На межі громадянської війни

Масові хвилювання в Каїрі можуть викликати ланцюгову реакцію воєн та повстань на Близькому Сході.

Пропозиція військової адміністрації Єгипту Мухамеду Аль Барадеї очолити уряд, схоже, стала реакцією на те, що в Каїрі останні 3 дні відбуваються нові і нові маніфестації з людськими жертвами, які поставили країну на межу війни. Світові інформаційні агентства вже заявили, що від зіткнень з поліцією загинуло більше 30 людей і ще 1500 отримали поранення. Все це стало наслідком того, що уряд досі не провів важливих реформ, які обіцяв здійснити одразу після того, як Хосні Мубарак зрікся влади.

Зараз основною проблемою Єгипту стає незавершенність революції. Адже демократичні сили не змогли отримати владу і вона залишилася в руках військових з перехідного уряду. На той час єгипетські демократи вважали, що партія влади досить налякана, і вони демократично отримають більшість на чесних виборах до парламенту. Проте зараз вони зрозуміли, що влада хоче фальсифікувати голосування і надалі керувати в країні. Тому вони вирішили знову вивести своїх прихильників на вулиці. Однак зараз ситуація дуже змінилася.

Військові тепер готові розстрілювати опозиціонерів з танків, але не дати провести чесні та демократичні вибори. З іншого боку, самі демократи не проявили потрібної наполегливості, аби утримати владу і довіру населенян. Революція, яка розпочалася мирними мітингами, має усі шанси завершитися громадянським протистоянням, чи навіть повномасштабною війною, адже тепер сторони не будуть відступати.

Протистояння, яке вже кілька днів розриває Єгипет, може також призвести до посилення нестабільності на всьому Ближньому Сході. Адже країни регіону вже кілька місяців перебувать в перманентному протистоянні. В Сирії влада Башара Асада хитається під ударами постійних демонстрацій, які президент криваво придушує. З іншого боку в Лівії, країні, де перемогла демократія та сили НАТО, починається громадянська війна між різними угруповуваннями повстанців. Перехідний уряд, який свого часу сформували в Лондоні, вже визнає, що погано контролює деякі регіони країни. Експерти вважають, що йому незабаром знадобиться допомога НАТО вже у протистоянні з колишніми союзниками. Крім того, Тріполі володіють 25% усіх запасів нафти Африки, і ніхто не збирається віддавати такі запаси в руки повстанців.

Нарешті, сама геополітична ситуація в регіоні залишається досить нестабільною. Зараз від революційного підйому все починає опускатися до відкритої диктатури і збройної боротьби за владу.

 

Весна закінчилася

У прогнозі британського журналу The Economist за 2009 рік зазначалося, що авторитарні режими на Близькому Сході мають досить непогані шанси існувати і далі. Адже більшість правителів мають спадкоемців і досить популярні серед власного народу. Крім того, видання пророкувало економічний підйом в регіоні, адже туди почали вкладати грощі великі корпорації з США та ЄС. На той час Китай почав трохи сповільнювати свою економіку, аби уникнути її перегріву. І тому бізнес шукав нових регіонів для інвестицій. За друге півріччя 2009 року капіталовкладення в Близький Схід та Південну Африку зросли на 15%.

Проте все закінчилося в одну мить. Ця мить була початком заворушень саме в Єгипті. До цього революція в Тунісі могла видаватися проблемою однієї країни. Але коли люди почали збиратися на центральній площі Каїру, стало зрозуміло, що ситуація змінилася в усьому арабському світі. На думку експерта Центру Гувера Гарі Стеммера, це мало статися ще 18 років тому. "Режими Каддафі чи Мубарака могли гарно існувати за двополярної системи, коли СРСР та США підтримували їх", - пояснив аналітик "Главреду". На його думку, після падіння Радянського Союзу ці режими втратили підтримку, проте змогли запевнити США в своїй лояльності. Крім того, цей період характеризувався зростанням світової економіки, і тому більшість цих країн змогли оплачувати високі соціальні стандарти всередині держави.

Проте з початком економічної кризи ситуація змінилася. Першим сигналом стали голодні бунти в Єгипті в 2008 році. Тоді влада не змогла забезпечити населення хлібом і багато в чому втратила власний авторитет. З іншого боку, арабський світ дуже стрімко входив в цифрові технології та Інтернет. В країні формувалося активне суспільство, що здебільшого координувалося в соціальних мережах, які уряд не міг контролювати.

Вибух народного невдоволення на площі Тахрір стався після арешту кількох активістів. Люди писали один одному послання через соціальні мережі і виходили на протести. Звийчайні методи розгону та задобрювання не мали ефекту. І тому в середині лютого 2010 року Хосні Мубарак пішов у відставку після майже 30 років при владі. Але його посаду зайняв колишній міністр оборони країни Мухамед Танталі, і сам судовий процес над колишнім лідером був саботований військовими.

З часом влада почала знову вводити цензуру і контроль за зборами громадян. Саме це і спричинило нову соціальну кризу. Але головною її причиною вважають неспроможність самих демократів взяти ініціативу у свої руки.

Неспокійний регіон

На думку голови дослідницького інституту Atlas Томаса Палмера, демократичні сили в арабському світі поки не мають достатніх традицій для розбудови громадянського суспільства. "Повалити авторитарний режим – це лише початок. А арабські демократи не показали себе спроможними щось будувати", - розказав експерт "Главреду". Він вважає, що саме приклад Єгипту, коли революція не була проведена до кінця, і надихнув лідерів Ємену та Сирії придушити виступи опозиції. Адже стало помітно, що демократи розрізнені та нечисленні, і тому їх легко можна розбити, якщо проявити наполегливість.

Тим більше що Захід майже півроку не знав, що робити з цими революціями. В Брюсселі та Білому Домі вважали, що можуть покластися на режим Мубарака, він робив Єгипет спокійним і запобігав поширенню ісламізму в регіоні. Найголовніше – він давав вільний прохід усім суднам Суецьким каналом, за відповідні гроші. А революція могла призвести до закриття каналу чи поставити Каїр під контроль Ірану.

Тому Вашингтон довго роздумував, чи варто відкрито підтримувати опозиціонерів і чи не призведе це до громадянської війни, куди будуть втягнуті і американські військові. Єдиним винятком стала повітряна операція проти сил Муаммара Каддафі, проте і тут головну частину сил НАТО складала авіація країн ЄС, а сухопутної операції так і не було.

Диктатори зрозуміли, що не варто боятися втручання Білого Дому, а всередині країни далеко не всі підтримають демократів, і тому самі перейшли у наступ. Так ситуація в Ємені, коли президент Салех змушений був тікати зі свого палацу, завершилася його поверненням з військами і придушенням бунту. А в Сирії Башар Асад і досі розстрілює демонстрантів з танків і не зважає на реакцію США чи ООН.

Регіон, який розбурхали революції, поступово скочується у вир збройного протистояння, центром якого знову стає Єгипет.

Чесні і демократичні  

За 6 днів у Єгипті мають відбутися парламентські вибори. Їхній результат вже майже ні в кого не викликає питань. Демократична опозиція знову опиниться в меншості і буде вимушена з цим змиритися або піти на нове відкрите протистояння. Проте тоді її підтримають набаго менше народу, і влада вже буде готова до розгону демонстрантів.

Щодо усього регіону, то експерти вважають, що він може повернутися знову до авторитарного правління і домінування військової партії. Або стане ареною для кількох великих громадянських воєн. Одна з них вже починається в Лівії, якщо подібне станеться і в Єгипті, то ситуація може стати непердбачуваною. Хоча вже точно зрозуміло, що здебільшого революція в арабському світі виявилася невдалою.

фото: conscioustimesonline.com

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять