Пресс-конференция: Новации проекта Трудового кодекса

Пресс-конференция в "Главреде"

11 листопада у прес-центрі медіа-холдингу "Главред" відбулася прес-конференція на тему: "Новації проекту Трудового кодексу: позитиви і негативи".

У прес-конференції взяли участь:

- заступник голови Федерації профспілок України  Григорій Осовий,

- заслужений юрист України, завідувач відділу правових експертиз Федерації профспілок України Валентина Позинич,

- голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат України Михайло Волинець,

- заступник голови Національного форуму профспілок України Григорій Кабанченко,

- голова Центрального координаційного комітету всеукраїнської профспілки "Народна солідарність" Олексій Кляшторний,

- голова Федерації профспілок представників малого та середнього підприємництва України В’ячеслав Рой.

Григорій Осовий:

Багаторічна робота над проектом Трудового кодексу розпочалася як ініціатива 2001 року. Потім до опрацювання проекту Трудового кодексу приступила група фахівців, експертів, юристів, які напрацьовували різні варіанти проекту. І у 2005 році вони представили результат на розгляд соціальних партнерів, тобто сторін соціально-ділового уряду, роботодавцям і профспілкам. Думка профспілкових експертів не завжди враховувалася. Ми змушені були скликати всеукраїнську конференцію профспілок і заявити про неприйняття тої редакції, яка була підготовлена у 2005 році, заявивши про рішучий протест і зажадавши від уряду, оскільки він є суб’єктом законодавчої ініціативи, не передавати цей законопроект на розгляд у Верховну Раду. Ми вважали, що він містить серйозні загрози для трудящих, для самих профспілок, та перечить в багатьох своїх положеннях статті 22 Конституції України, де забороняється звужувати існуючі права і свободи громадян. Цей виклик профспілок розробникам та іншим сторонам соціального діалогу був належним чином сприйнятий. Після цього було створено три сторонні робочі групи уже з інституційних представників, тобто делегованих представників від сторони роботодавців, профспілок та уряду, для опрацювання і зняття розбіжностей. На першому етапі у нас було понад 330 заперечень. Тобто якщо взяти тіло проекту Трудового кодексу, який містить зараз 444 статті, то вважайте по більшості статей профспілки мали або заперечення, або серйозні поправки.

За цей період ми зробили дуже велику, титанічну роботу. Тому що на другому етапі, вже на 2007 рік, ми виходили з розбіжностями 103 чи 105 положень проекту. І після роботи в Верховній Раді, коли його було прийнято за основу, Комітет соціальної політики в законотворчій практиці вперше прийняв неординарне рішення. Він сказав: якщо профспілки і роботодавці знайдуть компроміси по всіх розбіжностях, то Комітет готовий розглянути ці пропозиції і дотримуватиметься нейтралітету. Тобто якщо вони домовляться, то цей проект може виноситися на подальший розгляд. На тому етапі працювала вже двостороння робоча група – профспілки і роботодавці. Двічі до цієї роботи залучалися експерти Міжнародної організації праці, які також висловили своє бачення окремих статей і положень проекту Трудового кодекс. Це робилося, насамперед, для того, щоб він не входив у протиріччя з конвенціями Міжнародної організації праці. Оскільки якщо вони ратифіковані Україною, то вони є складовою частиною національного законодавства. Зрозуміло, що експертів МОП мало цікавило те, що у нас написано в Конституції, що не повинні порушуватися чи погіршуватися існуючі права та свободи. Але це вже було нашою справою – нас особисто, профспілок.

В результаті цієї роботи ми крок за кроком віднаходили рішення, які можна було б назвати так – задовільними, бо при трактуванні будь-якого закону ніколи немає гарних рішень. Завжди є протилежні думки, різне бачення конструкції або підходів до унормування суспільних явищ. Але тим не менш, зі ста з лишнім положень ми зупинилися на 5-7, які і сьогодні не є розв’язаними. І коли Комітет Верховної Ради з соціальної політики розглядав декілька разів на своїх засіданнях результати нашої роботи двосторонньої робочої комісії, то він десь підтримав профспілки, десь – роботодавців. Тим не менше декілька питань залишилися нерозв’язаними. І у нас немає іншого виходу, бо всі аргументи ми вичерпали, окрім як сподіватися на те, що Верховна Рада і народні депутати зможуть їх розв’язати справедливо з нашої точки зору як профспілок, звичайно, на користь більш слабшого в цих відносинах – на користь працівника.

Нинішній Кодекс законів про працю конструювався ще за радянських часів, йому скоро буде 40 років. Але він все ж таки надавав пріоритет працівникам, як найменш захищеній особі. Навіть при тій директивній плановій економіці, коли влада досить жорстко стояла на забезпеченні законодавства. Тому далі Верховна Рада має сказати своє слово щодо тих розбіжностей, які залишилися.

Найбільшою проблемою, яка дійсно порушує права людини, я вважаю, главу, яка стосується трудових відносин або послаблення регулювання трудових відносин і створення окремих норм для малого і середнього підприємництва. Вважаю, що ця глава має бути виключена із проекту Трудового кодексу. Не може бути найманий працівник з різними правами в залежності від величини підприємства. Працівникові зась чи то 20 працівників на підприємстві, чи 2 тисячі. Він є найманий працівник. І точно так же на нього мають поширитися всі ті норми трудового законодавства, як і на всіх інших. Це глобальне велике питання, яке на сьогодні не розв’язане. І при розгляді цього питання у Верховній Раді поки що ми не знаходимо підтримки. Лобі малого підприємництва теж є достатньо потужним у Верховній Раді, і вони намагаються пом’якшити для себе умови найму і звільнення працівників. Ще раз підкреслюю, ми переконані, що це суперечить правам людини, і ця глава має бути виключена.

Михайло Волинець:

Давайте заснуємо орден для старців Федерації профспілок, які послідовно здають інтереси людей найманої праці. Наприклад, позавчора підписано генеральну угоду, якою передбачено виключити із раніше діючої генеральної угоди сітку тарифних ставок посадових окладів, заморозити заробітну плату для бюджетної сфери і цілу низку інших надзвичайно негативних речей. Я зараз, через два дні після офіційного підписання генеральної угоди, написав особливу думку, де перерахував всі пункти, з якими ні в якому разі не можна погодитися в умовах подальшого зростання цін на продукти, товари першої необхідності і зростання інфляції. У всьому світі ціни знизилися, лише в Україні ціни на продукти зростають до 30%, і це – ще не межа.

Там передбачено, що сітка тарифних ставок і посадових окладів буде визначатися в колективних договорах і галузевих угодах. Ми так само бачимо тих людей, які 30 років очолюють центральний комітет старих профспілок. Ми так само бачимо у профкомах старих профспілок тих самих людей, яким під 70 або за 70 років. Крім того, в цьому проекті Трудового кодексу, який спробують прийняти через тиждень не передбачено обов’язковості укладення колективних договорів. А в генеральній угоді посилаються на можливі рішення колективних договорів.

Наступне. Де ще, в якій країні передбачено збільшення робочого тижня і робочого дня? Наприклад, 143 стаття Трудового кодексу передбачає збільшувати робочий тиждень до 48 годин і більше, тобто не обмежено. Бо в другій частині цієї статті передбачено, що якщо працівник знаходиться в режимі очікування до виконання робіт, то роботодавці можуть подовжити робочий час. І якщо працівник має можливість відпочивати під час робочої зміни. А в 28 статті проекту передбачено, що роботодавець для контролю на робочому місці може використовувати технічні засоби контролю. Тобто це відеокамери, пристрої для підслуховування, які використовуватимуться як доказ у судах і також як метод шантажу будь-якого працівника на робочому місці і поза ним. Тобто передбачаються такі речі, які не мали місця у попередньому законодавстві.

Не передбачено також відповідальності роботодавця за невиконання колективних договорів – ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності. Деякими моментами 143 статті передбачено, що якщо буде збільшуватися робочий тиждень чи день, то це має погоджуватися із профспілками. Але якщо нема профспілки, то не погоджується із профспілкою. Тоді погоджується із повноважною особою від трудового колективу, яку призначає сам роботодавець, так передбачено проектом. Якщо там немає повноважної особи, то роботодавець ні з ким це питання не узгоджує. В 13 статті проекту Трудового кодексу передбачено, що роботодавець регулює соціально-трудові відносини шляхом видання внутрішніх нормативних документів. Це накази, розпорядження і так інше. Навіщо колективний договір роботодавцю, навіщо йому профспілка чи повноважна особа, коли він може регулювати згідно з 13 статею всі питання через внутрішні нормативні акти. Тобто тоді і сам Трудовий кодекс буде непотрібним, бо там нечітко виписано.

Я поспілкувався з професором Ротанем. Він на початку приймав участь у розробці Трудового кодексу. Коли його у 2003 році перевернули і зробили незмістовним і антинародним, професор Ротань відмовився дальше приймати участь в роботі над цим проектом. Він сказав: ви звертаєте увагу на моменти, які чітко показані, але ви не звернули увагу на те, що багато пунктів і положень не прописані чітко. В роботодавця більше можливостей перевернути і трактувати це по-своєму.

Також хотів би звернути вашу увагу на те, що розділ про профспілки повністю випав із проекту Трудового кодексу. І після прийняття нового Трудового кодексу втратить чинність закон "Про колективні договори і угоди". І ми бачимо уже такі явища: ті, хто не згоден з такою ситуацією, ті, хто може заперечувати, або при підписанні генеральної угоди може сказати свою думку, ті просто не запрошуються на підписання угоди і не інформуються. І коли запитують, що відбулося, їм відповідають: технічна помилка, не туди послали вам запрошення. Нібито і винних немає. І коли звертаєшся до керівників Федерації профспілок, вони відповідають: вона не повноважна була так відповідати, ми вас поінформували. Тобто дивляться в очі і говорять "поінформували". Але чому представник конфедерації там не був – це перше питання.

По-друге, зараз, коли писав особливу думку, вихоплювали третій екземпляр самої генеральної угоди і лише з боєм після особливих умовлянь, наполягань з мого боку віддали для підписання генеральну угоду. Але там прізвище моє, як голови Конфедерації, записане останнім. Я не здивуюся, якщо вони перепишуть список і виключать нашу Конфедерацію зі списку підписантів взагалі.

Крім того, в проекті Трудового кодексу, що на всеукраїнському рівні об’єднання роботодавців чи профспілок, якщо вони не є підписантом генеральної угоди, а це передбачено також в Указі Президента про соціальний діалог, то в такому випадку вони випадають із соціального діалогу. Тобто чітко перераховано, що не зможуть представляти людей найманої праці закордоном, тобто в Міжнародній організації праці, Міжнародній конфедерації профспілок. Потім не зможуть укладати колективні договори  і угоди, вести переговори по укладенню угод, працювати в робочих групах і по інших питаннях, що торкаються соціального діалогу. От вам системний підхід. Не тільки зміна Конституції, що ви бачили. Не тільки Податковий кодекс, через який піднявся весь народ. А все робиться через зміну Трудового законодавства. Це робиться для того, щоб зробити з людей рабів. І ви сьогодні побачити, що дехто з тут присутніх продовжуватимуть говорити, що вони клянуть своїм життям, але вони вклали достатньо і навіть більше сил для того, щоб захистити найманих працівників. Тоді у мене питання до вас, розробників проекту Трудового кодексу, чому ж тоді в Україні люди працюють (якщо дивитися по Європі) більше всіх в Європі? Тільки в Білорусії більше 2 тисяч годин працює людина на рік. В України – приблизно 1986 годин. Чому в Україні найкоротші в Європі відпустки? Чому зарплата така низька? Чому зарплата, наприклад, в металургів, складає від 2% до 5% в затратах на випущену продукцію?

Валентина Позинич:

Я не вперше беру участь у прес-конференціях і чую те саме. Тільки риторика і більше нічого. Дуже шкода, що у профспілковому середовищі, коли, здавалося б, ми мали займати ті самі позиції, виникли зараз такі розмови і розбіжності, яких не було в процесі роботи над проектом Трудового кодексу. Звичайно, кожен має право на свою позицію, має право на відстоювання своєї позиції, але не було того, що ми спостерігаємо зараз. Я не розумію, чому у всьому цьому звинувачують розробників проекту Трудового кодексу. Проект Трудового кодексу подали народні депутати, свого часу його подавав Кабінет міністрів. Свого часу був професор Ротань, який дав такий хороший Трудовій кодекс, що у 2005 році ми вимушені були аж зібрати профспілкову конференцію, щоб протестувати проти того проекту.

Сьогодні ми бачимо зовсім іншу точку зору. І наскільки мені відомо, професор Ротань, коли подивився останній варіант проекту Трудового кодексу, сказав, що профспілки повинні вийти під Верховну Раду і вимагати його прийняття. Тому що він зараз кардинально змінений в кращу сторону для працівників. Але це все не важливо.

Не буває будь-якого проекту, будь-якого закону абсолютно бездоганного і ідеального. У будь-якому законопроекті та чинному законі є певні недоліки. Над ними треба працювати і вносити пропозиції про їх усунення.

І коли ми зараз говоримо, чому в проекті те або те, то, я думаю, ці питання треба задавати не на прес-конференціях, а треба готувати проекти чи свої пропозиції. Робота над проектом Трудового кодексу в режимі підготовки його до другого читання тривала досить довго, і кожен мав право подати свої пропозиції, як суб’єкт законодавчої ініціативи індивідуально, не тільки через робочі групи. Тим не менше, цього всього не було.

Виникає сьогодні матеріальна відповідальність, виникли вчора питання режиму робочого часу і часу відпочинку. Я, як фахівець, абсолютно не бачу в цьому ніяких проблем. Тому що те, що стосується матеріальної відповідальності, воно є і в чинному кодексі, і ніякого погіршення там немає. Що стосується тривалості робочого часу. Є і в чинному кодексі. Там немає певної деталізації стосовно особливостей умов застосування режиму робочого часу. Але це не проблема. До речі, ніхто не вносив пропозицію про те, щоб викинути з 143 статті якусь частину, що вона когось не влаштовує. Робоча група не вирішує цих питань – ці питання вирішує Верховна Рада. І туди треба вносити пропозиції.

Отже, тут, я думаю, кожен може говорити про свою позицію. Що стосується проекту Трудового кодексу, то ті пропозиції, які були надані в результаті спільної праці роботодавців і профспілок, і які були прийняті народними депутатами і внесені у порівняльну таблицю. Добре це чи погано, але це сталося. Я вважаю, що це непогано. Тому що при всьому тому, що є недоліки (частково про них сказав Григорій Васильович) проект Трудового кодексу має низку переваг. Я не буду говорити про ці переваги. Тому що чим більше ми обговорюємо недоліки і переваги, тим більше є охочих щось змінити. Наприклад, для працівників вугільної промисловості збільшено тривалість від 2 до 4 днів.    

Олексій Кляшторний:

Дуже жалкую, що ми у профспілковій стороні увійшли в такий режим спілкування, коли звинувачуємо один одного в брехні.

Я хотів би зупинитися на двох основних питаннях, які згадували найбільше в публікаціях: тривалість робочого дня і тижня та питання матеріальної відповідальності.

Що стосується робочого дня і тижня. Сьогодні насправді тривалість стандартного робочого тижня встановлено 40 годин, але сказано, що за певних умов за згодою профспілки можна встановити і більше. А от наскільки конкретно більше, де межа цього "більше", в принципі, не встановлено. Теоретично і зараз можна в Україні встановити 60-, чи 70-, чи 80-годинний робочий тиждень.

Що пропонується новим проектом Трудового кодексу. Пропонується записати так само, як зараз 40 годин, але можна за певних обставин і 48, але можна за певних обставин можна і більше 48. І знову ж таки не сказано, де ж та гранична межа, яку не можна перетинати.

І тут відкривається факт, що Україна – одна із небагатьох країн Європи, для якої не є чинною Перша конвенція Міжнародної організації праці, яка встановлює, що більше 56 годин на тиждень ні за яких обставин працювати не можна.

Голова Федерації профспілок України і голова профільного парламентського комітету Василь Георгійович Хара був свого часу автором законопроекту щодо того, щоб привести законодавство України у відповідність до Першої конвенції Міжнародної організації праці. Але чомусь він не наполіг на тому, щоб ці норми були зараз у проекті Трудового кодексу.

І коли ми починаємо вимагати подальшого опрацювання цього тексту, чомусь зустрічаємо негативну реакцію. Ми просто не хочемо, щоб у нас був 60- або 70-годинний робочий день, який насправді багато де є. І на підприємствах, як наші супермаркети і ларьки по всьому Києву та будь-якому іншому місту країни, де люди по 24 години працюють, тобто добовими змінами. І на всіх гірничо-збагачувальних комбінатах, де люди працюють по 12 або 14 годин, а їм ставиться 8. Тобто фактично йдеться про узаконення негативної практики.

Щодо матеріальної відповідальності. Ніхто не зможе назвати мені статтю чи пункт статті, де написано щось таке, що б заперечило мої слова. Після прийняття Трудового кодексу в нинішньому вигляді, необмежена матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, робітника і так далі. Сьогодні це обмежене коло посад, список яких затверджує Кабінет міністрів. Якщо завтра можна буде покласти повну матеріальну відповідальність на рядових фахівців, роботяг, то ми дійсно дійдемо до того рабства, про яке говорить Волинець. Тоді зможуть сказати, що ви нам винні мільйон гривень або євро, і все життя повинні їх відпрацьовувати (навіть відповідне судове рішення зможуть винести).

Коли ми говоримо про такі речі і зазначаємо, що кодекс треба далі доопрацювати та внести зміни до цих положень, то зустрічаємося з іншою риторикою: давайте якомога швидше його приймемо. Я думаю, що ми не маємо права прийняти те, що або погіршить становище наших трудівників, або не відповідатиме базовим  документам Міжнародної організації праці, Ради Європи, яка гостро засудила можливості відео спостереження, які в скритій формі присутні в нашому проекті кодексу.

Насамкінець, процедура розгляду таких законопроектів за законом про регламент Верховної Ради передбачає широке громадське обговорення, тому що цей документ зачіпає базові права і інтереси громадян. Але ми не бачили ні масової публікації цього законопроекту ні, скажімо, "Голосом України", парламентських слухань, а лише комітетські слухання за участю приблизно ста осіб.

Я думаю, що я, як представник профспілки, представник трудящих, маю право бути переконаним в тому, що нам потрібна більш широка дискусія, більше дослухатися до слів рядових людей, які ближчі до реального життя, які хоча і не є так високо освіченими, але й не є кабінетними фахівцями.

Григорій Кабанченко:

Я був одним із тих, хто у 2001 році повірив, що трудове законодавство треба змінювати, і був одним із учасників тієї репрезентативної групи, яка розробляла цей Трудовий кодекс. Що з цього вийшло – ви знаєте. Я вже говорив: в результаті компромісів з’явився урод. Це сказали навіть розробники кодексу.

Зараз говорять: 40 років кодексу про працю, значить, треба його змінювати. В кодексі залишилася лише назва – туди внесено безліч змін. І в цій ситуації найбільше потрібний Трудовий кодекс? Що він дасть? Люди стануть краще працювати? Щось поліпшиться в державі? Абсолютно ні. У нас інша теза: ми б розвивалися краще за Молдову чи Білорусію, якби у нас був Трудовий кодекс, тому що зараз у нас гегемон. Працівник дістає по повній програмі роботодавця, і роботодавець не знає, куди діватися.

Півроку назад ми порахували, що у нас 4 мільйони 700 тисяч людей, які працюють, але ніде не оформлені. Тобто вони не сплачують жодної копійки до жодних фондів.

Бродський порахував – вийшло 5 мільйонів. Нещодавно, до Дня соціального працівника, порахував кількість таких людей доктор наук, прем’єр-міністр Микола Азаров. Він сказав, що у нас 4 мільйони 500 тисяч людей не охоплені трудовими відносинами. Невже це має повторити президент, щоб всі знали, що у нас можна  працювати, не оформлюючи трудові відносини.

Спочатку внесли зміни у 350 статей, потім – це у 123. 12 залишилося. Але залишилися основні статті. І у нас не було розбіжностей. Ваш покірний слуга перед другим читанням зібрав всіх, включаючи виконуючого обов’язки голови Федерації профспілок Луцишина, і ми підписали спільний меморандум. Тобто всі профспілки, включаючи голову ФПУ. У цьому меморандумі виклали те, що нам не подобається, ті 6-7 пунктів, про які всі говорили. Створили комісію Осовий, Волинець, Кабанченко – теж доопрацьовували і теж не дійшли до згоди.

Зараз у нас приймається рішення про те, що роботодавець має приймати нормативні акти самостійно. Аз есмь царь всієї України! І ТОВ з обмеженою відповідальністю прийматиме нормативний акт! Про що ми говоримо? Валентина Андріївна буде заперечувати: вони і зараз так приймають на роботу. Але ж це – для широкого загалу! Тобто цей акт вони можуть приймати, але не для всіх. Це все має прийматися також із профспілками. Цього немає. Тобто він має право приймати нормативний акт індивідуального характеру. Зараз роботодавець буде приймати нормативний акт, який регулює якісь відносини. Як ми, профспілки, можемо це пропустити? Ніяк. Тому що не буде колективних договорів і т. д. Дійсно, ми підтримали Федерацію профспілок, і в Господарському кодексі у нас записано, що у нас колективні договори мають бути обов’язковими.

Генеральна угода дала нам змогу готувати рішення уряду про підвищення ціни на газ і т.д. Ми заблокували. Ми і далі мали блокувати разом із Федерацією профспілок. Але для того, щоб це не робилося в наступному, нас туди не допустили. Питань немає: не допустили – знайдемо інші варіанти. У нас була спільна позиція. 91% профспілковців за те, що б були колективні договори обов’язковими. Раніше було державне регулювання, а зараз немає колективних договорів, ніякого нема регулювання. Роботодавець регулюватиме сам. Ми кажемо, що це компроміс за наш рахунок, за рахунок найманих працівників.

Далі – треба ліквідувати всі маленькі профспілки, які щось говорять. Їх ліквідовують вже 19 років. Спочатку вирішили створити закон про профспілки, щоб погнати і на одні, і на інші. А у зв’язку з тим, що Михайло Якович зібрав більше підписів народних депутатів, Конституційний суд визнав, що це неконституційно. Зараз намагаються це зробити, поділивши на якісь репрезентативні і нерепрезентативні – "этому дала, этому – не дала". Питань немає. Зараз у працівника є ефемерна можливість захистити себе в комісії по трудових спорах. Також він має звернутися до профспілки, потім – до суду. І якщо він звертається до суду, він виграє справу. Але ж 50-60% справ виконується. Якщо ж вам, наприклад, не погашається заборгованість, то ви йдете до Європейського суду справ людини. Тепер якщо вам треба отримати відпускні, ви йдете до суду і вирішуєте там всі ці питання. Якщо ви, не дай Бог, створили незалежну профспілку або профспілку, яка сказала якісь слова, то, по-перше, вас звільняють, по-друге, запроторюють до психлікарні. Це було колись, в 37-мі роки. Зараз це відновилося.

Тобто людина, яка хоче відстоювати свої права, в нашій державі не є нормальною. Тобто її потрібно як мінімум обстежити, як максимум – провести психіатричну експертизу. Як людина може виступати проти роботодавця? Це взагалі несерйозно.

Далі у нас є стаття 200, яка каже, що людину можна завжди відправити у відпустку без збереження заробітної плати. Далі – я не буду цитувати 143 статтю, тому що один із каналів процитував її частину. Там записано, що можна встановити максимальну кількість необмежену за певних обставин "тощо". Під "тощо" можна підвести все що завгодно. Навіть Кабінет міністрів відкликав цей кодекс свого часу. Але трійка – пан Хара, пан Стоян і пан Сухий – привласнила нашу інтелектуальну власність, яку ми розробили, і вирішили видати за свою, знівелювавши її по суті. Ми, мабуть, будемо писати кудись до інтелектуальної власності. Не можна ж так робити. І тепер вони ще будуть говорити, що цей кодекс колись розроблявся тим же професором Ротанем та іншими.

Коли шукали розробників, професорів, виявилося, що у нас їх кілька на всю країну. Тому що трудове право у нас ніколи в житті не розвивалося, бо там немає грошей. Я закінчив Державний університет імені Шевченка. Тобто всі пішли куди завгодно – лише не трудовиками. Тому що людина в суді не може знайти тих коштів. Хто може знайти 500 гривень чи доларів, щоб адвокат захищав ваші інтереси? Раніше в Радянському Союзі як було? Трудовий спір розглядався протягом семи днів – максимум двох тижнів головою суду або тим, хто виконує обов’язки.

Тобто на сьогоднішній день 444 статті. З них 200 нормальні, а 100 можна трактувати як завгодно. Але є 12 статей, які вводять відео нагляд, максимальний робочий день, які нівелюють права профспілок. Тобто права профспілок на погодження там немає. Виступали всі профспілки – потім одна із профспілок забула за це виступати. Ці 12 статей будуть використовуватися проти працівника.

Так, є великий плюс у цьому проекті. Має бути трудовий договір у письмовій формі. Це – великий плюс. І, можливо, він щось дасть.  Все інше треба доопрацьовувати.

І, вибачте, Податковий кодекс ми опрацьовуємо всім світом. Хоча, як казав Бродський, його навіть на референдум виносити не можна. А кодекс, який регулює відносини 20 мільйонів найманих працівників, ніхто навіть не читав. Вибачте, Микола Янович Азаров на "Радіо Свобода" сказав, що він його навіть не читав. Чому ми його так швидко намагаємося прийняти? Я думаю, що він не з всім там погоджується.

Інше питання. У нас є гарант Конституції. Якщо федерація навіть пише, що порушуються права представників малого і середнього бізнесу, то, я думаю, що гарант Конституції Віктор Федорович Янукович ніколи в житті не підпише кодекс, який порушує права трудівників. Тому що він найменш ліберальний керівник держави за всі останні роки. Тож у нас є якась мінімальна надія.

В’ячеслав Рой:

Трудовий кодекс без преференцій найманому працівнику – це нонсенс. І те, що сьогодні зібралися тут майже всі представники профспілкових об’єднань України, говорить про те, що проблема є. Єдине, що представники, які сидять за цим столом, по-різному бачать реалізацію цього продукту. Частина з них впевнена, що кодекс треба негайно приймати. Інша – вважає і чітко розписала що не подобається, що ще треба зробити, щоб цей кодекс був як мінімум обговорений.

Ухвалення Трудового кодексу – це сьогодні проблема номер один всіх профспілок. Ми можемо дискутувати, що нинішнє трудове законодавство, КЗОТ, існує вже майже 40 років. Але якщо проаналізувати старий і новий Трудовий кодекс, то, звичайно, набагато кращий той старий, радянський, який сьогодні існує і, на жаль, не виконується.

На сьогоднішній день немає потреби приймати новий варіант Трудового кодексу. Трудовий кодекс, який сьогодні розроблений, вигідний лише двом сторонам: роботодавцям, які хочуть узаконити свої "напрацювання", які за 19 років незалежності сформувалися в законодавстві та трудових відносинах, та, як це не дивно, нинішньому керівництву Федерації профспілок України. Мені було б набагато приємніше, якби тут сидів безпосередньо розробник проекту Трудового кодексу, нинішній лідер ФПУ Василь Хара. Ми б тоді більш професійно подискутували. Але мені приємного, що його заступник, пан Осовий, чітко усвідомлює, що проблеми, які викладені в Трудовому кодексу, пов’язані з малим та середнім підприємництвом, треба виключити.

Ситуація складна. І я думаю, що на сьогоднішній день треба як мінімум дочекатися кількох кроків, щоб зрозуміти, куди нам рухатися.

По-перше, на мою думку, треба дочекатися реакції міжнародних організацій, які сьогодні проводять аудит цього законодавства. По-друге, цей проект потрібно винести на більш ширше обговорення.

Найскладніше на сьогоднішній день, що влада не усвідомлює те, що може статися після прийняття, не дай Боже, нинішнього Трудового кодексу. Ми чітко бачимо, що відбувається навколо прийняття Податкового кодексу. Але наслідки, які можуть виникнути після прийняття Трудового кодексу у теперішньому вигляді, усвідомлюють лише одиниці.

Я можу сказати, якщо дійсно це станеться. (А ми будемо робити все, і я як керівник Федерації профспілок представників малого і середнього підприємництва також, щоб цього не допустити.) Тому що наслідком прийняття цього кодексу будуть вуличні протести. Лише через три-чотири місяці люди реально усвідомлять, що ж таке Трудовий кодекс. І якщо ми матимемо на вулицях те, що сьогодні відбувається в західноєвропейських країнах, то це буде фактом. Ми звертаємося до уряду і просимо прочитати цей законопроект, прислухатися до думки профспілок і спільно досягти згоди, яка б дала можливість дійти консенсусу.

Михайло Волинець:

10 грудня минулого року Комітет з питань праці та соціальної політики під керівництвом автора законопроекту, голови Федерації профспілок і голови комітету розглядався проект Трудового кодексу і приймався у другому читанні без обговорення. За нього проголосували чотири депутати з десяти наявних тоді в комітеті – Василь Хара, Ярослав Сухий, Олександр Стоян (всі троє автори законопроекту) та Михайло Папієв, депутат від Партії регіонів.

5 травня прийнята 330-та постанова Кабінету міністрів "Про введення мінімальної погодинної оплати праці". Так сьогодні на основі цієї постанови нараховують людям від 60 до 300-500 гривень на рівні 907 гривень. Тепер те саме буде виконуватися, але на підставі нової генеральної угоди.

Куди поспішають лідери Федерації профспілок України? Тому що в кінці листопада бюро експертів Міжнародної організації праці винесе негативну оцінку. І є негативна оцінка в цьому році від Міжнародної конфедерації праці. Відносно шостої книги цього Трудового кодексу є негативна оцінка по змісту експертів бюро МОП, яка з’явилася ще в серпні минулого року. І також є негативна оцінка Міжнародної конфедерації профспілок по проекту закону про соціальний діалог ще минулого року. І автори законопроекту із проекту закону про соціальний діалог витягнули найбільш спірні питання, які порушують міжнародні конвенції 87, 98, 47, 158 і перенесли в шосту книгу нового проекту Трудового кодексу. І говорять, що по них немає зауважень. Тобто люди надзвичайно поспішають. І Трудовий кодекс може бути прийнятий 16-19 листопада.

А якщо і далі ігноруватиметься думка Міжнародної організації праці, то проти України може бути застосований параграф. За сторічну історію існування МОП цей параграф застосовувався п’ять разів – два рази до Білорусії і три рази до африканських країн. Всього п’ять разів. До них може приєднатися Україна. За цим підуть торгові штрафні санкції. І вже Україна п’ять разів підряд, єдина країна світу, слухалася на щорічних міжнародних сесіях МОП про невиконання конвенцій по своєчасній виплаті заробітної плати в країні. Тобто заробітна плата, доходи громадян, їх соціальний статус – це головне, що має бути відображено в галузевій генеральній угоді, та в Трудовому кодексі.

Нинішнє законодавство передбачає випробувальний термін  три місяці. Тут передбачається його збільшення до шести місяців. Тобто рабство збільшити до шести місяців. І роботодавець згідно зі статею 48 і 49 зможе в будь-який момент без попередження за три дні може звільнити працівника, який не пройшов випробувальний термін. Тобто це в першу чергу загроза для молоді. Це фінансові банківські системи, де, ви знаєте, люди по колу працюють по три місяці. Тепер їм здалося разом із лідером ФПУ, що люди за три місяці не встигають викластися на користь роботодавця і попрацювати безкоштовно. Тепер вирішили до шести місяців збільшити. Такі речі просто не можна допустити.

Діючий Трудовий кодекс набагато кращий  та адаптований до ринкових умов, ніж той, який зараз пропонується Федерацією профспілок України.

Валентина Позинич:

Що стосується строку випробування при прийнятті на роботу і сьогодні цей термін становить місяць, три і до шести. І в проекті Трудового кодексу так само.

Що стосується введення погодинної оплати праці. Впродовж багатьох років всі профспілки, в тому числі і Федерація, категорично заперечували проти запровадження погодинної оплати праці. Це питання було предметом розгляду спільного представницького органу профспілок. І спільний представницький орган не підтримав цей законопроект. Те, що його прийняли без погодження із профспілками, без урахування думки профспілок, в цьому ніяк не винна ні Федерація профспілок, ні ви, ні проект Трудового кодексу.

Якщо ви вважаєте, що закон можна оскаржити, то оскаржуйте.

Григорію Володимировичу, дозвольте Вам нагадати, що главу проекту Трудового кодексу, яка називається "Індивідуальні трудові спори", розробляли саме Ви. Тому коли зараз є критика на адрес цієї глави, то ми її не чіпали. Критикуйте перш за все себе.

Григорій Осовий:

При презентації будь-яких підходів до врегулювання суспільних відносин була завжди присутня політична складова. Вона і зараз є. Якщо був проект Трудового кодексу у Верховній Раді при попередньому скликанню Верховної Ради, і була політична більшість, в якій зараз Микола Якович, то можна було впевнити ту політичну більшість зробити і прийняти, і забути про цю справу.

Те, що сьогодні критикується, не є новим. Тому що в процесі наших багаторічних дискусій в самому профспілковому середовищі вони виносилися і шукалися рішення, які могли би бути взаємоприйнятними. Тому що дві сторони є у Трудовому кодексі. І перевага на користь однієї зі сторін, зрозуміло, сприймається іншою агресивно або заперечливо.

Я ще раз підкреслюю. Концепція, з якої ми починали і стоїмо досі як Федерація профспілок: жодні права працівників, які можуть бути погіршені по відношенню до гарантій, встановлених 22 статею Конституції, не повинні мати місце в Трудовому кодексі. І ми жорстко обстоюємо цю позицію.

І друга позиція. Дійсно були спроби використати розроблення проекту Трудового кодексу для зменшення прав і повноважень самих профспілок. Це теж була спроба роботодавців завдати удару по профспілках, тому що вони мають сьогодні прекрасні гарантовані законом про профспілки права. Це ми також, крок за кроком, ці атаки відбили. І не правда, що з профспілками не погоджують. Погодження з профспілками залишилося тільки в Україні, єдиній країні на пострадянському просторі, де прийняті нові Трудові кодекси, де залишилося слово "погодження із профспілками звільнення працівника". Немає цього ні в Росії, ні в Казахстані, ні в Молдові і т.д. Ми відстояли ці позиції щодо прав і гарантій діяльності профспілок.

Стосовно тривалості робочого часу. Шановні колеги, давайте ще раз уважно читати ті статті, які ви перерахували. Якщо сьогодні немає встановленого граничного терміну роботи працівника – це означає свавілля роботодавця по відношенню до працівника. Що ми зробили? Ми записали, що не може бути тривалість робочого дня більше 12 годин.

Якщо ми сьогодні говоримо, що тривалість робочого тижня може бути будь-якою, бо не встановлено ніяких обмежень в цій частині. Ми встановили, що не може бути більше 48 годин.

І при особливих випадках, так званого, підсумкового обліку робочого часу загальна тривалість місячної норми робочого часу не може більше, ніж обрахованою із розрахунку восьмигодинний робочий день та сорокагодинний робочий тиждень. Тобто більше на місяць ні одна людина не буде працювати, ніж на сьогоднішній день.

Тож норми треба читати в сукупності. Це – бар’єри на шляху надексплуатації. Якщо ці бар’єри чомусь сприймаються як погіршення умов, тоді, шановні колеги, я не розумію, про що ми говоримо. Тому що бар’єри на шляху збільшення робочого часу треба встановлювати завжди. Це – граничні норми.

В радянські часи цей особливий режим роботи встановлювали Міністерстві союзні і ЦК профспілок, які були в Москві. І вони надавали свої директиви, що, скажімо, водій має працювати не більше 12 годин на зміну. Немає Радянського Союзу та тих установ. А в Кодексі законів про працю немає у нас цієї граничної норми. Там втратили, а тут зараз вакханалія, вседозволеність. То треба в Трудовому кодексі встановити бар’єр на поширення тривалості робочого часу? Безперечно, потрібно.

Я ще раз підкреслюю: розробник проекту – не Федерація профспілок. Зараз йдеться про документ, який знаходиться у власності Верховної Ради. Але Федерація відповідає за трудові права і соціальне самопочуття 8,6 мільйонів працівників. Ми не вороги працівникам, бо, зрозуміло, тоді вони нам поставлять оцінку. Ми не можемо бути ворогами в профспілковому середовищі, тому що нас немає відмінних цілей і завдань – ми всі захищаємо права та інтереси працівників. У нас може бути дискусія щодо підходів та того, що потрібно доопрацьовувати.

Щодо майбутнього. Я на комітеті висловив свою власну току зору, коли розглядалося це питання. Якщо приймати цей документ, то його треба приймати з відтермінуванням часу введення. Нехай спеціалісти та фахівці, яким завтра доведеться реалізувати ці норми, прочитають, вдумаються і до моменту введення в дію, якщо виявили якісь прогалини або суперечності, щоб можна було у Верховній Раді поправити. Така практика існує – поставити закон на відстій. Тобто з півроку пропрацювали за законом, потім ще раз провели професійний розгляд, потім, якщо треба, модернізували.

Я цитую висновки, зроблені на міжнародному рівні. "Приходится признать, что ни в одном государстве СНГ в сфере трудовых отношений не созданы такие правовые условия, при которых удалось оптимально согласовать интересы сторон трудовых отношений. Большая часть проблем защиты трудовых прав работников связана не столько с недостатком правовых норм, а сколько с их недостаточным соблюдением сторонами и нежеланием отстаивать свои права самими работниками и профсоюзами". Це вже питання до нас, тому що ми сьогодні маємо непоганий кодекс законів про працю. Сам закон ніколи не виручить, якщо до цього не докладати зусиль, для його реалізації. Профспілки дійсно повинні захищати на кожному кроці права працівника.

Михайло Волинець:

В цьому проекті Трудового кодексу передбачена відповідальність роботодавця перед найманим працівником у 5 статтях. А відповідальність найманого працівника перед роботодавцем у 20 статтях, причому надзвичайно чітко все розписано, наскільки винен працівник, наскільки він буде відповідати, як його каратимуть і т.п.

Федерація профспілок передбачила в шостій книзі, про що сьогодні не говорилося, закріпити монополію в профспілковому світі. Про це Кабанченко трохи сказав, але не всі зрозуміли. Тобто виписані такі норми репрезентативності, що ніякі інші профспілки не зможуть приймати участь у соціальному діалозі, представляти найманих працівників на різних рівнях, захищати колективні договори і угоди.

Ще хотів би наголосити на тому, що в Тарифній угоді, яка позавчора була прийнята, в пункті 4.12 ФПУ здало роботодавцям і органам влади можливість, яка була в попередній генеральній угоді – погоджувати чи не погоджувати ініціативи влади збільшувати ціни для населення, тобто тарифи на газ та електроенергію. Тепер в пункті 4.12 записано про те, що три сторони роботодавці, органи влади і профспілки створюють спільну комісію,яка проводитиме обговорення і прийматиме спільне рішення. Як може бути прийняте спільне рішення, якщо навіть профспілки об’єднаються в цьому випадку? Тобто робітники і органи влади об’єднаються, а профспілки, якщо і долучаться, то вони будуть в меншості. А ми бачимо, що серед профспілок немає єдності, тому що є бажання обслуговувати роботодавців і за це мати можливість безкарно займатися корупцією, яка існує у фондах соціального страхування, де 1 мільярд 200 мільйонів іде на фінансування структур Федерації профспілок, і ніхто не знає, як використовуються ці кошти. А ми з вами не отримуємо зарплату, бо ці кошти зараховуються в фонди соціального страхування і потім таким чином розчиняються.

Наша Конфедерація вільних профспілок постійно пише листи на спільний представницький орган профспілок, щоб розглянути це питання, щоб відзвітувати. І ми постійно отримуємо просто відмову, навіть формально не хочуть написати якусь письмову відписку.

Григорій Кабанченко:

Як каже Василь Хара, є холуйські профспілки. І це вже доведено судом. Це профспілки, які допомагають державі щось робити. Тепер всі профспілки, які здають інтереси, ми можемо назвати холуйськими або улесливими. Тобто профспілок з підписанням Трудового кодексу в Україні не буде. Це будуть організації, які робитимуть все, щоб  здати інтереси кожного працівника. Сьогодні ви присутні на похоронах профспілкового руху в Україні. Тому що справжнім профспілкам ФПУ навіть не показує, до чого вона домовилася із роботодавцями.

Валентина Позинич:

Не дарма сьогодні складали оди чинному Трудовому кодексу. Слід сказати, що всі позитивні норми із чинного кодексу перенесені до проекту Трудового кодексу.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять