Андрей Куликов: "Украинский язык не исчезнет - какие бы законы ни принимали"

Журналисты всегда будут чувствовать давление власти, потому что такова специфика отношений власти со СМИ, считает Андрей Куликов.

На сайте "Главред" состоялся чат с журналистом, экспертом по средствам массовой информации, ведущим программы "Свобода слова" на телеканале ICTV Андреем Куликовым. Общаясь с читателями, журналист рассказал о причудах политиков, участвующих в "Свободе слова", о роли средств массовой информации в сегодняшних условиях, а также прокомментировал раздражающие украинцев языковые проблемы.

Представляем стенограмму чата.

хахол:
Уважаемый Андрей! Объясните, пожалуйста, каким образом демократические принципы равенства всех граждан по национальному, в том числе и по языковому, признакам, закрепленные в " Законе о языках" в новой редакции, могут способствовать исчезновению украинского языка на Украине, если он является языком большинства , и его статус государственного закреплен в Конституции? Неужто украинский язык так ненавистен этому самому большинству, что по принятии нового закона все разом забудут державну мову?!

Андрій Куликов: Схоже, що посилка, закладена у це запитання, розрахована на певну відповідь. А насправді українска мова не зникне, які б закони не ухвалювали. Так само, як від законів, скерованих нібито на її підтримку, залежить її доля. Українці розмовляють різними мовами. І важить тут, насамперед, власна рішучисть та власні наміри і взаємна повага. Мені здається, що уже в самому припущенні, що якась мова може бути зненавиджена, є неповага до тих, щодо кого це припускають. Я б порадив менше розмірковувати над цими питаннями, а просто розмовляти українською, російською, кримсько-татарською, румунською там і тоді, коли це логічно і природно.

пaнк:
В интернете встречал информацию, что Вы ради развлечения переводите песни рок-музыкантов с английского на украинский язык? Правда? Не собираетесь выпустить что-то в виде сборника с этими песнями?

Андрій Куликов: Правда. Не збираюся. Але хочу ще попрацювати на радіо, де буде змога пограти ці улюблені пісні і, скориставшись службовим становищем, почитати свої переклади.

Ditye:
Не надоели ли Вам наши политики?

Андрій Куликов: Політики не набридли. А от українська політика в тому вигляді, в якому вона існує, цілком здатна набриднути. Але якщо ми всі дозволимо собі, щоб нам набридла політика, тоді, напевно, доведеться розпрощатися з надією на виправлення становища в Україні.

пpocтo_цікaвo:
Андрію, а як ваші діти ставляться до журналістики? Не заважає робота спілкування з родиною?

Андрій Куликов: Діти ставляться до журналістики, як споживачі результатів праці журналістів. Просто, можливо, вони більше за інших знають, наскільки це непросте ремесло, яке може бути корисним для інших людей, а може і завдавати шкоди. Робота доповнює спілкування з родиною. Вона хоч і забирає час, але є про що розповісти.

Abril:
Чи правда, що Ви – вегетаріанець? Якщо так, то чому, що посприяло такому вибору?

Андрій Куликов: Правда. Чому? Бо так цікавіше. Вибору посприяв приклад мого друга Ігоря Гусєва, а також те, що у мене група крові, за якої легше бути вегетаріанцем.

Aнaтoлий_Ш: Шановний Андрій. Я часто дивлюсь по телевізору передачі про політику, в тому числі, з вашою участю. За останні декілька місяців , неважко було помітити як до невпізнанності змінився формат і подача матеріалів в інформаційних програмах, в тому числі і на ICTV. Хотів би знати чи є в вашій програмі заборонені теми і запитання певним політикам , і як ви з цим боритесь?

Андрій Куликов: Заборонених тем і запитань немає. Так само, як і заборонених гостей. І саме за це доводиться боротися.

cтyдeнт_жypфaкa:
Что Вы считаете самым сложным в Вашей работе?

Андрій Куликов: Найскладніше - підготувати програму з тими гостями, яких ми хочемо бачити. А під час програми - поговорити з ними на ті теми, які ми хочемо обговорити. Тому що часом важко домогтися відповідей, навіть на прямо поставлені запитання.

reswer:
Действительно ли в Украине СМИ являются "четвертой властью", по вашему мнению? вы лично ощущаете давление на журналистов со сменой власти в стране? спасибо

Андрій Куликов: Не вважаю, що ЗМІ мають бути "четвертою владою". Вони радше мають бути противагою або рівновагою усім владам. Відчуваю тиск на журналістів зі зміною влади так само, як відчував його до зміни влади. І певен, відчуватиму після зміни цієї влади. Така природа відносин між владою і ЗМІ, хто б не перебував при владі. Змінюються лише форми тиску і його потужність. Проте варто пам’ятати, що ЗМІ також тиснуть на владу.

fk12:
Пане Андрію, а ким Ви хотіли бути в дитинстві? Чи не думали Ви про кар’єру політика?

Андрій Куликов: Не памятаю, в якому класі, але, здається, в шостому, у творі на тему "Ким я хочу бути?" написав, що генеральним секретарем ЦК КПРС. Потім передумав. І десь з восьмого класу хотів бути археологом. Про кар’єру політика ніколи всерйоз не замислювався. Можливо, тому що надто подобається журналістська робота.

Вопрос:
Ваше мнение - сможет ли Янукович остановить до цивилизованных размеров коррупцию в стране и переложить часть ответственности за проведение реформ на олигархов, в том числе справедливой уплатой налогов и заработной платы... Если нет, что в этой ситуации должный делать общественные организации?

Андрій Куликов:
Інтуїтивне відчуття, що на припинення корупції ми досі можемо лише сподіватися. Крім того, що значить корупція цивілізованих розмірів? Напевно, корупція сама по собі нецивілізована. Досі я не бачу механізмів, завдяки яким вдасться перекласти частину відповідальеності за проведення реформ на олігархів. Громадські організації, на мою думку, мають розробляти і широко оприлюднювати пропозиції щодо таких та подібних механізмів. А інші - давати владі зрозуміти, що громадяни не заспокояться лише обіцянками.

Учитель:
Меня интересуют интересные люди, это ученые, производственники, изобретатели. От Ваших гостей уже тошнит. Я могу наперед сказать, что они будут говорить. Зачем нам такая свобода, если повторяется одно и то самое уже несколько лет?

Андрій Куликов: Вочевидь, Вам така свобода не потрібна. Кожен обирає той ступінь свободи, на який здатний. І, крім того, треба памятати про людей, які б досі могли б такого не бачити і не чути, і яких ще не нудить, а, може, не занудить ніколи. Людей, яким є чи буде самим, що сказати. І зрештою те, що Ви можете так поставити своє запитання - теж вияв свободи слова. І Ви дійшли такого висновку на підставі перегляду, досвіду. Комусь іншщому цей перегляд підкаже інші висновки. А науковці, виробничники і винахідники цікавлять і мене.

Фарс
: Розповідали, що в Луганську чи Донецьку викидають сміття через вікно. Прошу дати відповідь - чи можуть такі регіони та їхні повадирі нав’язувати свій совковий спосіб життя цілій Україні???

Андрій Куликов: А мені розповідали, що в Італії під Новий рік з вікон викидають старі меблі. Чесно кажучи, бувши менше року тому в Донецьку, я не зауважив там сміття, яке б летіло з вікон. Більше того, центр міста видався мені охайнішим, ніж у Києві. У Луганську був влітку і теж нічого аж такого шокового (що стосується поведінки людей) в очі не впало. Чи є спосіб життя в Луганську чи Донецьку "совковим"? Для того, щоб відповісти на це запитання, треба, по-перше, визначити, що таке "совкове", а, по-друге, побувати в Донецьку і Луганську. А, може, по-перше побувати в Донецьку і Луганську. І запитати у луганчан і донеччан: а що вам розповідають про Львів? А потім разом вирішити, який спосіб життя кращий для цілої України.

RayaJdessa
: Почему не даете больше времени на высказывания ПЕРЕСІЧНИХ ГРОМАДЯН с коментариями политологов находящихся на содержании разных партий? На мой взгляд, это было бы более интересное шоу.

Андрій Куликов: Раніше у нас програми закінчувалися тим, що до мікрофона виходили наші глядачі у студії. Глядачі, до речі, теж прихильники різноманітних партій. Але раніше до нас приїздили глядачі з цілої України, а тепер студійна аудиторія - з Києва. Кияни не так охоче ідуть до мікрофона, бо для них це не така дивина. З весни ми вирішили замінити цей епізод програми на бліц-опитування експертів. Добре, що це впало Вам в око, і Ваша думка для нас цінна. Ми обовязково матимемо її на увазі. Можливо, через певний час ми повернемося до цієї форми.

оптимист
: Хочется свалить из страны. Не потому что там лучше, а потому что здесь перспектив нет. Судя по последним событиям, ПР окапываются надолго. Андрей, какие основные черты демократии для вас особенно важны?

Андрій Куликов: Свобода слова і здатність голосувати і знати, що твій голос враховано, але потім, що у тебе є інструменти дії на тих, хто при владі. І тут важливо не заспокоюватися, не опускати рук після невдач і не надто тішитися успіхами, а намагитися весь час доводити свою думку до тих, від кого залежить стан справ в Україні. Залежить він і від нас з Вами. Тому ми маємо одні з одними говорити, одні одних підтримувати.

Изгoй_любимoй_Poдины: Посмотрев передачу, крайне удивилась, как же обо мне заботится государство. Я инвалид детства и мне за 50. 1 раз я обратилась за помощью к государству, когда лежала на операции и мне не хватало денег для оплаты дочери за школу (училась в спец школе - физмат на общих основаниях), чиновник ответил - протягивай ножки по одёжке и отказал, не взирая на то, что дочка училась на отлично. Он предложил её перевести в обычную школу, где уже полгода не было физики . После этого я забыла государство и его заботу. Но оно не забыло за меня, не до конца ободрало. Работу мне пришлось найти самой, т.к. государство и тут проявило своё рвение, и я долго не могла найти работу. И теперь, чтоб засчитать мне в стаж мои года, я обязана любящему государству выложить с моей зарплаты 57. Мне просто интересно, сколько платит Бродский налог с зарплаты. Речь идёт именно о зарплате наёмного работника. Или это налог для инвалидов, как бонус от государства. Не обижайтесь за резкость, просто я уже 10 лет борюсь за это (неправильное начисление налога) и уже просто устала. Просто противно слышать о мнимой правде и заботе. Я бы очень хотела получить ответ именно от Бродского - может поможете. А потом посмеёмся вместе над его правильностью (закон о налогах).

Андрій Куликов:  Обовязково передам Ваше запитання і зміст того, що Ви написали, пану Бродському.

OlesiaSh:
Добрий ранок, шановний пане Андрію! Чи не вважаєте Ви, що журналіст Вашого рівня мав би вже достатньо мотивів не переходити під час діалогу в прямому ефірі з власне українцями на державну мову іншої країни? Адже це вже не толерація, а, вибачте, відверте нехтування державоутворюючим символом українського народу. Ви подаєте приклад своїм молодшим колегам. І в цьому конкретному випадку, на жаль, не кращий. Щиро, Лариса Семененко.

Андрій Куликов: Я переходжу не на державну мову іншої країни, а на мову, якій надають перевагу мільйони моїх співгромадян. Щодо оцінки того, який приклад я або хтось інший подає молодшим колегам, не сперечатимуся. Але, мені здається, що часом "поступливість" є більшою ознакою віри у свою правоту і силу, ніж заперечення. Для мене першою у спілкуванні є українська мова. І я б дуже хотів, щоб в Україні всі її знали і нею послуговувалися. Але, знов-таки, коли це природно. Коли людина дійшла цього за власним переконанням, за внутрішньою потребою, а не з примусу, чи тому що людину картають за те, що вона не розмовляє українською. Подивімося на питання з трохи іншого боку. Так, я переходжу на російську, але ж починаю я розмову завжди українською. То хто кому і який приклад подає?

MAKC60:
По закону 1058-4 "О пенсионном страховании" пенсионеру, отработавшему 2 года обязаны пересчитать пенсию и при этом применить СРЕДНИЙ заработок по Украине за предыдущий год, т.е. в этом 2010 году должны бы применять 1650.43 гривны.  А применяют до сих пор за 2007год1197.99грив. Об этом нарушении пенсионного закона громогласно заявляли Папиев, Карпачева, Медведько и другие регионалы .Но придя к власти, все дружно забыли об этом. Почему СМИ не поднимают эту проблему. Да многие подают в суды и выигрывают. Но почему молчат СМИ??

Андрій Куликов: ЗМІ піднімають цю проблему. Я певен, що і на шанованому мною сайті "Главред" можна знайти повідомлення на цю тему. А якщо досі ні, то, напевно, ж вдумливі редактори "Главред" тепер обовязково звернуть увагу і на це.

viktoriia:
Андрей, скажите пожалуйста, насколько важно для журналиста специальное образование?

Андрій Куликов: Це залежить від того, що мати на увазі під спеціальною освітою. Гадаю, зовсім не обовязкова класична в нашому розумінні журналістська освіта. Набагато більше важить життєвий досвід і знання. Особливо знання про те, як живуть інші люди в інших регіонах країни. Серед моїх знайомих журналістів приблизно однаково тих, хто має журналістську освіту, і тих, хто - ні. Так само і серед тих, і серед тих порівну тих, хто працює успішно, і тих, кому це не вдається. Я напевне знаю, все ж таки найкращі результати дає навчання в процесі роботи, тобто в редакції, під час відряджень, саме там, звідки ти пишеш репортажі або тоді, коли просіюєш повідомлення інформаційних агенств для того, щоб написати аналітику. Тоді для молодих журналістів дуже важливо, щоб поруч були досвідчені редактори, які покажуть апробовані методи. А для редакторів дуже важливо, щоб поруч були не такі досвідчені колеги, які підкажуть нові методи, про які, можливо, раніше і не думалося. Дуже цінною для журналіста може виявитися інша освіта - економічна, юридична, медична... Але головне все ж не освіта, а досвід взаємодії з іншими людьми, вміння дослухатися до того, що кажуть інші, і бачити те, що відбувається довкола.

Alexsander.UA:
Как Вы относитесь к нынешней власти? Ваше политическое кредо? (Ильф и Петров)

Андрій Куликов: Що б такого пригадати з Ільфа і Петрова, щоб відповісти Вам так само дотепно, як Ви запитуєте. До нинішньої влади ставлюся, як до явища минущого, як утім і до будь-якої іншої. Після того, як закінчилася радянська влада, яка видавалася непохитною, питання лише в тому, що корисного або шкідливого для країни встигне зробити чергова владна команда, доки її замінить інша. Тому, напевно, нічого дотепнішого за Ільфа і Петрова не вигадаю: "Завжди". А! Втім! На відміну від того, що говорили у Ільфа і Петрова закордон нам НЕ допоможе.

Yura:
Коли політики ідуть до вас на ток-шоу, то які традиційно ставлять вимоги і побажання? Чи були такі вимоги політиків, на які ви не пішли? Якщо так, то хто були тими політиками і що саме вони хотіли? Дякую!

Андрій Куликов: Традиційні вимоги і побажання стосуються перш за все черговості виходу до мікрофона. Хтось вважає, що найкраще дивляться перші півгодини програми, тому хочуть бути першими. Хтось готовий пожертвувати кількістю глядачів, але вислухати опонента, щоб дошкульніше йому заперечити. Часто подібні прохання пояснюють тим, що "завтра вранці треба їхати" кудись далеко. Або ось таке дуже людське прохання: моя мама не витримує далі опівночі, а дуже хоче мене побачити в телевізорі.

Інші умови, коли починаються вимоги, щоб в студії не було конкретних людей з числа політичних супротивників. І тут починається тривалий процес переговорів, пошуку компромісів, який іноді закінчується тим, що до студії приходять зовсім не ті люди, яких ми запрошували спершу. Також бувають не те щоб вимоги, але прохання обійти якусь тему, не ставити якесь запитання. Або навпаки - поставити якесь запитання. Ось із цих прикладів і обирайте, що Вам довподоби, на які ми вимоги йдемо, на які - не йдемо. Трапляється і таке, і таке. Але не забувайте, що і у нас є свої вимоги.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять