Пресс-конференция: Местные выборы. Методы борьбы кандидатов

Пресс-конференция в "Главреде"

19 жовтня у прес-центрі медіа-холдингу "Главред" відбулася прес-конференція на тему: "Місцеві вибори: поточні проблеми, організація, методи боротьби кандидатів".

У прес-конференції взяли участь:

- політтехнолог, директор компанії "Berta Communications" Тарас Березовець,

- директор Міжнародного інституту демократій, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень "Соціовимір" Сергій Таран,

- директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Володимир Фесенко.

Тарас Березовець:

За два тижні Україна проходитиме через горнила місцевих виборів. Враховуючи нинішню невизначеність з призначенням чергових парламентських виборів, які за логікою нової Конституції мали би відбуватися 27 березня 2011 року. Але як ми бачимо з дій коаліції, що робитиметься все можливе, аби ці вибори відбулися набагато пізніше. Швидше за все – у 2012 році. Отже, ця виборча кампанія по суті є однією з, я не кажу, останніх можливостей, але є реальною можливістю, щоб громадяни віддали свій голос не за абстрактний список народних депутатів, а конкретно за тих чиновників, які керуватимуть в їхньому місті протягом наступних чотирьох років.

Чому чотирьох? Тому що ви знаєте, що стара Конституція визначала повноваження і мерів, і міських голів, і депутатського корпусу саме на чотири роки. А не на  п’ять років, як це було відповідно до Конституції, яка тепер уже є скасованою.

Отже, що стосується цих місцевих виборів. Ми зараз реалізовуємо низку виборчих проектів. Я думаю, що колеги, які є тут, також долучаться та зможуть розповісти про свій досвід. Тобто зупинимося саме на тих аспектах, які супроводжують нинішню виборчу кампанію.

Найбільше турбує формування виборчих комісій. У дуже багатьох районах формування дільничних виборчих комісій ще навіть не розпочалося. Або ж максимум територіальна виборча комісія затвердила голів дільничних комісій, а персональний склад тих людей, які безпосередньо будуть знаходитися у виборчих комісіях ще досі не сформований.

Більше того, в тих регіонах, де Партія регіонів має беззаперечний вплив, зокрема, Крим, практично не залишилося представників інших політичних сил, окрім самих "регіоналів". Оскільки комуністична партія в Криму завдяки зусиллям Леоніда Грача опинилася у надзвичайно жорсткій конфронтації з Партією регіонів саме в Криму і стала оплотом всіх антидонецьких сил, комуністів в складі ні дільничних, ні територіальних комісій практично немає. Я думаю, що у відсотковому відношенні це 3-5% максимум.

Решта представників, так званих, опозиційних партій, як правило, лише формально представляють якісь сили. Причому там часто фігурують такі дивні партії, як Європейська партія, ХДС і т.д., які на рівні Криму взагалі не представлені. Проте вони мають стабільно своїх представників. По суті це люди, які йдуть за квотою саме цих, так званих, опозиційних партій. Вони так само представляють Партію регіонів.

Тепер щодо фінансування виборчої кампанії. Оскільки на сьогоднішній день фактично законодавець зняв верхню планку і навіть таке поняття, як мінімальний подарунок, який на попередній виборчій кампанії складав 11 гривень. На цю суму можна було зробити подарунок у вигляді кепки, ручки. Зараз цей умовний кредит збільшений у два рази. Тому, звичайно, йдуть всілякі намагання викрутити із законодавства, реалізувати підкуп виборців таким чином, щоб здавалося, що ця сума вкладається саме в законодавство.

Дуже велику проблему складає поняття, оскільки закон новий, його не знають не тільки кандидати в депутати та кандидати в мери, але й члени територіальних та дільничних виборчих комісій. Через це непоодинокі випадки, коли встановлені закон6ом строки на відкриття виборчих рахунків. Чи на те, що, наприклад, на попередній кампанії таке поняття, як довірена особа, не було обов’язковим. Тобто кандидат міг сам реєструвати свій виборчий фонд. Цим законом встановлюється обов’язкова присутність, тобто що потрібно обов’язково мати як мінімум одну довірену особу, яка є розпорядником виборчого фонду. І багато кандидатів на цьому погоріли. Тобто фізично вони або пропускають термін, або не реєструють своїх довірених осіб. Відповідно вони не мають встановленого законом виборчого фонду і змушені друкувати листівки та іншу агітаційну продукцію в обхід закону.

Трапляються такі курйозні випадки, коли, наприклад, кандидат надрукував і поширив свою виборчу продукцію, а рахунку виборчого у нього немає. І він звертається у територіальну виборчу комісію і каже: ці листівки, які були поширені від мого імені не мають до мене ніякого стосунку, і я взагалі поняття не маю, що це таке, і які шахраї це роблять. І роблять це зрозуміло чому, тому що якщо буде встановлений факт, що випущена агітаційна продукція в обхід виборчого фонду, то це автоматично призводить до попередження. А два попередження – це зняття з виборчих перегонів.

Інший аспект, який безпосередньо стосується ситуації так само в тих регіонах, які контролюються Партією регіонів, це – масове зняття опонентів. Особливо, як ви знаєте, це відбувається в Криму. Причому там, де не можливо за юридичними підставами зняти опонентів, вдаються до безпрецедентних випадків. Скажімо, відомий випадок по Алушті, коли кандидат від партії "Батьківщина" на міського голову був знятий за те, що в комісію надійшла заява нібито з його підписом, де він просить комісію зняти себе з реєстрації. Кандидат сказав, що ця заява була сфальсифікована, надав зразки своїх підписів. Тобто було встановлено, що написано іншим почерком. Але комісія не взяла це до уваги і цього кандидата з гонки зняла.

Інші випадки по тій самій Алушті, по Алупці, де відбуваються масові арешти міських, сільських та селищних голів. Причому це відбувається не тільки по відношенню до комуністів, а так само стосується партії "Союз". І Щербина арештований, нинішній голова Алушти.

В Криму найбільш поширена версія, що пан Міримський, голова партії "Союз", пере тим, як висуватися на мера Сімферополя, був наполегливо переконаний представниками влади цього не робити. Він їхніх рекомендацій не дослухався – відповідь не забарилася. Арешти і зняття кандидатів від партії "Союз" стали цією логічною відповіддю "регіоналів" на небажання прислухатися до їхніх рекомендацій.

На загал, якщо говорити про більш широкий аспект. Ця виборча кампанія все одно точитиметься по осі Партії регіонів, партії, що входять до провладної коаліції, та опозиції. Схоже, що Партія регіонів і її союзники виявилися найбільш готовими в організаційному та фінансовому плані до цієї виборчої кампанії. Чого, на жаль,  не можна сказати про опозиційні сили. Ми бачили по останній заяві на з’їзді партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко, що вона сказала: ми фактично втратили можливість впливати на перебіг місцевих виборів. І не виключено, що "Батьківщина" взагалі не буде визнавати підсумків цих виборів. Тим більше, через адміністративний тиск зірвано або знято з участі у виборах "Батьківщину" в кількох регіонах – Львівській, Київській, Черкаській, Луганській областях та Криму. Але це все одно не знімає відповідальності з опозиційних сил за те, що вони виявилися багато в чому не готовими до того адміністративного тиску, до ситуації не стільки виборчої, скільки передвиборчої війни. Навіть це видно по розгубленості багатьох представників опозиції. Вони виглядають достатньо безправними. І вони не знають, як в цій ситуації вони мають діяти. Це дає великий шанс, але водночас покладає велику відповідальність. Оскільки зрозуміло, що виборча кампанія відбувається під жорстким адміністративним тиском, в умовах фіскального, правоохоронного пресингу представників опозиції на місцях, що відповідно викличе прогнозовану достатньо жорстку реакцію з боку західних партнерів.

Проте казати, що реакція заходу якимось чином змінить перебіг нинішньої виборчої кампанії, не можна. Вже робилося декілька закликів до української влади і з боку Європейського Союзу, і з боку віце-президента Сполучених Штатів Байден звертався до Президента Януковича. Проте, я думаю, що суттєво зупинити цей передвиборчий бульдозер ці заклики, звичайно, не зможуть. І зрештою вони ні на що не вплинуть.

Що стосується такого процесу, як формування єдиної виконавчої вертикалі під орудою Партії регіонів, про що говорять представники цієї партії. В світлі останніх подій у владі, у зв’язку зі зміною Конституції і посилення однієї з груп в оточенні Президента, а саме групи Фірташа-Бойка-Льовочкіна, схоже, що ця виборча кампанія виявиться лебединою піснею "регіоналів". Свого часу всі партії проходили через тріумф. Так само тріумфувала "Наша Україна" на парламентських виборах 2002 року, Блок Юлії Тимошенко – у 2007 році. І виглядає так, що це буде найкращим результатом з усіх можливих для Партії регіонів. Тому що Партія регіонів апріорі за законами об’єктивної політології має одразу після виборів піти "під ніж". Чому? Тому що в умовах достатньо жорсткого протистояння в оточенні Президента і Льовочкіна, сам Президент не зацікавлений в посиленні однієї з груп.

В максимальних інтересах, оскільки ми вже повернулися до Конституції часів Леоніда Кучми, Янукович найбільш буде зацікавлений бути гарантом і стояти над сутичкою багатьох дрібних партій. Посилення, поява однієї мега-партії в тому вигляді, в якому воно зараз є, абсолютно не в інтересах Президента.  

Сергій Таран:

Увага до цих місцевих виборів була і є особливою, зважаючи на дві обставини. По-перше, ці вибори мали стати тестом того нового закону про вибори, який мав запровадити зовсім нові правила відбору людей до місцевих органів влади. По-друге, це тест для нової влади. Це був перший екзамен: наскільки нова влада, від якої очікували порушення демократичних норм, зможе витримати цей тест, наскільки виправдаються ці негативні очікування.

Як свідчать фактичний початок та розгортання цих виборів, обидва тести, на досконалість нового закону і на досконалість нової влади, ніхто не витримав. Тому що ми маємо ситуацію, коли згідно з новим законом про вибори, не буде якісного оновлення органів місцевої влади. Прийнятий закон фактично створює ситуацію, коли ми взяли найгірше, що було у двох законах про вибори, що було в мажоритарній системі виборів та пропорційній. Яким був основний недолік пропорційної системи? Він полягав в тому, що були партійні списки, які були закритими, і громадяни не мали змоги впливати на формування цих списків, тож випадкові люди потрапляли до цих списків.

Яким був недолік мажоритарної системи? Він полягав у тому, що окремі, дуже заможні люди, могли купляти ці мажоритарні округи, робити масовий підкуп виборців, і партії, як і громадяни, не могли жодним чином впливати на цих кандидатів. Таким чином, через мажоритарні округи до влади потрапляли тільки заможні люди.

Це були два великі недоліки двох систем, і обидва вони збереглися в новому законі про вибори.

Якщо подивитися на якісний склад тих людей, які беруть участь у виборах, а особливо тих, які мають шанс перемогти, то ви там побачите тих самих заможних людей. Ви там не побачите представників місцевих громад чи просто популярних людей, тому що для них вибори виявилися занадто дорогими.

Коли мажоритарний округ був маленький, то ще був шанс, наприклад, у місцевого вчителя чи лікаря, чи іншої популярної особи потрапити і пройти в цей округ. Але зараз великі мажоритарні округи. Тому вартість кампанії збільшується. Відповідно через цей новий закон немає можливостей у людей, які не мають доступу до фінансових або адміністративних ресурсів, пройти через горнило цієї виборчої кампанії.

Коли ми подивимося на те, як формуються виборчі списки, то ситуація виявиться, напевно, ще гіршою, ніж була. Тому що ми не просто говоримо про те, що ці списки непрозорі, ми не просто говоримо про те, що залишається таке явище, як купування місць у списку. В деяких областях по суті продаються цілі списки. А в деяких областях, наприклад, по тій же партії "Батьківщина", в списики пишуться люди, які не мають жодного відношення до партії "Батьківщина".

Тобто ми маємо ситуацію, коли фактично в новому законі про вибори ми маємо найгірше, що було в двох системах, відомих Україні, тобто в мажоритарній та пропорційній. Таким чином, ці місцеві вибори показують глибоку кризу на законодавчому рівні. Безумовно, Україні потрібен новий виборчий закон, який би врегулював вибори до місцевих органів влади.

Це дуже актуально, зважаючи на те, що незабаром ми очікуємо парламентські вибори. І є високі побоювання щодо того, що влада може провести новий закон про вибори вже до Верховної Ради, який так само буде недосконалим, який так само міститиме в собі недоліки, які містить закон про вибори до органів місцевої влади.

Щодо демократичності системи. Ми маємо сьогодні достатньо серйозну складність з аналізом рівня фальсифікації на цих виборах. Чому? Тому що раніше ми говорили, наприклад, про те, що рівень фальсифікацій в країні, починаючи з 2004 року, не сягає більше 1%. Це була приблизна оцінка різних експертів. Можливо, в окремих ситуаціях ми могли говорити, що рівень фальсифікацій сягав 5% у дуже екстремальних випадках.

Але під час цих виборів ми не просто маємо певний рівень фальсифікацій, коли голоси докидаються у скриньки або просто неправильно ведеться підрахунок голосів. Зараз ми просто маємо ситуацію, коли кандидатів, які не подобаються, просто можуть зняти. Тобто не йдеться про рівень фальсифікацій, а йдеться про зовсім нові технології, які дуже важко аналізувати з точки зору тих методів, які використовувалися досі.

Яким чином це відбувається? Насамперед це відбувається через три ресурси. Перший із них – суд. Використання суддів у цій виборчій кампанії є безпрецедентним. Кандидатів справді масово знімають через суди. Судам зараз можна все. У мене є глибокі очікування, що напередодні виборів, за день чи два, коли вже фактично нічого не можна буде зробити, буде масове зняття кандидатів, які мають шанси перемогти на цих виборах, але які є нелояльними до місцевої влади.

Я думаю, що буде використовуватися навіть такий цинічний засіб, коли кандидата рішенням суду або територіальної чи дільничної виборчої комісії зніматимуть, тут же поновлюватимуть. Але в перерві між зняттям і поновленням будуть проштамповані бюлетені з поміткою "знятий з виборів", коли вже нічого не можна буде зробити. Так фальсифікація готується, за моєю інформацією, принаймні в десяти виборчих округах в Київській та сусідніх областях. Тобто це буде використовуватися.

Таким чином, ми маємо таку ситуацію, коли останні дні цих виборів стануть страшним судом для багатьох кандидатів, які мають шанси перемогти на цих виборах.

Друга велика проблема. Звичайно, формування територіальних та дільничних виборчих комісій також залишається серйозною завадою для того, аби ці вибори можна було визнати демократичними. Дуже мало шансів потрапити до членів ТВК та ДВК мають ті люди, які не є лояльними до влади. Це є дуже серйозною проблемою. І знову ж таки це робиться для того, щоб знімати кандидатів.

Ну і нарешті, по повній задіяний адміністративний ресурс і правоохоронні органи. Це також є серйозною проблемою. Тому що, безумовно, цей адмінресурс використовується тільки на користь однієї політичної сили. Тоді як досі, починаючи з 2004 року, він міг використовуватися. Але, як правило, він використовувався різними політичними силами. Зараз – лише однією.

Таким чином, ми можемо констатувати, що ця виборча кампанія вже зараз може бути визнана однією з найгірших і найбрудніших в історії української незалежності. У мене немає жодних сумнівів, що ця виборча кампанія буде визнана недемократичною міжнародною спільнотою, і що ті нечисленні спостерігачі, які побувають на цій виборчій кампанії, винесуть негативні висновки щодо її процедури та результатів з точки зору демократичності процесу.

Мені також видається, що після цих виборів Україна отримає всі шанси потрапити в список не зовсім демократичних країн. Досі Україну зараховували за різними рейтингами до відносно демократичних країн або до відкритих демократичних країн. Після цих виборів в України є шанс потрапити до напівдемократичних країн зі знаком "мінус". Тому що ця виборча кампанія знову ж таки має зовсім інші механізми фальсифікацій та зміни результатів, ніж ті, що використовувалися досі. Ми не можемо тут говорити про відсоток фальсифікацій, ми можемо тільки говорити про те, що кандидатів просто знімають. Найлогічнішим висновком, звичайно, було б те, щоб ця виборча кампанія була перенесена або скасована. Але я не знаю, чи вистачить сили волі у цієї влади. Тим більше, що дуже скоро відбуватимуться вибори до Верховної Ради України.  

Володимир Фесенко:

Колеги зробили огляд проблем нинішнього виборчого процесу. Я з більшістю згоден. Якщо давати загальну оцінку, то нинішній місцеві вибори дійсно є тестом на демократичність і влади, і виборчого процесу. Про це вже багато говорять. Це такий перший іспит для нової влади, за яким будуть оцінювати подальший розвиток політичного процесу як всередині країни, так і закордоном. Тому що багато заяв та декларацій про демократичні стандарти, про розвиток демократії в Україні. Але, на жаль, ці декларації суперечать реальній практиці, зокрема, і виборчому процесу.

Але є ще одна складова, про яку треба пам’ятати. Колеги вже згадували про наступні парламентські вибори, які ще не відомо коли точно будуть. Частіше за все говорять про 2012 рік. Але нинішні місцеві вибори – це своєрідна репетиція перед парламентськими виборами. Зараз тестується ступінь, масштаби, форми контролю над виборчим процесом, які потім можуть бути застосовані способи і методи контролю та регулювання виборчого процесу. Я маю на увазі не правове регулювання, а суто політичне і навіть політтехнологічне регулювання застосування того ж адміністративного ресурсу, який може бути потім використаний на парламентських виборах.

Я згоден з колегами, що є багато підстав вважати, що на нинішніх виборах українська електоральна демократія зробить крок назад. У нас ніколи не було безпроблемних виборів. Але останні вибори, і 2006, і 2007 року, були достатньо конкурентними, достатньо прозорими. Хоча там також було багато проблем і під час самих виборів, і навколо них. Але зараз все більше і більше ознак того, що є штучне втручання у виборчий процес.

Особливо останнім часом, що непокоїть, і про що багато пишуть, це – характер формування дільничних комісій. Були нарікання щодо формування територіальних виборчих комісій, але зараз з різних регіонів країни надходить інформація про те, що дуже керовано та суб’єктивно відбувається формування виборчих комісій. Є така вимога до членів виборчих комісій, яка сьогодні використовується як певний інструмент їх формування або селекції – кого включати в їх склад, кого ні. Це, так званий, досвід роботи. Це трактувати можна по-різному. Якщо вже навіть починають жалітися мери великих: тих людей, яких вони рекомендують, не включають до комісій. Це вже певне питання: чому це відбувається і хто насправді контролює виборчий процес. Хто – зрозуміло.

Тут інше питання. Якщо на виході із роботою виборчих комісій, а також зі штучним впливом на конфігурацію виборчого процесу і з боку самих виборчих комісій, і з боку судів. А йдеться про ті проблеми, про які колеги вже сказали. Перша частина вже відбулася: це нереєстрація в деяких регіонах і окремих кандидатів, і списків кандидатів. Це робиться вибірково – не можна сказати, що це відбувається у кожному регіоні. Я не виключаю, що дуже часто це ініціатива місцевих керівників, які мають виконати певні завдання, певні плани по результату виборів, і тут вже вдаються до різних методів, які важко назвати демократичними.

Але на фініші виборчої кампанії найбільша небезпека може бути пов’язана зі зняттям з виборчого процесу. Я вже чув багато прикладів того, коли штучно, якщо не знімають, то штучно виносять попередження, під надуманим прикладом. Кандидати, які отримали попередження, дізнаються про це згодом і випадково. Тобто їх про те навіть не інформують. Самі підстави для таких попереджень виглядають дуже надуманими. Вже є приклади зняття з виборчого процесу. Але я згоден з оцінками, що є побоювання щодо масового зняття деяких кандидатів, причому не обов’язково опозиційних. Тих, кандидатів, які мають шанси на перемогу, але заважають тим, кого вже визначили як фаворитів. Тобто зніматимуть не обов’язково представників опозиції, але й тих, хто просто заважає провладним кандидатам або тим кандидатам, які визначені, як майбутні переможці. Якщо цей процес буде масовим, то це дійсно може поставити під сумнів легітимність результату виборів. Тут питання масштабів подібних "порушень". Юридично це все може відповідати букві закону, але якщо процес буде масовим, і там будуть проявлятися елементи штучності, суб’єктивності в знятті кандидатів. Якщо одних за ті самі порушення зніматимуть, а інших – ні. То це може викликати серйозні сумніви щодо легітимності результату виборів. Тут дійсно можуть працювати не лише виборчі комісії, але й суди. Це – додатковий інструмент, але скоріше за все не головний, а допоміжний. Хоча там будуть оскаржувати дії тих чи інших виборчих комісій, то тут суди можуть відігравати допоміжну роль – або затягувати процес розгляду (а терміни розгляду таких скарг дуже обмежені), або просто не будуть задовольняти такі позови. В цьому сенсі суди також можуть працювати як інструмент, так званого, загального адміністративного ресурсу.

Тут також є серйозна небезпека. Фактично вперше за останні роки адміністративний ресурс консолідований на цих виборах. Раніше цього не було. Він був розпорошений, діяв або за одних, або за інших. Були такі елементи стримувань і противаг в цьому адміністративному ресурсі. Зараз цього фактично немає, тому цей чинник  може серйозно вплинути на результати виборчого процесу. Але ще раз підкреслю: якщо таких прикладів буде дуже багато, то це може призвести до серйозних оцінок щодо легітимності або недемократичності результатів цих виборів.

Між іншим, щодо комісії суддів. Наведу один випадок. Деталь, але дуже показова. Мені нещодавно розповідали колеги, що у славнозвісному місті Сєверодонецьку діючий мер фактично йде не від правлячої партії, а є конкурентом для кандидата від неї. Він опинився також перед тиском. Ви запитували про методи і технології боротьби, які використовують. Традиційні методи, такі як фальшива соціологія та інше, використовуються на цих виборах так само, як і раніше. Але є такі цікаві речі. Зареєстрували кандидата-двійника, у якого прізвище та ім’я співпадає з прізвищем та іменем мера цього міста. Тоді йому сказали, яку він роль виконує, не дуже гарну, або він сам трохи злякався такої конфліктної ситуації, але він вирішив відмовитися від участі в цих виборах. Але його відмову не реєструють. Тобто можуть не лише знімати або не знімати, а можуть використовувати роль комісії навіть в таких ситуаціях, коли можна штучно впливати за рахунок таких двійників і цей юридичний інструмент використовувати суто в політтехнологічних цілях.

Саме тому є багато питань щодо майбутнього виборчого процесу. Оцінки ми зможемо давати лише після 31 жовтня, коли можна буде оцінювати масив даних про проблеми, які виникли. Тоді можна буде оцінювати, наскільки масовим є зняття тих чи інших кандидатів. Тому що технологія відома, про неї багато розмов. Тобто дійсно можуть знімати в останній день перед виборами, коли дуже важко буде оскаржити цей процес.

Є багато розмов про те, що заздалегідь малюють протоколи і під них підганятимуть результати виборчого процесу. Насправді це не дуже просто зробити, але небезпека є.

Я вже чув, що в деяких регіонах намагаються провести екзит-поли. Але тут теж є небезпека перетворення екзит-полів на інструмент виборчих технологій. Щоб це не була імітація екзит-полу, а щоб це був справжній екзит-пол по перевірених технологіях. Просто на місцях, на відміну від парламентських та президентських виборів, трохи важче це буде зробити. Тут ще питання – хто і як їх фінансуватиме. Тобто екзит-поли за спробами фальсифікації виборчого процесу – це технології дуже корисні. Але масово використати їх буде дуже важко, оскільки в даному випадку йдеться про місцеві вибори.

Ситуація з "Батьківщиною" та її клонами. Я абсолютно згоден, "Батьківщина" виявилася неготовою до таких технологій. Частково це – наслідки кадрової політики "Батьківщини" в минулі роки. Але головна небезпека в тому, що якщо ця технологія пройде випробування на цих виборах, то потім її можна буде використовувати на парламентських виборах. А ще за допомогою цієї технології можна буде зруйнувати будь-яку партію. От в чому небезпека.

Як з цим боротися? Є заяви про бойкот виборів. Насправді бойкот – це дуже серйозна тактика, до якої треба серйозно готуватися. Це має бути потужна інформаційно-політична кампанія, де виборців треба закликати не голосувати. Але в чому тут проблема? У нас немає порогу явки. Можна закликати бойкотувати вибори. Але якби у нас, як в Молдові, де нещодавно був референдум, був певний поріг явки, який би визначав – дійсні вибори чи ні. Тоді б ця тактика була б корисна і ефективна. У нас такого порогу немає. Тому кампанія може бути інформаційною і політичною по бойкоту для того, щоб виборці знали, що на цих виборах балотуються люди, які фактично обманюють цих виборців: які балотуються від нібито однієї політичної сили, до якої насправді вони не мають відношення.

І тут проблема в тому, як свідчать опитування по деяких регіонах, зокрема, по Львівщині, де є проблема з клонами "Батьківщини", там виборці не знають, що "Батьківщина", яка буде брати участь на виборах до Львівської обласної ради, не має відношення до Юлії Тимошенко. Чи встигне Тимошенко та її прихильники на Галичині повідомити виборцям про ситуацію? А тут ще інша проблема: їм ще треба своїх кандидатів висувати від інших політичних сил. Це також додаткова та специфічна політична кампанія. І в цьому сенсі, на жаль, але опозиція виявилася в особі Юлії Тимошенко не дуже готовою до особливостей випробування цієї виборчої кампанії.

Я б поки що не драматизував заздалегідь, що все пропало та демократії немає в країні. Але схоже на те, що ми на цих виборах вперше будемо мати справу з практикою керованої демократії і керованого виборчого процесу. Наскільки масштабними будуть ці практики – побачимо тільки 31 жовтня. Мені здається, що все ж таки в масштабах всієї країни цього не буде. В західних та центральних областях України більш вільний та конкурентний виборчий процес на відмінну від східних та південних областей. Але масштаби тих проблем, про які говорили колеги, на жаль, дуже і дуже великі. Тому нам всім і нашим партнерам закордоном потрібна дуже велика увага до подій 31 жовтня, тому що це буде оцінка демократичності виборчого процесу в Україні, яка має впливати і на перспективи подальшого розвитку політичного процесу в Україні.

Якою ви прогнозуєте явку на виборах?

Тарас Березовець:

Я думаю, що явка буде не дуже високою. І якщо це дійсно так буде, то найбільше це підіграє діючій владі. Тому що чим нижче явка, тим легше коригувати та впливати на підсумки виборів. А в абсолютних цифрах, я думаю, що вона буде в межах 65%.

Володимир Фесенко:

Я згоден з Тарасом. За оцінками соціологічних опитувань, хоча там і фіксується високий рівень готовності голосувати, але й інші критерії – відмова від участі в опитуванні, або ж по різних регіонах є велика кількість тих, хто не визначився. Ми нещодавно проводили опитування по Харкову, Дніпропетровську та Луцьку. Практично в усіх регіонах країни більше 20% тих, хто не визначився, більше 10% збирається голосувати проти всіх. Значна частина таких людей потім просто не буде голосувати. В суспільстві є велика недовіра до більшості політиків. Багато людей не приховують, що вони з недовірою ставляться до більшості діючих політиків і кандидатів на виборах.

У деяких великих містах ми зіткнулися з таким цікавим феноменом. От є діючий мер або виконуючий обов’язки мера та його основний конкурент на виборах. Обидва мають великий анти рейтинг – більше половини виборців. Раніше дуже рідко траплялися такі випадки. Як на мене, це ознака нинішньої ситуації – дуже критичне ставлення багатьох виборців до нинішніх політиків. В цьому криється серйозна небезпека. Там, де буде об’єктивно знижуватися явка, це можуть використовувати як додатковий ресурс для коригування результату виборів. Такий досвід штучного збільшення явки та вкидання додаткових бюлетенів, на жаль, також є. Таке зниження активності виборців може хоча й опосередковано, але сприяти фальсифікаціям виборчого процесу.

Сергій Таран:

За нашою інформацією, число тих, хто зневірений або не визначився, дуже високе, навіть більше 30%, якщо брати в середньому по Україні. Мені здається, що явка в середньому буде нижча, але велике значення матиме – де саме. Там, де конкуренція вища, наприклад, у містах, де відбуваються мерські кампанії, явка буде вища. Там люди голосуватимуть за конкретних кандидатів, яких вони знають. І якщо справді будуть конкурентні вибори, то мотивація виборців прийти на виборчі дільниці буде значно вищою, ніж по якихось районах, де людей ніхто не знає. Тож явка загалом буде нижчою, але залежатиме від конкретного регіону. Вона буде дуже різною – на різних електоральних округах вона може дуже серйозно відрізнятися.

   

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять