Нобелівську премію миру несподівано отримали жінки з Ліберії та Ємену

Цього року Нобелівський комітет вирішив віддати премію миру в Африку та Ємен за боротьбу за права жінок.

Нобелівський комітет несподівано віддав перемогу в галузі підтримки миру та прав людини в Африку та на Близький Схід. 10 млн. шведських крон ($1,45 млн.) розділили між собою три жінки – перший демократичний президент Ліберії Елен Джонсон-Серліф,  відомий громадський діяч Ліберії Леймах Гдові та правозахисник з Ємена Тувакул Карман, яка виступає за зрівняння у правах чоловіків та жінок.

За прогнозами експертів, основними претендентами на почесну премію були діячі арабських революцій, які прогреміли на початку 2011 року. Саме ці події стали одним із найвагоміших чинників у формуванні міжнародних відносин у цьому році. Крім того, диктаторські режими, які вже 50 років перебували при владі в країнах Азії та Африки, почали втрачати свій вплив на суспільство.

Проте, швидше за все, комітет вирішив поки не брати на себе таку відповідальність – визнавати революції проривом у міжнародній демократії. Адже більшість демократичних урядів арабських країн поки не можуть вирішити проблеми з побудовою громадянського суспільства. На центральній площі Єгипту Тахрір досі не закінчуються протести проти нових урядів. Адже рушійні сили революцій не були організовані опозиційними рухами, які до цього придушила влада. Протестна хвиля піднялася з низів, була неорганізована і мала стихійний характер.

Тому Нобелівський комітет вирішив дати премію за вже перевірене часом відстоювання інтересів жінок у проблемних регіонах. Останній раз премію за схожу діяльність отримала іранська правозахисниця Ширін Ібаді. Тепер погляд академіків звернувся до Африки, особливо до Ліберії.

Першим лауреатом стала президент цієї країни Елен Джонсон-Серліф. Вона була обрана на перших в країні демократичних виборах. Також вона стала першою жінкою, яка зайняла найвишу державну посаду в Африці. До цього вона тривалий час намагалася побороти режим диктатора Чарльза Тейлора, який зараз знаходиться під слідством в Міжнародному трибуналі у справах Сьєра-Леоне. Адже саме його уряд почав та підтримував громадянську війну в цій країні. Тейлор також відзначився тим, що провів у 1997 році недемократичні вибори і придушив опозицію, тоді ж була заарештована і Джонсон-Серліф, яка також балотувалася в президенти і отримала 10% голосів.

Пізніше її вислали до Нігерії. Лише в 2003 році, після вигнання Тейлора, вона повернулася на батьківшину. Спочатку Елен Джонсон-Серліф обіймала кілька посад в уряді футболіста Джорджа Веа, а в 2005 році була обрана президентом. За ці роки вона сформувала та очолила партію Єдності Ліберії і стала одним із найбільш послідовних борців за громадянські права в своїй країні. Зараз Ліберія перебуває в непростому економічному та політичному становищі, проте громадянська війна, яка тривала з 1989 до 2003 років, поки припинилася.

Ще одним переможцем стала також громадянка Ліберії Леймах Гдові. Вона не займає високих посад, проте саме її рух за ненасильницькі методи боротьби зробив можливим демократичні вибори, на яких і перемогла Елен Джонсон-Серліф. Все починалося з того, що в розпал другої громадянської війни в Ліберії в 2003 році Леймах Гбові організувала жінок, аби вони протестували проти війни. Від початку жінки різного віку та соціального положення збиралися на рибних базарах міст, які є центрами життя поселень, і співали, а також молилися, щоб війна закінчилася. Усі вони одягали білі футболки на знак того, що прагнуть миру та спокою. За кілька років рух поширився і на сусідні країни, і війну за посередництва ООН було зупинено.

Тепер рух жінок проти насилля поширився на значну частину Західної Африки. Він поеднує в собі мусульман та християн. Зараз Леймах Гбові планує створити загальну мережу жіночих організацій проти насильства в Африці.

Нобелівську премію миру цього року отримала також Тувакул Карман з Ємену – за активну участь в протестах проти президента Абдали Салеха в 2011 році. Академіки таки вирішили відзначити події в арабському світі, хоча вибрали не основних діячів цих революцій, а активістку руху за права жінок. Так, мабудь, буде більш безпечно, якщо новим демократичним урядам доведеться придушувати заворушення власних громадян силовими методами.

 Тувакул Карман у 2005 році заснувала громадський рух Women Journalists Without Chains, який мав стежити за дотриманням прав жінок в її країні. З цього часу вона почала ворогувати з урядом Селеха, її кілька разів арештовувала поліція. У той же час вона увійшла до найбільшої опозиційної партії країни – Al-Islah, яка на парламентських виборах 2010 року отримала більше 35 мандатів. Потім саме ця сила була головною в протестах проти правлячого режиму. Хоча в березні 2011 року Абдула Салех зміг придушити їх, Ємен досі лишається неспокійним. А правозахисники, як і Тувакул Карман, вимагають ввести міжнародні санкції проти цієї країни.

фото: theadvocatesforhumanrights.org, guardian.co.uk, iq4news.com, tomwfinn.wordpress.com

Читайте також: 

НОБЕЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЗАЦІКАВИВСЯ ПРОБУДЖЕННЯМ ЛЮДСЬКОГО ІМУНІТЕТУ

НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ ДАЛИ ЗА ДОВЕДЕННЯ, ЩО ВСЕСВІТ РОЗШИРЮЄТЬСЯ ВСЕ ШВИДШЕ

НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ З ХІМІЇ ДАЛИ ЗА АРАБСЬКІ МОЗАЇКИ ТА НОВІ СПЛАВИ

НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ З ЛІТЕРАТУРИ ВІДІЙШЛА ШВЕДСЬКОМУ ПИСЬМЕННИКУ, ПОЕТУ ТА ПІАНІСТУ

 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять