День Перемоги: хто кого переміг?

Про живучі саме завдяки перемозі Сталіна над Гітлером радянські міфи, які слід перемогти в Україні.

Мій син запитує, перемогу кого над ким святкують 9 травня, коли по телевізору та на вуличний білбордах вітають всіх із Днем Перемоги. Хлопчикові зараз вісім років. Коли я був у його віці, подібних питань у мене не виникало. Я впевнено говорив: наші перемогли німців у великій вітчизняній війні.

Нині слід чітко усвідомити, хто кого насправді переміг. Перемогу над ким або чим не лише в Україні, а й за її межами слід справді святкувати. І що взагалі відбувалося в період із 22 червня 1941 по 9 травня 1945 років. Для цього мені треба було багато читати, отримувати та аналізувати купу суперечливої інформації, слухати багатьох людей із різними точками зору. Докласти до цього спогади мого діда-фронтовика та, головне – ті факти з його життя, які він намагався, як я зрозумів, приховати навіть сам від себе. Адже в радянському союзі все ж таки могли посадити й навіть скарати на смерть за те, що в романі "1984" Джорджа Орвела називалося "злочином думки".

А саме: мій дід, кадровий офіцер, воював у червоній армії не за радянську батьківщину. І до кінця життя боявся зізнатися в цьому сам собі. У цих його страхах – суть війни та перемоги.

Отже, наші воювали з німцями. З "німцями" все зрозуміло. Це фашисти, які хотіли підкорити світ та створити супердержаву – Третій Рейх. Де пануватимуть лише расово повноцінні люди. Решту Гітлер бачив або в рабстві, або – в концентраційних таборах. Таким чином, Другу світову війну в вересні 1939 року справді почала фашистська Німеччина. Історія довела не раз: хто починає війну, той її неодмінно програє.

Проте навряд чи знайдуться грамотні притомні люди, готові сьогодні компетентно заперечити факт: радянський союз та фашистська Німеччина певний час були союзниками. А Гітлер, не дуже досвідчений напочатку диктатор, багато чому навчився в досвідченого диктатора – Сталіна.

Є факти, що підтверджують: біля витоків німецької військової авіації "Люфтваффе" стояла радянська авіаційна школа. Той же Герман Герінг, майбутній керівник "Люфтваффе" (до речі – ін’єкційний наркоман), взагалі навчався разом із іншими майбутніми німецькими асами в Росії. Інший факт: гітлерівська таємна поліції (Гестапо) структурно та організаційно побудована за принципом сталінського НКВД. А збираючись будувати в Німеччині концтабори після свого приходу до влади, Гітлер взяв за приклад радянські аналоги, починаючи зі знаменитих Соловків. Нарешті, Друга світова війна розпочалася після того, як за таємним пактом Молотова-Ріббентропа, тобто – за домовленістю між СРСР та Німеччиною, конкретніше – між комуністами та фашистами, відбувся розподіл сфер впливу у Європі. Отакі вони – "наші", які воювали з німцями.  

Якщо ставити знак рівняння між комуністами та фашистами, що давно вже зробили в цивілізованому освіченому світі, тоді виходить: улітку 1941 року один диктатор зажадав більшого та напав на другого диктатора.

Висловлюючись зрозумілішою моєму синові та нинішнім дітям термінологією, Чужий почав війну проти Хижака. І Хижак у цій війні Чужого переміг. Сталін не був "нашим", хоча у кровопролитну війну його злою волею були втягнуті всі народи окупованих комуністами територій, які отримали назву СРСР.

Тепер – трошки про мого діда. Коли в 1985 році почалася "перебудова", дідусь помітно пожвавився, почав читати "Огоньок" та жваво цікавитися мало не щоденними розповідями про радянські злочини. Згодом, через багато років після його смерті, я дізнався: до військового училища дід не пішов – він туди втік, приписавши собі кілька років. Це була єдина для нього можливість вибратися з українського села, яке помирало разом із тисячами інших українських радянських сіл від організованого радянськими керівниками голоду. Комуністична диктатура не залишила йому іншого виходу. І радянську владу мій дід, виявляється, не любив. Хоча десятиліттями вбитий в мозок страх не дозволяв йому про це навіть подумати – до 1985 року.

Нарешті, коротко нагадаю первісне, енциклопедичне значення терміну "вітчизняна війна". Це – визвольна війна, яку веде народ своєї країни проти її окупанта. Був Гітлер окупантом? Звичайно! Німці окупували практично всю Європу. Проте так само не секрет: попервах, у перші місяці вторгнення гітлерівців на радянську територію, певна частина населення сприймала фашистів як… визволителів від комуністичного терору. Тобто від інших окупантів – більшовицьких. Дуже скоро настало прозріння. І люди у роки війни опинилися між двох вогнів: адже СРСР, який був "тюрмою народів", за визначенням усе одно не міг вести визвольної війни – Сталін просто повертав окуповані більшовицькою Росією території.

Тож для переважної більшості солдатів та офіцерів, які, за прикладом мого діда, носили радянську військову форму, а також – для тих, хто йшов у партизани, війна 1941-1945 років була лише щоденним виживанням у пеклі. Значна частина бійців та командирів била й перемагала ворогів, не маючи особливих ілюзій щодо того, що так звана "радянська батьківщина", забудована тюрмами, таборами, залякана донощиками та НКВД, справді дружньо до них, воїнів-визволителів, поставиться.

Зрештою, поняття "звільнення" передбачає надання політичних, економічних та громадянських свобод населенню. Тоді як війна на український території – це лише війна двох окупаційних режимів, комуністичного та фашистського.

Як бачите, з чітким визначенням, хто такі "наші", лишається серйозна проблема. Але, аби не морочити синові голову такими складними геополітичними матеріями, я пояснив дитині: 9 травня світ переміг німецький фашизм. І це – День Перемоги над Хижаком, монстром, диктаторським режимом. Ось який смисл я вкладаю в це свято. Ось що готовий святкувати.

Лишається перемогти іншого монстра – Чужого, тобто: остаточно розбити міф про "хорошу" радянську владу та про комуністів-визволителів. Німці визнали фашизм злочином, а себе – постраждалими. Значить, в Україні слід визнати злочинною радянську владу та все, що з нею пов’язане. Тобто, по можливості перемогти живучі саме завдяки перемозі Сталіна над Гітлером радянські міфи. Бо це один із тих випадків, коли переможців теж треба судити, і не лише – судом історії…

фото: Главред, joyreactor.ru

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять