих виборах.

Що стосується питаннязмін до Конституції, яке дуже хвилює. Проблема в тому, що, мабуть, Конституційний суд не знає не те, що змісту майбутнього рішення, а правових наслідків. Це може бути дуже ризиковано. І важко прорахувати весь спектр його можливих наслідків. Тому тут буде дві суперечливі тенденції. З одного боку Партії регіонів треба це зробити скоріше. З другого – саме питання таке, що Конституційний суд не буде, на мій погляд, дуже з ним поспішати.

І якщо говорити загалом про порядок денний цього парламенту, де кілька сотень законопроектів, але ми там не побачимо законопроекту про внесення змін до Конституції в цілому. Там є два законопроекти про конституційні зміни. Один стосується недоторканності, який вже в Конституційному суді, а другий – це приведення у відповідність термінів повноважень місцевих рад і голів цих рад, що також необхідно зробити. Але жодного законопроекту по змінах до Конституції зараз немає. Тому тут дійсно ключовий чинник – рішення Конституційного суду.

Таким чином, очевидно, що завдання "регіоналів" - закріпити та стабілізувати свої позиції у період до виборів. З іншого боку результати саме цих виборів будуть тим лакмусовим папірцем, який визначатиме, що буде далі, у другий період діяльності цієї сесії.  

Володимир Фесенко:

Якщо оцінювати події політичної осені, а в українській політиці це завжди гарячий та суперечливий період, то згадується фільм "Тривожний місяць вересень". Якщо ви згадаєте, то в Україні дуже часто за останні роки достатньо серйозні, а іноді і визначальні події відбувалися саме у вересні. Не завжди, але дуже часто. Майже кожен рік, починаючи з 2000 року. Пригадайте хоча б справу Гонгадзе, отруєння Ющенка та багато-багато чого іншого.

Що буде цього року? Більш спокійний вересень або знову тривожний? Подивимося. Але точно ця осінь буде змістовною. Я згоден із тим, що точкою біфуркації для політичного процесу восени будуть саме місцеві вибори. Тому що їх результати та характер виборчого процесу значною мірою вплинуть і на подальший розвиток внутрішньополітичної ситуації, і стратегічно на те, як буде далі розвиватися політична система країни.

Фактично місцеві вибори будуть тестом на те, як функціонуватиме політична система України. Або все ж таки будуть збережені конкурентність і демократичність виборчого процесу, політичної системи в цілому. Або саме під час місцевих виборів країна зробить суттєвий крок на шляху формування режиму керованої демократії.

Об’єктивний інтерес і навіть суб’єктивне бажання у багатьох представників правлячої партії саме до формування режиму керованої демократії є. Ми це бачимо. Інша річ – чи вдасться це зробити. Чи просто виявляться спроможними за ці два місяці повністю поставити під контроль виборчий процес? Застосувати всі ресурси, починаючи від адміністративного і закінчуючи судовим, інформаційним та політичним, для того, щоб забезпечити бажаний результат на виборах, і відповідно закласти підвалини режиму керованої демократії?

Мені здається, що повністю це не вдасться зробити. Бюрократична машина у нас працює зі збоями. Ми вже бачимо посилення соціальної і політичної напруги. Є певні коливання як всередині правлячої коаліції між союзниками, так і всередині правлячої партії, де є розбіжності в підходах до того, як далі розвивати політичну і соціально-економічну систему. Ці протиріччя також можуть вплинути на ефективність дій правлячої партії під час місцевих виборів. Але скоріше за все будуть спроби зробити вибори керованими та поставити виборчий процес під повний контроль.

І, звичайно, багато що залежить від дій опозиції. Вона і досі переживає серйозну кризу. Завтра зможемо побачити, наскільки вдасться провести першу анонсовану акцію опозиції. Мені здається, що знову це буде робота на телевізійну картинку. Не варто очікувати якоїсь масштабної чи потужної акції протесту. Взагалі це може бути фальстарт. Але той факт, що соціально-економічна напруга зростає, і опозиція цим "подарунком" може скористатися, зокрема, деякими непопулярними рішеннями нової влади, це, безумовно, також може вплинути на політичний процес і під час місцевих виборів, і після них.

Результати виборів також вплинуть на інші виміри розвитку політичної ситуації, починаючи від конституційної теми і закінчуючи ситуацією у Верховній Раді по порядку денному законодавчої роботи. Зокрема, по багатьох соціально-економічних рішеннях, які треба буде ухвалити восени.

Щодо конституційних трансформацій. Зараз так виходить, що тема конституційної реформи буде другою за значущістю темою нинішньої осені. Тема заявлена Президентом. Але в чому інтрига? В тому, що є два сценарії реалізації конституційної теми для Президента і в інтересах Президента.

По-перше, це скасування конституційної реформи через рішення Конституційного суду. Всі передумови для цього є. І скоріше за все таке рішення відбудеться протягом найближчих тижнів або в жовтні, або навіть раніше. Проте Президент наприкінці серпня заявив і про другий сценарій: треба зібрати 300 голосів народних депутатів і провести конституційну реформу. І виникає питання – чи будуть ці два сценарії поєднані? Або Президент замість скасування конституційної реформи в Конституційному суді тільки проведе класичну трансформацію основного закону? Схоже, що можуть просто поєднати ці два процеси.

І, мені здається, що другий сценарій заявлений для того, щоб повною мірою нейтралізувати, компенсувати недоліки першого сценарію. Оскільки скасовувати конституційну реформу після того, як вона вже діє приблизно п’ять років, - це не всі сприймуть. Хоча ми всі знаємо, що формальні підстави є для перегляду. Але якби це переглядалося у 2005-2006 роках, то це було б нормально. Зараз, коли вже конституційна реформа стала тілом Конституції, це означає не просто ревізію Конституції, а означає створення багатьох проблем. Треба переглядати не лише окремі норми Конституції, але і багато інших законодавчих актів. Наприклад, закон про Кабінет міністрів, регламент Верховної Ради і т.д. В цьому сенсі замало просто скасувати конституційну реформу.

Крім того, схоже на те, що є необхідність не просто внести деякі зміни до Конституції України, які б відповідали інтересам Партії регіонів, а також реалізовували частину програмних зобов’язань, які раніше були. Наприклад, певне розширення ролі регіонального самоврядування. Хоча часткові позиції ми зараз просто не бачимо ні у Партії регіонів, ні у її союзників по цьому питанню.

Але чутки про те, що в рамках конституційної реформи можуть продовжити терміни повноважень і Президента, і парламенту, лунають. І лунають вже не тільки від представників опозиції. Це також може бути додатковим каменем спотикання і в парламенті. Хоча більшості парламентарів це нібито вигідно. Але сприйнято це буде, думаю, критично і громадською думкою, і частиною опозиції. І це також може викликати додаткову політичну напругу і додаткові гострі політичні дискусії щодо конституційної реформи.

Я нагадаю, що восени велика конституційна гра лише почнеться. І 300 голосів восени не потрібно. Якщо ми побачимо президентський конституційний законопроект десь у вересні або жовтні, а мені здається, що скоріше за все логіка буде такою: спочатку скасування конституційної реформи у Конституційному суді, а потім уже ініціювання коаліційного законопроекту про зміни до Конституції. І для першого голосування потрібна лише проста більшість. А от 300 голосів потрібно буде вже навесні. Не раніше лютого. Час для цього є. Але якщо і соціально-економічна, і політична ситуація буде погіршуватися, то відповідно зібрати ці 300 голосів буде ще складніше для правлячої партії.

І давайте також не забувати, що восени має розпочатися практична фаза реалізація соціальних та економічних реформ. Законодавча фаза. Частина цих дій пов’язана також із необхідністю реалізації меморандуму України та МВФ. Деякі рішення вже сьогодні є предметом гострих дискусій через свій суперечливий і непопулярний характер. Можна згадати ту ж пенсійну реформу. Але, я думаю, що там деякі рішення також будуть предметом неоднозначних оцінок і гострих дискусій.

В якому обсязі ці реформи, які були заявлені в червні, почнуть реалізовуватися восени? Це також буде тестом на реформаторські амбіції нової влади. Думаю, що корективи неминучі. І скоріше за все Партія регіонів і правляча коаліція змушені будуть коригувати план реформ на ходу в залежності від соціально-економічної та політичної ситуації. І скоріше за все більшість реформаторських законопроектів буде розглядатися вже після місцевих виборів. Просто з тактичної точки зору. Щоб не викликати додаткового дратування. Тим паче, що не за всі такі законопроекти можуть проголосувати союзники по коаліції. В першу чергу комуністи та навіть – Блок Литвина. І доведеться компенсувати недостачу голосів за рахунок індивідуальних членів коаліції.

Але я думаю, що вже у вересні буде зроблена спроба проголосувати Податковий кодекс. Тому що без нього неможливо сформувати бюджет на наступний рік на новій податковій базі. Тому перша реформаторська дія буде заявлена вже у вересні. Наступні реформаторські кроки скоріше за все будуть трохи пізніше.

І останнє. Осінь буде дуже важливим етапом також з точки зору зовнішньої політики України. Ми бачимо, що президент розпочав новий політичний сезон з потужної зовнішньополітичної активності. І ця активність продовжиться. Але головні події, я думаю, будуть пов’язані з європейським і російським напрямом.

Щодо європейського напряму. Нагадаю, що в жовтні буде саміт Україна – ЄС. І хоча зараз я чую, що може бути підписаний договір про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, але з іншого боку є інформація від представників ЄС, що переговори про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС дуже далекі від завершення. Хочу нагадати, що Ющенко свого часу обіцяв договір про асоціацію. Але принципова позиція європейської сторони: підписувати і політичну, і економічну частину угоди одночасно, а не окремо.

По візовому режиму можуть бути певні домовленості. Але, можливо, не в такому обсязі, як очікується. Або просто буде відтермінована дата початку реалізації безвізового режиму або просто уповільнення.

Проте саміт Україна – ЄС для нас буде важливим не тільки з точки зору питання про європейську інтеграцію. Але і з точки зору того, як Європа буде дивитися на внутрішньополітичні процеси в Україні. Оскільки саміт буде під час місцевих виборів, то побачимо, як європейці реагуватимуть на певні проблеми виборчого процесу, які можуть виникнути у вересні та жовтні.

А щодо російського напряму, то, думаю, знову буде головним газове питання. І не лише з точки зору того, чи вдасться зменшити ціну на газ для України. Думаю, що це можливо лише за однієї умови – нові значні поступки російській стороні. В якій формі? Питання відкрите. Просто так росіяни на зміну ціни не підуть, і про це вже неодноразово заявляв прем’єр Російської Федерації Путін.

Ще одна інтрига, пов’язана із газовою тематикою. В якому форматі буде створене спільне підприємство між "Газпромом" та НАК "Нафтогазом України"? Що це буде? Спільне підприємство, яке буде займатися модернізацією газотранспортної системи України? Чи то це буде якась інша форма співпраці "Газпрому" і "Нафтогазу", зокрема, і для спільної роботи на внутрішньому газовому українському ринку? Питань багато. І ми поки що не знаємо, що це буде. Але в залежності від формату домовленостей ми зрозуміємо сигнал, як далі будуть розвиватися відносини між Україною і Росією не лише в газовій, економічній сфері, а також і в політичній.

Так що інтриг багато. Думаю, що після місцевих виборів нам варто зібратися ще раз для проміжного аналізу, оскільки дійсно десь в листопаді можна вже буде давати оцінки, як далі буде розвиватися і політична, і соціально-економічна ситуація в країні. Тому що саме наприкінці жовтня або на початку листопада, я думаю, що ми опинимося на певному перехресті, і можна вже буде оцінювати більш конкретно подальші вектори та перспективи розвитку ситуації в Україні.

Вадим Карасьов:

Я замахнуся на висновки. Що нас чекає в парламентському осінньому політичному сезоні.

По-перше, я не думаю, що ця сесія буде гарячою. В сенсі скандальною, невротичною, бурною і таке інше. Але це не означає, що не буде досить серйозної внутрішньої психологічної та політичної напруги з тихим саботажем, тихим супротивом як всередині коаліції, так і в Партії регіонів, і серед коаліційних партнерів. Не кажучи вже про опозицію. Але все ж таки парламент уже тихий. Тому що того парламенту, який був у 2006-2010 роках, немає. Це – вже інший парламент. Осіння парламентська сесія тільки підтвердить осінь цього парламенту і того політичного режиму, який був в Україні створений конституційними змінами 2004 року і який почався у 2006 році. І ось він у 2010 році фактично добігає свого кінця, свого життя і вступає у свій пенсійний вік. Тобто осінь. Це перше.

По-друге. Цей осінній період – рубіжний, віховий, знаковий, тестовий. Тому що саме цієї осені буде вирішуватися питання – чи буде осінь політичного режиму (уже не тільки парламенту)? Чи побачимо ми на цій сесії старої опозиції та осінь Тимошенко, як політика та лідера опозиції? А, може, цієї осені з’являться нові політичні сили? А, може, ніхто не з’явиться з опозиційних політичних сил? І тоді це питання появи нових опозиційних лідерів буде пролонговано вже на наступні політичні сезони, або й на 2011-2012 роки. А десь рік ми будемо жити в таку епоху лихоліття.

Цієї політичної осені ми для себе та інших побачимо, чи зможе новий політичний режим нова влада і далі себе консолідувати, підсилюватися, змінювати політичну поляну під себе, підверстувати всі політичні сили. Тобто може бути вирішено питання – чи цієї політичної осені наступить весна нового політичного режиму, президентсько-парламентського або президентського, або сильної президентської влади? Чи ця політична осінь буде осінню Конституції 2006 року і весною нової конституції? Дійсно, зміни можуть бути розтягнуті на весь 2011 рік. Але підвалини для зміни конституційного дизайну, підвалини для весни нового конституційно-політичного режиму, який буде спиратися на одноособову владу Президента України Януковича. Це все буде вирішуватися цієї політичної осені.

Для чого потрібні конституційні зміни Віктору Януковичу? В нього є майже все – коаліція, яка постійно розширюється, Партія регіонів, уряд. Але немає одноособової влади. Тому що постійно уряд і Президент залежать від ситуації між коаліційними партнерами, в самому парламенті. Гаранту хочеться гарантій, щоб мати можливість управляти країною в адміністративному ручному режимі, а не політичному. Тому що політичне управління передбачає наявність партії, партнерів, навіть якщо твій уряд лояльний до тебе. А ручне управління означає, що не буде коаліційних партнерів та залежності від коаліції, а буде можливість звільняти прем’єр-міністра в будь-який час. От цього хоче сьогодні Президент Янукович. Хоче бути повним господарем держави. Це намагання повністю приватизувати державу в своїх інтересах. Навіть не в інтересах Партії регіонів. І це все буде вирішувати осінь. І залежатиме це все від багатьох чинників: як пройдуть місцеві вибори, як вестиме себе опозиція, чи буде вона і надалі деморалізованою та здаватиме висоти за висотами, рубежі за рубежами.

Чому ситуація парадоксальна сьогодні з соціологічної точки зору? Рейтинг Партії регіонів падає, але ж і в інших ці рейтинги не зростають. Вони також падають або стоять на місці. Тобто політична надбудова політичної еліти провалилася. Її немає. Вона деморалізована. Громадянський протест є, соціальне невдоволення є, а політичних інструментів, партійних інституцій, нових політичних еліт, які змогли би мобілізувати цей протест, немає. Тому з цим протестом легко розправляється влада. Студенти побунтували, і раз – немає цих протестів. Так буде і з іншими протестами. Ось у чому драма нинішньої української політики. Політична система сьогодні переживає свою осінь. В неї немає драйву. Зашлаковані та закупорені всі канали, через які рухалася соціальна динаміка, коли імпульси передавалися знизу вверх та зверху донизу.

Що цієї осені дійсно може змінитися? По-перше, може відбутися зміна не тільки політичного ландшафту, але й соціального. Тому що тарифи, ціни, негативні споживчі настрої, комунальні тарифи та проблеми комунальної сфери – все це сьогодні виходить на перший план політичного порядку денного. Соціальне невдоволення сьогодні це основне питання політичного порядку денного. Є запит на це, але немає політичних сил, які б могли це інструменталізувати, утилізувати та експлуатувати в своїх політичних цілях. Точніше вони є, але вони не сильні. Зміна соціального ландшафту буде, але чи справиться правляча партія із соціальним невдоволенням, як вона справиться. Чи буде вона і далі втрачати на соціальній недовірі? Тому що можна бути електоральними лідерами, а мати при цьому соціальне невдоволення та недовіру.

Якщо влада справиться з цими завданнями, то тоді весна нового політичного режиму та одноособової влади Віктора Януковича наступить. Не справиться – буде певна соціально-політична турбулентність, але без сильної опозиції.

Серйозна зміна економічного ландшафту. Це вже відбувається. Що мається на увазі? По-перше, це фіскальна криза, яка нікуди не дівається. І про те, що фіскальна криза продовжується, свідчать варіанти Податкового кодексу, який сьогодні висувається владою. Пообіцяли нібито прогресивний Податковий кодекс, але залишилося дуже багато питань щодо оподаткування, ведення середнього і малого бізнесу, щодо того, звідки взагалі брати податки, звідки наповнювати державний бюджет. Тому що питання залишається. Подивіться Бюджетний кодекс, який прийнятий. Там дозволяється вже на легальній основі репетиторство в школах, товарно-грошові відносини в лікарнях. Тобто зараз проводиться комерціалізація соціальної сфери. Навіть якщо будуть зменшені податки на середній і малий бізнес, то не знімається питання фіскальної кризи – звідки брати гроші на витрати, на соціальну сферу. Можливо, це збігається з основними лозунгом та ідеєю нинішнього політико-економічного режиму. Більше капіталізму, крупного, олігархічного, металургійного, - менше демократії та соціальної держави. Чи зможе на такій розбалансованості між капіталізмом, демократією і соціальною державою протриматися режим Януковича? Це також вирішиться цієї осені. Тому що для того, аби побудувати політичний режим авторитарного типу, або одноособовий політичний режим, потрібно постійно купувати лояльність простих людей. якщо влада з цим не впорається, їй буде важко змінити політичний режим та взагалі зцементувати владу Партії регіонів та Президента.

Я вже не кажу про те, що зміна економічного ландшафту багато в чому залежатиме від переділу власності та ринків, який сьогодні відбувається в Україні. Перш за все це стосується переділу ринку імпорту. Під виглядом боротьби із, так званим, "контрабасом" йде серйозний переділ імпортного ринку на користь тих бізнесменів, які сьогодні афільовані з Партією регіонів.

Зміна конституційного дизайну, 300 голосів і таке інше – це вічна тема українського парламенту, історичні кружляння або біг по колу. Тим не менше, тут може бути такий глухий опір для того, щоб політичний режим не зміг так себе консолідувати, щоб перейти на режим одноособової влади Віктора Януковича.

Тому можу також зробити свій внесок і сказати, що є такий фільм Георгія Данелія "Осінній марафон". Але драма, парадокс та особливість цієї осені – вона буде більш-менш спокійна, але по значущості та можливим результатам та підсумкам вона буде дуже серйозною та знаковою для України. Можливо, після цієї осені ми будемо жити в іншій країні. А, можливо, і ні. Але це вже буде залежати від багатьох факторів – зовнішніх та внутрішніх. Від стану опозиції, влади, економіки, соціальних настроїв, громадянського протесту та ін. Але поки що це питання залишається відкритим. Чи наступить восени 2010 року осінь попереднього політичного режиму та весна нового політичного режиму? От такі календарні парадокси, але вони нам задають поле для роздумів та аналізу.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять