Каліфорнійський мер Москви

У понеділок російська політична еліта очікувала від президента Дмітрія Медвєдєва висунення кандидатури нового московського мера.

Однак замість цього з’явилася світська новина, що Медвєдєв пропонував посаду мера губернатору Каліфорнії Арнольду Шварценеггеру, який відвідав російську столицю в останні місяці свого перебування на посаді. Складалося враження, звичайно ж, оманливе, що Медвєдєв настільки був зайнятий своїм високим – у всіх сенсах слова – гостем, що забув про державні справи. Зате пішов з губернатором у спортзал і отримав від нього подяку за хороше тренування. А сам, мабуть, як радів – у спортзалі з кумиром своєї молодості! Хай на 20 років пізніше, хай не в ролі красеня-культуриста, а лише у ролі президента Росії – усе ж таки краще, ніж нічого! Тим більше що це було справжнє юнацьке спілкування! Все було, як у студентів, а не як у президента з губернатором. Що там твої перемовини – спортзал, спортзал, от який клас! Медвєдєв одразу ж залишив захоплений запис про спілкування з Арні у своєму блозі у Твіттері. І Шварценеггер залишив запис про тренування з російським президентом у своєму блозі. І вони відразу ж стали друзями у Твіттері, а прес-служба Кремля, від якої схвильована еліта весь день очікувала оприлюднення президентського рішення про мера, радо про цей обмін дружбою еліті повідомила. Ось, наш Дмитрик тепер товаришує із самим Арні, знаменитим і популярним! Ну чим не юнацтво? Зрозуміло, звичайно, що зволікання з кандидатурою московського мера – це, радше, наслідок запеклої кланової боротьби в російському керівництві, ніж результат візиту каліфорнійського губернатора. Московський мер не з’явився і в наступні дні – незважаючи на той факт, що всі кандидатури на цю високу посаду було узгоджено партією "Єдина Росія" із самим президентом, а також із головою уряду Владіміром Путіним. Тож можна було б написати й про те, як відставка Лужкова продемонструвала всі проблеми у коридорах влади. Однак про кланову боротьбу і в Росії, і в Україні доводиться писати майже щотижня, іноді навіть здається, що у нас немає іншої політики та економіки, ніж ця кланова боротьба. Саме тому інші прояви активності політиків є такими цікавими. І не може не дивуватите дитяче захоплення, з яким російські керівники сприймають західних кінозірок та інших популярних людей. У Бориса Єльцина такого захоплення не спостерігалося – не тому, що він не дивився кіно, а тому, що перший президент Росії сприймав себе як самодостатню особистість. Єльцин і Горбачов перед цим і самі були "зірками". І не лише на політичному небосхилі, а й у масовій свідомості, не тільки радянській і російській. Мені доводилося спостерігати, з яким захопленням сприймали прогулянку Кремлем Горбачова американські туристи. Думаю, так вони реагували лише на Шварценеггера... Медвєдєв, як, утім, і Путін, – не Горбачов і не Шварценеггер. Нудні чиновники, які здобули владу за збігом кланових обставин і не зовсім розуміють, як цією владою розпорядитися, із задоволенням гріються у променях чужої слави. Першим це марнославство єльцинських спадкоємців уловив чуткий Нікіта Міхалков. Знаменитий представник вічно лояльного сімейства влаштовував для Путіна посиденьки з кінозірками минулого, які приїжджають на Московський кінофестиваль, а натомість користувався монаршим благоволінням. Звичайно, за роки перебування на посаді президента Росії Путін і сам став упізнаваним персонажем, майже фольклорним – із нього навіть ліпили домовика в "Гаррі Поттері". А Медвєдєв от ні, він змушений швидше наслідувати популярність Путіна. Саме тому йому так подобається у товаристві Шварценеггера або Стіва Джобса. Іноді здається, що тільки на полях їхніх Твіттерів він почуває себе справжнім президентом – якщо не всевладним, то хоча б популярним...

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять