Юрій Мірошниченко: "Для "Батьківщини" і Фронту змін питання підвищення прохідного бар’єру не є принциповим"

Представник Президента у Верховній Раді – про тонкощі нового виборчого законодавства та методи досягнення політичного компромісу.

З Юрієм Мірошниченком кореспонденти "Главреду" спілкувалися за кілька годин до голосування парламентом законопроекту № 9265-д "Про вибори народних депутатів України". На той час обговорення так званих "політичних" питань у законопроекті ще тривало, і більшість начебто була готова йти на поступки меншості заради досягнення консенсусу. Та опозиція, схоже, не скористалася наданою їй можливістю, бо ключові моменти, про які нам говорив пан Юрій, як бачимо з ухваленого документу, лишилися незмінними. В нашій розмові йтиметься про те, з яких міркувань виходили автори закону, формулюючи основні його положення.

Верховна Рада за останні кілька місяців розглянула вже досить багато законопроектів про вибори... Скільки їх усього було на розгляді?

Я вважаю, що їх можна вже рахувати десятками. Тому що було кілька нових редакцій, було дуже багато поправок до нині діючого закону і, по суті, усі напрацювання останніх років неодноразово розглядалися і Комітетом, і Верховною Радою. Більш того, у Комітеті ще лишився законопроект Виборчого кодексу, який має об’єднати усі процедури організації виборів Президента України, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування тощо. Це має бути всеохоплюючий документ. Європа нам пропонувала його прийняти як єдиний кодифікований закон. Поки що ця робота триває. Закон про вибори Президента вже в нас є, зараз він доопрацьовується.

Новий закон пропонує змішану виборчу систему. Яке співвідношення кандидатів-мажоритарників до тих, які підуть за партійними списками, Ви вважаєте найбільш прийнятним?

Опозиція пропонувала 25% до 75%, тобто 150 депутатів до 300. Учора (17 листопада. – Главред) представники БЮТ залишили засідання ТСК після того, як було прийнято за основу законопроект, підготований робочою групою під керівництвом Олександра Лавриновича, той, на який ми маємо висновок Венеціанської комісії. Його взято за основу і доопрацьовано тими доповненнями, що були у зверненні опозиції. Політика представників більшості полягала у тому, щоб дати можливість опозиції також поставити свої підписи під документом. Щоб працювати хоча б у якомусь форматі, який демонстрував би те, що це консолідоване рішення.

Друге політичне питання, яке ставить опозиція, – це питання прохідного бар’єру. Скажіть, навіщо його збільшено із трьох відсотків до п’яти?

Є аргументи на користь значного підвищення прохідного бар’єру, опозиція пропонувала голосувати, починаючи з одного відсотка. Але  до законопроекту, який схвалено Венеціанською комісією, увійшла норма, яка складає п’ять відсотків. Особливих дебатів з цього питання не було. Можливо, це пов’язано з тим, що для опозиції важливішим було питання процедур щодо недопущення якихось фальсифікацій, ніж питання рівня прохідного бар’єру. І якщо вже говорити про перспективи як партії "Батьківщина", так і Фронту змін, що сьогодні домінують у двох опозиційних блоках, то для них питання бар’єру не надто актуальне, оскільки обидві політичні сили, згідно соцопитувань, долають п’ять відсотків.

А як особисто Ви вважаєте, підняття бар’єру не позбавить можливості нові партії потрапити до парламенту? Не можна ж створювати сприятливі умови лише для основних партій, нехай навіть серед них є й опозиційні.

Якби ми вели експертну дискусію, моя думка мала би значення. У нашому випадку ми виходимо з того, що "політика – це мистецтво можливого", незалежно від того, як це виглядатиме з точки зору експертів... Є аргументи і на користь зниження прохідного бар’єру – у зв’язку з тим, щоб зробити максимально доступним входження до парламенту нових політичних сил. Є й інша логіка, яка пропонує підвищення бар’єру і направлена на продовження процесу політичної структуризації українського суспільства, аби створювалися потужні суб’єкти політичного процесу, щоб через цю норму спонукати політиків об’єднуватися, а не створювати велику кількість партій, де б кожна людина являла собою окремий політичний суб’єкт. Обидві тези мають свої аргументи.

Третє політичне питання опозиції – можливість створювати блоки. Чому заборонили партіям блокуватися?

Була дискусія про блоки, але також принципового протистояння з цього приводу не було. Знов-таки, це могло пояснюватися тим, що політичні питання було винесено за рамки дискусії Тимчасової спеціальної комісії.

Блокуватися ніхто не забороняє, партії можуть створювати блоки – це політичні домовленості. Участь блоків у виборчому процесі, який розглядала робоча група, справді не передбачена. Це було спрямовано, знову ж таки, на спонукання до формування потужних політичних партій, які були б представлені по всій вертикалі влади, як на рівні парламенту, так і на рівні регіону і територіальної громади. Тобто, щоб партія була не просто суб’єктом виборчого процесу в парламент, а й брала участь у місцевих виборах, щоб акумулювала кадри, щоб проводила у партійних лавах якісь навчання. Це перше. А друге: блоки не є суб’єктами політичної відповідальності у повному сенсі цього слова, на відміну від партій: вони можуть існувати на одних виборах, але розпастися до інших. І тоді, у разі невиконання блоком передвиборчих обіцянок, не настає факту політичної відповідальності - такою була логіка робочої групи при внесенні цієї норми. Додам, що були пропозиції залишити блоки, піднявши прохідний бар’єр, скажімо, для партій – п’ять відсотків, для блоків – сім. На етапі підготовки цього закону був представлений цілий ряд як обґрунтованих, так і емоційних пропозицій. У кінцевому ж варіанті законопроекту блоки не передбачені.

У яких кандидатів найбільше шансів потрапити до парламенту за мажоритарною системою?

Передбачається, що це будуть як кандидати від політичних сил, так і незалежні, тобто ті, яких ми називаємо самовисуванцями. До речі, щодо оновлення кадрового складу Верховної Ради, то якраз мажоритарна складова могла би бути можливістю для яскравих особистостей, які користуються повагою в себе в регіоні, стати депутатами Верховної Ради. Оскільки закриті списки не сприяють суттєвому кадровому оновленню, хоча, якщо брати списки Партії Регіонів, то не можна не помітити, що вони значно коригуються від виборів до виборів, і до них потрапляє досить багато молодих людей. Те саме можна сказати і про інші політичні сили: наймолодший мер України, яким був Євген Суслов, став членом списку БЮТ. Або лідер молодих Регіонів Андрій Пінчук. Те саме можна сказати й про комуністів. Водночас мажоритарна складова, за оцінками експертів,  якраз і дозволяє тим новим, невідомим у столиці регіональним лідерам теж пройти до Верховної Ради.

З яких міркувань тривалість виборчої кампанії скорочується зі ста двадцяти днів до дев’яноста?

Така тенденція намітилася у рамках логіки Виборчого кодексу. Цей процес має вже своє віддзеркалення і у виборах президента, і виборах до органів місцевого самоврядування. З точки зору агітації, презентації себе політичними силами цей період фактично обмежень не має. А з точки зору організації виборчого процесу, а в переважній більшості це дії, пов’язані з утворенням комісій, з процесом висування – у дев’яносто днів перелічені процедури цілком вписуються. Ми вже проводили вибори і бачили, що за такий термін суттєвого погіршення не було. Потужним політичним силам цього терміну абсолютно достатньо для проведення організаційних заходів, передбачених законом. До того ж, це дозволяє заощаджувати кошти, тому що кожен зайвий місяць збільшує витрати на утримання комісій, приміщень і всього іншого, що пов’язано з бюджетами.

На Вашу думку, чи перейметься наступний склад Верховної Ради дуже нагальним питанням скорочення пільг для себе самого? Адже нинішній нічого, крім балачок, у цьому напрямку не продемонстрував.

Вважаю, для цього не потрібно чекати нової каденції. Що стосується депутатських пільг, то їх, безперечно, потрібно скорочувати. Особливо в умовах, коли країна переживає важкі часи і йдеться взагалі про оптимізацію державних видатків. Тим більше коли в нас така складна дискусія ведеться з нашими пенсіонерами-пільговиками. Я гадаю, що парламент має починати з себе.

А як у парламенті збираються вирішувати проблему афганців, чорнобильців та інших пенсіонерів, які мають спеціальні пільги?

Дискусія ведеться. Запропоновано виділяти кошти на ці пільги у межах тих, що є у бюджеті; під час підготовки закону про держбюджет кожного року не зупиняти дію законів про призначення пільг цим категоріям населення, як це робилося до цього часу, а ухвалити у самих цих законах процедуру подачі урядом обсягу коштів по тих чи інших пільгах, які має бути виплачено у цьому році. Щоб не виникали ситуації, коли деякі пільгові категорії або окремі їх представники отримали виплати у повному обсязі, а інші не отримали навіть базової допомоги. Задля реалізації цього механізму було створено робочу групу під керівництвом віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка. Доручення Президента полягало в тому, щоб знайти порозуміння з тими, хто сьогодні представляє пенсіонерів-пільговиків. Причому не лише чорнобильців і афганців, які діють організовано, наполегливо і досить агресивно, а й тих, що самі не можуть відстояти свої інтереси, наприклад, інвалідів чи багатодітних родин – тих, які не бунтують, але їх права на пільги є не менш важливими, ніж тих, хто активно може постояти за себе.

Скажіть, будь ласка, якими депутатськими пільгами користуєтеся особисто Ви?

Знову ж таки, що називати пільгами? Безкоштовний проїзд у метро або в громадському транспорті? Я ним не користуюся. В нас є безкоштовні для депутатів транспортні квитки, за які платить Верховна Рада, вірніше платники податків, якщо бути відвертим. Цими квитками я послугуюся, коли лечу у відрядження або коли їду на зустріч із виборцями. Це я вважаю виправданим. Свої приватні поїздки я, в принципі, оплачую особисто.

Довідка "Главреду"

Народився 3 лютого 1970, с. Лісіно-Корпус, Тосненський район, Ленінградська область, Росія.

Освіта: Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет іноземної філології (1990-95); Академія праці та соціальних відносин, юридичний факультет (1998-2001); кандидатська дисертація "Демократичні механізми підготовки і прийняття державно-політичних рішень".

Народний депутат України 6-го скликання від Партії регіонів, №143 в списку ПР;

Родина: дружина Софія Юріївна, журналіст, доньки Віта (1993) та Соломія (2009 ), син – Максим (2005).

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять