ART-KYIV Contemporary: з думками про високе мистецтво

У Києві відкрився шостий форум сучасного мистецтва.

Сучасне або надто сучасне. Високе або недосяжне. Абстрактне або незрозуміле. З такими думками деякі запрошені на форум ART-KYIV Contemporary блукали галереями "Мистецького Арсеналу". Більшість із замріяним виглядом дивилися на предмети мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ століть. І лише обрані мали можливість говорити про виставку. Як то куратор та мистецтвознавець Олександр Соловйов.

І це і не дивно! Часто люди мало тямлять у сучасному мистецтві, вони керуються судженням: "подобається чи ні", говорять про розмаїття фарб, великі форми та дивакуваті рішення. На питання: "а чи придбали б щось для себе?", знизують плечима: "Можливо, треба придивися".

А придивлятися на виставці є до чого. На відстані та впритул. На форумі ART-KYIV Contemporary доробки митців з України, Росії, Франції, Німеччини та Японії представили тридцять галерей сучасного мистецтва. За словами організаторів, усі роботи пройшли суворий відбір експертної ради. Всім, хто не підходив за форматом, відмовили без пояснень.

Серед анонсованих сенсацій – Японська платформа – унікальна ретроспективна виставка шести художників з країни вранішнього сонця. "У алюзіях на світові мистецькі тенденції і рефлексіях на традиційну поп-культуру художники виявляють нову японську ідентичність. Експозиція складатиметься з абсолютно різних за стилем і манерою висловлювання живописних, фото- та відеоробіт, унікальної інсталяції "Нагойя", що відтворює модель японського комунального житла", – говорять організатори. Іншими словами: все дуже складно, аби бути простим.

Посеред залу – велике пано. З першого погляду на нас дивляться величезні очі з японських аніме. Приглядаємося: зображені кричущі діти, порізані вени, летючі єни… У наступному залі – та сама комуналка. Зелені стіни, підлога вкрита циновкою. Про власників "квартир" розповідають лише малюнки на стінах. Цікаво, про що думав художник, який намалював на стінах сперматозоїди з обличчями жінок-політиків, зокрема і Тимошенко.

Усе це роботи групи "1965". Митців об’єднує лише один факт – усі вони народились у 1965 році. "1960-1970-ті роки були дуже важливими в історії Японії. В ці часи був поштовх, і наша країна стала справді сучасною. Все, що представили художники, характерне для того суспільства, у якому вони народилися і живуть. Тоді у Японії була дуже важливою поп-культура", – говорить Мікі Окабе, заступник директора Японської фундації. Цю виставку вже побачили жителі і гості німецького Дюссельдорфу. Але для виставки у Києві композиції були оновлені. Чи не обличчями екс-прем’єра?

Ще одна родзинка – презентований польський проект "Подорож на Схід". Він пов’язаний з головуванням Польщі у ЄС. Але польські митці представили у Києві не лише свою творчість, а пішли на Схід – залучивши до виставки художників з Вірменії, Грузії, України, Білорусі, Азербайджану, Молдови.

Старенький червоний Фіат – не просто металобрухт, а скриня, у якій заховалися усі 1990-ті. Здається, у ньому все те, що на початку української незалежності і до того українці возили до сусідньої Польщі на продаж. "Це певний історичний зріз епохи. У пам'яті друзів, моїй пам’яті саме ці машини курсували з Луцьку до Польщі, з Польщі в Україну", – говорить і сам митець Володимир Кузнєцов. На багажнику старенький телевізор, з якого лунає голос культового Віктора Цоя, торбинка у біло-синю клітинку, гітара та навіть настільний ліхтарик. Щоправда, з усім цим гамузом у стрімкі 2000-і не в’їдеш. Навіть у старенькій автівці. Та і тхне від Фіату зовсім не мистецтвом, а нафталіном.

При вході до основної зали зустрічаємо скульптора Олега Пінчука. "Фото на тлі моєї роботи", – пропонує митець вказуючи на невеличку залізну шафку з павутинням, між яким заплуталась помаранчева чашка часів революції та чорні чоловічі черевики. "П’ять хвилин і готово", – каже художник. Можливо, у цьому сутність виставки: спалах, думка, шедевр...

Ще один український художник, учасник позаминулорічного бієнале у Венеції Ілля Чічкан і на цьому форумі у своєму репертуарі. Його мавп пізнають здалеку. Але більшими за мавпи на цей раз виявляються черепи.

Американський внесок у виставку зробила галеристка Міронова – привезла до Києва роботу Давіда Датуни, чия інсталяція "Путін – Мона Ліза" стала "сенсацією" художнього ярмарку "Арт-Москва". Згадану роботу продали російському колекціонеру за 200 тисяч євро. Скільки коштує жовто-блакитний прапор України, зроблений з частин окулярів – поки не відомо. Цікаво, хто захоче придбати згадку про події в Україні за останні двадцять років, яка прихована під товстими лінзами? До речі, прапор США виробництва Датуни прихований у Білому Домі, а прапор Канади придбав канадійський прем’єр-міністр Стівен Харпер.

Відкриття форуму, за словами організаторів, – перспективна французька відеохудожниця Марі Рене, яка представляє фото українських моряків з корабля "Marfret" у Марселі – французький проект "Roll-On, Roll-off". Авторка споглядає функціональний урбаністичний простір як "машинний механізм" і досліджує, як людські тіла перетинають і освоюють ці території. Її робота – результат спостережень кількох років за роботою моряків у порту під час розвантаження та завантаження вантажів. "Це був експеримент. Адже люди на човні – унікальні. Вони довго у закритому просторі, не бачать нічого навколо. Там лише відчуття, лише людина і машина", – каже Марі.

Саме за її ж задумом у "Мистецькому Арсеналі" з’явився величезний двигун від літака, який лише за якусь годину до відкриття внесли в просторі зали галереї.

"Нащо двигун?", – питаємо у Марі. Та говорить, що відповідь у відео. А згодом додає: "Це питання транспорту ідей, люду у сучасному світі".

"Арт-Київ зробив хороший якісний крок у бік спецпрограм, запропонованих нашими гостями – і японська платформа, і польська подорож на Схід. Галерейна ж частина – можна сказати, що є куди тягнутися саме в якісному плані", – говорить Олександр Соловйов.

Чекаючи на високих гостей, запрошені на відкриття виставки фотографуються. Кожен обирає те, де картинка яскравіша. Хтось притуляється до нахиленої фігури Майкла Джексона, зробленої з сотень маленьких дзеркал, хтось – на тлі моря – червоного, синього, золотого… Всі ці фотографії також частина сучасного мистецтва…

Міністр культури Михайло Кулиняк і директор Мистецького арсеналу Наталя Заболотна

 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять