Що буде з Лівією після смерті Каддафі – прогнози експертів

Політологи закликали правителів, схильних до авторитаризму, пам’ятати лівійські уроки, аби "не закінчити в трубі, як Каддафі".

У Бенгазі, місті, яке стало центром супротиву під час громадянської війни, 23 жовтня противники Каддафі відсвяткували день перемоги. Керівник перехідного уряду Мустафа Абдул-Джаліл проголосив звільнення Лівії від диктатури Муаммара Каддафі, який правив країною 42 роки і був убитий 20 жовтня під час штурму міста Сирт. Вбивство лівійського лідера поставило крапку у восьмимісячній громадянській війні. За словами Абдул-Джаліла, Лівія після смерті Каддафі житиме за законами шаріату – мусульманського релігійного права.

Експерти з міжнародних питань розповіли "Главреду", як розвиватиметься Лівія після повалення диктатури Каддафі, наскільки ймовірний рух країни демократичним шляхом, а також які уроки з лівійських подій має засвоїти Україна і світ.

{1-}

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень:

У лівійців був невеликий шанс на звільнення від Каддафі. Імовірність того, що повстання в Бенгазі вдасться і не буде розбите військами та спецслужбами Каддафі, що новий встановлений лад підтримає НАТО, була надзвичайно низькою. Тобто справжній шанс перемогти був незначним, але лівійці ним зуміли скористатися.

Експерти оцінюють імовірність розвитку Лівії демократичним шляхом у 3-4%. Я з ними погоджуюся. Адже після будь-яких громадянських війн перейти до демократичного правління складно. Але, думаю, лівійці зможуть скористатися цим шансом. Якщо їм це вдасться, то вони перевернуть світові уявлення про арабів, лівійців та світопорядок взагалі. Проте я свідомий того, що такий розвиток подій є малоймовірним.

Швидше за все, країна застрягне в перехідному періоді, як це сталося з Україною. Коли ми говоримо про демократію, перш за все маються на увазі відповідні інститути. Тож їх потрібно створювати, що доволі складно, оскільки існує залежність від минулого: не можна вибудувати абсолютно новий інститут – він все одно спиратиметься на дещо вже наявне. При створенні таких інститутів у Лівії немає на що спертися. Тим не менше, а раптом станеться чудо, і лівійцям вдасться це зробити. 

Події в Лівії – це урок не тільки для України, але й для всіх країн, чиї правителі прагнуть узурпувати владу і схильні до жорсткого авторитаризму. Якщо вчасно не зупинитися, то можна закінчити в трубі, як Каддафі. Але, на жаль, історія знає мало правителів, здатних вчасно зупинитися. Особливо якщо цьому правителю вдається сконцентрувати всю владу в своїх руках: потім він не може її позбутися, тому що боїться втратити все, а ділитися повноваженнями не готовий. У таку пастку завжди потрапляють авторитарні правителі. Звісно, якщо ці правителі похилого віку, вони не встигають через природній хід життя опинитися в стічній канаві. Тоді там опиняються їх діти. Тобто у будь-якому разі майбутнє для таких урядів і людей закрите. Але, на жаль, наслідки авторитарних режимів суспільство випльовує десятки років.

{2-}

Павло Рудяков,директор інформаційно-політичного центру "Перспектива":

Розвиток Лівій демократичним шляхом навряд чи можливий. Лівійське суспільство та аналогічне суспільство Північної Африки не передбачає демократії в західному розумінні. Події в Лівії – зразок неоколоніальної політики. Оптимістичний сценарій розвитку подій в Лівії полягає в стабілізації нинішньої ситуації, яка має супроводжуватися консервацією втрат, які держава понесла внаслідок громадянської війни. Песимістичний сценарій – подальша деградація країни з розподілом на дві історичні частини Триполітанію та Керинаїку у перспективі.

Лівійські події матимуть безпосередній вплив на життя країн Північної Африки. Так, наприклад, король Ємену на другий день після вбивства Каддафі заявив, що готовий зректися влади в обмін на гарантії особистої безпеки. Цей приклад свідчить про те, що події в Лівії – це урок, який вже засвоюється країнами. І в першу чергу цей урок стосується Сирії, оскільки вона має всі шанси стати наступною після Лівії.

Що стосується уроків для України. Зараз стає зрозумілим, що країни на кшталт України і Лівії беззахисні перед сильними державами і НАТО. Вони повинні шукати прийнятний варіант колективної безпеки, тому що механізми, які забезпечували функціонування системи міжнародних відносин до цього, в тому числі ООН, не працюють. Україні зараз потрібно переглядати Концепцію національної безпеки, вносити корективи в перелік тих загроз, які стоять перед державою. Те, що зробили з Лівією, спокійно можуть зробити і з Україною, якщо у них виникне відповідна потреба. У них – це в США, як у глобальних лідерів, та Європейського Союзу, тобто у тих країн, які зацікавлені у перерозподілі ресурсів і кардинальній зміні системи міжнародного устрою, яка за інерцією існує після завершення "холодної війни".

{3-}

Григорій Перепелиця,доктор політичних наук, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України:

Кінець Каддафі – це наочний урок для всіх диктаторів та президентів, які намагаються утримати монопольну владу довічно. Подібні намагання закінчуються саме таким фіналом.

Рано чи пізно народ піднімається проти диктаторів. Але, обираючи такий шлях, він має бути готовий платити кров’ю за звільнення від диктаторського режиму.

Майбутнє Лівії невизначене. Якщо взяти до уваги приклад України, її мирної і безкровної революції, видно, що революція не вирішила головного питання – зміни політичної системи.

Перехід від тоталітаризму до демократії можливий не тільки в результаті повалення диктаторської влади, але й за умови готовності суспільства до демократичних форм правління. Адже демократія у перекладі з грецької це "влада народу". Чи готовий народ бути відповідальним за обрану владу? Навіть судячи з досвіду України, це – дуже складний процес. Не випадково демократичні відлиги закінчуються регресом і поверненням до авторитаризму. Слід зважати на племінну основу лівійського суспільства: в цій країні величезна кількість племен із різними інтересами, які складно поєднати в одній державі. Чи готовий лівійський народ дотримуватися принципів демократії?

У переважній більшості країн подібні зміни закінчуються авторитаризмом, якщо немає зовнішнього впливу на режими. Так, наприклад, демократія в Росії закінчилася поверненням до авторитаризму. Майже всі пострадянські країни, за винятком країн Балтії, Грузії та Молдови, повернулися до авторитаризму. Таким самим шляхом рухається Україна, повертаючись до авторитарних форм правління.

Основна причина полягає у неготовності народу брати на себе відповідальність за долю власної країни. Якщо він продається з кілограм гречки, він продає свою долю і свою країну. Тоталітарний режим залишає тоталітарну свідомість, яка всю відповідальність перекладає на диктатора. Тяжіння до порядку означає тягу до авторитаризму.

Які варіанти розвитку подій можуть бути в Лівії? По-перше, прихід нового авторитарного режиму, по-друге, прихід фундаменталістського ісламського режиму, по-третє, варіант перехідної демократії. Але шансів на те, що Лівія стане процвітаючою демократичною країною, вкрай мало.    

фото: rus-obr.ru 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять