Криза в Італії загрожує обвалом світовій економіці

Аби уникнути дефолту, Італії потрібно $400 млрд, але джерел вільних грошей в Європі не залишилося.

Останні кілька тижнів увага світової громадськості зосереджена на Італії. Адже ця країна, яка і раніше викликала питання щодо її економічного стану, тепер опинилася на краю прірви.

На самміті Великої Двадцятки в Каннах на початку листопада 2011 року тема реформ у Римі стала однією з основних. Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель, заявила, що країни ЄС не стануть платити Італії, аби та уникла дефолту, але визнала, що системна криза такої великої економіки призведе до нової хвилі кризи.

Головна проблема Італії в тому, що Європа не має потрібних коштів для допомоги такій великій економіці. Адже весь ЄС вже два роки не може впоратися з проблемами Греції, ВВП якої складає приблизно $310 млрд, тоді як Італія має валовий продукт на рівні $2 трлн. і відповідні борги. Стабілізаційний фонд, який в 2009 році заснували країни Європи, становив $570 млрд. і вже, за даними Ради з Міжнародних відносин, вичерпався на 70%. Тобто нових грошей туди ніхто не дасть.

Великі країни Європи, такі як Німеччина та Франція, вже не мають вільних резервів. Великобританія від початку дала зрозуміти, що їй байдужа доля єврозони і вона не стане платити за дорогу соціальну політику Афін чи Риму. Перед зустрічами в Каннах Європа могла розраховувати на допомогу з Вашингтону. Проте на самміті Барак Обама ясно дав зрозуміти, що він більше не даватиме грошей своїм заокеанським союзникам. Єдиною реальною можливістю отримати гроші буде співпраця з Китаєм. КНР запропонувала дати Європі в борг, проте експерти вважають, що ЄС боїться цих позичань, адже їх треба буде конче віддавати, і Пекін таким чином хоче посилити політичний вплив на Європу і використає ці кошти в своїх інтересах.

Всередині Італії вирує політична криза. Уряд Сильвіо Берлусконі, який перебуває при владі з перервами вже 9 років, швидше за все, піде у відставку. Країна очікує нових парламентських виборів чи формування перехідного уряду. Обидві ці перспективи можуть привести до погіршення економічної ситуації в країні. Зараз експерти не можуть передбачити, що трапиться далі, адже незрозуміло, чи зможе країна без стороньої допомоги уникнути дефолту.

З іншого боку, якщо це станеться, країна, яка є восьмою за об’ємами економікою світу, потягне за собою не лише зону євро. Адже виключити Рим зі сфери єдиної валюти означає визнати непридатність євро як міжнародної одиниці розрахунку. Тоді друга хвиля кризи вже буде неминучою.

Кінець епохи Сильвіо        

Берлусконі вже кілька місяців запевняє увесь світ, що його країна зможе владнати свої економічні проблеми самостійно. Перша хвиля занепокоєння ситуацією в Римі піднялася в серпні 2011 року, коли країна затверджувала свій довгостроковий бюджет. Тоді парламентарі з великими проблемами прийняли урядовий документ. В ньому визначалося, що розмір державного боргу країни підніметься на 7% і становитиме 120% від ВВП. Це було досить небезпечно, проте не так трагічно. Адже вартість боргових розписок грецького уряду зросла за 2011 рік, за даними CNN, на 63%, і загальний борг наблизився до показника 150% ВВП.

На той час Рим ще був стабільною економікою, яка могла собі дозволити збільшувати борги, адже була впевнена в тому, що її підтримають сусіди. Справді, з серпня 2011 року Європейський Центробанк почав потроху скуповувати державні облігації італійського уряду, аби не допустити їхнього обвалу на ринку цінних паперів. Експерти в уряді Берлусконі також вважали, що країна зможе вжити заходів із економії державних видатків і не потрапить в кредитну залежність.

Проте, на думку директора European Centre for International Political Economy Фредріка Еріксона, політики довго зволікали з реформами. "Популізм та безвідповідальність політиків призвели до погіршення політичної та економічної ситуації в країні", - розказав експерт "Главреду". Тому зараз, на його думку, реформи і обмеження витрат стають нагальними. Проте сам уряд вже не прагне цього, адже це означатиме його падіння. Населення Італії здебільшого не підтримує такі заходи, бо це означає добровільно відмовитися від досить високих зарплат для бюджетників та збільшити вік виходу на пенсію.

Політична нестабільність всередині країни лише посилює екоонмічну кризу. Одразу після самміту в Каннах Сильвіо Берлусконі заявив, що піде у відставку, коли парламент прийме пакет антикризових заходів. Багато хто з експертів вважає, що це рішення було погоджено на зустрічі голів найбільших країн. Адже майже одночасно з Берлусконі про свою відставку заявив голова уряду Греції Георгіус Папандреу, і на схожих умовах. Багато хто вважає, що ці відставки не сприятимуть суттєвому прогресу в економічних реформах.

З іншого боку, прибічники Берлусконі з Північної Ліги не бажають втрачати владу. Вони вимагають проведення позачергових виборів, на яких, за соціологічними опитуваннями, можуть отримати більшість в нижній палаті парламенту. Проте, за даними Reuters, президент країни Джорджо Неаполітано вже висунув кандидатуру на пост голови перехідного уряду. Ним може стати Маріо Монті, колишній Комісар ЄС з оподаткування та зовнішніх ринків. Він займає більш помірковану позицію, ніж Берлусконі, і має гарні зв‘язки в європейських структурах.

Поки антикризові заходи в Італії полягають в тому, що виплати бюджетникам будуть зменшені на 30%, а пенсійний вік збільшать на 1,5 року. Парламент, швидше за все, прийме цю резолюцію. Проте на думку експертів, це не призведе до швидкого відновлення економіки.

Захід не допоможе  

"Зважаючи на розмах економічної кризи, Італія потребуватиме $350-400 млрд. допомоги, аби пережити кінець 2011 року", - вважає Фредрік Еріксон. Та, на його думку, зараз Європа не має таких грошей і не буде платити за прорахунки уряду Берлусконі. У 2009-2010 роках на порятунок проблемних країн ЄС вже витратило приблизно $400 млрд. і тепер поповнювати резерви вже немає звідки.

До того ж, всі розуміють, що значну частину грошей, які пішли до Греції, доведеться потім списати, адже Афіни зможуть повернути ці борги дуже не скоро. Крім того, країни, які отримали допомогу, відчайдушно опираються примусовій приватизації державного майна. Тому зараз ніхто не знає, як повертати кошти до стабілізаційного фонду.

Нарешті, країни ЄС, які давали більшість внесків до фонду, в останні місяці відчувають погіршення економічної ситуації. Так зростання ВВП Німеччини з 4,5% в першій половині 2010 року впало до 1,2% за останній квартал 2011 року. У Франції наближаються президентські вибори і Ніколя Саркозі хоче направити усі ресурси, аби стати президентом вдруге. Тому він і не підтримує ідею продовжувати допомогу проблемним країнам.

З іншого боку Атлантичного океану, в США, кабінет Барака Обами також готується до перегонів. Тому голова Білого Дому і заявив, що не даватиме гроші європейцям додатково через МВФ, адже Америка має свої економічні проблеми.

Отже, зараз головним питанням Італії залишається проблема пошука грошей для інвестування. Адже приватні компанії не хочуть витрачати свої гроші на цю країну. А її союзники не мають можливості допомогти.

фото: destrasardaconalemanno.wordpress.com

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять