Атомна криза в Ірані: чи буде війна?

Намагання Ірану здобути власну ядерну зброю можуть призвести до війни на Близькому Сході.

Звіт МАГАТЕ щодо Ірану, який оприлюднили в середині листопада 2011 року, знову підігрів цікавість усього світу до проблем ядерного роззброєння цієї країни на Близькому Сході. Адже, як заявляють експерти ООН з атомної зброї та енергетики, зараз Тегеран підійшов найближче за всю історію конфлікту до отримання власної атомної зброї. У звіті зазначається, що в 2011-2012 роках ця країна може провести випробування атомної бомби і увійти в атомний клуб.

 Сам Тегеран продовжує наполягати на тому, що йому потрібні атомні технології лише для розвобки енергетичних потужностей та мирного використання. Хоча в США та Європі йому давно не вірять. Найбільш рішуче налаштований, звичайно, Ізраїль, адже ця країна неодноразово звинувачувала Тегеран в допомозі терористам і розробці зброї масового ураження. Тепер ізраїльські експерти наполягають на тому, що Іран досяг точки незворотності і створить атомну бомбу, тому треба завдати удару першими.

Послідовні союзники Тель-Авіву в США поки зберігають тимчасову мовчанку. Адже, на думку провідного дослідника Ради з Міжнародних відносин Бергмана Гверца, зараз іранське питання активно вирішується в  Білому Домі, і єврейське лоббі прагне отримати жорсткі санкції, чи навіть військову операцію проти Тегерану. Тут на політику і рішення Вашингтону будуть впливати майбутні вибори президента і потреба отримати грошові вливання в фонди демократів.

З іншого боку Європейські країни демонструють повну неготовність голосувати щодо нових санкцій чи військового втручання у справи Ірану. Адже ЄС розривається від перманентної економічної кризи, яка ходить Союзом уже 2 роки, і тому питання про війну з далеким Тегераном зараз неактуальне. Крім того, остання військова кампанія НАТО в Лівії лише загострила кризу економік країн Європи, які брали в ній участь, а ціни на сиру нафту продовжують зростати. Якщо міжнародна коаліція зважиться розпочати бойові дії проти Ірану, це призведе до стрімкого зростання цін на енергоносії, що не дуже гарно для кризової Європи в умовах, коли вже треба починати опалювальний сезон.

Не треба також забувати і про вплив Росії в Раді Безпеки ООН, адже Москва не дозволить цій організації прийняти жорстку резолюцію. Кремль вже не один раз рятував Тегеран від санкцій ООН і цього разу не збирається відступати. Разом з ним виступає і КНР, яка більше хоче дошкулити західному світу, ніж має певні інтереси в цьому питанні.

Тому найбільш вірогідним сценарієм розвитку подій залищається прийняття помірних санкцій проти Ірану, після цього він погодиться на переговори з МАГАТЕ. Проте тут може втрутитися Ізраїль, який готовий відправити свої літаки до атомних об’єктів Тегерану і розв’язати велику війну.

Затінені революціями   

Питання атомної програми Ірану відсунули на другий план перевороти в арабських країнах. Тоді багато хто думав, що хвилювання в Ємені, Єгипті чи Тунісі перекинуться на Тегеран. До цього в 2009 році, в період виборів президента, країна вже переживала масові заворушення, коли опозиція звинуватила президента Ахмедінеджада в порушеннях законодавства і недемократичному голосуванні. Тоді на мітинги в країні виходили тисячі ірнаців. Проте влада придушила ці протести і засудила лідерів опозиції. Ті з них, хто не покинули країну, зараз чекають на смертну кару, тому країна була досить стабільною взимку 2011 року.

 "Багато західних експертів сподівалися, що революції в арабському світі скинуть правителів, і хвиля демократизації докотиться до Тегерану, і тоді там також відбудеться революція", - пояснив "Главреду" Бергман Гверц. Але, на його думку, ситуація вийшла зовсім іншою, адже Тегеран зумів утримати свої позиції в середині країни і не допустив внутрішніх заворушень. Аналітики вважають, що головна причина цього полягала в тому, що основні сили опозиції були розгромлені раніше і не мали сил для опору.

На думку директора інститута ATLAS Томаса Палмера, Іран лише посилив свої позиції від цих революцій і почав більш активно проводити свою політику назовні. "Тегеран почав боротися за вплив в Ємені та Лівії і зараз має шанси отримати там лояльні до свого теократичного режиму уряди", - вважає експерт.

Нарешті сама ідея обмеження ядерної програми відійшла на другий план, адже усі вирішили почекати і подивитися, що станеться в регіоні. Проте зараз цей період мовчанки закінчився, адже ісламізм, за оцінками Центру Брукінгса, потроху розповзається по Близькому Сходу, і тому потрібно натиснути на Іран, аби показати, що йому можуть протистояти.

Розколоте ООН 

Доповідь МАГАТЕ, яку опубліковали 9 листопада 2011 року, містить в собі висновки, що ця країна може створити атомну зброю за кілька місяців і не хоче співпрацювати з міжнародними спостерігачами. Це стало головною причиною, аби в Ізраїлі заговорили про те, що Тегеран знову прагне створити атомну зброю і не хоче використовувати свій збагачений уран в мирних цілях.

На думку оглядача Інституту Гувера Стівена Торна, проблема ядерної програми Ірану постійно виникає на світовій арені, і листопад 2011 року не є винятком. "Ізраїль боїться, що Тегеран передасть терористам з ХАМАС ядерні бомби, а США та Європа бачать в цьому можливість натиснути на Тегеран, аби він не підтримував ісламіські рухи в арабських країнах", - розказав аналітик "Главреду". Крім того, на його думку, зараз не найбільше загострення у цих відносинах, адже в 2008 році президент Америки Джордж Буш наказав почати розгортання передових підрозділів флоту США в Перській затоці, коли Тегеран відмовився співпрацювати з МАГАТЕ.

Зараз ситуація інша. Барак Обама іде на президентські вибори 2012 року і хоче перемогти республіканців. А він прийшов до влади на хвилі критики воєнних кампаній в Іраці та Афганістані. Тепер його самого критикують за те, що він повільно повертає американські підрозділи з Близького Сходу. Крім того, на думку Стівена Торна, Америка зараз не зацікавлена починати нову війну через фінансові проблеми. Адже вона навіть не приєдналася до кампанії проти Муаммара Каддафі, коли ЄС почав бомбити Лівію. Тепер Вашингтон має провести кілька важливих внутрішніх реформ і тому буде проводити помірковану зовнішню політику. Нарешті, починати війну проти країни з населенням у 80 млн. дуже ризиковано.

Європа також перебуває в економічній кризі і тому не спроможна підтримати Ізраїль, щоб завдати удару по Тегерану. Крім того, вторгнення в Лівію показало, що без США війська країн ЄС не готові до великої війни. Їм не вистачає єдиного командування та координування. В сучасних умовах будь-яка країна союзу може сама вийти з війни, і це призводить до непорозумінь між його членами.

Голосування в Раді Безпеки ООН, заплановане на кінець листопада 2011 року, може також бути безрезультатним через зусилля Росії. Адже її політика була завжди спрямована на захист інтересів Тегерану. Москва зовсім не бажає появи нової атомної держави в басейні Каспійського моря. Адже незабаром країни почнуть ділити його нафтоносний шельф, і тоді між сусідами можуть виникнути непорозуміння. Проте Кремль прагне зберегти атомну программу Ірану і направити її в мирне русло. Він підтримує давнього ворога США і отримує замовлення на виробництво устаткування для нових АЕС.

Саме тому експерти вважають, що ООН зможе прийняти лише дуже помірковану резолюцію, яка закликатиме Іран повернутися до переговорів. Цим усе і обмежиться, якщо в політику не втрутиться фактор Ізраїлю.

Дії з одного боку

Одразу після оприлюднення доповіді МАГАТЕ в Тель-Авіві заговорили про те, що Ізраїль має діяти самостійно і розбомбити атомні інститути Ірану. Адже в 2008 році Ізраїль вже завдав повітряного удару по таких об’єктах в Сирії. Тоді Дамаск вимагав засудити агресора, проте ООН не прийняло відповідної резолюції через "вето" США.

Тепер ситуація схожа, і тому в уряді Біньяміна Нетаньяху вже планують, що буде потрібно для такої акції і не дуже приховують свої приготування. Крім того, зараз Іран не має змоги впливати на політику в середині Ізраїлю через терористичні рухи, які він традиційно підтримає. Адже ХАМАС та ФАТХ в останні дні більше схиляються до компромісу з євреями, якщо ті дозволять проголосити незалежну Палестину. Нарешті престиж ісламського тероризму з початку "Арабської весни" стрімко падає, адже багато хто вважає цю доктрину застарілою і неефективною.

Тому одностороння акція Ізраїлю стає досить вірогідною. Крім того, за оцінками International Institute for Strategic Studies, зараз повітряні сили цієї країни можуть подолати оборону Ірану і завдати першого удару. Хоча тут велика вірогідність того, що Тегеран відповість на це початком великої війни.

фото: foreignpolicy.com

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять