Гора народила синець

Якби не синець на лівій щоці російського прем’єр-міністра Володимира Путіна, його візит до української столиці навряд чи запам’ятався б журналістам.

За кілька годин після відбуття путінського літака з аеропорту "Бориспіль" про його перебування в Києві нічого було й сказати – в цьому неважко переконатися, переглянувши газетні публікації. І це при тому, що готувалися до цього візиту дуже ретельно. Напередодні приїзду Путіна до Москви літав перший заступник голови українського уряду Андрій Клюєв. Сам прем’єр Микола Азаров кілька разів говорив про необхідність перегляду газових домовленостей між Україною та Росію, навіть назвав угоду, підписану Володимиром Путіним та Юлією Тимошенко, такою, що суперечить чинному законодавству України. Здавалося, що під час перебування Путіна в українській столиці відбудеться серйозна розмова про подальше постачання енергії в Україну, що перед російською делегацією розкладуть українські закони і розрахунки, Київ скористається тією обставиною, що Україна нині – найважливіший і найприваб¬ливіший ринок для "Газпрому". Адже компанія втрачає європейські ринки, а нова енергетична стратегія ЄС взагалі створює для неї похмурі перспективи. Однак з прибуттям Володимира Путіна запанувала мовчанка – ніби українські господарі побачили на порозі когось суворого, недоступного, з ким можна тільки заздалегідь узгоджені документи підписувати, а не реальні питання обговорювати. Перелякався не лише Микола Азаров, який, на відміну від Володимира Путіна, не має пишного титулу національного лідера. Перелякався й Віктор Янукович. Він тільки вислухав від московського гостя чергові компліменти про те, як правильно його уряд розпоряджається грішми, вже "подарованими" Росією за довічне перебування Чорноморського флоту в Севастополі, – і все. На цьому порядок денний візиту було фактично вичерпано. Влада, звісно ж, демонструватиме документи, підписані під час перебування в Києві Путіна й засідання міждержавної комісії. Але такі документи підписують на міністерському рівні, так би мовити – в робочому порядку. Щоб їх підписати, зовсім не обов’язково зустрічатись керівникам держав. Увесь сенс візиту Путіна якраз і полягав у можливості обговорити ті питання, які досі залишались не обговореними і не вирішеними. Головним питанням для України – принаймні в інтерпретації її керівництва – є зміна формули закупівлі російського газу. Однак про цей момент із Володимиром Путіним ніхто не говорив – боялися потривожити чи що? Візит, який мав стати дороговказним для російсько-українських відносин, а закінчився для обох сторін без якихось чергових результатів, тільки підтверджує тезу, висловлену одразу після зустрічі президентів Віктора Януковича і Дмитра Медведєва у Харкові: після підписання угод, які обумовлювали знижку на газ в обмін на продовження терміну базування флоту, порядок денний російсько-українських відносин є вичерпаним – можливо, на весь період президентства Віктора Януковича. Те, чого хоче від України Росія, – участі Києва в інтеграційних проектах, відмови навіть на словах від європейського вектора, збереження об’ємів і ціни російського газу, гри на російському боці навіть у ситуаціях, коли йдеться про відносини Росії з її найближчими союзниками (такими, як Білорусь), – навряд чи може бути виконане Адміністрацією Януковича, яка й досі намагається маневрувати між Росією й Заходом. Те, чого бажає Україна, – дешевий газ у прийнятних об’ємах в обмін на слова про дружбу – навряд чи потрібне Росії: вона вже будувала таку модель взаємин із Мінськом, і ця модель збанкрутувала. Та й немає сьогодні у Росії стільки грошей, щоб продавати газ за дружбу...

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять