Чи потрібні українцям свої герої?

Наші громадяни поки що не в змозі визнати, що успіх – це дещо інше, ніж потрапляння в прохідну частину партійних списків...

Держава славна своїми громадянами, і Україна не повинна бути винятком. Принаймні, таку думку висловили нещодавно міжнародні експерти, порадивши українцям згадати: крім пісень про калину та образів вишиваних козаків, наша країна має чим пишатися і що показати міжнародній спільноті. З того ж, як Україна готується явити себе світові, зокрема в рамках підготовки до Євро-2012, експерти зробили невтішний висновок: ми з вами – безликі люди. І живемо у країні, якій нема чим та ким похвалитися. Окрім тих фактів, подій та людей, про чию "героїзацію" влада та суспільство домовилися ще за радянських часів.

Справді, може скластися враження, що новий час не приніс нам нових героїв. Автор цих рядків мав нагоду переконатися в цьому особисто, коли влітку репрезентував книгу "Україна. Нова епоха. 1991-2011 роки". Погортавши замашний томик та роздивившись кольорові ілюстрації, люди одразу стартували з місця претензіями: "Ну ось що хорошого можна сказати про Україну? Нам хіба є чим пишатися? І вам взагалі не соромно вважати, що ми відбулися як самостійна держава?" Звичайно, слова ці належали не одній людині – це добірка найяскравіших та найхарактерніших зауважень. Після чого я бачив кількох із цих співгромадян з примірниками "Намедни" в руках. Причому коштують книги Леоніда Парфьонова дорожче, та річ навіть не в грошах.

Ці українці придбали не томи, присвячені радянському періоду. Отже, закинути комусь ностальгію за СРСР я не наважуся. Навпаки, українці платять грубі гроші, аби дізнатися про знакових постатей та знакові події в житті сучасної (виділено мною – А.К.) Росії в гіршому випадку та сучасного Заходу – в кращому.

Кілька років тому, після комерційного успіху двох біографічних книжок, написаних вашим автором, один колега запропонував разом писати книжкову серію про людей, які досягли успіху в Україні саме за двадцять останніх років, відколи ми стали незалежними. Але на той час я вже мав у себе підібрану аналітичну інформацію, що показувала надзвичайно слабкі перспективи розвитку будь-якого проекту про успішних українців в Україні.

Справді, час від часу вітчизняні медіа намагаються порушити подібну тему. З`являються тематичні журнальні публікації. По телебаченню вже кілька років у нічному ефірі повторюють документальний цикл "Нові українці", що викликає багато запитань: а що, в нас люди зовсім не розвиваються, нема нових символів успішності? Видавництво "Фоліо" друкує серію "Знамениті українці" - але там теж не надто багато сучасників. І головна причина – сучасні українці ненавидять своїх успішних співвітчизників. Настільки, що навіть політики на свою підтримку частенько залучають іноземних артистів.

Українці поки що не мають аналогу "американської мрії". А єдине мірило успіху для окремих категорій громадян – стати помічником народного депутата, або – народним депутатом, або – інспектором ДАІ, або – суддею чи податківцем. Тобто обійняти ту посаду, яку, за великим рахунком, можна купити, заслужити вірнопідданством, отримати в спадок або як винагороду за послуги – але в жодному випадку не зароблену власною наполегливою працею. Часто - всупереч системі.

Це ще один пострадянський синдром нашої країни: працюючи, в праці можна лише сконати. І то не факт, що тебе поховають із належними почестями. Ті ж українські громадяни, що вже стали знаменитими, доклавши для цього лише власні таланти й здібності, чомусь або не бажають, аби про них говорила та показувала Україна, або хочуть, щоб спочатку про них дізналися в Росії чи в світі. А вже потім можна дозволити собі стати знаменитим українцем.

Так, за межами моєї країни для всякого, хто хоче реалізуватися вповні, можливостей для цього справді більше. Спортсмени мають за кордоном кращі тренувальні бази. Музиканти – студії, професійніші за українські, гастрольно-концертну інфраструктуру та прозорий спосіб розрахунків. Письменники – читачів та змогу потрапити в загальну систему пропаганди читання. Актори навіть за участь у епізоді заробляють часом більше, ніж за головні ролі в Україні. Загалом ведення будь-якого бізнесу за межами наших кордонів, кажуть, набагато краще.

Але чи означає це, що українець не повинен прагнути стати успішним спочатку в своїй країні, а вже потім – дивитися по обидва боки кордону? Звісно, всюди так і є. Наприклад, та ж сама Росія експортує в Україну своїх "зірок", щойно вони засвітилися. Правда, далі України їхнє світло не сягатиме… Інший приклад: участь у нашому суспільному, соціальному та культурному житті іноземців ніде, крім як в Україні, вже не потрібних. Тут згадайте хоча б Жан-Клода Ван Дамма та інший відпрацьований цивілізованим шоу-бізнесом матеріал – колишній "Бельгійський Динаміт" досі сприймається в київських нічних клубах на "ура", хоча нічого корисного бодай для розвитку української актуальної масової культури, не робить…

Так чому ми в Україні готові радше сприймати за своїх героїв імпортованих лузерів, аніж реально успішних українців? Психолог Олександр Стражний відзначав, з одного боку, українську схильність жаліти нещасних, з іншого – питомо українську національну заздрісність. Тут варто процитувати таку суперечливу постать нашого сьогодення, як Андрій Данилко. В одному з інтерв’ю він прямо сказав: "Успіху в Україні не прощають!" У цій категоричності – сумна правда: всякий, хто може похвалитися власною успішністю, вважає за краще мовчати про це, аби сусіди не спалили хату. Звідси – бажання реалізуватися за кордоном: там охоче підтримають.

Україна поки що, на жаль, не готова домовлятися сама з собою про підтримку, так би мовити, національного виробництва успішних людей. Та не в змозі визнати, що успіх – це не потрапляння в прохідну частину партійних списків, а реальна, хоч і не проста щоденна робота на ниві бізнесу, культури, мистецтва, спорту. Тобто успішний українець, приклад для наслідування – це професіонал своєї справи.

Сейчас вы просматриваете новость «Чи потрібні українцям свої герої?». Другие новости политики читайте в разделе «Политика». Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter. Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
google news Главред в Google News telegram Главред в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять